Постанова

від 22.09.2021 по справі 330/462/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 330/462/19

провадження № 61-9693св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого -Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - Мелітопольська окружна прокуратура Запорізької області в інтересах держави ,

відповідачі: Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області, комунальне підприємство Розвиток курортної зони , ОСОБА_1 , Державна архітектурно-будівельна інспекція України ,

представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Якимівського районного суду Запорізької області у складі судді Ковальчук О. А. від 03 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Гончар М. С., Маловічко С. В., від 19 травня 2021 року .

Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування

У березні 2019 року керівник Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області (правонаступник - Мелітопольська окружна прокуратура Запорізької області) в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, комунального підприємства Розвиток курортної зони (далі -

КП Розвиток курортної зони ), ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_3 , про визнання незаконним та скасування рішення, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, скасування декларацій про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно побудованого магазину, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Кирилівської селищної ради від 22 березня 2016 року № 20 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки , площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573 , для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, розташованої по АДРЕСА_2 , та передано вказану земельну ділянку у постійне користування КП Розвиток курортної зони . Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис

від 31 березня 2016 року № 14009919. За інформацією Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22 червня

2018 року № 1091 проєкт землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт Кирилівка не затверджено. Згідно схеми, виготовленої державним підприємством Запорізький науково-дослідний та проєктний інститут землеустрою відстань спірної земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, від урізу води Азовського моря становить 153, 63 та 167,41 метри та від урізу води Утлюцького лиману - 168,92 та 169, 17 метрів. Таким чином, на думку прокурора, спірна земельна ділянка перебуває в межах прибережної захисної смуги та відноситься до земель водного фонду.Прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка не могла бути передана у постійне користування КП Розвиток курортної зони , оскільки воно не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких зазначено у статті 59 Земельного кодексу України. Таким чиномпрокурор вважав, що вказана земельна ділянка могла бути передана КП Розвиток курортної зони для розміщення об`єктів рекреаційного призначення виключно на умовах оренди, а з урахуванням положень статті 134 ЗК України відповідне надання землі могло відбутися лише на конкурентних засадах за умови проведення аукціону.Також посилався на те, що оскільки спірна земельна ділянка розміщена в межах прибережної захисної смуги Азовського моря та відноситься до земель водного фонду, проєкт землеустрою цієї земельної ділянки у порушення статті 186-1 ЗК України не містить погоджень з відповідним структурним підрозділом обласної державної адміністрації у сфері охорони навколишнього природного середовища, а також з відповідним центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. Крім того, у порушення статті 9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації вказаний проєкт землеустрою не пройшов обов`язкову державну експертизу. 02 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та КП Розвиток курортної зони було укладено інвестиційний договір № 02/09-16, згідно з умовами якого комунальне підприємство надало інвестору земельну ділянку для забудови, з подальшим оформлення права власності за інвестором. 18 квітня 2019 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області прийнято рішення № 13, відповідно до якого право постійного користування КП Розвиток курортної зони на спірну земельну ділянку припинено, відповідну інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Таким чином, КП Розвиток курортної зони , уклавши спірний інвестиційний договір, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області . У подальшому на підставі вказаного договору на спірній земельній ділянці здійснено будівництво крамнички (торгового павільйону) літ А-1 , площею 15,40 кв. м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 22 лютого 2017 року, номер об`єкта нерухомого майна 1181430623203. ОСОБА_1 здійснено реконструкцію торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою та отримано декларацію ЗП 141181230887

від 03 травня 2018 року про готовність об`єкта (літ А-2 ) до експлуатації. Загальна площа об`єкта відповідно до декларації склала 228, 8 кв. м. Інформацію про зміни об`єкта нерухомого майна - магазин з прибудовою і надбудовою , загальною площею 228,8 кв. м, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 травня 2018 року. Прокурор зазначав, що фактична площа забудови земельної ділянки та фактична загальна площа будівлі літ А-2 значно (майже на 100 кв. м) перевищує показники будівлі, які заявлено забудовником ОСОБА_1 у декларації ЗП 141181230887. Крім того, рішенням сесії Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня

2019 року № 23 ОСОБА_1 надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована по АДРЕСА_1 . На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування 14 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_1 укладено договір оренди цієї земельної ділянки. Підставою для передачі в оренду ОСОБА_1 вищевказаної земельної ділянки без проведення аукціону стало набуття останнім права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а саме: магазину з прибудовою і надбудовою А-2 , загальною площею 228,8 кв. м, по АДРЕСА_1 . Разом з цим, договір оренди укладено 14 червня

2019 року, а 13 червня 2019 року до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про арешт вказаної земельної ділянки.

Посилаючись на зазначені обставини, уточнивши позовні вимоги, прокурор просив суд : визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22 березня

2016 року № 20, яким передано у постійне користування КП Розвиток курортної зони земельну ділянку по АДРЕСА_2 ; визнати недійсним інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 02 вересня 2016 року

№ 02/09-16, укладений між КП Розвиток курортної зони та

ОСОБА_1 ; скасувати реєстрацію декларацій ЗП 142163614378

від 30 грудня 2016 року про готовність об`єкта до експлуатації (крамнички (торговельного павільйону), ЗП 141181230887 від 03 травня 2018 року про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою А-2 , подані ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на магазин з прибудовою і надбудовою А-2 по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 1181430623203, номер запису про право власності 19175316, загальною площею 228,8 кв. м; зобов`язати ОСОБА_1 знести самочинно побудований магазин з прибудовою і надбудовою А-2 по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_2 ; визнати незаконним та скасувати рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року № 23, яким передано у оренду ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га; визнати недійсним договір оренди землі, укладений 14 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав

04 липня 2019 року, номер запису про інше речове право 32242006, припинивши інше речове право ОСОБА_1 - оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №893003023203, номер запису про інше речове право 32242006; зобов`язати ОСОБА_1 повернути територіальній громаді селища міського типу Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року позов задоволено.

Визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22 березня 2016 року

№ 20 Про передачу земельної ділянки у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони , яким передано

у постійне користування комунальному підприємству Розвиток курортної зони земельну ділянку по АДРЕСА_2 ; визнано недійсним інвестиційний договір будівництва об`єкта нерухомості від 02 вересня

2016 року № 02/09-16, укладений між комунальним підприємством Розвиток курортної зони та ОСОБА_1 ; скасовано реєстрацію декларацій ЗП 142163614378 від 30 грудня 2016 року про готовність об`єкта

до експлуатації (крамнички (торговельного павільйону) ЗП 141181230887 від 03 травня 2018 року про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція торгівельного павільйону під магазин з прибудовою

і надбудовою А-2 , подані ОСОБА_1 ; скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на магазин з прибудовою

і надбудовою А-2 по АДРЕСА_1 реєстраційний номер 1181430623203, номер запису про право власності 19175316, загальною площею 228,8 кв. м; зобов`язано ОСОБА_1 знести самочинно побудований магазин з прибудовою і надбудовою А-2 по АДРЕСА_1 , який розташований на земельній ділянці

по АДРЕСА_2 ; визнано незаконним та скасовано рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області

від 06 червня 2019 року № 23 Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , яким передано у оренду ОСОБА_1 земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га; визнано недійсним договір оренди землі, укладений 14 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, зареєстрований в Державному реєстрі речових прав

04 липня 2019 року, номер запису про інше речове право 32242006, припинено інше речове право ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна № 893003023203, номер запису про інше речове право 32242006; зобов`язано ОСОБА_1 повернути територіальній громаді селища міського типу Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області земельну ділянку по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, площею 0,0155 га.

Вирішено питання щодо розподілу витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановленням меж прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 Водного кодексу України, а також орієнтованих розмірів і меж водоохоронних зон. Суд зазначив, що надання у користування земельної ділянки, яка знаходиться у прибережній захисній смузі, без урахування обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу. Районний суд вважав, що будівництво магазину є самочинним, отже наявні підстави для скасування декларації про готовність об`єкта до експлуатації, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, знесення самочинно побудованого магазину, визнання недійсним інвестиційного договору будівництва об`єкта нерухомості, договору оренди, повернення земельної ділянки територіальній громаді Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційні скарги ОСОБА_1 , Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишено без задоволення. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірна земельна ділянка з огляду на її віднесення до земель водного фонду та розташування в межах прибережних захисних смуг не могла бути надана у постійне користування КП Розвиток курортної зони , оскільки підприємство не є відповідним державним підприємством, вичерпний перелік яких наведено у статті 59 ЗК України. Суд апеляційної інстанції зазначив, що у порушення вимог ЗК України, не маючи будь-яких повноважень, КП Розвиток курортної зони , уклавши інвестиційний договір, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою комунальної власності, право на розпорядження якою має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області. Також апеляційний суд вказав, що оскільки спірна земельна ділянка в силу закону відноситься до земель водного фонду та може використовуватись лише для спеціально визначених цілей, торговельний павільйон, який розташований на спірній земельній ділянці, вважається самочинно збудованим, а забудовником до декларації про готовність об`єкта до експлуатації внесено недостовірні відомості, що є підставою для її скасування. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що спірний договір оренди земельної ділянки підлягає визнанню недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК України, оскільки його укладено з порушенням статей 59, 60, 62, 83, 84, 134 ЗК України, статей 85, 88, 90 ВК України, тому спірна земельна ділянка має бути повернута її власнику - територіальній громаді смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, які її подала

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Якимівського районного суду Запорізької області

від 03 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду

від 19 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявниця зазначила неправильне застосування судами норм матеріального

і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права

у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-16цс14, від 02 вересня

2014 року у справі № 915/1223/13 (3-41гс14), від 05 листопада 2014 року

у справі № 6-171цс14, від 09 листопада 2014 року у справах № 915/1228/13,

№ 915/1220/13, № 915/1226/13, № 915/1223/13, № 905/6025/13,

від 12 листопада 2014 року № 6-179цс14, від 19 листопада 2014 року

№ 6-175цс14, від 17 грудня 2014 року справі № 6-193цс14 у постановах Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 161/3245/15-ц,

від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 26 червня 2019 року

у справі № 587/430/16-ц, від 11 вересня 2019 року у справі

№ 487/10132/14-ц, від 26 вересня 2019 року у справі № 585/1928/16-ц,

від 31 жовтня 2019 року у справі № 159/2380/17, від 18 лютого 2020 року у справі № 915/420/19, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13,

від 05 серпня 2020 року у справі № 330/1629/18 та (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України).

Заявниця вказує також на відсутність висновку Верховного Суду щодо

питання застосування норм права у подібних правовідносинах

(пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суди попередніх інстанцій не перевірили повноваження прокурора на представництво інтересів держави на звернення до суду з цим позовом. Також зазначає, що визнаючи незаконним та скасовуючи рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22 березня 2016 року № 20, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відсутній предмет спору в цій частині, оскільки право КП Розвиток курортної зони на постійне користування спірною земельною ділянкою було припинено на підставі рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, а тому КП Розвиток курортної зони є неналежним відповідачем. Особа, яка подала касаційна скаргу, наголошує на тому, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах населеного пункту та не перебуває в межах прибережної захисної смуги. Стверджує, що прокуратурою не доведено порушення прав територіальної громади

смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області внаслідок укладення спірного інвестиційного договору. Вважає, що забудова торгівельного майданчика здійснювалась на законних підставах. На думку заявниці, судами неправомірно визнано недійсним договір оренди земельної ділянки, оскільки на спірній земельній ділянці знаходиться належний заявнику зареєстрований об`єкт нерухомого майна. Вказує, що задоволення позовної вимоги про зобов`язання знести самочинно побудований магазин є передчасним, оскільки знесення самочинного будівництва є крайнім заходом і можливо лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством міри щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності. Вважає, що судами порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що гарантує право на мирне володіння майном.

Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу

У відзиві на касаційну скаргу Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області просить суд задовольнити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , скасувати рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 травня 2021 року і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

У відзиві на касаційну скаргу Мелітопольська окружна прокуратура Якимівського району Запорізької області просить суд залишити касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін, посилаючись на їх законність та обґрунтованість.

У поясненнях на відзив Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області Мелітопольска окружна прокуратура Якимівського району Запорізької області вказує, що доводи ради суперечать обставинам справи та не спростовують законність прийнятих судових рішень.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22 березня 2016 року № 20 затверджено проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована по АДРЕСА_2 , та вказану земельну ділянку передано у постійне користування КП Розвиток курортної зони . Право постійного користування зареєстровано державним реєстратором Якимівського районного управління юстиції Запорізької області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис

від 31 березня 2016 року № 14009919.

За інформацією Кирилівської селищної ради від 22 червня 2018 року № 1091 проєкт землеустрою із встановлення меж прибережної захисної смуги Азовського моря та лиманів на території смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області не затверджено.

Згідно схеми, виготовленої ДП Запорізький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , відстань спірної земельної ділянки, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, від урізу води Азовського моря становить 153,63 та 167,41 метри та від урізу води Утлюцького лиману - 168,92 та 169,17 метрів.

У статуті КП Розвиток курортної зони серед цілей та предмету діяльності комунального підприємства не зазначено догляд за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтримання їх у належному стані.

02 вересня 2016 року між ОСОБА_1 та КП Розвиток курортної зони укладено інвестиційний договір № 02/09-16, відповідно до якого, комунальне підприємство надало земельну ділянку, площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, для забудови інвестору з подальшим оформлення права власності за інвестором.

На підставі вказаного договору на спірній земельній ділянці здійснено будівництво крамнички (торгового павільйону) літ А-1 , площею

15,40 кв. м, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1

22 лютого 2017 року, номер об`єкта нерухомого майна 1181430623203.

Рішенням виконавчого комітету Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09 лютого 2017 року № 12 Про присвоєння адреси нерухомому майну вказаній крамничці літ А-1 присвоєно адресу: АДРЕСА_1 .

18 квітня 2019 року Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області прийнято рішення № 13, відповідно до якого право постійного користування КП Розвиток курортної зони на спірну земельну ділянку припинено, відповідну інформацію внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_1 здійснено реконструкцію торгівельного павільйону під магазин з прибудовою і надбудовою та отримано декларацію ЗП 141181230887 від 03 травня 2018 року про готовність об`єкта (літ А-2 ) до експлуатації, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками (СС1). Загальна площа об`єкта відповідно до декларації склала 228, 8 кв. м. Інформацію про зміни об`єкта нерухомого майна - магазин з прибудовою і надбудовою загальною площею 228,8 кв. м зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно

16 травня 2018 року.

У ході огляду земельної ділянки 23 січня 2019 року, який проведено у рамках кримінального провадження № 12016080000000318 за участі головного інспектора будівельного нагляду департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Запорізькій області, начальника відділу містобудування та архітектури Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області - головного архітектора району, техніка першої категорії комунального підприємства Якимівське архітектурно-інвентаризаційне бюро , спеціаліста першої категорії відділу капітального будівництва та благоустрою Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, встановлено, що на спірній земельній ділянці розташована двоповерхова будівля, яка має розміри забудови 19,5 м

на 9,61 м. Зовнішня площа першого поверху становить 163 кв. м, другого поверху - 187 кв. м (включаючи терасу 33 кв. м).

Рішенням сесії Кирилівської селищної ради від 06 червня 2019 року № 23 ОСОБА_1 надано в оренду строком на 49 років земельну ділянку, площею 0,0155 га, кадастровий номер 2320355400:11:001:0573, для розміщення об`єктів рекреаційного призначення, що розташована по АДРЕСА_1 .

14 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою та

ОСОБА_1 укладено договір оренди спірної земельної ділянки. Згідно пункту 3 договору оренди на земельній ділянці розташовані об`єкти нерухомого майна, що належать орендарю на праві власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 124098055. Відповідно до вказаного витягу таким об`єктом нерухомого майна, який належить орендарю, є магазин з прибудовою і надбудовою А-2 .

Рішенням Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 09 жовтня 2003 року та рішенням Запорізької обласної ради

від 29 вересня 2004 року затверджено генеральний план смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області.

Відповідно до книги генерального плану смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області вся територія населеного пункту була розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря, Утлюцького та Молочних лиманів.

Позиція Верховного Суду

Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до пунктів 1, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених

у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах або якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою , третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно частини першої статті 15 , частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (частина перша статті 14 Конституції України).

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі рекреаційного призначення, землі водного фонду (стаття 19 Земельного кодексу України).

До земель водного фонду належать, зокрема, землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок і навколо водойм (стаття 58 ЗК України та стаття 4 Водного кодексу України).

Таким чином, до земель водного фонду України відносяться землі, на яких хоча й не розташовані об`єкти водного фонду, але за своїм призначенням вони сприяють функціонуванню і належній експлуатації водного фонду, виконують певні захисні функції.

Чинним законодавством установлено особливий правовий режим використання земель водного фонду.

Відповідно до статті 60 ЗК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки), статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки) вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності встановлюються прибережні захисні смуги. Прибережна захисна смуга вздовж морів, навколо морських заток і лиманів встановлюється шириною не менше двох кілометрів від урізу води. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою.

Згідно зі статтею 62 ЗК України та статтею 90 ВК України прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. Зокрема, прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд.

Існування прибережних захисних смуг визначеної ширини передбачено нормами закону. Відтак відсутність проєкту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проєкту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити з нормативних розмірів прибережних захисних смуг, установлених статтею 88 ВК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки), та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон. Надання у власність або користування земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі, без урахувань обмежень, зазначених у статті 59 ЗК України, суперечить нормам статей 83, 84 цього Кодексу.

Подібні за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 310/5834/13-ц та від 30 травня 2018 року у справі № 469/1393/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14.

У відповідності до пункту ґ частини четвертої статті 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі водного фонду, крім випадків, визначених цим Кодексом

Частиною третьою статті 59 ЗК України (у редакції, чинній на час виникнення спірнихправовідносин) передбачено, що землі водного фонду за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються у постійне користування:

а) державним водогосподарським організаціям для догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами, а також ведення аквакультури тощо;

б) державним підприємствам для розміщення та догляду за державними об`єктами портової інфраструктури;

в) державним рибогосподарським підприємствам, установам і організаціям для ведення аквакультури.

Згідно зі статтею 85 ВК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки) у постійне користування землі водного фонду надаються водогосподарським спеціалізованим організаціям, іншим підприємствам, установам і організаціям, в яких створено спеціалізовані служби по догляду за водними об`єктами, прибережними захисними смугами, смугами відведення, береговими смугами водних шляхів, гідротехнічними спорудами та підтриманню їх у належному стані. У тимчасове користування за погодженням з постійними користувачами земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів можуть надаватися підприємствам, установам, організаціям, об`єднанням громадян, релігійним організаціям, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, а також для проведення науково-дослідних робіт.

За змістом частини п`ятої статті 88 ВК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень щодо передачі земельної ділянки) у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.

Містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій (частина перша статті 17 Закону України Про основи містобудування ).

Різновидом містобудівної документації є генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (пункт 2 частини першої статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою (частина друга статті 152 ЗК України).

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 376 ЦК Українижитловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За правилом частини першої статті 215 ЦК Українипідставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом частини першої, другої статті 4 Закону України Про інвестиційну діяльність об`єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях економіки, цінні папери (крім векселів), цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об`єкти власності , а також майнові права.

Забороняється інвестування в об`єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Встановивши, що спірна земельна ділянка розташована в межах прибережних захисних смуг Азовського моря (153,63 м та 167,41 м) та Утлюцького лиману (168,92 м та 169,17 м), отже відносилася до земель водного фонду, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що ця земельна ділянка не могла бути надана у постійне користування КП Розвиток курортної зони , оскільки зазначене підприємство не є уповноваженим державним підприємством, перелік яких визначено частиною третьою статті 59 ЗК України, а тому наявні правові підстави для визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 22 березня 2016 року № 20, яке суперечило нормам статей 59, 60 ЗК України та статей 85, 88 ВК України.

Також обґрунтованим слід визнати висновок судів попередніх інстанцій про те, що у порушення вимог ЗК України, за відсутності відповідних повноважень, КП Розвиток курортної зони , уклавши з ОСОБА_1 інвестиційний договір від 02 вересня 2016 року, фактично здійснило розпорядження земельною ділянкою водного фонду, в той час, як право на розпорядження земельними ділянками має виключно територіальна громада смт Кирилівка в особі Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, не врахувавши при цьому і цільове призначення земельної ділянки. Зазначене також спростовує доводи касаційної скарги про те, що КП Розвиток курортної зони не є належним відповідачем у справі.

Спірна земельна ділянка в силу положень закону відносилася до земель водного фонду та могла використовуватись лише для спеціально визначених законом цілей. Будівництво магазину з прибудовою і надбудовою А-2 по АДРЕСА_1 здійснювалось ОСОБА_1 на ділянці, яка не могла бути і не була відведена для цієї мети, що останній не міг не усвідомлювати.

Отже, висновки судів щодо задоволення негаторного позову про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою водного фонду шляхом повернення земельної ділянки та знесення об`єкту нерухомого майна, будівництво якого заборонено у прибережній захисній смузі, є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про визнання незаконним та скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 06 червня 2019 року № 23 Про передачу земельної ділянки в оренду ОСОБА_1 , визнання недійсним договору оренди землі, укладеного 14 червня 2019 року між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та

ОСОБА_1 , оскільки підставою для передачі в оренду

ОСОБА_1 земельної ділянки водного фонду без проведення аукціону стало набуття останнім з порушенням вимог закону права власності на нерухоме майно, розташоване на спірній земельній ділянці, а саме: магазину з прибудовою і надбудовою А-2 . До того ж знов необхідно звернути увагу, що будівництво й функціонування у межах прибережної захисної смуги об`єкту торгівлі, норми чинного законодавства не дозволяли. Це також свідчить про відсутність достатніх правових підстав для проведення реєстрації декларацій про готовність об`єкта до експлуатації.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва військових та інших оборонних об`єктів, об`єктів, що виробляють енергію за рахунок використання енергії вітру, сонця і хвиль, об`єктів постачання, розподілу, передачі (транспортування) енергії, а також санаторіїв, дитячих оздоровчих таборів та інших лікувально-оздоровчих закладів з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією, гідротехнічних, гідрометричних та лінійних споруд (частина перша статті 90 ВК України). У межах таких смуг уздовж морів, морських заток і лиманів забороняється діяльність, яка може призвести до завдання шкоди підземним та відкритим джерелам водопостачання, водозабірним і водоочисним спорудам, водоводам, об`єктам оздоровчого призначення, навколо яких вони створені (частина друга статті 113 ЗК України).

Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству (частина третя статті 13 Конституції України).

Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України, частина третя статті 1 ЗК України).

Кожен має право на безпечне для життя і здоров`я довкілля (частина перша статті 50 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у спорах стосовно прибережних захисних смуг, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, остання, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (частина третя статті 13, частина сьома статті 41, частина перша статті 50 Конституції України). Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок (статті 18 , 19, пункт а частини першої статті 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (стаття 14 Конституції України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц (пункт 117), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (пункт 124)).

Загальний суспільний інтерес у контролі за використанням зайнятої прибережною захисною смугою земельної ділянки за її цільовим призначенням для гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає над приватним інтересом у заволодінні такою ділянкою у власність з метою розміщення магазину.

Щодо доводів касаційної скарги про те, що у прокурора були відсутні процесуальні підстави для звернення до суду із вказаним позовом, слід зазначити наступне.

Відповідно до пункту 3 статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Положеннями частин четвертої, п`ятої статті 56 ЦПК України визначено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статуту позивача.

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка належить до комунальної власності територіальної громади смт Кирилівка Якимівського району Запорізької області.

З огляду на те, що порушення інтересів територіальної громади відбулося внаслідок прийняття органом місцевого самоврядування, який є одним зі співвідповідачів, незаконних рішень, прокурор звернувся до суду як самостійний позивач в інтересах держави, що виражаються в інтересах членів територіальної громади, яка є власником земельної ділянки.

Крім того, звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор наголошував на особливому режимі прибережних захисних смуг, їх значенні у формуванні водно-екологічного правопорядку та забезпеченні екологічної безпеки населення України, указав на необхідність захисту як інтересів територіальної громади, позбавленої права користування земельної ділянки, так і публічного, суспільного інтересу як інтересу державного.

Таким чином, звертаючись до суду із позовом й оскаржуючи, серед іншого, рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, прокурор самостійно й належним чином обґрунтував необхідність захисту інтересів держави щодо вказаної земельної ділянки та згідно положень статті 56 ЦПК України набув статусу позивача.

Вказане узгоджується зі висновком, який викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17 (провадження 14-317цс19).

Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених упостановах Верховного Суду України та Верховного Суду, є необґрунтованими, оскільки висновки судів не суперечать висновкам, викладеним у зазначених заявником постановах.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, у значній мірі зводяться до переоцінки доказів у справі, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Підстави для скасування оскаржених судових рішень відсутні.

Суд касаційної інстанції не може взяти до уваги рішення Кирилівської селищної ради Мелітопольського району Запорізької області від 14 травня 2021 року № 1 Про затвердження Генерального плану та плану зонування (зонінг) смт Кирилівка Мелітопольського (Якимівського) району Запорізької області , оскільки воно не було предметом правової оцінки судів попередніх інстанцій.

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Порушень порядку надання та отримання доказів не встановлено, належна правова оцінка доказів зроблена судом першої та апеляційної інстанцій.

Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.

Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 03 грудня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 19 травня

2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

С. Ф. Хопта

В. В. Шипович