Рішення

від 17.09.2021 по справі 361/8696/19

БРОВАРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 361/8696/19

Провадження № 2/361/1516/21

17.09.2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 вересня 2021 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді - Сердинського В.С.

при секретарях - Мищенко С.Л., Удовенко Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського 15-Б про визнання договору оренди недійсним та зобов`язання вчинити певні дії,

установив:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСББ Грушевського 15-Б про визнання договору оренди недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.

Позивач в своїй позовній заяві зазначав, що 15 березня 2018 року між ОСББ Грушевського 15-Б , в особі Олійник В.О., яка діє на підставі Статуту та ОСОБА_2 , було укладено договір оренди нежитлового приміщення №3, на підставі протоколу №9 від 14.03.2018 засідання правління ОСББ Грушевського 15-Б .

Предметом даного договору стала передача у строкове платне користування приміщення АДРЕСА_1 .

Дане приміщення є коморою двірника, яке використовувалось за призначенням завжди, що відповідно до п.2 ч.1 ст.1 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначається як допоміжне приміщення.

Рішення про укладання договору оренди приміщення №4, що є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , повинне було розглядатись та прийматись загальними зборами співвласників. Натомість, рішення про укладення вищезазначеного договору на розгляд загальних зборів співвласників не виносилось і було прийняте виключно рішенням Правління об`єднання (протокол засідання Правління ОСББ Грушевського 15-Б №9 від 14.03.2018), що є порушенням норм Статуту, діючого законодавства України та прав і інтересів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 .

Посилаючись на викладене, просив суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №3 від 15.03.2018 щодо передачі в оренду приміщення АДРЕСА_1 , зобов`язати ОСББ Грушевського 15-Б , в особі голови правління Олійник В.О., забезпечити вільний доступ до приміщення АДРЕСА_1 та не перешкоджати у використанні цього приміщення за призначенням співвласникам багатоквартирного будинку, стягнути судовий збір у розмірі 1536 грн. 80 коп. та витрати на правову допомогу.

В судовому засіданні представник позивача адвокат Шевченко К.М. позовні вимоги підтримала, просила про їх задоволення в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача ОСББ Грушевського 15-Б адвокат Маковій В.В. позовні вимоги не визнав, заперечував проти їх задоволення, посилаючись на те, що 15 березня 2018 року між ОСББ Грушевського 15-Б та ОСОБА_2 укладено договір оренди приміщення №4, на підставі протоколу №9 від 14.03.2018 засідання правління ОСББ Грушевського 15-Б .

Предметом даного договору є передача в строкове платне користування індивідуально визначене майно - нежиле приміщення №4 площею 8 кв.м. в житловому будинку, розміщеному за адресою: АДРЕСА_3 .

За своїм змістом вчинений правочин не суперечить нормам цивільного законодавства, особа, яка вчинила правочин від імені відповідача, була наділена необхідним обсягом цивільної дієздатності (протокол №9 від 14.03.2018 засідання правління ОСББ Грушевського 15-Б ); волевиявлення учасників правочину було вільним і відповідало їх внутрішній волі; правочин вчинено у формі, який встановлений законом; правочин був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК Україна встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсність протоколу №9 від 14.03.2018 засідання правління ОСББ Грушевського 15-Б прямо не встановлена законом, а судового рішення про визнання його недійсним немає.

На спірні правовідносини, які виникли на підставі договору оренди від 15.03.2018, поширюється дія Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку .

Відповідно до положень Закону України Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , спільне майно співвласників багатоквартирного будинку складається із загального та неподільного майна, до якого, в свою чергу, входять згідно ст.1 цього закону, допоміжні приміщення житлового будинку, які призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), конструктивні елементи будинку (стіни, фундамент) та технічне обладнання будинку (інженерні комунікації), що забезпечують належне функціонування жилого будинку.

В силу ст. 1 названого закону, нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Тому діючим законодавством не передбачено обов`язку отримання згоди співвласників багатоквартирного будинку при передачі нежилого приміщення в оренду.

Відповідно до ст. 10 Закону України Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та п. 3.1.3,6 Статуту відповідача, до виключної компетенції загальних зборів належить попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, укладених на суму, що перевищує зазначену в статуті об`єднання, договорів, предметом яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина.

Пунктом 3.1.3.6 Статуту встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів належить попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, які укладаються на суму 100000 грн.

Сума договору оренди від 15.03.2018 складає 24000 грн, що не перевищує межі повноважень членів Правління для прийняття рішення щодо розпорядження спільним майном.

Отже, договір оренди укладений у відповідності з вимогами діючого законодавства та норм статуту відповідача, а рішення викладені у протоколі №9 від 14.03.2018 не вийшли за рамки повноважень членів Правління.

Як доводять матеріали справи, позивачем не надано належних доказів на підтвердження того, що орендоване спірне приміщення є саме допоміжним приміщенням будинку АДРЕСА_2 , тобто, що воно не являється нежилим приміщенням, яке не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно- правових відносин.

Строк дії договору оренди сплинув 15.03.2020, а отже предмет спору припинив існування і визнання договору оренди стало неможливим.

Відповідач заперечує проти права позивача на звернення до суду з превентивною вимогою до відповідача в частині зобов`язання вчинення дій, пов`язаних у майбутньому, та вказує на відсутність підстав для його задоволення, оскільки позивачем не доведено факту перешкоджання з боку відповідача користуванням вказаним майном, а матеріали справи не містять належних доказів. Відповідач зазначає, що в цьому випадку позивач звертається до суду за захистом від можливих майбутніх порушень відповідачем його прав та інтересів, що суперечить основним засадам цивільного судочинства, оскільки судове рішення не може ставитися у залежність від обставин, що не відбулись або можуть відбутись в майбутньому.

Посилаючись на викладене, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, стягнути із позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.7).

15 березня 2018 року між ОСББ Грушевського 15-Б , в особі Олійник В.О., яка діє на підставі Статуту та ОСОБА_2 , було укладено договір оренди нежитлового приміщення №3, на підставі протоколу №9 від 14.03.2018 засідання правління ОСББ Грушевського 15-Б . Предметом даного договору стала передача у строкове платне користування приміщення АДРЕСА_1 (а.с.8-9,19-20).

Положенням ст.1 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку передбачено, що допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Також визначення допоміжних приміщень наводить у своєму рішенні Конституційний Суд України №4-рп/2004 від 02.03.2004, де визначено, що в аспекті конституційного звернення і конституційного подання положення частини першої статті 1, положення пункту 2 статті 10 Закону України Про приватизацію державного житлового фонду треба розуміти так: допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і ін.).

Схожа позиція викладена також в рішенні Конституційного Суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011 у справі №1-22/2011.

Загальне майно перебуває у спільній частковій власності співвласників багатоквартирного будинку.

Власники приміщень володіють, користуються і у встановлених цим Законом та цивільним законодавством межах розпоряджаються спільним майном.

31.10.2019 співвласники багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 зверталися до голови правління ОСББ Грушевського 15-Б Олійник В.О. із вимогою, в якій просили: протягом 2 календарних днів з моменту отримання даної вимоги повідомити ОСОБА_2 про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №3 від 15.03.2018 про передачу в оренду приміщення АДРЕСА_1 , керуючись п.10.6 даного договору; зобов`язати ОСОБА_2 протягом місяця звільнити приміщення №4; забезпечити можливість користування співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_5 для технічних цілей, а саме для зберігання технічного інвентарю для обслуговування прибудинкової території (а.с.137-138).

Нікчемний правочин є недійсним у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України, правочин є нікчемним, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, тому сторони не вправі вимагати одна від одної його виконання.

Нікчемним правочином є правочин, вчинення якого не породжує передбачених законом правових наслідків у зв`язку із протиправністю або іншими недоліками юридичного характеру, незалежно від пред`явлення позову про визнання його недійсним. Нікчемний правочин є недійсним незалежно від визнання його таким і від бажання сторін.

В даному випадку протокол №9 від 14.03.2018 прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, а саме відповідно до ст.10 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та п.п. 3.1.3.3 Статуту ОСББ Грушевського 15-Б до виключної компетенції загальних зборів належить питання про використання спільного майна, визначення обмежень на користування спільним майном.

Статтею 10 ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку визначено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків. До повноважень зборів співвласників належить прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі про: 1) розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

Відповідно до ст. 10 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та п.п. 3.1.3.3 Статуту ОСББ Грушевського 15-Б до виключної компетенції загальних зборів належить питання про використання спільного майна, визначення обмежень на користування спільним майном.

Згідно ст. 10 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку та п.п. 3.1.3.6 Статуту, також до виключної компетенції загальних зборів належить попереднє (до їх укладення) погодження умов договорів, які укладаються на суму, що перевищує 100000 (сто тисяч) грн, а також договорів, предметом, яких є цінні папери, майнові права або спільне майно співвласників чи їх частина.

Отже, враховуючи вищевикладене, протокол №9 від 14.03.2018 під собою не має підґрунтя законності, а тому є нікчемним та таким, що прийнятий з порушенням норм чинного законодавства, особами, які не мали на це повноважень.

Відповідач помилково аргументує наявність повноважень у членів правління на прийняття рішення щодо порядку використання спірного приміщення, оскільки помилково відносить його до нежитлового приміщення, хоча сам зазначає про відношення цього приміщення до допоміжних, посилаючись на норму визначену в ст. 1 ЗУ Про особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках . Натомість, не наводить жодних доказів про те, що дане приміщення є нежитловим, а не допоміжним.

Частина 2 статті 382 Цивільного кодексу України визначає правовий режим допоміжних приміщень і приміщень загального користування житлового будинку дво- або багатоквартирному будинку. Зокрема, власникам квартир у таких будинках на праві спільної сумісної власності належать приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Відповідно до п.п. 3.3.8 Статуту, члени Правління об`єднання повинні діяти тільки в межах наданих їм повноважень.

Згідно п.п. 3.3.14.5 Статуту, голова Правління укладає в межах своєї компетенції договори і вчиняє інші правочини відповідно до рішення правління.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст.227 ЦК України, правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що рішення про укладання договору оренди приміщення №4, що є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 , повинне було розглядатись та прийматись загальними зборами співвласників.

Положеннями ст.14 ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку передбачено, що спори щодо здійснення прав співвласників вирішуються за згодою сторін або в судовому порядку.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1,5 ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Згідно ч.ч.1,2 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Щодо зобов`язальних дій у майбутньому, суд зазначає наступне.

До початку розгляду справи по суті 21.04.2021, позивачем було надано копію вимоги позивача до ОСББ Грушевського 15-Б про розірвання договору оренди та передачу спірного приміщення у користування мешканцям будинку. Отже факт передчасності відсутній.

За таких обставин суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, оскільки рішення про укладення договору оренди приміщення №4 прийняте виключно рішенням Правління об`єднання, що є порушенням норм Статуту, діючого законодавства України та прав і інтересів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_2 .

Крім того, керуючись ст.141 ЦПК України, суд вважає необхідним стягнути із відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн.

Також, відповідно до ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно із частиною третьою статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З огляду на задоволення позову, вказані витрати підлягають стягненню із відповідача.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №28-08/2019 від28 серпня 2019 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Шевченко К.М., ордер на здійснення адвокатської діяльності, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, акт виконаних робіт від 22 липня 2020 року, в якому зазначений перелік послуг, що надавалися адвокатом при розгляді справи №361/8696/19, копію квитанції №414465 від 22.07.2020 (а.с.24-27,59,60).

Вартість послуг за цим актом складає 6292 грн., а саме: - складання позовної заяви, 3 год. - 2904 грн, участь у двох судових засіданнях по 1 год. - 1936 грн, складання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, отримання судового рішення, 1 год. 30 хв. - 1452 грн. Всього було надано послуг на суму в розмірі 6292 грн.

Згідно зі ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність , гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити із критеріїв реальності понесення адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, про захист прав людини заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними та неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України ).

Дослідивши перелік наданих послуг та обсяг робіт, виконаних в межах договору про надання правової допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторони, кількість судових засідань, присутність на них адвоката позивача, а також тривалість судових засідань, з урахуванням вимог розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в повному розмірі.

Таким чином, суд вважає за можливе стягнути із відповідача ОСББ Грушевського 15-Б на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6292 грн.

На підставі викладеного, керуючись ЗУ Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку , ЗУ Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку , ст.ст. 203, 215, 227, 382 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення №3 від 15.03.2018 щодо передачі в оренду приміщення №4 по АДРЕСА_2 .

Зобов`язати Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського 15-Б , в особі голови правління Олійник Валентини Олексіївни, забезпечити вільний доступ до приміщення АДРЕСА_1 та не перешкоджати у використанні цього приміщення за призначенням співвласникам багатоквартирного будинку.

Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Грушевського 15-Б , код ЄДРПОУ 40607154, на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 1536 (одна тисяча п`ятсот тридцять шість) грн. 80 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 6292 (шість тисяч двісті дев`яносто дві) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. С. Сердинський