Рішення

від 02.09.2021 по справі 911/1310/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" вересня 2021 р. Справа № 911/1310/19

За позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (09201, Київська область, місто Кагарлик, вулиця Кооперативна, будинок 3) в інтересах держави в особі:

Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, 08114, Київська область, село Стоянка, вулиця Лісна 15

до: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславський завод залізобетонних конструкцій", 09701, Київська область, місто Богуслав, вулиця Будівельна, будинок 249

2. Богуславської міської ради Київської області, 09701, Київська область, місто Богуслав, вулиця Шевченка, будинок 40

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Богуславське лісове господарство", 09737, Київська область, Богуславський район, село Поташня, вулиця Лісова, будинок 48

про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним договору та витребування з незаконного володіння земельної ділянки

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від прокуратури: не з`явився;

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: Балицький І.В. (посв. № КВ4891 від 30.01.2015, ордер серія АА № 1081395 від 15.02.2021);

від відповідача 2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

суть спору:

Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовом від 21.05.2019 №36-01-300вих-19 в інтересах держави в особі Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" і Богуславської міської ради Київської області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасування рішення Богуславської міської ради Київської області №418-22-VI від 27.06.2012 "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" в частині передачі ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" земельної ділянки площею 1,4591 га з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002, за адресою: вул. Окружна, 35, м. Богуслав Київської області;

- визнати недійсним договір (без номеру) оренди земельної ділянки площею 1,4591 га з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002, укладений 31.12.2013 між Богуславською міською радою Київської області та ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій";

- витребувати на користь держави в особі ДП "Богуславське лісове господарство" з незаконного володіння ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" земельну ділянку площею 1,4591 га з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002.

В обгрунтування позову прокурор посилається на те, що з державної власності без згоди землекористувача ДП "Богуславське лісове господарство", в порушення порядку вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду, незаконно вибула вказана земельна ділянка шляхом прийняття Богуславською міською радою рішення №418-22-VI від 27.06.2012 з порушенням вимог статей 20, 21, 57, 122 Земельного кодексу України та подальшого укладення договору оренди земельної ділянки і його державної реєстрації, чим порушено інтереси держави, а тому вважає, що рішення слід визнати незаконним та скасувати, договір оренди визнати недійсним, земельну ділянку на підставі статей 387, 388, 396 Цивільного кодексу України витребувати з незаконної оренди (користування).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.03.2021 залишено без розгляду позов, поданий Заступником керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державного підприємства "Богуславське лісове господарство" та залучено останнього до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача. Мотиви вчинення вказаних процесуальних дій обґрунтовано в даній ухвалі.

У зв`язку з вищевикладеним суд розглядає вимоги Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства до Товариства з обмеженою відповідальністю "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" і Богуславської міської ради Київської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Державного підприємства "Богуславське лісове господарство".

ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" проти позову заперечує, вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки докази приналежності земельної ділянки до земель лісового фонду перебування її в постійному користуванні ДП "Богуславське лісове господарство" відсутні, що Богуславська міська рада Київської області правомірно передала в оренду спірну земельну ділянку, яка знаходиться в межах міста Богуслава і є комунальною власністю.

ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" заявив про застосування наслідків спливу позовної давності.

У судовому засіданні судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив :

Рішенням Богуславської міської ради №214-12-УІ від 02.09.2011 надано ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки площею 2,0га за рахунок земель Богуславської міської ради ненаданих у власність чи користування (земель запасу) для будівництва та обслуговування об`єктів транспортної та інженерної інфраструктури заводу залізобетонних конструкцій в межах м.Богуслава по вул.Окружній, 35 (цільове призначення землі та його код згідно КВЦПЗ: 11.03 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств).

