Рішення

від 23.09.2021 по справі 903/601/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 вересня 2021 року Справа № 903/601/21

за позовом: Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради, м. Луцьк

до відповідачів: 1. підприємця Рабчука Андрія Васильовича, с. Підгайці, Луцький р-н., Волинська обл.

2. підприємця Шульгач Тетяни Петрівни, м. Луцьк

про стягнення 102 001 грн. 26 коп.

Суддя: Кравчук А.М.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

23.07.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Луцької міської ради до підприємця Рабчука Андрія Васильовича, підприємця Шульгач Тетяни Петрівни про стягнення 102 001 грн. 26 коп. безпідставно збережених коштів.

Позовна заява обґрунтована користуванням відповідачами земельною ділянкою під об`єктами нерухомості без оформлення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації цих прав.

Ухвалою суду від 26.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Запропоновано відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України не пізніше п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову при їх наявності, одночасно копію відзиву надіслати позивачу, прокуратурі, докази чого подати суду. У разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження запропоновано відповідачам подати суду заяву із обґрунтуванням заперечень протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, позивачу, прокуратурі - протягом 5 днів з дня отримання відзиву. Запропоновано позивачу, прокуратурі подати суду відповідь на відзив не пізніше 3-х днів з дня отримання відзиву з доказами надіслання відповідачам; відповідачам - заперечення на відповідь позивача, прокуратури протягом 3-х днів з дня отримання відповіді з доказами надіслання позивачу, прокуратурі.

Ч.5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої ст. 120 Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Частинами 2, 4, 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За приписами ч. 1 ст. 7 ЗУ "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцем реєстрації відповідача Шульгач Т.П. є АДРЕСА_1 .

Така ж адреса зазначена у позовній заяві.

З метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду від 26.07.2021 направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на юридичну адресу відповідача.

Однак, судова повістка повернута об`єктом поштового зв`язку з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою" (а.с. 84-87).

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу положення пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвали суду про відкриття провадження у справі, а саме - 03.08.2021.

Строк для подання відзиву - по 18.08.2021.

Відзив Шульгач Т.П. на адресу суду не надходив.

Відповідач 1 ухвалу суду отримав 29.07.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №4301039671594.

Строк для подання відзиву - по 13.08.2021.

17.08.2021 на адресу суду надійшов відзив Рабчука А.В. , згідно якого позовні вимоги заперечує. Зазначає, що відповідачами подавалась заява про укладення договору оренди землі, проте дане питання на сесію Луцької міської ради не виносилось. Не оформлення договору оренди є наслідком бездіяльності саме Луцької міської ради. Право власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Луцькою міською радою 27.05.2019, проте позовні вимоги заявлені про стягнення безпідставно збережених коштів за період з 01.07.2018.

Враховуючи встановлення судом мінімального строку для подання відзиву, видачу ордеру адвокату лише 16.08.2021, з метою повного та всебічного розгляду справи, суд на підставі ст. 119 ГПК України продовжує строк для подання відзиву на позовну заяву та долучає його до матеріалів справи.

Прокуратура, позивач відзив відповідача 1 отримали 18.08.2021.

Строк для подання відповіді на відзив - по 25.08.2021.

У відповіді на відзив відповідача 1 (надійшла 25.08.2021) прокурор зазначає, що Рабчук А.В. та Шульгач Т.П. є власниками 1/2 нерухомого майна з 23.01.2015 та 18.07.2017 відповідно. До міської ради з приводу укладення договору звертались лише раз 24.04.2019. Питання на розгляд сесії не виносилось, однак і дії міської ради не оскаржувались. Державна реєстрації земельної ділянки відбулася ще 22.09.2014. Правову позицію, що земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації у Державному земельному кадастрі викладено у постанові Верховного Суду від 28.09.2020 №922/4073/19. Реєстрацію земельної ділянки здійснено на підставі проекту землеустрою щодо її відведення від 04.04.2013.

Направлена на адресу Шульгач Т.П. відповідь на відзив повернулась об`єктом поштового зв`язку 09.09.2021 з позначкою "за закінченням встановленого терміну зберігання".

Строк для подання заперечень на відповідь на відзив - по 13.09.2021.

Заперечення відповідачів на відповідь на відзив на адресу суду не надходили.

Згідно ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Враховуючи, що норми ст. 74 ГПК України щодо обов`язку суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за необхідне розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Рішенням Луцької міської ради від 24.12.2014 затверджено Волинській обласній спілці споживчих товариств проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_2 , площею 0,3865 га з кадастровим номером 0710100000:22:007:0076 для будівництва та обслуговування будівлі виробничого корпусу. Надано Волинській обласній спілці споживчих товариств вказану земельну ділянку на умовах оренди для будівництва та обслуговування будівлі виробничого корпусу, з земель комунальної власності. Вирішено укласти договір оренди земельної ділянки (а.с. 49-50).

Докази укладення договору оренди між Луцькою міською радою та Волинською обласною спілкою споживчих товариств відсутні.

23.01.2015 між Волинською облспоживспілкою (продавець), ОСОБА_3 Рабчуком А.В. (покупці) укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, згідно умов якого продавець продав, а покупці купили в рівних частках (п 1/2 частини кожному) нерухоме майно - будівлю виробничого корпусу /Б-2/, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (п. 2.1) (а.с. 45-46).

Згідно договору поділу спільного майна подружжя та дарування частки у праві власності на нежитлове приміщення від 18.07.2017, укладеного між ОСОБА_3 та Шульгач Т.П. , власником 1/2 частки у праві власності на будівлю, виробничого корпусу Б-2, загальною площею 2085,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 в є Шульгач Т.П. (а.с. 47-48).

Вищевказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває у комунальній власності, площею 0,3865 га з кадастровим номером 0710100000:22:007:0076, з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування будівлі виробничого корпусу.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2020 дата державної реєстрації спірної земельної ділянки - 22.09.2014, що підтверджує її формування як об`єкт цивільного права (а.с. 24).

Згідно листа ГУ ДПС у Волинській області від 23.10.2020 спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності Луцької міської ради та протягом 2017-2020 років не надавалась в користування (оренду) Рабчуку А.В. , ОСОБА_3 , Шульгач Т.П . Плата за користування земельною ділянкою відсутня (а.с. 28).

Луцька міська рада у листі від 07.12.2020 зазначає, що Рабчук А.В. та Шульгач Т.П. звертались до міської ради з заявами та відповідними пакетами документів для отримання рішення про надання на умовах оренди земельної ділянки площею 0,3865 га з кадастровим номером 0710100000:22:007:0076 на вул. Вахтангова, 10-в. Проте у зв`язку з помилками, недоліками та зауваженнями, які підлягали усуненню до внесення відповідного проекту рішення на розгляд постійної комісії міської ради та сесії Луцької міської ради, вказані заяви були закриті усною консультацією. Листом міська рада повідомляла Рабчука А.В. , Шульгач Т.П. про необхідність оформлення речових прав на земельну ділянку. Нарахування безпідставно збережених коштів за користування спірною земельною ділянкою не здійснювалося (а.с. 34-35).

Докази наявності між Луцькою міською радою та відповідачами договірних відносин щодо оренди спірної земельної ділянки в матеріалах справи відсутні. Відповідачами відсутність таких відносин не спростована.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України ). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України ).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України .

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в справі є стягнення з власників об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Перехід прав на земельну ділянку, пов`язаний з переходом права на будинок, будівлю або споруду, регламентується Земельним кодексом України . Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача (частина друга статті 120 Земельного кодексу України ). Набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці, є підставою припинення права користування земельною ділянкою у попереднього землекористувача (пункт "е" частини першої статті 141 цього Кодексу).

За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема через право оренди.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України ).

Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права (стаття 125 Земельного кодексу України ).

Отже за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 Земельного кодексу України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права користування спірною земельною ділянкою відповідачами, зокрема укладення відповідного договору оренди з Луцькою міською радою та державної реєстрації такого права, у зв`язку з чим відповідачі користуються земельною ділянкою з кадастровим номером 0710100000:22:007:0076 загальною площею 0,3865 га без достатньої правової підстави.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власниками об`єктів нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Відповідачі, як фактичні користувачі земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберегли у себе кошти, які мали заплатити за користування нею, зобов`язані повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України , у зв`язку з чим позовні вимоги підставні та підлягають задоволенню.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07 грудня 2016 року у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12 квітня 2017 року у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України ."

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі №912/1188/17, від 15.01.2019 у справі №920/1161/17, від 15.01.2019 у справі №916/2860/17, від 21.01.2019 у справі №902/794/17, від 29.01.2019 у справі №3922/3780/17, від 01.02.2019 у справі №916/678/18, від 04.02.2019 у справі №922/3409/17, від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 06.02.2019 у справі №922/587/18, від 13.02.2019 у справі №922/392/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 21.12.2020 у справі №908/848/18, від 09.02.2021 у справі №922/3617/19, від 02.06.2021 у справі №201/2956/19.

Згідно ст. 13 ЗУ "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема комунальної власності.

Для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (абз. 1 п. 289.1 ст. 289 ПК України).

Ч. 2 ст. 20 ЗУ "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляється як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Згідно витягу з технічної документації від 08.06.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 0710100000:22:007:0076 загальною площею 0,3865 га становить 1 165 728 грн. 95 коп. (а.с. 63).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

При стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно (шляхом арифметичного розрахунку без проведення нормативної грошової оцінки землі), а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (постанови Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, від 08.08.2019 у справі № 922/1276/18, від 01.10.2019 у справі № 922/2082/18, від 06.11.2019 у справі № 922/3607/18).

Витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв`язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду №922/2843/19 від 29.05.2020.

Згідно пп. 288.5.1 а. 288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території.

Рішеннями Луцької міської ради (а.с. 52-57) ставка податку встановлена в розмірі 3%.

Суд, здійснивши перевірку правильності розрахунку позивача (а.с. 62 на звороті) щодо розміру безпідставно збережених коштів, як плати за користування земельною ділянкою, дійшов висновку, що він є підставним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства України.

Судом враховано відсутність заперечень відповідачів та контррозрахунку розміру безпідставно збережених коштів.

Заперечення відповідача, що не оформлення договору оренди спірної земельної ділянки є наслідком бездіяльності Луцької міської ради не приймаються судом, оскільки відмова у винесенні на сесію такого питання у зв`язку з помилкою в підготовці відповідної документації не є предметом спору в межах даної справи.

Безпідставне посилання відповідача на неправомірність нарахування безпідставно збережених коштів починаючи з 01.07.2018, в той час як право власності на неї за Луцькою міською радою зареєстроване 27.05.2019.

Згідно ст. 79-41 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Державна реєстрація земельної ділянки площею 0,3865 з кадастровим номером 0710100000:22:007:0076 здійснена 22.09.2014, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 11.12.2020 (а.с. 24).

Згідно ст.541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Згідно ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі.

Оскільки Рабчук А.В. та Шульгач Т.П. з липня 2018 року по травень 2021 року були власниками об`єкта незавершеного будівництва ,яке знаходиться на спірній земельній ділянці, то їх обов`язок за даними позовними вимогами є солідарним.

Стаття 53 ГПК України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII Про прокуратуру , який набрав чинності 15 липня 2015 року. Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (постанова Великої Палати Верховного Суду №912/2385/18 від 26.05.2020).

Повноваження прокурора на звернення до суду підтверджені матеріалами справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн. 00 коп. коп. слід віднести на нього.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути солідарно з підприємця Рабчука Андрія Васильовича ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), підприємця Шульгач Тетяни Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Луцької міської ради (вул. Богдана Хмельницького, 19, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 34745204)

- 102 001 грн. 26 коп. (сто дві тисячі одна грн. 26 коп.) безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою.

3. Стягнути солідарно з підприємця Рабчука Андрія Васильовича ( АДРЕСА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), підприємця Шульгач Тетяни Петрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 02909915)

- 2 270 грн. 00 коп. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255, 256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук