Рішення

від 14.09.2021 по справі 171/2170/19

СОФІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ 

ЄУН 171/2170/19

Провадження №2/193/21/21

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

14 вересня 2021 року сел.Софіївка

Софіївський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Кащук Д.А.,

при секретарі Ратушній В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Норенко В.С. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Кам`янської сільської лікарської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини, Комунального некомерційного підприємства Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа: державний нотаріус Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н. А., про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_3 звернувся до суду з цим позовом до комунального закладу "Апостолівський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)", третя особа - державний нотаріус Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А., про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування (а.с. 3-7 том.1).

04 лютого 2021 року директор КЗ Апостолівський терцентр Гончар Ю.В. надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, КЗ Апостолівський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не являється та не є правонаступником Кам`янської дільничної лікарні (геріатричного відділення) с. Кам`янка, Апостолівського району Дніпропетровської області, та жодного відношення до вказаного лікувального закладу не має; відповідач, якого зазначено в позові, свідоцтво про право на спадщину за заповітом АЕІ №581626 від 28.01.2002 року не отримував; зазначений відповідач, від реалізації свого спадкового права не відмовлявся, заяву про відмову від земельного паю 7,60га. сертифікат №0313441 від 07.10.2018 №856 голові Вакулівської ОТГ було надано КНП Апостолівський центр ПМСД . В зв`язку з вищевикладеним просить в задоволенні позову ОСОБА_3 до комунального закладу Апостолівський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) , до зазначеного в позові відповідача, відмовити в повному обсязі (а.с. 50,51 том 1) .

Відповідно ухвали суду від 16 березня 2020 року клопотанняпредставника позивача ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_3 про заміну неналежного відповідача Комунальний заклад Апостолівський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на належного відповідача Кам`янську сільську лікарську амбулаторію загальної практики - сімейної медицини та залучення у якості співвідповідача Комунальний некомерційне підприємство Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області по цивільній справі за позовом представника позивача ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_3 до комунального закладу Апостолівський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) , третя особа -державний нотаріус Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н. А., про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування, задоволено. Замінено неналежного відповідача - Комунальний заклад Апостолівський територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) на належного відповідача - Кам`янську сільську лікарську амбулаторію загальної практики - сімейної медицини (53830, провул. Шкільний, 1 Б, с. Кам`янка, Апостолівського району Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 26240017) та залучено до участі у справі, в якості співвідповідача - Комунальне некомерційне підприємство Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області (53800, вул. Медична, 63, м. Апостове Апостолівського району Дніпропетровської області, код ЄРДПОУ 37836978) . (а.с. 122 том.1).

08 липня 2020 року представник позивача подав уточнену позовну заяву до Кам`янської сільської лікарської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини, Комунального некомерційного підприємства Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа: державний нотаріус Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н. А., про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування (а.с. 219-221 том. ).

В обґрунтування уточненої позовної заяви зазначив, що 1 січня 1998 року виконавчим комітетом Кам`янської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області було посвідчено заповіт, складений ОСОБА_4 , який було внесено до реєстру за № 13, за яким все майно, що буде належати йому на день смерті, де б воно не знаходилось і з чого не складалось, а також все те, на що він за законом буде мати право, заповів позивачці ОСОБА_3 .

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане свідоцтво про смерть Кам`янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області 08.12.1999року, актовий запис №74.

30.11.2001 року позивачка ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке посвідчено державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. та зареєстроване в реєстрі за №1092, за спадковою справою №517/2001 на вищезазначену земельну ділянку, яка належала ОСОБА_4 на час смерті спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті його дружини ОСОБА_5 , за сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП№0313475.

В 2018 році від працівників Вакулівської сільської ради Софіївського району вона дізналась, що є ще одна земельна ділянка, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , яку необхідно оформити на своє ім 'я, як спадкоємиці майна після смерті ОСОБА_4 ..

Дізнавшись про це, ОСОБА_3 виявила, що дійсно 13 січня 1999 року ОСОБА_4 було складено заповіт, який був посвідчений секретарем Кам`янської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області Городковою Б.А., за яким право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7.60 га в умовних кадастровіх гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), він заповів Кам 'янській дільничій лікарні (геріатричному відділенню), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441.

Вказаний заповіт було складено в лікарні, де знаходився на лікуванні ОСОБА_4 і підписано хворою в якості свідка, яка на той час перебувала теж на лікуванні.

При цьому зазначає, що на час підписання заповіту від 13 січня 1999 року ОСОБА_4 не міг бачити, бо був сліпим, тобто через свої фізичні вади не міг сам прочитати текст заповіту.

Крім того, головним лікарем і (або) нотаріусом цей заповіт не посвідчувався, під час вчинення заповіту не було запрошено свідків, не менше двох, які б могли підтвердити дійсність розпорядження та волевиявлення спадкодавця в момент складання та посвідчення заповіту 13 січня 1999 року секретарем Кам`янської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області ОСОБА_6 . У оскаржуваному заповіті знаходяться підпис тільки одного свідка, дієздатність якого не встановлено.

На підставі спірного заповіту від 13.01.1999 року, державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку серії АЕІ №581626 від 28. 01.2002 року та зареєстроване в реєстрі за №22.

На думку позивача, вищезазначений заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, оскільки на момент складення заповіту перебуваючи в лікарні, під час посвідчення заповіту, через свою тяжку хворобу ОСОБА_4 не міг сам перевірити та зачитати заповіт, який був складений без дотримання відповідної процедури та форми, без залучення свідків, не відомо чи зазначено в заповіті, що заповідач доручив іншій особі в його присутності підписати текст заповіту. При цьому, підпис особи, яка підписала заповіт за заповідача не засвідчений головним лікарем, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. При посвідченні угоди не з`ясовувалась дієздатність особи, що поставила свій підпис за заповідача та взяла участь в укладенні заповіту. Тому представник позивача просить визнати заповіт ОСОБА_4 , який 13 січня 1999 року посвідчений секретарем Кам`янської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області Городковою В.А., за яким право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, він заповідав Кам`янській дільничій лікарні (геріатричному відділенню), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441- недійсним; скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурії , серії АЕІ №581626 від 28.01.2002 року та зареєстроване в реєстрі за №91, що видане державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. Кам`янській дільничій лікарні (геріатричне відділення) Апостолівського району Дніпропетровської області; визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом, після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441 від 07 жовтня 1997 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 позов підтримав за обставин зазначених у ньому, просив позов задовольнити.

13 серпня 2021 року представник відповідача Комунального некомерційного підприємства Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області Норенко В. надала до суду клопотання, в якому зазначила, що позивач безпідставно та необґрунтовано вимагає долучити Комунальне некомерційне підприємство Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області в якості співвідповідача, оскільки підприємство не є правонаступником Кам`янської сільської лікарської амбулаторії загальної практики сімейної медицини і не має жодного відношення до Кам`янської дільничної лікарні (геріатичне відділення), яка зазначена спадкоємцем у заповіті ОСОБА_4 від 13 січня 1999 року (а.с. 181 том 2).

Відповідачі: Кам`янська сільська лікарська амбулаторія загальної практики- сімейної медицини та Вакулівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, будучи повідомленими про місце та час розгляду справи, в судове засідання своїх представників не направили.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, державний нотаріус Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н. А. у судове засідання не з`явилась, повідомлялась про місце та час розгляду справи, надала заяву про розгляд справи без її участі.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що він на даний час працює сімейним лікарем КНП Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області. На час здійснення заповіту працював головним лікарем Кам`янської дільничої лікарні (геріатричне відділення) в якому перебував померлий ОСОБА_4 .. В ОСОБА_4 був земельний пай. Позивач була його родичкою, відвідувала діда в лікарні.Він був присутній при складанні заповіту, також були присутніми медична сестра, яка була працівником геріатричного відділення і представник Кам`янської сільської ради. Зазначає, що ОСОБА_4 був сліпим. Двох свідків при складанні та посвідчені заповіту не було.

Суд, заслухавши представників сторін, свідка, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку про часткове задоволення позову з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом з матеріалів спадкової справи № 517/2001 до майна ОСОБА_4 померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , заведеної Апостолівською державною нотаріальною конторою, встановлено, що 21 січня 1998 року секретарем Кам`янської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області було посвідчено заповіт, складений від імені ОСОБА_4 , який було внесено до реєстру за № 13 , за яким все майно, де б воно не було, та з чого б воно не складалося, заповів ОСОБА_3 . Крім того, в заповіті зазначено, в зв`язку з хворобою очей по його особистому проханню в його присутності, після прочитання заповіту, заповіт підписаний громадянином ОСОБА_7 (а.с.62-87 том 1).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що видане свідоцтво про смерть Кам`янською сільською радою Апостолівського району Дніпропетровської області 08.12.1999 року, актовий запис №74.

Відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313475 виданого Софіївською районною державною адміністрацією 07 жовтня 1997 року ОСОБА_5 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське розміром 7,60 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки (паю).

13.11.2001 року позивачка ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке посвідчено державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. та зареєстроване в реєстрі за №1092, а саме на право на земельну ділянку, яке належало ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину після смерті його дружини ОСОБА_5 , за сертифікатом на право на земельну частку (пай) серії ДП№0313475.

Як зазначено в самій позовній заяві, в 2018 році від працівників Вакулівської сільської ради Софіївського району ОСОБА_3 дізналась, що є ще одна земельна ділянка, яка залишилась після смерті ОСОБА_4 , яку необхідно було оформити на своє ім 'я, як спадкоємиці майна після смерті ОСОБА_4 ..

Відповідно сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441 виданого Софіївською районною державною адміністрацією 07 жовтня 1997 року ОСОБА_4 належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське розміром 7,60 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), яка становить 28076 грн. (а.с.83 том1.)

13 січня 1999 року ОСОБА_4 було складено заповіт, який був посвідчений секретарем Кам`янської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області Городковою Б.А., за яким право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7.60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), заповів Кам 'янській дільничій лікарні (геріатричному відділенню), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441. Вказаний заповіт, у зв`язку з хворобою заповідача посвідчено в Кам`янській дільничній лікарні (геріатричне відділення) та підписано за неписьменного ОСОБА_4 за його дорученням та у його присутності, після прочитання заповіту вголос ОСОБА_8 (а.с. 82 том.1).

Відповідно довідки Кам`янської сільської ради Апостолівського району Дніпропетровської області від 17 липня 2021 року зазначено, що ОСОБА_4 проживав і був прописаний в геріатричному відділенні Кам`янської дільничної лікарні до моменту смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 68 том.1 ).

На підставі заповіту від 13.01.1999 року, державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на вказану земельну ділянку серії АЕІ №581626 від 28.01.2002 року та зареєстроване в реєстрі за №91 (а.с. 85 том 1).

Як зазначає сам представник позивача в позовній заяві, на час підписання заповіту від 13 січня 1999 року ОСОБА_4 не міг бачити, бо був сліпим, тобто через свої фізичні вади не міг сам про читати текст заповіту.

ОСОБА_4 був письменним, що підтверджується заповітом, який був складений ним 21 січня 1998 року на користь позивачки. Крім того, в самому заповіті зазначено, що в нього була хвороба очей (а.с.66 том 1).

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Стаття 15ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Цей Кодекс набрав чинності з 01 січня 2004 року (пункт 1 Прикінцевих та перехідних положень), а тому до правовідносин сторін підлягають застосуванню норми чинного на час складання оспорюваного заповіту Цивільного кодексу Української СРСР 1963 року (далі ЦК УРСР), оскільки заповіт був складений 13 січня 1999 року.

Вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення посадовими особами органів місцевого самоврядування визначені Цивільним кодексом Української РСР, Законом України Про нотаріат , Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5, в редакціях, що діяли на час посвідчення заповіту.

За правилами статті 4 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодексУкраїни застосовується до цивільних відносин,що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно зі статтею 524 ЦК УРСР, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Часом відкриття спадщини відповідно до ст. 525 ЦК УРСР визнається день смерті спадкодавця, а місцем відкриття спадщини згідно зі ст. 526 ЦК УРСР - останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Відповідно до статті 534 ЦК УРСР, кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Зміст, форма та інші вимоги до заповіту передбачені статтями 541-546 ЦК УРСР (у редакції, чинній на момент складання спірного заповіту).

За визначенням статті 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Частина 1 статті 47 ЦК УРСР передбачала, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про нотаріат (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту), нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Зідно з пунктом 2 розділу 1 Загальні положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (в редакції, чинній на момент посвідчення заповіту), нотаріальні дії у виконавчих комітетах сільських, селищних, міських Рад народних депутатів вчиняють посадові особи, на яких за рішенням виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів покладено вчинення цих дій.

Відповідно до пункту 33 розділу 3 Правил вчинення окремих видів нотаріальних дій Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (в редакції чинній на момент посвідчення заповіту), заповіт має бути складений у письмовій формі, із зазначенням місця і часу складення заповіту, дати та місця народження заповідача та підписаний особисто заповідачем.

Відповідно до п.13 абз.3 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністрества юстиції України №18/5 від 14.06.1994 року, яка була чинна на час складання заповіту ОСОБА_4 якщо сліпий громадянин письменний, він сам підписує документ.

За змістом ст. ст. 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частинами 1 та 2 ст. 1220, ч. 1 ст. 1221 ЦК України передбачено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу). Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст. 1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (стаття 1253 цього Кодексу).

За змістом п. 158 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 3 березня 2004 року за N 283/8882 (у редакції на момент посвідчення спірного заповіту) на бажання заповідача, а також у випадках, якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках. Присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов`язковою.

Отже, якщо нотаріусом складено заповіт зі слів особи, то такий заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним.

Якщо заповідач через фізичні вади не може особисто прочитати заповіт, такий заповіт обов`язково посвідчується при свідках.

Відповідно до ст. 37 Закону від 2 вересня 1993 р. № 3425-ХІІ Про нотаріат , статей 38, 42, 59 Закону від 21 травня 1997р. № 280/97-ВР Про місцеве самоврядування в Україні та п. 2 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських Рад народних депутатів України (затверджена наказом Міністерства юстиції України від 25 серпня 1994 р. № 22/5, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 26 жовтня 1994 р. за № 256/466; далі - Інструкція) у населених пунктах, де немає державних нотаріусів, нотаріальні дії вчиняють посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад, на яких такий обов`язок покладено рішенням виконавчого комітету відповідної ради.

Проте, згідно з абз. 5 п.1 постанови КМУ від 15 червня 1994 р. № 419 Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених посвідчувати заповіти мають право головні лікарі, їх заступники з медичної частини або чергові лікарі лікарень, госпіталів, інших стаціонарних закладів охорони здоров`я, начальники госпіталів - заповіти осіб, що перебувають на лікуванні в таких закладах.

Оспорюваний заповіт посвідчено секретарем виконавчого комітету Кам`янської сільської ради, проте відповідного рішення виконавчого комітету сільської ради, яке б надавало саме цій особі право на вчинення нотаріальних дій у ньому не зазначено, як і не зазначено чому саме секретар Камянської сільської ради, а не наділений цими повноваженнями головний лікар чи черговий лікар заповідача ОСОБА_4 у якого він в той час перебував на лікуванні, посвідчила заповіт.

Даних про те, що заповідач звертався з заявою саме до секретаря Кам 'янської сільської ради щодо проведення вказаної нотаріальної дії не має, тому нотаріальна дія щодо посвідчення заповіту повинна була проведена саме уповноваженою особою у лікарні, саме лікарем у якого перебував на лікуванні заповідач в той час, тобто заповіт, посвідчено не тою особою, яка мала це зробити відповідно до діючого на той час законодавства.

Відповідно до ст. 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено законі.

Статтею 47 ЦК УРСР передбачено, що недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону.

Відповідно абз. 2 п.15 Постанови КМУ від 15 червня 1994 р. № 419 Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівнюваних до нотаріально посвідчених посадова, службова особа посвідчує заповіти дієздатних фізичних осіб у присутності свідків, тому вказана процедура посвідчення заповіту порушена.

Відповідно до абз. 1 п. 18 вказаної Постанови присутність не менш як двох свідків є обов`язковою умовою при посвідченні заповітів .

Текст заповіту має містити відомості про особи свідків, які в даному випадку є обов`язковими, а саме: прізвище, ім`я, по батькові кожного з них, дату народження, місце проживання, реквізити паспорта чи іншого документа, на підставі якого було встановлено особу свідка. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому, однак вказана процедура дотримана не була.

Особа, що підписала заповіт за заповідача не була знайома з заповідачем, за чиїм дорученням вона діяла, чи могла виступати в якості свідка під час укладення угоди, чи наявний запис в заповіті, що саме свідок, яка підписала заповіт за заповідача, прочитала його особисто, не відомо.

Таким чином, оспорюваний заповіт складено та посвідчено без дотримання вимог законодавства, чинного на момент його посвідчення, тому повинен бути визнаний недійсним, оскільки ЦК УРСР передбачав саме такий порядок захисту порушеного права шляхом визнання правочину недійсним.

За оспорюваним заповітом відповідачем було отримано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, проте відповідач відмовився від реалізації свого спадкового права, що отримав після смерті ОСОБА_4 , про що направив заяву голові Вакулівської ОТГ в якій зазначив, що відмовляється від землі 7,60 га., отриману на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441, у зв 'язку з тим, що не має права офіційно оформити дану землю .

Таким чином, у зв`язку з письмовою відмовою відповідача від спадкування за спірним заповітом, який складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, земельна ділянка повинна спадкуватись позивачкою відповідно за заповіту від 21 січня 1998 року, який є не зміненим та не скасованим і за яким позивачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку.

Позивачка ОСОБА_3 прийняла спадщину, що відкрилась після смерті ОСОБА_4 шляхом вступу в фактичне управління та володіння спадковим майном, але позбавлена можливості оформити свої спадкові права на земельну частку (пай), оскільки відповідачем було отримано свідоцтво про право на спадкування за заповітом, проте відповідач вказаною спадщиною не користується і не розпоряджається.

Частина 1 ст. 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, і означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідно ч. 1 ст. 64 Основного Закону, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Враховуючи викладене і відсутність іншого способу відновлення порушеного права, представник позивачки в інтересах позивача вимушений звернутися з позовом до суду за захистом порушеного права шляхом визнання за ОСОБА_3 права на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом в судовому порядку.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняла ОСОБА_9 в силу ст. 549 ЦК України 1963 року, п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України , затвердженої Наказом Міністерства юстиції України № 18/5 від 14.06.1994 року чинної на час відкриття спадщини, так як в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вступила у володіння спадковим майном, тому за нею необхідно визнати право на земельну ділянку, належну ОСОБА_4 на час смерті на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання права, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Необхідність визнання прав на землю виникає тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо наявності у особи певного суб`єктивного земельного права, суб`єктивне право заперечується чи створюється неможливість реалізації позивачем свого права на земельну ділянку чи права користування нею через наявність таких, сумнівів чи відсутність або втрату належних правовстановлюючих документів на таку земельну ділянку.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

За своєю юридичною природою позов - це матеріально-правова вимога до суду заінтересованої особи (позивача) про здійснення правосуддя в цивільній справі на захист прав, свобод чи інтересів, порушених чи оспорюваних іншою особою (відповідачем).

Право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі передбачено статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та бути адекватним наявним обставинам.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

Відтак, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати по пред`явленому позову при наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

На позивачеві лежить обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Відповідачами у цій справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину, а при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а також можуть бути особи, які мають (набули) право власності на спірне майно.

Судом встановлено, згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом посвідченого Кам`янською сільською Радою Апостолівського району Дніпропетровської області 13 січня 1999 року спадкоємцем права на земельну частку (пай) розміром 7,60 га умовах кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на землі, яка перебуває у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства Свердловське , що належало померлому ОСОБА_4 на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441, є Кам`янська дільнича лікарня/геріатричне відділення (а.с. 85 том.1). Відповідно листа Виконавчого комітету Апостолівської міської Ради за вих.№632 від 11.03.2020 Кам`янська дільнича лікарня/геріатричне відділення шляхом реорганізації отримала назву Кам`янська сільська лікарська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини (КЗ Кам`янська СЛАЗПСМ ) (а.с. 115 том 1).

Згідно положення про комунальний заклад Апостолівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівського району Дніпропетровської області, затвердженого рішенням Апостолівської районної ради від 10 жовтня 2011 року №112-15VI в структуру цього центру увійшла Кам`янська сільська лікарська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини (а.с. 157-169 том 1).

Відповідно рішення 47 сесії VII Апостолівської міської ради від 11.04.2018 №1373 Комунальний заклад Апостолівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівського району Дніпропетровської області реорганізовано шляхом перетворення його комунальне некомерційне підприємство Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги (а.с. 153 том.1).

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що комунальне некомерційне підприємство Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, код ЄДРПОУ 37836978 є правонаступником комунального закладу Апостолівський районний центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівського району Дніпропетровської області.

Тому на думку суду дослідженими доказами встановлено, що комунальне некомерційне підприємство Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги є належним відповідачем по справі, решта, а саме: Кам`янська сільська лікарська амбулаторія загальної практики - сімейної медицини та Вакулівська сільська рада Софіївського району Дніпропетровської області, є неналежними відповідачами.

У пункті 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК України. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Згідно норм ст.11 ЦПК України суд зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом. Суд повинен враховувати, що правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а тому суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це. Суд не має права вирішувати питання про права та обов`язки осіб, не залучених до участі у справі, оскільки це є порушенням норм процесуального права, які тягнуть за собою безумовне скасування рішення суду.

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Вирішуючи питання про склад осіб, які братимуть участь у справі, суд повинен враховувати характер спірних правовідносин, визначену ним норму матеріального права, яка підлягає застосуванню, та матеріально-правовий інтерес у вирішенні справи.

У разі пред`явлення позову не до всіх відповідачів суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як відповідачів чи співвідповідачів. Суд зобов`язаний вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і стосовно тих відповідачів, які зазначені у ньому.

Тому, у разі якщо позов пред`явлено не до належних осіб, суд має роз`яснити позивачеві право подати клопотання про залучення до розгляду справи співвідповідачем належну особу (у даній справі - спадкоємця), а у разі не вчинення таких дій - відмовити у задоволенні позовних вимог.

Отже, сукупністю письмових доказів підтверджується той факт, що спадкодавець на момент складання заповіту був сліпий, тобто не міг прочитати заповіт, а відтак заповіт мав посвідчуватися при свідках.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі. Недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини. У разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування на загальних підставах.

З огляду на вищезазначене, оскільки заповідач не міг прочитати спірний заповіт, цей заповіт посвідчено без свідків, відповідно цей заповіт складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а відтак є недійсним, тобто вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Тому підлягають задоволенню позовні вимоги про скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі , серії АЕІ №581626 від 28.01.2002 року та зареєстроване в реєстрі за №91, що видане державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. Кам`янській дільничій лікарні (геріатричне відділення) Апостолівського району Дніпропетровської області та визнання за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом, після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441 від 07 жовтня 1997 року, які є похідними від визнання заповіту недійсним.

В позовних вимогах представника позивача ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Кам`янської сільської лікарської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини та Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування, слід відмовити, так як позовні вимоги заявлені до неналежних відповідачів.

Щодо стягнення витрат по сплаті судового збору, суд не розглядає дану вимогу, оскільки представник позивача відмовився від неї та просить судові витрати покласти на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5-8, 12-19, 23, 89, 128, 131, 258-259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги представника позивача ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Кам`янської сільської лікарської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини, Комунального некомерційного підприємства Апостолівський центр первинної медико-санітарної допомоги Апостолівської міської ради Апостолівського району Дніпропетровської області, Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, третя особа: державний нотаріус Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н. А., про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування- задовольнити частково.

Визнати заповіт ОСОБА_4 , який 13 січня 1999 року посвідчений секретарем Кам`янської сільської Ради народних депутатів Апостолівського району Дніпропетровської області Городковою В.А., за яким право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с. Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі на місцевості, він заповідав Кам`янській дільничій лікарні (геріатричному відділенню), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441- недійсним.

Скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с.Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурії , серії АЕІ №581626 від 28.01.2002 року та зареєстроване в реєстрі за №91, що видане державним нотаріусом Апостолівської державної нотаріальної контори Штельмак Н.А. Кам`янській дільничій лікарні (геріатричне відділення) Апостолівського району Дніпропетровської області.

Визнати за ОСОБА_3 , в порядку спадкування за заповітом, після померлого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право на земельну частку (пай), із землі, яка перебуває у колективній власності КСП Свердловське , що знаходиться в с.Мар`ївка Софіївського району Дніпропетровської області розміром 7,60 га в умовних кадастрових гектарів без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ДП №0313441 від 07 жовтня 1997 року.

В позовних вимог представника позивача ОСОБА_10, який діє в інтересах ОСОБА_3 до Кам`янської сільської лікарської амбулаторії загальної практики- сімейної медицини та Вакулівської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області про визнання заповіту недійсним, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування- відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 22 вересня 2021 року.

Суддя Д.А.Кащук