Рішенням Богуславської міської ради №418-22-УІ від 27.06.2012 (пункт ІІ.І) вирішено затвердити проект із землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд будівельних організацій та підприємств по вул.Окружній, 35 в межах м.Богуслава Богуславського району Київської області, розроблену ТОВ "Земприватцентр"; вилучити із земель не наданих у власність чи користування (земель запасу) Богуславської міської ради земельну ділянку загальною площею 1,4591га, в тому числі: забудованих земель - 1,4591га; передати юридичній особі ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" в оренду строком на 10 років вказану земельну ділянку.

Відповідно до цього рішення Богуславською міською радою (орендодавець) та ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" (орендар) 31.12.2013 укладений договір оренди земельної ділянки про передачу в строкове платне користування земельної ділянки для будівництва і обслуговування об`єктів транспортної та інженерної інфраструктури, що розташована на території Богуславської міської ради в місті Богуславі Київської області по вул.Окружній, 35, кадастровий номер 3220610100:02:007:0002, загальною площею 1,4591га, без об`єктів нерухомого майна, стром на 10 років з правом пролонгації.

По акту приймання-передачі земельної ділянки вказана земельна ділянка передана орендодавцем і прийнята орендарем.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 16.01.2014 вчинено запис про державну реєстрацію права оренди вказаної земельної ділянки за ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій".

З листом Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання (ВО "Укрдержліспроект") №203 від 19.02.2019 Об`єднанням на запит Богуславського відділення поліції було надано фрагменти кадастрової карти України з нанесеними межами кварталів та таксаційних виділів Богуславського лісництва ДП "Богуславський лісгосп" лісовпорядкування 2014 року з межами земельних ділянок згідно з переліком кадастрових номерів (відповідно до листа) для прийняття попереднього рішення щодо взаємного розміщення лісових ділянок та земельних кадастрових ділянок, а також повідомило, що картографічні матеріали минулих лісовпорядкувань надати не має можливості, так як цифрова картографічна база даних по підприємствах Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства створена за матеріалами базового лісовпорядкування 2014 року.

А тому наданий з цим листом до матеріалів справи фрагменти кадастрової карти судом не приймається до уваги, оскільки на час виникнення спірних правовідносин цього документа не існувало.

Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства листом №04-48/362 від 20.02.2019 на запит Богуславського відділення поліції повідомило, що Управління не надавало погодження на передачу, припинення, вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 3220610100:02:007.

ДП "Богуславське лісове господарство" листом №54 від 14.02.2019 на запит Богуславського відділення поліції повідомило, що ДП "Богуславський лісгосп" не надавало погодження на передачу, припинення, вилучення чи зміну цільового призначення земельних ділянок, в тому числі з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002, що зазначена земельна ділянка повністю накладається на землі державного лісового фонду Богуславського лісництва квартал 41 виділ 19 та 20 ДП "Богуславський лісгосп".

Наданий до позовної заяви фрагмент карти (т.1 арк.с. 116) судом не приймається до уваги, оскільки він не містить інформації щодо того, яким чином він в часі та просторі стосується спірних правовідносин.

Не приймається в якості доказу і протокол лісовпорядної наради з розгляду основних положень організації та розвитку лісового господарства на період з 2011 по 2020 роки по ДП "Богуславське лісове господарство" від вересня 2011 року (число не вказане), оскільки він не містить інформації щодо спірної земельної ділянки (т. 1 арк.с. 117-120).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру у Київській області №19-10-0.223-4645/2-19 від 04.04.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002 перебуває в оренді у ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій", розташована в межах населеного пункту (землі комунальної власності) міста Богуслав по вул. Окружна,35; інформація про проходження державної експертизи землевпорядної документації щодо відведення цієї земельної ділянки в Головному управлінні відсутня.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 26.02.2019 земельна ділянка з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002 є комунальною власністю Богуславської міської ради, право оренди 16.01.2014 зареєстроване за ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" на підставі договору оренди земельної ділянки від 31.12.2013.

У відповіді на адвокатський запит адвоката Балицького І.В. (представник ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій"), в якому було прохання про надання інформації щодо земельної ділянки кадастровий номер 3220610100:02:007:0002 у разі, якщо територія, на якій знаходиться та/або знаходилась, або земельні ділянки, в результаті поділу/виділу/об`єднання яких вона була утворена, та її приналежності до земель лісогосподарського призначення, Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагенство) за вих.№02-18/1649-21 від 09.03.2021 повідомило, що проект постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Проекту проведення національної інвентаризації лісів" подано на розгляд Кабінету Міністрів України, що земельна ділянка кадастровий номер 3220610100:02:007:0002 не належить до земель, наданих в постійне користування державним лісогосподарським підприємствам, які належать до сфери управління Держлісагенства, що в Держлісагенстві відсутня запитувана інформація.

Державне агентство лісових ресурсів України (Держлісагентство України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра, який реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства (п. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №458/2011, п. 1 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2014 № 521).

Держлісагенство є спеціальним органом галузевої компетенції. Основними завданнями Держлісагентства відповідно до пункту 3 Положення про Державне агентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою КМУ від 08.10.2014 №521, є, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Держлісагентство відповідно до покладених на нього завдань здійснює державне управління в галузі ведення лісового і мисливського господарства, а також державного контролю за дотриманням вимог нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства (крім державного контролю з карантину рослин та у сфері захисту рослин); здійснює державне управління територіями та об`єктами природно-заповідного фонду в лісах підприємств, установ і організацій, що належать до сфери його управління; організовує ведення лісовпорядкування та впорядкування мисливських угідь; веде державний лісовий кадастр та облік лісів; здійснює моніторинг лісів.

Зазначені повноваження центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, закріплені і в статті 28 1 Лісового кодексу України.

Держлісагентство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (постанова КМУ від 28.12.2011 №1364 "Про утворення територіальних органів Державного агентства лісових ресурсів та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України", наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 21.03.2012 № 134 "Про затвердження Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України", наказ Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 26.03.2021 №217 "Про затвердження Положення про обласні управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України"), до складу яких входить і Київське обласне та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства.

На подібні питання адвокатського запиту Головне управління Держгеокадастру у Київській області листом від 16.03.2021 повідомило, що земельна ділянка кадастровий номер 3220610100:02:007:0002 зареєстрована в ДЗК 08.02.2013 на підставі заяви ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" та проекту землеустрою, який був розроблений на підставі рішення Богуславської міської ради Київської області від 02.09.2011 №214-12-VI; згідно з наявними картографічними матеріалами з моменту формування та на даний час земельна ділянка перебуває в комунальній власності Богуславської міської ради Київської області, знаходиться у межах населеного пункту міста Богуслав; проект землеустрою державну експертизу відповідно до статті 9 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" не проходив.

Згідно визначення статті 1 Лісового кодексу України (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) ліс - тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав`яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов`язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Лісова ділянка - ділянка лісового фонду України з визначеними межами, виділена відповідно до цього Кодексу для ведення лісового господарства та використання лісових ресурсів без вилучення її у землекористувача або власника землі.

Лісові ділянки можуть бути вкриті лісовою рослинністю, а також постійно або тимчасово не вкриті лісовою рослинністю (внаслідок неоднорідності лісових природних комплексів, лісогосподарської діяльності або стихійного лиха тощо). До не вкритих лісовою рослинністю лісових ділянок належать лісові ділянки, зайняті незімкнутими лісовими культурами, лісовими розсадниками і плантаціями, а також лісовими шляхами та просіками, лісовими протипожежними розривами, лісовими осушувальними канавами і дренажними системами.

Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до статті 2 цього Кодексу лісові відносини - це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об`єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб`єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.

Згідно статті 3 Лісового кодексу України лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", цим Кодексом, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Лісові відносини, що виникають при використанні землі, надр, вод, а також відносини щодо охорони, використання й відтворення рослинного та тваринного світу, не врегульовані цим Кодексом, регулюються відповідними законодавчими актами.

Статтею 4 Лісового кодексу України визначено, що до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення відповідно до норми статті 5 Лісового кодексу України належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно статті 17 цього Кодексу (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) у постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища.

Право постійного користування лісами посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 5 розділу VIII Прикінцеві положення Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Повноваження сільських, селищних, міських рад у сфері лісових відносин визначені статтею 33 Лісового кодексу України, відповідно до якої (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) сільські, селищні, міські ради у сфері лісових відносин на відповідній території, зокрема: передають у власність, надають у постійне користування земельні лісові ділянки, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними; приймають рішення про виділення в установленому порядку для довгострокового тимчасового користування лісами лісових ділянок, що перебувають у комунальній власності, в межах сіл, селищ, міст і припиняють права користування ними.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Згідно статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а)розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Статтею 55 Земельного кодексу України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.

До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Відповідно до статті 57 цього Кодексу земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства. Порядок використання земель лісогосподарського призначення визначається законом.

Статтею 122 Земельного кодексу України встановлено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: зміни цільового призначення земельних ділянок відповідно до закону; надання у користування земельних ділянок, межі яких не встановлені в натурі (на місцевості).

Надання у користування земельної ділянки, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), без зміни її цільового призначення здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

За змістом статей 387, 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Отже, із системного аналізу вказаних приписів вбачається, що власник майна, який фактично позбавлений можливості володіти й користуватися вказаним майном в результаті його незаконного вибуття з володіння за наявності певних умов має право витребувати таке майно із чужого володіння шляхом звернення до суду з віндикаційним позовом.

Так, позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). При цьому позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази.

Відповідачем же за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Таким чином, предмет віндикаційного позову становить вимога неволодіючого майном власника до незаконно володіючого цим майном невласника про повернення індивідуально визначеного майна з чужого незаконного володіння.

Підставою ж віндикаційного позову є обставини, які підтверджують правомірність вимог позивача про повернення йому майна з чужого незаконного володіння, зокрема це факти, що підтверджують право власності на витребуване майно, вибуття його з володіння позивача, перебування його в незаконному володінні у відповідача на час звернення до суду.

Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що Держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб`єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб`єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Згідно статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною першою статті 21 цього Кодексу визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно частин першої - третьої, п`ятої та шостої статті 203 цього Кодексу зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частинами першою, другою та третьою статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд не приймає до уваги докази, які не стосуються обставин, що не мали місце на час виникнення спірних правовідносин.

Звертаючись із позовом у даній справі, прокурор вказував на те, що спірні земельні ділянки є землями державного лісового фонду, які перебували у постійному користуванні ДП "Богуславське лісове господарство" та вибули із його законного володіння.

Однак, як встановлено судом, належні та допустимі докази того, що земельна ділянка площею 1,4591 га з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002, за адресою: вул. Окружна, 35, м. Богуслав Київської області, відноситься до земель лісового фонду і належить на праві постійного користування ДП "Богуславське лісове господарство", відсутні.

Натомість, як вбачається із встановлених судом обставин та не спростовується ні сторонами у справі, ні третьою особою, вказана земельна ділянка на час виникненні спірних відносин знаходилась у межах населеного пункту міста Богуслав та є комунальною власністю.

За таких обставин рішенням Богуславської міської ради Київської області № 418-22-VI від 27.06.2012 "Про передачу в оренду земельних ділянок в межах м. Богуслава" в частині передачі ТОВ "Богуславський завод залізобетонних конструкцій" земельної ділянки площею 1,4591 га з кадастровим номером 3220610100:02:007:0002 та укладеним на підставі цього рішення договором оренди зазначеної земельної ділянки не порушуються права як Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства, так і Державного підприємства "Богуславське лісове господарство", а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на прокуратуру Київської області.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 238 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

У позові відмовити повністю.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Рішення складено та підписано: 13.09.2021