Постанова

від 23.09.2021 по справі 915/1048/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/1048/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ»

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021

у справі №915/1048/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ»

до Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича

про стягнення 192 373,33 грн. (суддя першої інстанції: Смородінова О.Г., дата та місце ухвалення рішення: 08.06.2021, Господарський суд Миколаївської області, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 22)

В липні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ» (далі - ТОВ БРЕНД ОИЛ ) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 31.07.2020, в якій просило суд: стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича (далі - ФОП Гаврильченко О.І.) на користь ТОВ „БРЕНД ОИЛ» заборгованість за Договором поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019 в розмірі 192 373,33 грн., яка складається з: основної заборгованості в сумі 158 840 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати поставленого товару в сумі 20 635,68 грн., 5% штрафу у сумі 7942 грн., 3% відсотків за користування грошовими коштами позивача в сумі 2398,88 грн., інфляційних збитків в сумі 2557,32 грн.

В обґрунтування позову ТОВ „БРЕНД ОИЛ» зазначало, що відповідач отримав дизельне паливо у кількості, що зазначено у первинних документах, але у встановлений договором термін не здійснив оплату на суму 158 840 грн., чим порушив договірні зобов`язання та норми матеріального права, а саме: п. п. 4.1., 4.2., 4.3., 6.3. Договору №20/1 від 16.10.2019 на поставку нафтопродуктів та приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 530, 610, 611, 626, 629 Цивільного кодексу України.

Крім того, позивачем було нараховано пеню за несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язання зі сплати поставленого Товару за період з 17.10.2019 по 13.03.2020 у розмірі 20 635,68 грн., 5% штрафу у сумі 7942 грн., 3% відсотків за користування грошовими коштами позивача в сумі 2398,88 грн. та інфляційні збитки в сумі 2557,32 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 по даній справі в задоволенні позову відмовлено в повному обсязі, стягнуто з ТОВ „БРЕНД ОИЛ» на користь ФОП Гаврильченка О.І. 15 494,11 грн. витрат, пов`язаних з проведенням судової експертизи та 13 700 грн. витрат на надання професійної правничої допомоги.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, оцінюючи наявні докази в сукупності та всі обставини справи, перевіривши доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з огляду на встановленні обставини щодо неукладання спірного договору та непідтвердження первинними документами реальності господарської операції з постачання позивачем відповідачу товару, дійшов висновку, що ТОВ „БРЕНД ОИЛ» не доведено факту порушення ФОП Гаврильченком О.І. прав і охоронюваних законом інтересів позивача.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ „БРЕНД ОИЛ» звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 по справі №915/1048/20 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає частковому скасуванню.

Заявник апеляційної скарги посилаючись на п. п. 4.1., 4.2., 4.3., 6.3. Договору та приписи ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 530, 610, 611, 626, 629 Цивільного кодексу України, вважає, що відповідач порушив договірні зобов`язання та норми матеріального права.

У своїй скарзі апелянт зауважує, що з огляду на предмет спору у даній справі, предметом доказування є обставини, що підтверджують факт поставки товару, отримання його відповідачем та наявність заборгованості.

Так, апелянт в обґрунтування апеляційної скарги посилається на правові позиції Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду викладені у постанові по справі №916/922/19 від 29.01.2020, справі №905/49/15 від 04.11.2019, справі №914/2267/18 від 29.11.2019, а також на п. 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, згідно якого первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Апелянт зазначає, що як доказ, податкова накладна може оцінюватись судом лише у сукупності з іншими доказами у справі, проте не може бути єдиним доказом, на підставі якого суд встановлює факт постачання товару покупцю та його прийняття ним.

На думку заявника, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі, господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Проте, апелянт вважає, що місцевим господарським судом не було з`ясовано повно та всебічно, чи отримувались покупцем податкові накладні при здійсненні операцій зі спірних поставок товару у період березень-квітень 2018 року на підставі наявних в матеріалах справи оспорюваних видаткових накладних; чи відображались у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця такі податкові накладні; чи формувався відповідачем, як покупцем, податковий кредит за фактом поставки товару на підставі спірних видаткових накладних, чи подавалися покупцем уточнюючі декларації щодо безпідставного нарахування податкового кредиту продавцем за оспорюваними накладними.

Крім того, на переконання позивача, суд першої інстанції не дотримався вимог ст. ст. 86, 104, 236 Господарського процесуального кодексу України, фактично поклавши в основу оскаржуваного рішення висновок експерта №20-6648 від 29.01.2021 судово-почеркознавчої експертизи, у зв`язку з чим рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 по справі №915/1048/20 прийнято при неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням вимог процесуального законодавства, без дослідження та встановлення всіх обставин, а тому підлягає скасуванню.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.07.2021 апеляційну скаргу ТОВ „БРЕНД ОИЛ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 по справі №915/1048/20 залишено без руху.

22.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від ТОВ „БРЕНД ОИЛ» про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 по справі №915/1048/20, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4328,40 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №915/1048/20 за апеляційною скаргою ТОВ „БРЕНД ОИЛ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021, розгляд справи вирішено здійснювати у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

04.08.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ФОП Гаврильченка Олександра Ігоровича надійшов відзив на апеляційну скаргу.

У своєму відзиві відповідач погоджується з рішенням суду першої інстанції, вважає його законним та обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На думку відповідача, апелянт вибірково наводить зміст Договору та посилається на письмові докази, які долучені до матеріалів справи, що були належним чином об`єктивно та всебічно досліджені судом першої інстанції.

Відповідач вважає, що посилання скаржника на надані та долучені до матеріалів справи договір поставки нафтопродуктів №20/1 від 16.10.2019, рахунок на оплату №149 від 16.10.2019, видаткову накладну №142 від 16.10.2019, товарно-транспортну накладну від №16.10.2019 від 16.10.2019, податкову накладну №15 від 16.10.2019, з доказами її реєстрації в ЄРПН, податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2019 року та Додаток 1, 5 до податкової декларації з ПДВ, а також на оборотно-сальдову відомість по рахунку, які належним чином, з дотриманням усіх вимог господарсько-процесуального законодавства України, дослідженні судом першої інстанції, як на докази доведеності вини відповідача, є необґрунтованими та суперечать встановленим обставинам справи.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

В якості підстави позову ТОВ БРЕНД ОИЛ надало суду Договір поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, укладений між ТОВ БРЕНД ОИЛ , як постачальником, та ФОП Гаврильченком О.І., як покупцем.

Відповідно до умов вказаного договору постачальник зобов`язався передати, в узгоджені строки, у власність Покупця, а Покупець зобов`язався прийняти та оплатити, на умовах передбачених даним Договором, паливно-мастильні матеріали (Товар). Найменування, кількість, ціна Товару вказується в накладних документах на Товар, які оформлюються на кожну окрему партію Товару, що поставляється в межах даного Договору, та являються невід`ємною частиною Договору.

Також, за умовами вказаного Договору:

- загальна ціна цього Договору визначається кількістю отриманого та оплаченого Товару Покупцем протягом всього строку дії Договору (п. 2.1);

- Товар передається Покупцю окремими партіями за заявкою Покупця, здійсненої відповідно до п 3 2 цього Договору. За партію Товару Сторони приймають кількість Товару, поставленого за однією товарно-транспортною (видатковою) накладною. Товар постачається партіями бензовозами (або іншим шляхом - за додатковим погодженням сторін) (п. 3.1);

- у накладних на відвантажену партію Товару відображається назва Товару, кількість кожної одиниці Товару, вартість окремої одиниці Товару та загальна вартість, партії Товару по накладній (п. 3.4);

- товар постачається Постачальником згідно рахунку на оплату (п. 3.6);

- приймання - передача Товару оформлюється шляхом оформлення видаткових накладних на відвантаження ТМЦ, які підписують уповноважені особи представників сторін з передачею Покупцем Постачальнику довіреностей на отримання ТМЦ (п. 3.8);

- оплата Товару здійснюється в валюті України - гривні шляхом перерахування покупцем коштів на поточний рахунок продавця на підставі рахунку продавця, наданого у відповідності з поданою заявкою (п. 4.1);

- за загальним правилом поставка Товару здійснюється за умови попередньої оплати Покупець оплачує кожну партію замовленого Товару, згідно заявки на поставку Товару, в розмірі 100% вартості такої партії Товару на підставі рахунку виписаного постачальником у відповідності із заявленими покупцем кількістю та асортиментом Товару. Рахунок залишається чинним протягом 2-х (двох) банківських днів з дати виписки. Поставка Товару здійснюється тільки після надходження всієї су передоплати на рахунок продавця (п. 4.2);

