Рішення

від 13.09.2021 по справі 549/211/21

ЧОРНУХИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №549/211/21

провадження №2/549/74/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 вересня 2021 року Чорнухинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді Глущенко Н.М.

з участю секретаря Міщенко Т.А.

представника третьої особи Костюченко П.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Чорнухи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія про визнання права власності в порядку спадкування,

у с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Чорнухинської селищної ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія про визнання права власності в порядку спадкування, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її баба - ОСОБА_2 , після смерті якої залишилося спадкове майно - земельна ділянка площею 3,3026 га, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Полтавської області та належала померлій згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №236337, виданого на підставі розпорядження голови Чорнухинської райдержадміністрації від 19 листопада 2002 року, №289.

Позивач не зверталася із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про наявність вказаного спадкового майна, що залишилося після смерті ОСОБА_2 .

Її батько - ОСОБА_3 , помер ще ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому позивач є єдиною спадкоємицею майна баби ОСОБА_2 .

Також, нею було з`ясовано, що спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,3026 га Чорнухинською селищною радою Полтавської області була передана у оренду ТОВ Баришівська зернова компанія , що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельну ділянку площею 3,3026 га із кадастровим номером 5325180800:00:005:0471 (а.с.21-22).

Документи, що підтверджують право власності на спадкове майно, у неї відсутні, збереглася лише копія державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ № 236337 виданого на ім`я ОСОБА_2 , відповідно до якого останній належала земельна ділянка площею 3,3026 га, розташована на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області.

Оригінал вищевказаного документу не зберігся. Коли вона звернулась до державної нотаріальної контори, то державним нотаріусом їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій по причині відсутності оригіналу державного акта на земельну ділянку та запропоновано звернутись до суду для захисту своїх спадкових прав.

Просила визнати за нею право власності на земельну ділянку площею 3,3026 га, що знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_3 її бабі ОСОБА_2 , зобов`язати Чорнухинську селищну раду Полтавської області передати ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку площею 3,3026 га, що знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Полтавської області та припинити право оренди між ТОВ Баришівська зернова компанія та Чорнухинською селищною радою Полтавської області щодо земельної ділянки площею 3,3026 га.

Позивач в судове засідання не з`явилася, надала до суду заяву, в якій просила розглянути цивільну справу без її участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.

Представник третьої особи - ТОВ Баришівська зернова компанія Костюченко П.О. в судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_4 є такою, що не прийняла спадщину відповідно ст.1270 ЦК України, оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк для прийняття спадщини її спадкоємцями закінчився 23 листопада 2004 року. Таким чином, позивач вважається таким, що не прийняла спадщину. Окрім цього не вказала поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, також ОСОБА_1 не довела факту родинних відносин з померлою ОСОБА_2 .

Також звертає увагу на те, що спадкодавцем є ОСОБА_2 , а державний акт на право власності на земельну ділянку оформлений на ОСОБА_2 . Судом не встановлювався юридичний факт належності ОСОБА_2 державного акту на право власності на земельну ділянку оформленого на ОСОБА_2 .

18.08.2021 року на адресу суду від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на пояснення ТОВ Баришівська зернова компанія , з якої вбачається, що вона являється онукою померлої спадкодавиці ОСОБА_2 та має право на спадкування після померлої за законом. Родинні відносини із спадкодавцем підтверджуються наявними доказами долученими до матеріалів позовної заяви, зокрема архівною довідкою №04-14/446 від 09.04.2021 виданою Державним архівом Полтавської області. Розбіжність у написанні по батькові спадкодавця обумовлено різними записами її по батькові українською та російською мовами, оскільки виходячи із доданих до позовної заяви документів у період існування СРСР, актові записи про народження, одруження, смерть тощо, як правило складалися російською мовою. При цьому записи по батькові ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в даному випадку являються повністю ідентичними та належать одній особі. Тому вважає, що доводи третьої особи, зазначені в поясненні, повністю спростовані та відповідно позовна заява підлягає задоволенню.

Суд, дослідивши матеріали справи, надані докази та проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, дійшов до такого.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим повторно Голосіївським районним у місті Києві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) 26 березня 2021 року (а.с.17).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 виданого 08 квітня 1963 року міським бюро ЗАГС республіки ТАРСР.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина у вигляді земельної ділянки площею 3,3026 га розташованої на території Чорнухинської селищної ради Полтавської області.

Згідно копії Державного акту на право приватної власності на землю серія ПЛ №236337 від 05.04.2004 р., земельна ділянка площею 3,3026 га, яка розташована на території Вороньківської сільської ради Чорнухинського району Полтавської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5325180800:00:005:0148 дійсно належала на праві приватної власності ОСОБА_2 .

Із витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку видно, що ОСОБА_2 мала у своїй власності земельну ділянку площею 3,3026 га кадастровий номер 5325180800:00:005:0471.

Із довідки виданої відділом №5 управління у Лубенському районі Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 18.08.2021 №223/429-21 видно, що земельна ділянка площею 3,3026 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва належить ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серія ПЛ 236337 від 05.04.2004 року, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №978. Земельна ділянка зареєстрована у Державному земельному кадастрі від 22.06.2020 року та визначено кадастровий номер земельної ділянки 5325180800:00:005:0471. Вважати за вірно присвоєний кадастровий номер на вище зазначену земельну ділянку ділянку 5325180800:00:005:0471.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 є онукою ОСОБА_2 , що підтверджується такими письмовими доказами:

копією свідоцтва про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_3 виданого 09.05.1961 року бюро ЗАГС Ленінського району м.Красноярськ-26 , з якої вбачається, що батьками позивача є ОСОБА_3 та ОСОБА_8 ;

архівною довідкою виданою Державним архівом Полтавської області Полтавської обласної державної адміністрації від 09.04.2021 №04-14/446, з якої видно, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (а.с. 7).

Дошлюбне прізвище позивачки ОСОБА_10 змінено на ОСОБА_11 , що підтверджується витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00030933698 від 27 травня 2021 року.

Також необхідно зазначити, що по батькові баби позивача у державному акті на землю зазначено як ОСОБА_6 та не співпадає з її по батькові у свідоцтві про смерть, в якому зазначено як ОСОБА_5 . Проте, незважаючи на це, та відповідно до словника-довідника власних імен людей похідним від імені ОСОБА_12 є ОСОБА_5 , ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_6 .

Крім того, позивачем надано експертний висновок № 056/1430-m від 16 серпня 2021 року, наданого Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, із якого вбачається, що з урахуванням зазначеного імені по батькові ОСОБА_6 (державний акт на право власності на земельну ділянку, запис ОСОБА_2 ) та ОСОБА_5 ( свідоцтво про смерть, запис ОСОБА_2 ) попри розбіжності в документах наданих для експертизи, а також в інших документах зазначеної особи є ідентичними.

Розбіжності виникли внаслідок фіксації в офіційних документах нормативної та субнормативної ( ОСОБА_5 замість ОСОБА_13 ), жіночих форм імені по батькові від варіантів особового імені ОСОБА_15 і зумовлені поліваріативністю особових імен спільного походження (див Скрипник Л.Г. ОСОБА_16 . Власні імена людей. Словник-довідник.- К.:Наукова думка. 1996 с.64,229,270).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст. ст. 15 , 16 ЦК України , кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.81 Земельного Кодексу України , громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1222 Цивільного кодексу України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення.

На підставі ч.1 та ч.2 ст.1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу ).

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, як би вони були живими на час відкриття спадщини. Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частину спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (частина перша статті 1266 ЦК України - спадкування за правом представлення).

А ч. 3 ст. 1296 ЦК України передбачено, що відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК є правом, а не обов`язком спадкоємця. Відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності наступних юридичних фактів у їх сукупності: ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку Державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку, з наведеного вище вбачається, що спадкодавець правомірно набув право власності на спірну земельну ділянку, а позивач як спадкоємець має право на спадкування цієї земельної ділянки.

Відповідно до ст.81 Земельного Кодексу України , громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.

Статтею 90 ЗК України визначено права власників земельних ділянок, зокрема, продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, самостійно господарювати на землі, тощо та передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Як встановлено в судовому засіданні та підтверджено витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна земельну ділянку площею 3,3026 га із кадастровим номером 5325180800:00:005:0471, яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №236337, виданого на підставі розпорядження голови Чорнухинської райдержадміністрації від 19 листопада 2002 року, №289 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №978, Чорнухинська селищна рада Полтавської області передала в оренду ТОВ Баришівська зернова компанія .

Належних та допустимих доказів , які б підтверджували правомірність передачі земельної ділянки площею 3,3026 га із кадастровим номером 5325180800:00:005:0471, яка належала померлій ОСОБА_2 на підставі ПЛ №236337, виданого на підставі розпорядження голови Чорнухинської райдержадміністрації від 19 листопада 2002 року, №289 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №978 Чорнухинська селищна рада Полтавської області на вимогу Чорнухинського районного суду Полтавської області не надала.

Представник ТОВ Баришівська зернова компанія в судовому засіданні також не зміг пояснити на підставі яких документів було укладено договір оренди землі площею 3,3026 га кадастровий номер 5325180800:00:005:0471 від 25 червня 2020 року між Чорнухинською селищною радою та товариством з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія .

Згідно ст.93 зазначеного кодексу право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно ст. 215 ЦК України , якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 216 ЦК України , недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

На думку суду, в матеріалах справи достатньо доказів того, що ОСОБА_1 є онукою померлої ОСОБА_2 та спадкоємицею п`ятої черги за законом.

Строк, протягом якого спадкоємець має право вимагати передання майна в натурі, законом не обмежений.

В договорі оренди землі б/н площею 3,3026 га від 25 червня 2020 року чітко зазначено, що строк дії 7 років, або до моменту реєстрації права власності спадкоємця на земельну ділянку, чи набрання законної сили рішення суду про визнання спадщини відумерлою.

Згідно з ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55 , 124 Конституції України та ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до ст.ст. 12 , 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, судом встановлено, що позивач є єдиною спадкоємицею після смерті ОСОБА_2 , проте пропустила строк для подання заяви для прийняття спадщини.

Мати позивача ОСОБА_8 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_3 не прийняла, на частку спадщини не претендує, до суду з цього питання звертатися не буде, про що свідчить її заява від 04 вересня 2021 року, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Чернігівської області Анікейчик О.Н., зареєстровано в реєстрі №632.

При цьому, в даному випадку наявні поважні причини пропуску встановленого законом строку на прийняття спадщини.

Відповідно до абз. 6 п.24 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 №7 Про судову практику у справах про спадкування поважними причинами пропуску строку на прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Така ж позиція підтверджена та конкретизована Верховним судом у своїй постанові від 13.03.2020 по справі №314/2550/17. Судом поважними причинами пропуску строку визнаються, зокрема: 1) тривала хворобо спадкоємців; 2) велика відстань між місцем постійного проживання спадкоємців і місцем знаходження спадкового майна; 3) складні умови праці, які зокрема, пов`язані з тривалими відрядженнями, в тому числі закордонними; 4) перебування спадкоємців на строковій службі у складі Збройних Сил України; 5) необізнаність спадкоємців про наявність заповіту тощо.

Відповідно до відміток про місце проживання у паспорті позивача починаючи з 06.02.2004 року по теперішній час вона зареєстрована та постійно проживає в м.Києві.

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) інформація, що стосуються інших спадкоємців, відсутня.

Як роз`яснено в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Суд вважає, що для отримання свідоцтва про право власності за законом на спадщину є об`єктивні перешкоди, оскільки втрачені оригінали документів, необхідні для звернення до нотаріальної контори для оформлення спадщини.

Письмові пояснення представника ТОВ Баришівська зернова компанія щодо відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 не заслуговують на увагу оскільки спростовуються достатніми та належними доказами у справі.

Таким чином, з метою захисту прав і свобод громадян України, якою є позивач, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову, оскільки позивач не має можливості в інший спосіб підтвердити своє право на спадщину.

Відповідно до ст.26 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , записи до державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону , до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Керуючись ст. ст. 1218, 1220, 1222, 1225, 1268, 1280 ЦК України, ст. ст. 12 , 13 , 77 , 81 , 259 , 263-265 , 268 ЦПК України , суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чорнухинської селищної ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору товариство з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія`про визнання права власності в порядку спадкування задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 3,3026 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0471, що знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №236337 виданого 05 квітня 2004 року Чорнухинським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №978.

Зобов`язати Чорнухинську селищну раду Полтавської області передати ОСОБА_1 земельну ділянку площею 3,3026 га, кадастровий номер 5325180800:00:005:0471, що знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Полтавської області, яка належала померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ПЛ №236337 виданого 05 квітня 2004 року Чорнухинським районним відділом земельних ресурсів Полтавської області,зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №978.

Припинити право оренди між Чорнухинською селищною радою Полтавської області (ідентифікаційний код за ЄДР - 22550119) та товариством з обмеженою відповідальностю Баришівська зернова компанія (ідентифікаційний код за ЄДР - 32886518), щодо земельної ділянки площею 3,3026 га з кадастровим номером 5325180800:00:005:0471, яка знаходиться в адміністративних межах Чорнухинської селищної ради Полтавської області (Вороньківський старостинський округ).

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Чорнухинський районний суд Полтавської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 21 вересня 2021 року.

Суддя Н.М.Глущенко