Ухвала

від 21.09.2021 по справі б-13/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № Б-13/282

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

21.09.2021 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П. А., секретарі судового засідання Попович Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про скасування арешту нерухомого майна у справі

за позовом: ДК "Укртрансгаз" ВРП УМГ "Прикарпаттрансгаз", Незалежності, 48,,Івано-Франківськ,76000

до відповідача: Повне Товариство "Аралія - Обідняк - Оліщук" С. Бандери, 60А/70,Івано-Франківськ,76000

про банкрутство

представники не з"явились

в с т а н о в и в

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2005 суд затвердив звіт ліквідатора по справі про банкрутство ПТ "Аралія - Обідняк - Оліщук", банкрута ліквідували як юридичну особу, майнові вимоги кредиторів визнано погашеними, провадження у справі припинено.

12.08.2021 до відділу діловодства суду від представника ОСОБА_1 адвоката Якубовського О.О. надійшла заява про скасування арешту накладеного на майно фізичної особи ОСОБА_1 ..

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської областві від 17.08.2021 суд постановив призначити до розгляду в засіданні суду клопотання ОСОБА_1 про скасування арештів накладених на майно засновника Повного товариства "Аралія-Обідняк, Обліщук" на 21.09.2021.

Представники сторін у судове засідання не з"явились, будь-яких клопотань суду не адресували.

Розглянувшм матеріали справи, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання з наступних підстав.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.05.2005 суд затвердив звіт ліквідатора по справі про банкрутство ПТ "Аралія - Обідняк - Оліщук", банкрута ліквідували як юридичну особу, майнові вимоги кредиторів визнано погашеними, провадження у справі припинено.

Відповідно до вимог цивільного законодавства, ліквідація юридичної особи є видом припинення юридичної особи, при якому не виникає правонаступництва. Відповідно до приписів ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників, або органу юридичної особи,уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв`язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбаченими установчими документами (п.1 ч.1 ст.110 ЦК України).

Згідно з ч. 3 ст. 110 ЦК України, якщо вартість майна юридичної особи є недостатньою для задоволення вимог кредиторів, юридична особа ліквідується в порядку, встановленому законом про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.

Порядок ліквідації юридичної особи встановлений ст. 111 ЦК України, згідно з якою, під час проведення заходів щодо ліквідації юридичної особи до завершення строку пред`явлення вимог кредиторів ліквідаційна комісія (ліквідатор) закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами під час ліквідації юридичної особи.

Відповідно до позиції Верховного Суду, відображеної у постанові від 30.01.2018 р. у справі №923/862/15, субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства застосовується до особи, дії та рішення якої призвели до відсутності як коштів на рахунках, так і майна банкрута. Така відповідальність не пов`язується з наявністю вироків у кримінальних справах (відповідно до ст. 219 Кримінального кодексу України, за доведення до банкрутства передбачено кримінальну відповідальність).

В разі недостатності у юридичної особи, що ліквідується, грошових коштів для задоволення вимог кредиторів ліквідаційна комісія здійснює продаж майна юридичної особи. Після завершення розрахунків з кредиторами ліквідаційна комісія складає ліквідаційний баланс, який затверджується учасниками юридичної особи або органом, що прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Майно юридичної особи, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, передається її учасникам, якщо інше не встановлено установчими документами юридичної особи або законом.

Юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Зазначена стаття встановлює загальні правила про порядок ліквідації юридичної особи. Правила можуть бути доповнені законами або іншими нормативно-правовими актами, що регулюють правове положення того чи іншого виду юридичної особи.

Як вбачається з матеріалів справи, боржником у справі є повне товариство.

Відповідно до ч. 1 ст. 119 ЦК України повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов`язаннями усім майном, що їм належить.

Ч. 1 ст. 132 ЦК України передбачено, що повне товариство ліквідовується на підставах, встановлених статтею 110 цього Кодексу, а також у разі, якщо в товаристві залишається один учасник.

У відповідності до ст. 74 Закону України "Про господарські товариства", якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть солідарну відповідальність його учасники усім своїм майном, на яке відповідно до законодавства України може бути звернено стягнення. Учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства. Учасник, який сплатить повністю борги товариства, вправі звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.

Ст. 124 ЦК України передбачена відповідальність учасників повного товариства за його зобов`язаннями та встановлено, що у разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів у повному обсязі учасники повного товариства солідарно відповідають за зобов`язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стягнення. Учасник повного товариства відповідає за боргами товариства незалежно від того, виникли ці борги до чи після його вступу в товариство. Учасник повного товариства, який вибув із товариства, відповідає за зобов`язаннями товариства, що виникли до моменту його вибуття, рівною мірою з учасниками, що залишилися, протягом трьох років з дня затвердження звіту про діяльність товариства за рік, у якому він вибув із товариства. Учасник повного товариства, який сплатив повністю борги товариства, має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до інших учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїм часткам у складеному капіталі товариства.

Так, повне товариство відрізняється серед інших господарських товариств тим, що його учасники несуть необмежену (повну), субсидіарну і солідарну відповідальність усім своїм майном за борги товариства. Субсидіарна відповідальність повного товариства полягає в тому, що вони залучаються до відповідальності за боргами товариства в разі недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів.

Дане положення кореспондується з нормою ч. 5 ст. 41 Закону про банкрутство, відповідно до якої під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

Визначальним у даному випадку є встановлення певних фактів, як то: недостатності у повного товариства майна для задоволення вимог кредиторів (сплати боргів) у повному обсязі (ст. ст. 119, 124 ЦК України, ст. 74 Закону України "Про господарські товариства"); наявність відповідних вказівок в законі або установчих документах боржника (ст. 213 ГК України); наявності вини засновників у банкрутстві товариства та недостатності у останнього майна (ст. 41 Закону про банкрутство). З матеріалів справи вбачається, що жодна із перелічених підстав ліквідатором не доведена.

Матеріали справи не містять доказів звернення ліквідатора до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника, отже, суд приходить до висновку про задоволення поданої заяви та скасування арешту майна фізичної особи ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ( реєстраційний номер обтяження у єдиному реєстрі заборони відчуження об"єктів нерухомого майна 6585713).

Керуючись ст.234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання фізичної особи ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 про скасування арешту нерухомого майна - задовольнити. 2. Скасувати арешт накладений на майно фізичної особи ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ) РНОКПП НОМЕР_1 - реєстраційний номер обтяження у єдиному реєстрі заборони відчуження об"єктів нерухомого майна 6585713.

Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття -21.09.2021 та може бути оскаржена до західного апеляційного господарського суду, у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений 21.09.2021.

Суддя Шкіндер П.А.