Постанова

від 22.09.2021 по справі 910/16519/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2021 р. Справа№ 910/16519/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Суліма В.В.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021

у справі № 910/16519/19 (суддя: Спичак О.М.)

за позовом Акціонерного товариства Страхова компанія Інго

до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк

про стягнення 87 091,75 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство Страхова компанія Інго звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк про стягнення 87091,75 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за генеральним договором страхування № 47-07 від 07.06.2007, у межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача, як до особи відповідальної за відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди. Проте, у зв`язку з тим, що ліміт відповідальності страховика відповідача не покриває усієї суми завданого збитку, позивач на підставі приписів ст. 1194 ЦК України просить стягнути непогашену різницю страхового відшкодування безпосередньо з винної особи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/16519/19 позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ КБ Приватбанк на користь АТ Страхова компанія Інго грошові кошти у розмірі 58325, 40 грн та судовий збір у розмірі 1286, 49 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, керуючись приписами ст. ст. 512, 514, 1166, 1172, 1187, 1194 ЦК України, ст. ст. 9, 16, 20, 25, 27 Закону України Про страхування , ст. ст. 5, 22, 30 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів дійшов висновку, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяну шкоду. При цьому, оскільки ліміт відповідальності страховика за страховим полісом становить 50000,00 грн, що не є достатньою для повного відшкодування позивачу матеріального збитку, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог. Однак на підставі висновку експерта, складеного за результатами проведення у даній справі судової експертизи, задовольнив частково позовні вимоги АТ Страхова компанія Інго .

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ КБ Приватбанк звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/16519/19 в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Так, апелянт стверджує, що місцевий господарський суд встановив низку обставин, що не належать до предмета доказування у цій справі, чим вийшов за межі обґрунтувань позову. Апелянт вважає, що висновок суду про стягнення з відповідача 58 325,40 грн, та пов`язані із ним встановлені обставини є такими, що суперечать безпосередньо позову та доказам, що були подані позивачем в підтвердження заявлених ним позовних вимог. При цьому, як зазначає відповідач, право змінити підстави позову належить виключно позивачу, тоді як суд позбавлений права на відповідну ініціативу.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2021, апеляційна скарга у справі № 910/16519/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Владимиренко С.В., Гаврилюк О.М.

Колегія суддів у даній справі неодноразово змінювалась, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2021, апеляційна скарга у справі № 910/16519/19 прийнята до розгляду колегією суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.06.2021, після усунення недоліків апеляційної скарги, поновлено АТ КБ Приватбанк пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на оскаржуване рішення суду першої інстанції в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Згідно долучених до матеріалів справи повідомлень про вручення поштових відправлень рекомендовану кореспонденцію суду отримано позивачем 09.07.2021, а відповідачем - 12.07.2021.

Отже в силу приписів п. 3 ч. 6 ст. 242 ГПК України учасники справи належним чином повідомлені про перегляд рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/16519/19 в апеляційному порядку.

В межах встановлених судом апеляційної інстанції процесуальних строків від позивача надійшов лист б/н від 19.07.2021 (письмові пояснення), в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, як таку що є безпідставною, оскільки оскаржуване судове рішення є законним, обґрунтованим та таким, що прийняте у відповідності до норм матеріального і процесуального права.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки учасниками справи письмово викладено свою позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова прийнята Північним апеляційним господарським судом за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, 07.06.2007 між Закритим акціонерним товариством Акціонерна страхова компанія Інго Україна (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю Перша лізингова компанія (страхувальник) укладено Генеральний договір страхування №47-07 по страхуванню засобів транспорту, цивільної відповідальності та від нещасних випадків, предметом якого є, зокрема, майнові інтереси, пов`язані з володінням, використанням і розпорядженням засобами автотранспорту, що належать страхувальнику та передані лізингоодержувачу на умовах лізингу.

Відповідно до п. 21.3 Договору добровільного страхування при повній (конструктивній) загибелі або фактичній втраті страхове відшкодування виплачується в межах страхової суми з урахуванням амортизаційного зносу за період дії полісу, з урахуванням франшизи та з урахуванням дійсної вартості залишків пошкодженого ТЗ. Під повною загибеллю розуміються випадки, коли вартість відновлювального ремонту ТЗ (включаючи вартість транспортування до місця ремонту) становить більше 75% страхової суми ТЗ на момент страхування.

Аналогічні положення містяться у п. 8.3 Страхового Сертифікату №250522348.16.

Початок періоду страхування - 24.01.2016, кінець періоду страхування - 23.01.2017; страхова сума - 271081,14 грн.

Відповідно до Страхового Сертифікату №250522348.16 передбачено страхування майнових інтересів страхувальника, пов`язаних з володінням, користуванням та розпорядженням автомобілем Skoda, державний номер НОМЕР_1 ; строк дії договору - з 24.01.2016 по 23.01.2017.

Відповідно до довідки №3016328528616954 про дорожньо-транспортну пригоду, виданої Національною поліцією України, та постанови Придніпровського районного суду міста Черкаси від 02.12.2016 у справі №711/10299/16-п (з урахуванням постави від 03.10.2019 про виправлення описки), встановлено, що 22.11.2016 ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , порушив п.п. 1.5, 2.3б, 16.12 Правил дорожнього руху України, в результаті чого здійснив зіткнення з транспортним засобом Skoda, державний номер НОМЕР_1 , що призвело до пошкодження вказаних транспортних засобів.

Вказаною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до Звіту №0383 про оцінку автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1 , від 01.12.2016, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Кузьменком М.В. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №125/15 від 16.02.2015), вартість відновлювального ремонту та розмір матеріального збитку, завданого власнику названого автомобіля становить 205883,52 грн.

Відповідно до Звіту №286829 про оцінку вартості пошкодженого автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1 , станом на 12.12.2016, складеного суб`єктом оціночної діяльності - Фізичною особою-підприємцем Ковтуном В.І. (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16321/14 від 18.04.2014), ринкова вартість вказаного автомобіля, станом на 12.12.2016 становить 137890,00 грн.

Таким чином, оскільки вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1 , перевищувала 75% від його страхової суми, вказаної в договорі добровільного страхування, позивачем було складено Страховий акт №146827 при конструктивній загибелі від 12.12.2016, відповідно до якого сума страхового відшкодування за договором добровільного страхування становить 137091,75 грн.

Згідно платіжного доручення №145 від 05.01.2017 позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 137091,75 грн.

Станом на дату настання ДТП (22.11.2016) цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , була застрахована Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо на підставі Полісу АЕ/7143470 (ліміт по майну - 50000,00 грн., франшиза - 0,00 грн.) - відповідно до інформації з єдиної централізованої бази даних МТСБУ, долученої позивачем до позовної заяви.

З огляду на те, що ліміт відповідальності Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія Кредо за Полісом АЕ/7143470 становить 50000,00 грн, а автомобіль Volkswagen, державний номер НОМЕР_2 , знаходився у володінні та користуванні Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк , та водій ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з банком, позивачем пред`явлено позов про стягнення з відповідача 87091,75 грн (137097,75 грн - мінус 50000,00 грн), що є різницею між виплаченою позивачем сумою та лімітом відповідальності страховика відповідача.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової шкоди передбачені у ст. 1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана її майну, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана, зокрема, з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Статтею 9 Закону України "Про страхування" передбачено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Відповідно до ст. 27 Закону України "Про страхування", яка кореспондується з приписами ст. 993 ЦК України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Так, матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами, що АТ Страхова компанія Інго здійснено відшкодування вартості пошкодженого застрахованого транспортного засобу в загальній сумі 137091,75 грн шляхом перерахування вказаних коштів на рахунок страхувальника, що підтверджується платіжним дорученням №145 від 05.01.2017 (а.с. 116 том 1).

Отже, беручи до уваги вищевстановлені обставини та положення вказаних норм матеріального права, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що до страховика за договором майнового страхування (позивача у справі) після виплати страхового відшкодування потерпілій особі у межах фактичних витрат, які не можуть перевищувати розміру реальних збитків, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

При цьому, станом на час настання страхового випадку цивільно-правову відповідальність особи, винної у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, як вже зазначалось у цій постанові, було застраховано ТДВ Страхова компанія Кредо на підставі полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7143470.

Згідно ч. 2 ст. 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, ЦК України, Законом України "Про страхування", Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них.

За приписами п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

За загальним правилом згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак, спеціальні норми Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов`язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями ст. 29 цього Закону передбачено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Пунктом 22.1 статті 22 зазначеного Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі.

Отже виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" покладено на страховика винної особи, у межах, встановлених цим Законом, та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Частиною 18 ст. 9 Закону України Про страхування передбачено, що франшизою є - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

На підставі наявних у справі доказів, судом першої інстанції встановлено, що у відповідності до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/7143470 ліміт за шкоду по майну становить 50 000,00 грн, франшиза - 0. Тобто ліміт відповідальності страховика відповідача не здійснює повне покриття з відшкодування збитків, завданих винною особою.

Згідно ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми - статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України відшкодовує особа, яка завдала збитків (аналогічну позицію викладено у постанові Верховного Суду від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17).

Матеріалами справи підтверджується, що з метою визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, місцевим господарським судом ухвалою від 17.06.2020 призначено у справі судову експертизу.

За результатами проведення експертного дослідження судовим експертом Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України складено висновок експерта №СЕ-18/111-20/48419-АВ від 11.01.2021, в якому встановлено, що:

1) ринкова вартість автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1 , до моменту ДТП становила 212491,06 грн;

2) ринкова вартість автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1 , в пошкодженому стані внаслідок ДТП становила 104165,66 грн;

3) вартість відновлювального ремонту автомобіля Skoda, державний номер НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 108325,40 грн.

Вказаний висновок прийнятий місцевим господарським судом як належний доказ в підтвердження розміру ринкової ціни пошкодженого авто до і після настання ДТП.

Отже, задовольняючи позовні вимоги АТ Страхова компанія Інго про стягнення з АТ КБ Приватбанк відшкодування шкоди в сумі 58325,40 грн, зважаючи на положення, зокрема, статей 514, 993, 1191, 1194 ЦК України і статті 27 Закону України "Про страхування", місцевий господарський суд правомірно виходив із того, що відповідач (АТ КБ Приватбанк ) є особою, відповідальною за заподіяну шкоду як власник джерела підвищеної небезпеки - субсидіарно, у розмірі, не покритому лімітом відповідальності, а саме у сумі 58325,40 грн, яка становить різницю між встановленою висновком судового експерта сумою страхового відшкодування та сумою, яка була підлягає відшкодуванню позивачеві ТДВ Страхова компанія Кредо (страховик винної особи).

Твердження апелянта про те, що Господарський суд міста Києва при вирішенні даного спору вийшов за межі підстав позову у даній справі оцінюються судовою колегією критично, оскільки визначення вартості відновлювального ремонту на підставі того чи іншого доказу (або на підставі Страхового акта №146827 при конструктивній загибелі від 12.12.2016 або на підставі висновку судового експерта) лежить в площині дискреційних повноважень судової юрисдикції та не є зміною підстави позову.

Підсумовуючи вищенаведене в сукупності, а також з огляду на те, що скаржником належними доводами та аргументами не було спростовано вірного висновку місцевого господарського суду щодо наявності у відповідача обов`язку з відшкодування позивачу шкоди в загальній сумі 58325,40 грн, обрахованих як різниця між лімітом відповідальності страховика винної особи та розміром завданого потерпілій особі збитку, що визначений на підставі висновку судового експерта, судова колегія не вбачає підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення. Відтак місцевим господарським судом цілком правомірно було частково задоволено позовні вимоги АТ Страхова компанія Інго та стягнуто з АТ КБ Приватбанк на його користь 58325,40 грн.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі № 910/16519/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладається на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк на рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/16519/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/16519/19 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 07.04.2021 у справі №910/16519/19.

4. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк .

5. Справу №910/16519/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

В.В. Сулім