Постанова
від 21.09.2021 по справі 140/3016/17
ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 140/3016/17

Провадження № 22-ц/801/2007/2021

Категорія: 23

Головуючий у суді 1-ї інстанції Науменко С. М.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 рокуСправа № 140/3016/17м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Берегового О.Ю., Ковальчука О.В., секретар Ліннік Я.С., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Немирів на заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2020 року, постановлене суддею Науменком С.М. в м.Немирові, дата виготовлення повного тексту рішення невідома, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Немирів про визнання недійсною додаткової угоди про заміну сторони у договорі оренди,

встановив :

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила визнати додаткову угоди про зміну сторони у договорі оренди від 20 вересня 2015 року, щодо поновлення договору оренди земельної ділянки площею 0,8471 га, кадастровий номер земельної ділянки 0523085600:02:001:0173 недійсною.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,8471 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523085600:02:001:0173.

22.07.2011 між позивачкою та ТОВ Агрокомплекс Немирів ЛТД (попередня назва ТОВ Агрокомплекс Немирів ЛТД ) було укладено договір оренди землі №0105, терміном дії 5 років, до 22.07.2016.

Після закінчення терміну дії договору оренди землі, в 2016 році позивачка звернулася до орендаря з вимогою повернути її земельну ділянку, так як має намір обробляти її самостійно, на що їй було надано додаткову угоду про зміну сторони у договорі оренди землі від 20.09.2015. З вказаної угоди вона дізналася про поновлення договору оренди землі з моменту переходу права оренди до 30.12.2025.

Додаткова угода підписана не нею, а іншою особою, вона не була ознайомлена з текстом угоди, нікого на здійснення таких дій від свого імені не уповноважувала, а тому наявні підстави для визнання такої угоди недійсною.

Заочним рішенням Немирівського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2020 року позов задоволено.

Визнано недійсною Додаткову угоду про заміну сторони у договорі оренди землі від 20 вересня 2015 року, укладену між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Немирів ЛТД , предметом якого є земельна ділянка 0,8471 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області.

Стягнуто з ТОВ Агрокомплекс Немирів на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 5 890 гривень 24 копійки.

Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 13 липня 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 02.11.2020 даній справі залишено без задоволення.

На вказане рішення ТОВ Агрокомплекс Немирів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2020 року та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

В скарзі зазначає, що суд повинен був відмовити у задоволенні позову у зв`язку з обранням позивачем неефективного способу захисту. Стягуючи з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомог, суд не мотивував розмір таких витрат.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи. Від ОСОБА_1 надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу без її участі.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України , відповідно до якої неявка сторін та інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів прийшла до висновку про розгляд заяви у відсутність належно повідомлених учасників справи.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,8471 га, яка розташована на території Мельниківської сільської ради Немирівського району Вінницької області, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 0523085600:02:001:0173, що підтверджується копією державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 297047 (а.с.14 т.1).

22.07.2011 між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Немирів ЛТД укладено договір оренди землі №0105, предметом договору якого була вказана вище земельна ділянка (а.с.10-11 т.1).

У розділі 3 Строк дії договору зазначено, що договір укладено на 5 років.

Відповідно до п. 12.1. договору, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Вказана земельна ділянка передана позивачем ТОВ Немирів ЛТД згідно акту прийому-передачі об`єкта оренди за договором оренди землі №0105 від 22.07.2011 (а.с.12 т.1).

Договір зареєстрований Відділі Держкомзему в Немирівському районі Вінницької області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 26.06.2012 за №052300004007513.

У матеріалах справи наявна додаткова угода про заміну сторони у договорі оренди від 20.09.2015, яку оспорює позивач, від імені ОСОБА_1 , як орендодавця, ТОВ Агрокомплекс Немирів-ЛТД , як орендаря, та ТОВ Агрокомплекс Немирів , як нового орендаря.

Відповідно до п. 1 вказаної додаткової угоди, зі згоди Орендодавця Орендар передає, а Новий орендар приймає на себе права та обов`язки сторони (орендаря) у такому договорі: договір оренди землі зареєстрований 26.06.2012 за №052300004007513 загальною площею 0,8471 га по Мельниківській сільській раді.

Прав та обов`язків Орендаря у договорі, що вказаний у п. 1 Договору, Новий орендар набуває з моменту державної реєстрації згідно чинного законодавства (п.2 Додаткової угоди).

У п. 7 Додаткової угоди зазначено, що з моменту переходу права оренди строк дії договору поновлюється до 30.12.2025 (а.с.9 т.1).

Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 02.08.2016, що підтверджується Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (а.с.8 т.1).

Як на підставу для визнання додаткової угоди недійсною, ОСОБА_1 посилалася на те, що вона вказану угоду не підписувала та нікого на її підписання не уповноважувала.

Згідно висновку експерта від 04.07.2019 №235 за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи, досліджуваний підпис в графі Орендодавець у додатковій угоді про заміну сторони у договорі оренди від 20 вересня 2015 року щодо поновлення договору оренди земельної ділянки, кадастровий номер земельної ділянки 0523085600:02:001:0173, що укладена між ОСОБА_1 та ТОВ Агрокомплекс Немирів с. Ковалівка Немирівського району, виконаний не гр. ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с.97-100 т.1).

Між сторонами виник спір з приводу визнання додаткової угоди до договору оренди землі недійсною.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що в орендодавця ОСОБА_1 не було волевиявлення на укладення спірної додаткової угоди до договору оренди землі, а тому на підставі положень ст. 203 , 215 ЦК України визнав її недійсною.

Велика Палата Верховного Суду в своїй постанові від 16.06.2020 у цивільній справі №145/2047/16-ц відступила від висновку, висловленому у Постанові Верховного Суду України від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15 та констатувала, що правочин, який не вчинено (договір, який не укладено) не підлягає визнанню недійсним.

За змістом статті 11 ЦК України , цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України , правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ч. 3 ст. 203 ЦК України зазначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

Частиною другою статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із ч. 1 ст. 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

У ч. 1 ст. 15 Закону України Про оренду землі зазначено, що істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

У справі, що розглядається, позивачка звернулася з вимогою про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди землі, посилаюсь на те, що цю угоду орендодавець не підписував, умови їх не погоджував, не давав доручення на його підписання будь-кому, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачці як власнику цієї земельної ділянки.

Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи, за якими достеменно встановив, що спірну угоду орендодавець не підписував та, відповідно, істотних умов цих договорів не погоджував.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним .

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку.

Тож, колегія суддів звертає увагу, що в цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивачка, як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої земельної ділянки . Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Тому колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту, оскільки угода, не підписана однією з її сторін, є неукладеною.

Відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

Такий висновок апеляційного суду зроблено з урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц.

ОСОБА_1 у поданій заяві про розгляд справи у її відсутність при ухваленні рішення просила врахувати, що на момент звернення до суду із позовом існувала правова позиція щодо розгляд справ даної категорії, а відтак просила не брати позицію відповідача. Однак, колегія суддів не може не взяти до уваги згадану вище позицію ВП ВС у справі №145/2047/16-ц, так як ч.4 ст.263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи вищенаведене, оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2020 року скасуванню із ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Немирів задовольнити.

Заочне рішення Немирівського районного суду Вінницької області від 02 листопада 2020 року скасувати, ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокомплекс Немирів про визнання недійсною додаткової угоди про заміну сторони у договорі оренди відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.Ю. Береговий

О.В. Ковальчук

СудВінницький апеляційний суд
Дата ухвалення рішення21.09.2021
Оприлюднено22.09.2021
Номер документу99776621
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —140/3016/17

Постанова від 21.09.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 09.09.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 25.08.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Сало Т. Б.

Ухвала від 13.07.2021

Цивільне

Немирівський районний суд Вінницької області

Науменко С. М.

Ухвала від 14.07.2021

Цивільне

Немирівський районний суд Вінницької області

Науменко С. М.

Ухвала від 07.07.2021

Цивільне

Немирівський районний суд Вінницької області

Науменко С. М.

Ухвала від 06.07.2021

Цивільне

Немирівський районний суд Вінницької області

Науменко С. М.

Ухвала від 06.07.2021

Цивільне

Немирівський районний суд Вінницької області

Науменко С. М.

Ухвала від 25.06.2021

Цивільне

Немирівський районний суд Вінницької області

Науменко С. М.

Постанова від 03.06.2021

Цивільне

Вінницький апеляційний суд

Шемета Т. М.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні