Постанова

від 15.09.2021 по справі 626/1055/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

15 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 626/1055/17

провадження № 61-15663св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області,

відповідачі: Головне управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Мрія ,

третя особа - Красноградська районна державна адміністрація Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія на постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: Яцини В. Б., Бурлаки І. В.,

Хорошевського О. М.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року керівник Первомайської місцевої прокуратури Харківської області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія (далі - СТзОВ Мрія ), про визнання незаконним та скасування наказу, визнання недійсними договорів оренди та суборенди земельних ділянок.

Позовна заява мотивована тим, що 18 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держземагентства у Харківській області, (далі - ГУ Держземагентства у Харківській області) правонаступником якого є ГУ Держгеокадастру у Харківській області, із заявою про надання в оренду земельної ділянки. 30 квітня

2015 року ГУ Держземагентства у Харківській області видало наказ про надання ОСОБА_1 в оренду земельної ділянки строком на 49 років, а

07 травня 2015 року між ними укладений договір оренди землі. Право оренди земельної ділянки зареєстроване за ОСОБА_1 20 травня

2015 року Реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

22 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства

у Харківській області із заявою про надання згоди на передання в суборенду земельної ділянки та 24 червня 2015 року отримав відповідне погодження за № 19-20-14-15151/0/9-15.

01 липня 2015 року ОСОБА_1 та СТзОВ Мрія уклали договір суборенди земельної ділянки. Право суборенди земельної ділянки зареєстроване за СТзОВ Мрія 13 липня 2015 року Реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Прокурор стверджував, що ОСОБА_1 не отримував дозволу на розробку землевпорядної документації щодо земельної ділянки, звернувшись із заявою про надання в оренду земельної ділянки. Не підтвердив наявності

у нього необхідної матеріально-технічної бази для обробітку земельної ділянки (найманих працівників, сільськогосподарської техніки), не додав відомості про наявність у нього відповідної аграрної освіти чи досвіду роботи у сільському господарстві, а в обґрунтуванні не зазначив даних щодо членів сім`ї, з якими він планував створити фермерське господарство.

ГУ Держземагентства у Харківській області не пересвідчилося

у спрямованості волевиявлення ОСОБА_1 на створення фермерського господарства з метою вироблення товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації для отримання прибутку на земельній ділянці, наданій для ведення фермерського господарства; не перевірило, чи матиме можливість фермерське господарство обробляти орендовану земельну ділянку; чи буде досягнута законна мета оренди земельної ділянки, тобто, чи насправді виникли й існують законні сподівання на реалізацію права оренди та чи є такі сподівання реальними.

Порушуючи вимоги статті 8 Закону України Про фермерське господарство , ОСОБА_1 не створив фермерського господарства, що підтверджують відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Натомість ОСОБА_1 передав земельну ділянку в суборенду як фізична особа, що є порушенням статті 14 Закону України Про фермерське господарство .

Договір суборенди земельної ділянки від 01 липня 2015 року укладений з порушенням вимог статті 288.6 Податкового кодексу України, оскільки розмір плати за суборенду перевищує розмір орендної плати на 7 234,46 грн.

Про порушення вимог земельного законодавства під час відведення земельної ділянки ОСОБА_1 органи прокуратури дізнались у червні

2017 року після надходження інформації та документів від

ГУ Держгеокадастру у Харківській області (лист від 14 червня 2017 року

№ 10-20-14-10158/0/19-17), а тому позивач не пропустив позовну давність.

Прокурор просив суд:

- визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держземагентства у Харківській області від 30 квітня 2015 року № 1064-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ;

- визнати недійсним укладений 07 травня 2015 року між

ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі, предметом якого є земельна ділянка сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 12,9326 га, розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 20 травня 2015 року за № 214613164;

- визнати недійсним укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_1 та СТзОВ Мрія договір суборенди земельної ділянки, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 13 липня 2015 року за № 22804412;

- зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку державі в особі

ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Красноградського районного суду Харківської області від 11 січня 2018 року відмовлено прокурору у задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що для підтвердження можливості ведення фермерського господарства без наявності сільськогосподарської техніки й інших засобів обробітку землі ОСОБА_1 надав суду договір від 15 листопада 2013 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю Аграрний дім ім. Горького (далі -

