Ухвала

від 06.09.2021 по справі 2-905/11

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-905/11

Провадження № 4-с/752/204/21

У Х В А Л А

іменем України

06.09.2021 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Шевченко Т.М. з участю секретаря Гладиборода Л.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережної Карини Володимирівни про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2021 року, -

в с т а н о в и в:

у червні 2021 року заявник ОСОБА_1 звернулась до Голосіївського районного суду м. Києва зі скаргою, в якій просила: скасувати постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережної К.В. про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2021 року за ВП № 64046039 у зв?язку зі смертю боржника ОСОБА_2 ; зобов?язати державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережну К.В. вирішити питання про необхідність зупинення виконавчого провадження.

В обґрунтування скарги зазначено про те, що постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережної К.В. від 24.03.2021 року закінчено виконавче провадження № 64046039 з виконання виконавчого листа № 2-925/11, виданого Голосіївським районним судом м. Києва 04.02.2011 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 24 163 грн. у зв?язку із смертю боржника ОСОБА_2 .

Заявник зазначає про протиправність зазначеної вище постанови, оскільки державним виконавцем не враховано, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, що є підставою для зупинення виконавчого провадження, а не його закінчення.

Ухвалою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 14.06.2021 року відкрито провадження у цивільній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

04.08.2021 року до суду надійшов відзив на позов, в якому начальник Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) посилається на те, що звернення до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником є право державного виконавця, а не обов?язком. Крім того, посилається на те, що у скарзі ОСОБА_1 відсутні аргументи щодо порушення її прав, свобод чи інтересів, а у період з 2016 року по 2021 рік заявник не зверталась до державного виконавця із заявою про звернення державним виконавцем до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником.

Заявник підтримала вимоги скарги у повному обсязі, просила скаргу задовольнити.

Заслухавши пояснення заявника та дослідивши матеріали цивільної справи, суд надходить до наступних висновків.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено, що 30 січня 2012 року Голосіївським районним судом м. Києва видано виконавчий лист № 2-905/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики у розмірі 24 163 грн. Вказаний вище виконавчий лист видано на підставі рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 04.02.2011 року.

В ході примусового виконання виконавчого листа встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 боржник ОСОБА_2 померла.

Постановою державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережної К.В. від 24.03.2021 року закінчено виконавче провадження № 64046039 з примусового виконання виконавчого листа № 2-905/11 від 30.01.2012 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів за договором позики у розмірі 24 163 грн. Постанову винесено на підставі ст.ст. 39,40 Закону України Про виконавче провадження .

Судовим розглядом скарги встановлено, що Шостою київською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 134/2017 відносно майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкоємцем, який прийняв спадщину є ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Претензію кредитора ОСОБА_1 від 21.02.2017 року приєднано до матеріалів спадкової справи № 134/2017 01.03.2017 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України Про виконавче провадження (у редакції Закону станом на час винесення оспорюваної постанови) у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов`язкові тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Пунктом 5 частини першої статті 34 вказаного Закону регламентовано, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.

Згідно з частиною першою статті 608 ЦК України зобов`язання припиняється з смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконано іншою особою.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що у разі смерті боржника за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в зобов`язанні.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 січня 2019 року у справі № 2-2697/11 (провадження № 61-28147сво18).

Таким чином, обов`язок спадкодавця ОСОБА_2 щодо сплати заборгованості за договором позики, присудженої судом ОСОБА_1 із спадкодавця за її життя, не припинився внаслідок смерті боржника ОСОБА_2 і перейшов до її спадкоємця - ОСОБА_3 .

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Так само, згідно ст. 17 ЗУ Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов`язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 20.07.2004 у справі Шмалько проти України вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі Горнсбі проти Греції ).

За вказаних обставин, суд дійшов висновку, що в даному конкретному випадку стягувач не може бути незаконно позбавлений закріпленого у Конституції України права на виконання рішення суду про стягнення заборгованості, відтак постанова державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережної К.В. про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2021 року за ВП № 64046039 у зв?язку зі смертю боржника ОСОБА_2 підлягає скасуванню.

На думку суду, саме у вказаний вище спосіб підлягають захисту права стягувача ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № № 64046039, у зв?язку із чим скарга підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд -

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережної Карини Володимирівни про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2021 року, - задовольнити частково.

Скасувати постанову державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бережної Карини Володимирівни про закінчення виконавчого провадження від 24 березня 2021 року за ВП № 64046039 у зв?язку зі смертю боржника ОСОБА_2 .

У іншій частині скарги - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя