Ухвала

від 20.09.2021 по справі 921/374/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 вересня 2021 року

м. Київ

Справа № 921/374/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Онікс"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 (головуючий суддя Бойко С. М., судді Бонк Т. Б., Матущак О. І.)

у справі № 921/374/20

за позовом Тернопільської міської ради

до 1) Приватного підприємства "Онікс" і 2) Шманьківчицької сільської ради Чортківського району Тернопільської області

про скасування державної реєстрації права власності,

В С Т А Н О В И В:

05.07.2021 скаржник надіслав безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі № 921/374/20.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 14.07.2021 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Случ О. В. - головуючий (доповідач), Волковицька Н. О., Могил С. К.

Ухвалою Верховного Суду від 29.07.2021 касаційну скаргу залишено без руху. Надано скаржникові строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху, а саме, вказано на необхідність подання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення із наведенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції і надання доказів про сплату (доплату) судового збору у розмірі 92 482 грн.

Ухвалу про усунення недоліків касаційної скарги із зазначеними вище вимогами скаржник отримав 06.08.2021.

На виконання вимог вказаної ухвали скаржник 13.08.2021 надіслав до суду заяву про усунення недоліків касаційної скарги разом із касаційною скаргою у новій редакції та доказами про сплату судового збору.

У своїй касаційній скарзі у новій редакції скаржник заявив клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, однак знову обґрунтовує пропуск строку, що отримав копію оскаржуваної постанови у паперовій формі лише 04.06.2021, проте пропустив 20-ти денний строк на касаційне оскарження, оскільки в період з 18.06.2021 по 29.06.2021 перебував на лікування (хоча в касаційній скарзі, яку було залишено судом без руху, було зазначено, що директор з 01.06.2021 по 02.07.2021 перебував у відпустці).

Колегія суддів, розглянувши клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, які наводить у ньому скаржник, не можуть вважитися поважними з огляду на таке.

Відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.

З урахуванням наведених положень Господарського процесуального кодексу України останнім днем на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду був 20.05.2021.

Постанова Західного апеляційного господарського суду отримана скаржником 04.06.2021 (про що повторно зазначив скаржник та підтверджується доказами про отримання), скаржник надіслав касаційну скаргу лише 05.07.2021, тобто з порушенням вимог частини другої статті 288 Господарсько процесуального кодексу України.

Колегія суддів зазначає, що касаційним судом вже надавалася оцінка обставинам щодо неможливості подання касаційної скарги протягом 20-ти днів з моменту отримання касаційної скарги скаржником у зв`язку з відсутністю директора підприємства в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху від 29.07.2021, та такі підстави для поновлення процесуального строку були визнані неповажними.

Крім того, щодо посилань скаржника на те, що суд апеляційної інстанції не надсилав скаржнику копію оскаржуваної постанови, Суд вважає за необхідне зазначити, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь у справі на всіх етапах розгляду, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду прав людини від 07 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії").

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

Суд вважає за необхідне також зазначити, що як передбачено положеннями статей 42, 43 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Сторони мають цікавитися станом відомих їм судових проваджень.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою контакт-центру суду та/або за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

Інших, нових підстав для поновлення пропущеного процесуального строку скаржник у своєму клопотанні не навів.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідної заяви скаржника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

За змістом статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Верховний Суд зазначає, що статтею 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, тому самі лише обставини, пов`язані з фінансуванням та відсутність у нього коштів для сплати судового збору не можуть вважатися безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки всі учасники рівні перед законом та мають прямий обов`язок сплатити судовий збір за перегляд судових рішень у суді касаційної інстанції.

Положеннями статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України з 1997 року, кожному гарантовано право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у контексті Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

При цьому, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

Можливість відновлення пропущеного процесуального строку пов`язана із наявністю саме поважних причин його пропуску. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Проте скаржник у своєму клопотанні (після усунення недоліків) не наводить достатніх обґрунтувань пропуску процесуального строку, які можна було б вважати непереборними та пов`язані із дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій (а саме своєчасного подання касаційної скарги у передбачені Господарський процесуальним кодексом України).

Зважаючи на викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у клопотанні про поновлення строку (після усунення недоліків) не наведено достатнього обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, а також не зазначено об`єктивних непереборних обставин, що стали причиною його пропуску строку, у зв`язку з чим колегія суддів визнає наведені підстави неповажними та відмовляє у його задоволенні.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 292 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані судом неповажними.

Виходячи з наведеного, Суд дійшов до висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Онікс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі № 921/374/20.

За таких обставин, керуючись статтями 234, пунктом 4 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Онікс" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 у справі № 921/374/20.

2. Матеріали касаційної скарги повернути скаржникові разом з доданими до неї додатками.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

С. К. Могил