ТзОВ Аграрний дім ім. Горького ) про оренду сільськогосподарської техніки, необхідної для здійснення товарного сільськогосподарського виробництва.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 дотримався передбаченого чинним законодавством порядку набуття земельної ділянки в оренду, а тому немає підстав для визнання незаконним і скасування наказу. З дня державної реєстрації фермерського господарства як юридичної особи або фізичної особи-підприємця відбулась заміна орендаря у відносинах, щодо яких виник спір, а саме: фізична особа вибула зі спірних правовідносин оренди земельної ділянки, а її місце згідно з вимогами статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство зайняло фермерське господарство. Доводи прокурора про те, що ОСОБА_1 незаконно набув право користування земельною ділянкою та не мав наміру займатися фермерським господарством, не відповідають обставинам справи.

Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанцій

Ухвалою Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року скасовано рішення Красноградського районного суду Харківської області від 11 січня 2018 року та закрито провадження у справі, оскільки спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року касаційну скаргу прокурора задоволено частково. Ухвалу Харківського апеляційного суду від 01 листопада 2018 року скасовано, а справу передано до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року апеляційну скаргу прокурора задоволено. Рішення Красноградського районного суду Харківської області від 11 січня 2018 року скасовано. Позов прокурора задоволено.

Визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держземагентства у Харківській області від 30 квітня 2015 року № 1064-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду .

Визнано недійсним укладений 07 травня 2015 року між

ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 договір оренди землі сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:01:000:0082 площею

12,9326 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно від 20 травня 2015 року за № 21461316.

Визнано недійсним укладений 01 липня 2015 року між ОСОБА_1 та

СТзОВ Мрія договір суборенди земельної ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, кадастровий номер 6323381000:01:000:0082, площею 12,9326 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, скасувавши державну реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

від 13 липня 2015 року за № 22804412

Зобов`язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку, кадастровий номер 6323381000:01:000:0082, площею 12,9326 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, вартістю 405 760,75 грн.

Стягнуто з ГУ Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру у Харківській області, ОСОБА_1 , СТзОВ Мрія на користь прокуратури Харківської області сплачений судовий збір у судах першої та апеляційної інстанцій, з кожного по 5 072,01 грн.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про дійсне бажання ОСОБА_1 створити фермерське господарство та його спроможність виробляти сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Про зазначене свідчить також факт укладення договору суборенди з метою обходу обов`язкової процедури - земельних торгів.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У жовтні 2020 року СТзОВ Мрія подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня

2020 року, залишити в силі рішення Красноградського районного суду Харківської області від 11 січня 2018 року.

Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

29 жовтня 2020 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д., відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Красноградського районного суду Харківської області, зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року до закінчення касаційного провадження.

У листопаді 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2021 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно з`ясував усі обставини справи, неправильно тлумачить положення статті 7 Закону України Про фермерське господарство щодо освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду

від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/481/17 (провадження

№ К/9901/38802/18), від 18 жовтня 2018 року у справі № 524/43/17 (провадження № К/9901/58174/18), від 25 лютого 2019 року у справі

№ 347/964/17 (провадження № К/9901/10304/18), від 22 квітня 2019 року

у справі № 263/16221/17 (провадження № К/9901/849/19), від 12 жовтня 2020 року у справі № 815/203/17 (провадження № К/9901/53092/18) .

Заявник вказує, що ОСОБА_1 та СТзОВ Мрія законним шляхом, добросовісно отримали у користування земельну ділянку. Судом апеляційної інстанції порушено вимоги статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Відзив на касаційну скаргу у визначений судом касаційної інстанції строк не надходив.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

18 листопада 2013 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства орієнтовною площею 12,9326 га, що розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, для подальшої передачі в оренду.

До заяви про отримання землі ОСОБА_1 додав копію диплома

серії НОМЕР_1 , виданого 29 червня 1982 року Красноградським технікумом механізації сільського господарства імені Ф. Я. Тимошника, про те, що ОСОБА_1 присвоєно кваліфікацію техніка-електрика за спеціальністю електрифікація .

Згідно з офіційним вебсайтом Красноградського технікуму механізації сільського господарства ім. Ф. Я. Тимошника (http://www.ktmsg.com.ua), фахівці з кваліфікацією технік-електрик можуть виконувати такі види робіт: технік-електрик, електрик дільниці, електрик цеху, електродиспетчер, електромеханік та електромеханік дільниці.

ОСОБА_1 працював у ТОВ Аграрний дім ім. Горького , СТзОВ Мрія ,

ТОВ Кернел-Трейд на посадах у відділах безпеки.

Наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 22 листопада

2013 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки, розташованої за межами с. Світле Красноградського району Харківської області. Орієнтований розмір земельної ділянки 12,9326 га за рахунок земель державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення фермерського господарства.

Наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 30 квітня 2015 року № 1064-СГ Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 надано в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, площею 12,9326 га, яка розташована за межами населених пунктів на території Кирилівської сільської ради Красноградського району Харківської області, строком на 49 років.

07 травня 2015 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладений договір оренди вищевказаної земельної ділянки, який 20 травня 2015 року зареєстровано реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

07 липня 2015 року між ОСОБА_1 та СТзОВ Мрія укладений договір суборенди цієї земельної ділянки, який 13 липня 2015 року зареєстрований Реєстраційною службою Красноградського районного управління юстиції Харківської області.

Згідно з наказом від 23 серпня 2017 року № 370/1 ОСОБА_1 працював заступником керівника відділу безпеки СТОВ Мрія та здійснював цілодобове патрулювання масивів полів підприємства.

Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець з 07 грудня 2017 року.

11 грудня 2017 року ОСОБА_1 та СТзОВ Мрія добровільно, достроково розірвали договір суборенди земельної ділянки площею 12,9326 га, кадастровий номер 6323381000:01:000:0082.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного

у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга СТзОВ Мрія не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає вимогам закону.

Відповідно до частин першої-третьої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) (тут і надалі у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають

у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється

в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах), зокрема, земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель

і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва.

Відповідно до частин другої, третьої статті 123 ЗК України особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Таким чином, стаття 123 ЗК України врегульовує загальний порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності

у користування в тих випадках, коли згідно із законом земельні торги не проводяться; визначає вимоги до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; забороняє компетентним органам вимагати не передбачені цією статтею матеріали та документи; установлює загальні підстави для відмови

в наданні такого дозволу.

Разом із тим відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням фермерських господарств, регулюються, крім ЗК України, Законом України Про фермерське господарство та іншими нормативно-правовими актами України (стаття 2 цього Закону).

Можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що

є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства (стаття 8 Закону України Про фермерське господарство ).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі .

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону. У разі відмови органів державної влади та органів місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки для ведення фермерського господарства питання вирішується судом (частини друга, четверта статті 7 Закону України Про фермерське господарство ).

Таким чином, Закон України Про фермерське господарство визначає обов`язкові вимоги до змісту заяви про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства, які відрізняються від загальних вимог, передбачених статтею 123 ЗК України, до змісту клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Отже, при вирішенні вимог про законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування щодо надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства застосуванню підлягає порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства, визначений статтею 7 Закону України Про фермерське господарство , як спеціального Закону щодо статті 123 ЗК України.

Таким чином, за змістом статей 1, 7, 8 Закону України Про фермерське господарство заява громадянина про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства повинна містити сукупність передбачених частиною першою статті 7 цього Закону відомостей

і обставин.

У свою чергу, розглядаючи заяву громадянина по суті, орган виконавчої влади чи місцевого самоврядування (а в разі переданого на судовий розгляд спору - суд) повинен дати оцінку обставинам і відомостям, зазначеним у заяві, перевірити доводи заявника, наведені на обґрунтування розміру земельної ділянки, з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, у тому числі щодо наявності трудових

і матеріальних ресурсів.

За наслідками зазначеної перевірки орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові

від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження № 14-6цс19).

Згідно з пунктом а частини першої статті 14 Закону України Про фермерське господарство фермерське господарство та його члени відповідно до закону мають право продавати або іншим способом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину.

Задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції перевірив та встановив, що до заяви ОСОБА_1 про надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства не надано доказів, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 досвіду роботи у сільському господарстві або освіти, отриманої в аграрному навчальному закладі, та дійшов висновку про те, що заява ОСОБА_1 не містить сукупність передбачених частиною першою статті 7 Закону України Про фермерське господарство відомостей і обставин.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до статей 8, 14 Закону України Про фермерське господарство , після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації, фермерське господарство, яке підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб, ОСОБА_1 так і не створив. Земельну ділянку через короткий інтервал часу він передав

у суборенду сільськогосподарському підприємству, яке її обробляло.

Суди дійшли правильного висновку про те, що ОСОБА_1 не мав наміру обробляти земельні ділянки, а діяв з метою отримати земельної ділянки поза межами обов`язкової процедури - земельних торгів, не для ведення фермерського господарства, а для передачі в суборенду СТзОВ Мрія , що порушує законну мету її отримання в оренду, спричиняє до втрат державного бюджету коштів від земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності.

Таким чином, встановивши, що у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження волевиявлення ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки

з метою виробництва товарної сільськогосподарської продукції та створення фермерського господарства, а дії ОСОБА_1 спрямовані на отримання СТзОВ Мрія земельної ділянки з метою уникнення проходження процедури земельного аукціону, суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав оспорюваний наказ ГУ Держземагентства у Харківській області незаконним та таким, що підлягає скасуванню разом із рішенням Реєстраційної служби Красноградського районного управління юстиції Харківської області про державну реєстрацію права оренди

ОСОБА_1 та суборенди СТзОВ Мрія земельної ділянки, та обґрунтовано зобов`язав ОСОБА_1 її повернути, а укладені договори оренди та суборенди визнав недійсними.

З огляду на викладене, вирішуючи вказаний спір, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції неправильно тлумачить положення Закону України Про фермерське господарство щодо освіти ОСОБА_1 , отриманої в аграрному навчальному закладі, не заслуговують на увагу, оскільки згідно з вимогами зазначеного Закону до заяви кандидат має додати документ, що підтверджує досвід роботи у сільському господарстві, або документ про наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Тобто законодавець визначив першочерговою умовою наявність у претендента досвіду роботи у сільському господарстві, а за її відсутності - наявність відповідної освіти. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що доданий ОСОБА_1 до заяви документ про отримання ним у Красноградському технікумі механізації сільського господарства імені

Ф. Я. Тимошника освіти за спеціальністю електрифікація з присвоєнням кваліфікації техніка-електрика не підтверджує відповідну аграрну освіту.

Посилання СТзОВ Мрія як на підставу касаційного оскарження на застосування норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі № 813/481/17 (провадження № К/9901/38802/18),

від 18 жовтня 2018 року у справі № 524/43/17 (провадження

№ К/9901/58174/18), від 25 лютого 2019 року у справі № 347/964/17 (провадження № К/9901/10304/18), від 22 квітня 2019 року у справі

№ 263/16221/17 (провадження № К/9901/849/19), від 12 жовтня 2020 року

у справі № 815/203/17 (провадження № К/9901/53092/18), не заслуговують на увагу, оскільки у справі, яка переглядається, та у справах, на які посилається заявник, встановлені різні фактичні обставини.

Інші доводи касаційної скарги, зокрема, щодо наявної освіти, порушень статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини

і основоположних свобод зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки, однак висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, на законність оскаржуваного судового рішення не впливають.

У силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) сформульовано висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції

у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії).

Оскільки ухвалою суду касаційної інстанції від 29 жовтня 2020 року було зупинено виконання оскаржуваного судового рішення до закінчення його перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про залишення його без змін, тому виконання постанови Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року підлягає поновленню.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Мрія залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного суду від 23 вересня 2020 року залишити без змін.

Поновити виконання постанови Харківського апеляційного суду

від 23 вересня 2020 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець