Постанова

від 14.09.2021 по справі 390/1456/20

КРОПИВНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 вересня 2021 року м. Кропивницький

справа № 390/1456/20

провадження № 22-ц/4809/1328/21

Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді - Письменного О.А.,

суддів - Дьомич Л.М., Карпенка О.Л.,

при секретарі - Федоренко Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області у складі судді Бойко І.А. від 28 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі, -

встановив:

У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М , в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив розірвати договір оренди землі та стягнути заборгованість по орендній платі в розмірі 53 219,93 грн.

Позов обґрунтований тим, що позивач є власником земельної ділянки за кадастровим номером 3522581800:02:000:0212, загальною площею 5,8965 га, що розташована на території Володимирівської сільської ради Кіровоградського району Кіровоградської області для ведення сільськогосподарського виробництва, на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого 19.09.2017 приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І. Вказана земельна ділянка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІІ-КР № 037200 виданого 03.10.2001 Володимирівською сільською радою Кіровоградського району Кіровоградської області, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . За життя ОСОБА_2 з Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М уклав договір оренди землі від 22.03.2012, строком на 5 років, та 18.10.2016 між ними було укладено додаткову угоду про продовження терміну дії договору до 31.12.2027 року.

Зазначав, що починаючи з 2017 року відповідач систематично не виконує договірні зобов`язання з виплати орендної плати. Крім того, він звертався до відповідача з пропозицією змінити розмір орендної плати з 3% на 10 %, змінити розмір грошової оцінки землі на 215 000 грн. та змінити особу орендодавця, проте відповіді від відповідача він не отримав. Також зазначив, що з відомостей фіскального органу від 28.05.2020 року йому стало відомо про наявність доходу від відповідача щодо виплат у 4 кварталі 2018, 2019 рр. у сумі 12900 грн. та 7350 грн., однак фактично жодних виплат по оренді на його адресу не надходило, оскільки він не проживає за місцем реєстрації, а відповідач не скористався правом щодо внесення заборгованості в депозит нотаріуса. Також відповідач визнав наявну заборгованість станом на 01.01.2021 за 2017-2020 роки в розмірі 15 680 грн., що свідчить про систематичну несплату орендної плати та прострочення зобов`язання за договором.

Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.09.2017 року, виданого приватним нотаріусом Кіровоградського районного нотаріального округу Томаз В.І., зареєстрованого в реєстрі № 1455, ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 успадкував земельну ділянку, кадастровий номер 3522581800:02:000:0212, площею 5,8965 га, розташовану на території Володимирівської сільської ради, Кіровоградського району Кіровоградської області, передану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва /а.с.3/.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 97722747 від 19.09.2017 року вбачається проведення державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку /а.с.4/.

Згідно договору оренди землі від 22.03.2012 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М укладено договір, за умовами якого ОСОБА_2 земельну ділянку, належну йому на підставі державного акта серії IІІ-КР № 037200, передав в користування Товариству з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М строком на 5 років, починаючи з дати його державної реєстрації. Вказаний договір зареєстрований управлінням Держкомзему Кіровоградського району 16.08.2012 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис, реєстраційний номер 352250004004267, після чого договір набрав чинності і земельну ділянку передано орендарю за актом приймання-передачі об`єкта оренди. Пунктами 4.2, 4.3 договору передбачено, що розмір орендної плати за кожен рік використання земельної ділянки складає 3 відсотки від її вартості з урахуванням коефіцієнту індексації грошової оцінки землі, та сплачується не пізніше 31 грудня кожного року. При цьому п.2.4 договору визначено, що грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору складає 143742 грн. У розділі 13 сторони обумовили, що за прострочення терміну сплати орендної плати орендар несе майнову відповідальність у вигляді сплати пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від грошової оцінки земельної ділянки за кожен день прострочення платежу. Вказаний договір зареєстрований управлінням Держкомзему Кіровоградського району 16.08.2012 року, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис, реєстраційний номер 352250004004267, після чого договір набрав чинності /а.с.5-6/.

18.10.2016 року між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М укладено додаткову угоду до договору оренди землі від 22.03.2012 року, зареєстрованого за № 352250004004267 від 16.08.2012 року, згідно якої сторони вирішили продовжити термін дії договору до 31.12.2027 року, починаючи з дня державної реєстрації /т. 2 а.с.38/.

Право оренди Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М після укладення додаткової угоди внесено до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, що підтверджується витягом НВ-0005872322020 /а.с.42-44/.

Відповідно до уточненого розрахунку нормативної грошової оцінки земельної ділянки з кадастровим номером 3522581800:02:000:0212, її вартість, станом на 01.01.2016 року складала 214154,31 грн /а.с. 8/.

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 23.12.2020 року вартість вищевказаної земельної ділянки становить 241289,64 грн /а.с.83/.

Із заяв від 19.07.2020 року, адресованих ОСОБА_1 директору Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма Берегиня-М вбачається, що ОСОБА_1 просив орендаря переглянути розмір орендної плати та грошову оцінку землі з 143742 грн на 214154,31 грн. Своїм місцем проживання заявник вказав наступну адресу: АДРЕСА_1 /а.с.37, 39/.

Згідно довідки Могутненської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 411 від 10.11.2020 року та довідки Катеринівської сільської ради Кропивницького району Кіровоградської області № 22 від 16.01.2021 року, ОСОБА_1 зареєстрований з сім`єю за адресою: в с.Могутнє, Кропивницького району, але з 2010 року не проживає за місцем реєстрації /а.с.45, 86/.

Згідно довідки Агрофірми Берегиня-М здійснено наступний розрахунок нарахувань орендної плати за період з 2016 по 2020 роки, нарахованих на земельну ділянку, що належала ОСОБА_2 та належить ОСОБА_1 з кадастровим номером 3522581800:02:000:0212. Нормативна грошова оцінка землі за вказаний період незмінна і становить 214154,31 грн. Розмір орендної плати за кожен рік становить 6424,63 грн, розмір податку 1252,80 грн, до виплати 5171,83 грн. За 2017 рік заборгованість по оренді складала 343,66 грн, за 2018 рік - 5515,49 грн, за 2019 - 10687,32 грн, за 2020 рік - 15859,15 грн /а.с.85/.

Згідно відомостей, з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків № 9304 від 05.2020 року, ОСОБА_1 за період з 1 кварталу 2017 року по 4 квартал 2019 року, а саме у 4 кварталі 2018 року ТОВ АФ Берегиня-М нараховано дохід за надання майна в лізинг у сумі 12900 грн, а в 4 кварталі 2019 року дохід в сумі 7350 грн. З доходу ОСОБА_1 ТОВ Агрофірма Берегиня-М перераховані та сплачені податки /а.с.51/.

З інформації, наданої на запит суду Головним управлінням Державної податкової служби у Кіровоградській області, вбачається, що з доходу ОСОБА_1 ТОВ Агрофірма Берегиня-М перераховано та сплачено податки у таких розмірах: у 2018 році - 2322 грн, у 2019 році - 1323 грн, у 2020 році - 1323 грн /а.с. 76-77/.

Згідно фіскальних чеків ПАТ Укрпошта 27.12.2018 року з відділення поштового зв`язку Соколівка надіслало поштовий переказ Маріну за адресою: 27612, с. Могутнє: на суму 10386 грн. 25.04.2019 року Маріну за вказаною адресою направлявся переказ на суму 10384,50 грн /а.с.20/.

Відповідно до відповіді директора філії АТ Укрпошта № 16/1006 від 10.12.2020 року згідно інформації, що міститься в АС Електроний переказ за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року від ТОВ Агрофірма Берегиня-М на ім`я ОСОБА_1 значиться 2 поштових перекази: 27.12.2018 року відправник здійснив грошовий переказ на суму 10386 грн, в якості орендної плати отримувачу: ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . 28.04.2019 року відправник здійснив грошовий переказ на суму 10384,50 грн, в якості орендної плати отримувачу ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Документальну перевірку щодо пересилання поштових переказів у 2018-2019 роках провести неможливо через завершення термінів зберігання бланків переказів /а.с.63-64/.

З поштового переказу № 2007 вбачається, що 23.12.2020 року ТОВ АФ Берегиня здійснено адресний грошовий переказ з доставкою до дому в розмірі 15860 грн, в якості орендної плати ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Вказаний переказ ОСОБА_1 отримав /а.с.87, 93/.

Згідно із статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України(далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

У частині першій статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У частинах першій та другій статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 1 Закону України Про оренду землі (далі - Закон) визначає оренду землі як засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства (стаття 13 Закону).

У статті 32 Закону передбачено, що на вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, у разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

У статті 141 ЗК України серед підстав припинення права користування земельною ділянкою, зокрема в пункті д частини першої цієї статті передбачено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (касаційне провадження № 61-41932сво18) дійшов висновку, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична (два та більше випадки) несплата орендної плати.

Згідно із частиною четвертою статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині розірвання договору оренди землі, позивач посилався на те, що відповідачем не виплачено йому орендну плату за 2017-2020 роки.

Як встановлено судом, згідно пункту 4.3 договору, орендна плата за звітний рік виплачується орендарем орендодавцю до 31 грудня звітного року.

Із змісту договору оренди вбачається, що порядок та місце виконання орендарем зобов`язання зі сплати орендної плати орендодавцю сторонами не обумовлені.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 532 ЦК України, якщо місце виконання зобов`язання не встановлено у договорі, виконання грошового зобов`язання провадиться за місцем проживання кредитора.

Відтак, належним місцем виконання зобов`язання зі сплати орендної плати є місце проживання позивача.

На виконання даного обов`язку 27.12.2018 та 25.04.2019 відповідачем на адресу місця проживання позивача: с. Могутнє було здійснено грошові перекази на ім`я ОСОБА_1 на суму 10386 грн. та на суму 10384,50 грн., в якості орендної плати за 2018-2019 роки, однак вони були повернуті у зв`язку з тим, що позивач не проживає за місцем реєстрації.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ОСОБА_1 був обізнаний про грошовий переказ, але відмовився від його отримання, оскільки не розумів походження цих коштів.

У частині першій статті 537 ЦК України передбачено, що боржник має право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса, нотаріальної контори в разі, зокрема: відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов`язання; ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їхнього боку.

Разом з тим, суд першої інстанції правильно зазначив, що внесення боржником коштів на депозитний рахунок нотаріуса є правом боржника, а не обов`язком. Тому, твердження позивача, що недотримання такого порядку передачі коштів свідчить про порушення зобов`язання орендаря за договором оренди є помилковим.

Підстави апеляційної скарги про те, що відповідач не здійснив щорічну обов`язкову нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки, не ґрунтуються ні на вимогах чинного законодавства, ні на мовах договору.

У частині першій статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що відповідачем вчинено реальні дії з виплати позивачу орендної плати, а тому відповідач не може вважатися таким, що систематично порушував строк виконання відповідного зобов`язання за договором оренди землі.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Останнім є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (стаття 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Позивачем у силу вимог статі 81 ЦПК України не було доведено належними та допустимими доказами систематичної несплати відповідачем орендної плати за відповідний період, оскільки, зокрема, відсутня вина відповідача у простроченні сплати орендної плати.

Суд першої інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права та, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог через їх недоведеність.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 28 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22.09.2021

Судді:

О.А.Письменний Л.М. Дьомич О.Л. Карпенко