- прийняттям Товару покупець узгоджується з його вартістю, відображеною в видатковій накладній (п. 4.3);

- право власності на Товар переходить до покупця з моменту фактичної передачі Товару, що підтверджується датою вказаною в документах на відвантаження Товару (товаро-транспортних видаткових накладних та/або акта приймання-передачі) (п. 4.4);

- в разі невиконання Покупцем умов пункту 4.3 цього Договору, останній відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. У випадку заборгованості більше ніж 30 днів - штраф в розмірі 5% від суми заборгованості і не звільняється від виконання зобов`язань (п. 6.3);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2020 року включно, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за Договором (п. 9.1);

- у випадку, якщо зобов`язання Сторін виникли під час дії Договору, але на момент припинення його дії залишилися не виконаними, такі зобов`язання не припиняються і підлягають виконанню Сторонами в порядку і на умовах даного Договору. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії (п. 9.2).

Вищенаведений Договір містить підписи та печатки постачальника і покупця.

Також в матеріалах справи також наявні документи щодо постачання позивачем відповідачу товару (паливо дизельне) на суму 158840,00 грн, а саме:

- видаткова накладна № 142 від 16.10.2019;

- товарно-транспортна накладна №16.10.2019 від 16.10.2019.

Вищевказані видаткова та товарно-транспортна накладні підписані та скріплені печатками обох сторін.

16.10.2019 постачальник виставив покупцю рахунок на оплату №149 на суму 158840,00 грн. за паливо дизельне у кылькосты 7600 літрів.

16.10.2019 постачальник виписав видаткову накладну №142 на суму 158840,00 грн.

Разом з тим, під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач наполягав на тому, що Договір поставки нафтопродуктів №20/1 від 16 жовтня 2019 року між ТОВ Бренд Ойл (Постачальник) та ФОП Гаврильченком І.Г. (Покупець), видаткову накладну № 142 від жовтня 2019 року на суму 158840,00 грн. та товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) від 16 жовтня 2019 року ніколи не підписувалися ФОП Гаврильченком О.І. та підписи в них від його імені ніколи не скріплювалися відбитками його печатки.

Так, виходячи з характеру спірних правовідносин, у цій справі існувала об`єктивна необхідність у ідентифікуванні виконавця підпису від імені відповідача, Гаврильченка Олександра Ігоровича, та відбитку печатки Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича у Договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16 жовтня 2019 року між ТОВ Бренд Оил та ФОП Гаврильченком Олександром Ігоровичем, у видатковій накладній № 142 від 16 жовтня 2019 року, у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16.10.2019 від 16 жовтня 2019 року.

Господарським судом за клопотанням відповідача було призначено у даній справі судову комплексну почеркознавчу експертизу та технічну експертизу документів, на вирішення почеркознавчої експертизи було поставлено такі питання:

- чи виконано підписи у графах Покупець (а.с. 134-135), графі ФОП /О.І.Гаврильченко/ (а.с. 136) у Договорі поставки нафтопродуктів №20/1 від 16 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ та Фізичною особою-підприємцем Гаврильченком Олександром Ігоровичем, у графі Отримав(ла) (а.с. 137) у видатковій накладній № 142 від 16 жовтня 2019 року, у графі Вантаж одержав (а.с. 138) у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16 жовтня 2019 року особисто (власноручно) Гаврильченко Олександром Ігоревичем, чи іншою особою?

- яким чином виконано підписи у графах Покупець (а.с. 134-135), графі ФОП /О.І.Гаврильченко/ (а.с. 136) у Договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ та Фізичною особою-підприємцем Гаврильченком Олександром Ігоровичем, у графі Отримав(ла) (а.с. 137) у видатковій накладній № 142 від 16 жовтня 2019 року, у графі Вантаж одержав (а.с. 138) у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16 жовтня 2019 року (за допомогою технічного засобу, чи писального приладу)?

На вирішення технічної експертизи документів було поставлено такі питання:

- чи нанесено відтиск печатки Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича у Договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ та Фізичною особою-підприємцем Гаврильченком Олександром Ігоровичем (а.с. 134-136), у видатковій накладній № 142 від 16 жовтня 2019 року (а.с. 137), у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16 жовтня 2019 року (а.с. 138) печаткою Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича, експериментальні та вільні зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження?

- яким способом нанесений відтиск печатки Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича у Договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ та Фізичною особою-підприємцем Гаврильченком Олександром Ігоровичем (а.с. 134-136), у видатковій накладній № 142 від 16 жовтня 2019 року (а.с. 137), у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16 жовтня 2019 року (а.с. 138)?

Дослідженню експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз підлягали підписи від імені Гаврильченка Олександра Ігоровича, а також відтиск печатки Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича у Договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16 жовтня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю БРЕНД ОИЛ та Фізичною особою-підприємцем Гаврильченком Олександром Ігоровичем, у видатковій накладній №142 від 16 жовтня 2019 року, у товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16.10.2019 від 16 жовтня 2019 року.

Відповідно до Висновку експерта №20-6648 від 29.01.2021 судово-почеркознавчої експертизи:

1. Підписи від імені Гаврильченка Олександра Ігоровича у наданих на експертизу документах:

- договорі поставки нафтопродуктів №20/1, укладеному між ТОВ "БРЕНД ОИЛ" в особі директора Ткаченко С.С. (далі - Постачальник) від 16.10.2019, з однієї сторони та ФОП Гаврильченко О.І. (далі - Покупець), з другої сторони, розміщені на трьох аркушах в графах: Покупець , ФОП /О.І. Гаврильченко/ ;

- видатковій накладні №142, укладеній між ТОВ "БРЕНД ОИЛ" в особі директора Ткаченко С.С. (далі - Постачальник) від 16.10.2019, з однієї сторони та ФОП Гаврильченко О.І. (далі - Покупець), з другої сторони, розміщений в графі Отримав(ла) ;

- товарно-транспортній накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16.10.2019 - Додаток 3 форма №1-ТТН (нафопродукт), ЄДРПОУ- ТОВ "БРЕНД ОИЛ" ., м. Миколаїв 42020375 від 16.10.2019, розміщений в графі Вантаж одержав ,

виконані не самим Гаврильченком Олександром Ігоревичем, а іншою особою (особами).

Досліджені підписи виконані з наслідуванням підпису (підписам) Гаврильченка О.І.

Згідно Висновку експерта №20-6649 від 29.01.2021 судово-технічної експертизи документів:

Підписи, що розміщені у наданих на експертизу наступних документах:

- договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, що розміщені у графах: Покупець та на третьому аркуші договору у розділі: 10 АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН у рядку: ФОП Гаврильченко О.І. (а.с. 134-136);

- видатковій накладній №142 від 16.10.2019 у графі: Отримав(ла) ФОП Гаврильченко Олександр Ігоревич (а.с. 137);

- товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16.10.2019 у графі: Вантаж одержав Гаврильченко О.І. (а.с. 138),

виконані кожний рукописним способом пишучим приладом із стержнем, заправленим пастою для кулькових ручок чорного кольору без використання технічних засобів.

Відтиски печатки з текстом: ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ УКРАЇНА м. МИКОЛАЇВ ГАВРИЛЬЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІГОРЕВИЧ , що розміщені у наступних документах:

- договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, що розміщені у графах: Покупець та на третьому аркуші договору у розділі: 10 АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН у рядку: ФОП Гаврильченко О.І. (ах. 134-136);

- видатковій накладній № 142 від 16.10.2019 у графі: Отримав(ла) ФОП Гаврильченко Олександр Ігоревич (а.с. 137);

- товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16.10.2019 у графі: Вантаж одержав Гаврильченко О.І. (а.с. 138),

нанесені кожний рельєфним кліше, виготовленим фотополімерним способом.

Відтиски печатки із текстом: ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ УКРАЇНА м. МИКОЛАЇВ ГАВРИЛЬЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІГОРЕВИЧ , що розміщені у наданих на експертизу документах:

- договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, що розміщені у графах: Покупець та на третьому аркуші договору у розділі: 10 АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН у рядку: ФОП О.І.Гаврильченко (ах. 134-136);

- видатковій накладній №142 від 16.10.2019 у графі: Отримав(ла) ФОП Гаврильченко Олександр Ігоревич (а.с. 137);

- товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16.10.2019 у графі: Вантаж одержав Гаврильченко О.І. (а.с. 138),

нанесені кожний печаткою із текстом: ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ УКРАЇНА м. МИКОЛАЇВ ГАВРИЛЬЧЕНКО, ОЛЕКСАНДР ІГОРЕВИЧ , зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 202 Цивільного кодексу України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 Господарського кодексу України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Так, предметом спору у даній справі є вимога позивача, як постачальника, до відповідача, як покупця, про стягнення з останнього заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16 жовтня 2019 року, а також штрафних санкцій, відсотків річних та інфляційних збитків, внаслідок порушення покупцем грошового зобов`язання по своєчасній оплаті поставленого товару, факт поставки якого підтверджується, зокрема: видатковою накладною № 142 від 16 жовтня 2019 року та товарно-транспортною накладною на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16 жовтня 2019 року.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з вимогами ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, а також доводи сторін по справі, судова колегія зазначає, що до обставин, що мають значення для вирішення даної справи про стягнення заборгованості за поставлений товар, належить підтвердження або спростування факту поставки товару, який породжує обов`язок покупця оплатити отриманий товар (ст. 692 ЦК України).

Первинні документи, які складені на виконання умов договору та підтверджують факт поставки товару покупцеві мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно із п. 2.4, 2.5 Положення № 88 первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Виходячи з наведених вище положень Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, тобто, переміщення товару при поставці.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду враховує наведений у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 висновок, відповідно до якого судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару (як-то: обставини здійснення перевезення товару, поставленого за спірною видатковою накладною, обставини зберігання та використання цього товару у господарській діяльності покупця).

У разі дефектів первинних документів та невизнання стороною факту постачання спірного товару, сторони не позбавлені можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 у справі № 905/49/15, від 29.11.2019 у справі №914/2267/18).

Так, позивач на підтвердження здійснення поставки надав наступні документи: договір поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, видаткову накладну № 142 від 16.10.2019; товарно-транспортну накладну на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16.10.2019 від 16.10.2019.

Відповідно до Висновку експерта №20-6648 від 29.01.2021 судово-почеркознавчої експертизи:

1. Підписи від імені Гаврильченка Олександра Ігоровича у наданих на експертизу документах:

- договорі поставки нафтопродуктів №20/1, укладеному між ТОВ "БРЕНД ОИЛ" в особі директора Ткаченко С.С. (далі - Постачальник) від 16.10.2019, з однієї сторони та ФОП Гаврильченко О.І. (далі - Покупець), з другої сторони, розміщені на трьох аркушах в графах: Покупець , ФОП /О.І. Гаврильченко/ ;

- видатковій накладні №142, укладеній між ТОВ "БРЕНД ОИЛ" в особі директора Ткаченко С.С. (далі - Постачальник) від 16.10.2019, з однієї сторони та ФОП Гаврильченко О.І. (далі - Покупець), з другої сторони, розміщений в графі Отримав(ла) ;

- товарно-транспортній накладні на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16.10.2019 - Додаток 3 форма №1-ТТН (нафопродукт), ЄДРПОУ- ТОВ "БРЕНД ОИЛ" ., м. Миколаїв 42020375 від 16.10.2019, розміщений в графі Вантаж одержав ,

виконані не самим Гаврильченком Олександром Ігоревичем, а іншою особою (особами).

Досліджені підписи виконані з наслідуванням підпису (підписам) Гаврильченка О.І.

Згідно Висновку експерта №20-6649 від 29.01.2021 судово-технічної експертизи документів:

Підписи, що розміщені у наданих на експертизу наступних документах:

- договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, що розміщені у графах: Покупець та на третьому аркуші договору у розділі: 10 АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН у рядку: ФОП Гаврильченко О.І. (а.с. 134-136);

- видатковій накладній №142 від 16.10.2019 у графі: Отримав(ла) ФОП Гаврильченко Олександр Ігоревич (а.с. 137);

- товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16.10.2019 у графі: Вантаж одержав Гаврильченко О.І. (а.с. 138),

виконані кожний рукописним способом пишучим приладом із стержнем, заправленим пастою для кулькових ручок чорного кольору без використання технічних засобів.

Відтиски печатки з текстом: ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ УКРАЇНА м. МИКОЛАЇВ ГАВРИЛЬЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІГОРЕВИЧ , що розміщені у наступних документах:

- договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, що розміщені у графах: Покупець та на третьому аркуші договору у розділі: 10 АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН у рядку: ФОП Гаврильченко О.І. (ах. 134-136);

- видатковій накладній № 142 від 16.10.2019 у графі: Отримав(ла) ФОП Гаврильченко Олександр Ігоревич (а.с. 137);

- товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16.10.2019 у графі: Вантаж одержав Гаврильченко О.І. (а.с. 138),

нанесені кожний рельєфним кліше, виготовленим фотополімерним способом.

Відтиски печатки із текстом: ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ УКРАЇНА м. МИКОЛАЇВ ГАВРИЛЬЧЕНКО ОЛЕКСАНДР ІГОРЕВИЧ , що розміщені у наданих на експертизу документах:

- договорі поставки нафтопродуктів № 20/1 від 16.10.2019, що розміщені у графах: Покупець та на третьому аркуші договору у розділі: 10 АДРЕСИ І РЕКВІЗИТИ СТОРІН у рядку: ФОП О.І.Гаврильченко (ах. 134-136);

- видатковій накладній №142 від 16.10.2019 у графі: Отримав(ла) ФОП Гаврильченко Олександр Ігоревич (а.с. 137);

- товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 16.10.2019 від 16.10.2019 у графі: Вантаж одержав Гаврильченко О.І. (а.с. 138),

нанесені кожний печаткою із текстом: ФІЗИЧНА ОСОБА-ПІДПРИЄМЕЦЬ УКРАЇНА м. МИКОЛАЇВ ГАВРИЛЬЧЕНКО, ОЛЕКСАНДР ІГОРЕВИЧ , зразки відтисків якої надані для порівняльного дослідження.

Відповідно до правил ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

За приписами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, під час проведення експертизи по даній справі експертами був проведений докладний опис досліджень та надані обґрунтовані відповіді на поставлені експертній установі питання. Так, висновки здійснені компетентними експертами, є повним та обґрунтованим, оскільки: всі надані на експертне дослідження об`єкти були досліджені; на всі поставлені перед експертом питання надані вичерпні відповіді, повнота яких перевірена судом на відповідність іншим фактичним даним; висновки є ясними та викладені чітко; судом з`ясовано узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи.

З огляду на зазначене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що висновок експерта №20-6648 від 29.01.2021 судово-почеркознавчої експертизи та висновок експерта №20-6649 від 29.01.2021 судово-технічної експертизи не викликають сумнівів у їх правильності та взяті судом до уваги.

Таким чином, як вбачається з висновку експерта, первинні бухгалтерські документи відповідачем не підписувались. Разом з тим, на вказаних документах наявні відтиски печатки відповідача.

Так, відповідно до ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин.

Згідно із п.п. 1, 5, 9, 10 розділу 3 Правила організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року N 1000/5 право на застосування гербових печаток (для установ, які мають право використовувати державну символіку) або печаток установи із зазначенням найменування установи та ідентифікаційного коду (далі - печатка установи) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється її правовим статусом.

На документах, що засвідчують права громадян і юридичних осіб, на яких фіксується факт витрати коштів і проведення операцій з матеріальними цінностями, підпис посадової (відповідальної) особи скріплюється печаткою установи (за наявності).

Розпорядчим документом керівника установи визначаються порядок використання, місце зберігання печатки установи і посадові особи, відповідальні за її зберігання, а також перелік посадових осіб, підписи яких скріплюються печаткою установи.

Відбиток печатки, що засвідчує підпис посадової особи, ставиться таким чином, щоб він охоплював останні кілька літер найменування посади особи, яка підписала документ, але не підпис посадової особи. У документах, створених на основі уніфікованих форм, печатка ставиться на окремо виділеному для цього місці з відміткою "М. П.".

Облік усіх печаток та штампів, що застосовуються в установі, ведеться у журналі за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил. Видача печаток, штампів посадовим особам здійснюється під підпис у відповідному журналі. Печатки зберігаються у шафах (сейфах), що надійно замикаються і опечатуються.

Отже, відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції відповідач не надавав докази, які б свідчили про втрату печатки підприємства, її підробку чи інше незаконне використання третіми особами всупереч волі скаржника.

Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №910/6216/17, від 05.12.2018 у справі №915/878/16, від 18.08.2020 у справі №927/833/18.

При цьому, у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

З огляду на вищевикладене, враховуючи висновки експерта, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що в даному випадку наявність відбитка печатки підприємства відповідача на первинних бухгалтерських документах не створює юридичних наслідків.

Враховуючи вказане вище, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта на те, що документи, надані позивачем, не є належними доказами поставки товару, оскільки відтиск печатки є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції. Доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, позивачем на підтвердження поставки товару до цього позову також надана податкова звітність на суму поставки.

Втім, як наголосив Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19, оцінюючи податкові накладні у сукупності з іншими доказами у справі господарські суди повинні враховувати положення Податкового кодексу України та фактичні дії як постачальника, так і покупця, щодо відображення ними в податковому та бухгалтерському обліку постачання спірного товару.

Відповідно до пункту 201.7 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.10 названого Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.192.1 ст.192 Податкового кодексу України якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Таким чином, з урахуванням наявних у справі доказів, попри відсутність підпису відповідача в договорі поставки нафтопродуктів №20/1 від 16.10.2019, видатковій накладній №142 від 16.10.2019; товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) №16.10.2019 від 16.10.2019. , суд першої інстанції не взяв до уваги, що з огляду на наявність відтиску печатки на відповідних документах, а також досліджуючи докази в їх сукупності наявні підстави вважати про здійснення позивачем поставки товару.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що у вказаних документах наявні наступні реквізити: найменування підприємств, назви документа, дата складання, зміст та обсяг господарської операції (паливо об`ємом 7600 дм3), прізвище, ім`я по батькові осіб, які здійснюють господарську операцію, інформація щодо здійснення поставки засобами автомобільного транспорту, який належить відповідачу, відтиск печатки підприємств.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Законодавцем як одну із засад (принципів) господарського судочинства визначено змагальність сторін (п. 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України). Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення своїх вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс.

Принцип змагальності передбачає покладення тягаря доказування на сторони, однак не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню у спосіб, який дозволить дотриматись переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної стороною обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

З урахуванням наведеного та наданих сторонами доказів, суд апеляційної інстанції констатує, що позивачем надано докази, які більш вірогідно свідчать про здійснення поставки товару відповідачу на суму 158840,00 грн.

В зв`язку з вищевикладеним є невірними висновки суду першої інстанції стосовно недоведення позивачем факту поставки та, як наслідок, відмови у задоволенні позову.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення суми пені та штрафу, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Згідно із статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що в разі невиконання Покупцем умов пункту 4.3 цього Договору, останній відповідає за несвоєчасну оплату шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу. У випадку заборгованості більше ніж 30 днів - штраф в розмірі 5% від суми заборгованості і не звільняється від виконання зобов`язань.

Первіривши наданий позивачем розрахунок пені у сумі 20635,68 грн., а також штрафу у розмірі 7942,00 грн., судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає про їх правильність та обґрунтованість, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Також позивач просив стягнути з відповідача 2557,32 грн. інфляційних збитків та 2398,33 грн. 3% річних за період з 17.10.2019 по 17.04.2020.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (лист Верховного Суду України "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 № 62-97р). При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунки 3% річних та збитків від зміни індексу інфляції, наведених позивачем та судом першої інстанції, колегія суддів погоджується, що стягнення 3% річних у сумі 2398,33 грн. та індексу інфляції у розмірі 2557,32 грн. є арифметично правильними та нараховані відповідно до чинного законодавства, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За результатами перегляду даної справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 у справі №915/1048/20 підлягає задоволенню, рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 у справі №915/1048/20 - скасуванню, з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви та судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання відповідача про понесення витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню з огляду на задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 129, 267-270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ» на рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 у справі №915/1048/20 задовольнити.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.06.2021 у справі №915/1048/20 скасувати.

Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ» про стягнення з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича заборгованості за Договором поставки нафтопродуктів №20/1 від 16.10.2019 в розмірі 192 373,33 грн., яка складається з: основної заборгованості в сумі 158 840 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати поставленого товару в сумі 20 635,68 грн., 5% штрафу у сумі 7942 грн., 3% відсотків за користування грошовими коштами позивача в сумі 2398,88 грн., інфляційні збитки в сумі 2557,32 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , інд.код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ» (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, 72, інд.код: 42020375) заборгованість у розмірі 192 373,33 грн., яка складається з: основної заборгованості в сумі 158 840 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов`язання зі сплати поставленого товару в сумі 20 635,68 грн., 5% штрафу у сумі 7942 грн., 3% відсотків за користування грошовими коштами позивача в сумі 2398,88 грн., інфляційні збитки в сумі 2557,32 грн.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гаврильченка Олександра Ігоровича ( АДРЕСА_1 , інд.код: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БРЕНД ОИЛ» (54001, м.Миколаїв, вул.Спаська, 72, інд.код: 42020375) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2885,59 грн. та судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4328,39 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош