Постанова

від 21.09.2021 по справі 120/678/21-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 120/678/21-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Чернюк Алла Юріївна

Суддя-доповідач - Капустинський М.М.

21 вересня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Капустинського М.М.

суддів: Смілянця Е. С. Сапальової Т.В. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2021 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" до Подільської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Заявлені вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи, складено акт від 14.12.2020 року № 0037/20/7.12-19/41151891, у відповідності до якого Подільською митницею Держмитслужби зроблено висновок про порушення позивачем вимог:

- статті 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VІІ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 17112,08 грн.;

- пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 3422,42 грн.

На підставі висновків акта перевірки від 14.12.2020 року №0037/20/7.12-19/41151891, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2021 року №00000071219 та №00000081219.

Вважаючи вказані рішення Подільської митниці Держмитслужби протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року позов задоволено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Зазначив, що згідно з пунктом 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, наказами Подільської митниці Держмитслужби від 17.03.2020 року №115 та від 03.12.2020 року №462 проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм". Перевірка проводилась з 18.03.2020 року, проте відповідно до вимог Закону України від 17.03.2020 року №533-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу (COVID-19)", Подільською митницею Держмитслужби було тимчасово призупинено проведення документальної невиїзної перевірки дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АСУ ПРАЙМ" вимог законодавства України з питань митної справи, про що повідомлено позивача листом Подільської митниці Держмитслужби від 23.03.2020 року №7.12-08-1/19/13/2520. Товар, задекларований позивачем, ввезений на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2017 року №01, доповнень до договору від 17.07.2017 року №2 та від 17.07.2017 року №3, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" (Україна) та Компанією PPHU "POLFRUCT" Sp. J (Польща). Умови поставки FCA (PL) Warszawa.

На запит від 26.02.2018 року №908/8/02-80-19-02 Вінницької митниці ДФС до Державної фіскальної служби України, з проханням надати допомогу в проведенні перевірки сертифікату з перевезення товарів форми EUR.1 від 19.07.2017 року №PL/MF/AL0262593, отримана інформація від уповноваженого органу Польщі листом від 02.10.2019 року №2601-ІОА.4331.18.2018 року, доведена листом ДФС України від 21.10.2019 року №30053/7/99-99-19-04-02-1, відповідно до якої преференційне походження товарів відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено.

При проведенні перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування Товариства з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" встановлено, що під час митного оформлення товару за митною декларацією від 24.07.2017 року №UA401010/2017/025656, отримано (надано) пільги, а саме застосовано преференцію - 410 (Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄЄ (Абзац перший частини першої статті 29 додатка 1-А "Тарифний графік України до глави 1 розділу IV Торгівля та питання, пов`язані з торгівлею" (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державамгі-членами, з іншої сторони), які надані в рамках Протоколу 1 "Щодо визначення концепції "Походження товарів" і методів адміністративного співробітництва Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, з іншої сторони, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 № 1678-VII. Загальна сума преференції по ввізному миту (умовне нарахування), становить 17 112,08 грн.

Для підтвердження преференційного походження товарів Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" було надано сертифікат з перевезення товару форми EUR.1 від 19.07.2017 року №PL/MF/AL0262593 (відправник PPHU "POLFRUCT" Sp. J (Польща).

В результаті вищезазначеного, документальною невиїзною перевіркою встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" статті 281 Митного кодексу України та вимог пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 3 422,42 грн.

З урахуванням вищевикладеного у митного органу наявні всі підстави, з дотриманням вимог міжнародної угоди, відмовити у наданні права на преференцію позивачу та здійснити донарахування митних платежів шляхом проведення документальної невиїзної перевірки.

Представник відповідача зазначив, що перевірка була проведена з урахуванням документально підтвердженої інформації наданої уповноваженим органом іноземної держави, яка стосується товарів митне оформлення яких завершене, тому за результатами проведення перевірки позивачу було направлено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2021 року №00000071219 та № 00000081219.

Вважає, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мали значення для прийняття правомірного рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням інших визначених законодавством принципів, строків, та урахуванням прав позивача.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача заперечила проти задоволення апеляційної скарги та просила відмовити в її задоволенні.

Заслухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними в справі матеріалами, 24.07.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" за митною декларацією №UA401010/2017/025656 задекларовано в режим імпорту товар: "Бочки конусні, такі, що були у використанні, з чорних металів, місткістю 216 л, для транспортування харчових продуктів, без механічних або теплотехнічних пристроїв, без облицювання або термоізоляційного покриття, пофарбовані, без малюнка, в комплекті з пластмасовою кришкою - 1800 шт. На дні має отвори. Фірма-виробник: нема даних, країна виробництва EU, торговельна марка нема даних".

Вказаний товар ввезено в Україну на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.07.2017 року №01 доповнень до договору від 17.07.2017 року №2 та від 17.07.2017 року №3, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" (Україна) та Компанією PPHU "POLFRUCT" Sp. J (Польща). Фактурна вартість - 7560,00 дол. США, що становить 195726,37 грн. (за курсом 25,88973100). Митна вартість - 342241,53 грн.

Для митного оформлення товару митному органу було подано Сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 19.07.2017 року №PL/MF/AL0262593, виданий митними органами країни експорту, на підставі якого підтверджено преференційне походження товару з Європейського Союзу, у зв`язку із чим застосовано тарифну пільгу (тарифну преференцію) щодо ставок митного тарифу на підставі Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 pоку №1678-VII. Загальна сума преференції по ввізному миту (умовне нарахування) становила 17112,08 грн.

Відповідно до наказів Подільської митниці Держмитслужби від 17.03.2020 року №115 та від 03.12.2020 року №462 проведена документальна невиїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм".

Згідно Акту про результати документальної невиїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань митної справи від 14.12.2020 року №0037/20/7.12-19/41151891, відповідачем встановлені наступні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм": стаття 281 Митного кодексу України в частині правильності, обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 року № 1678-VІІ, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті ввізного мита на суму 17112,08 грн.; пункт 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 3422,42 грн.

На підставі вказаних висновків акта перевірки від 14.12.2020 року № 0037/20/7.12-19/41151891, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 11.01.2021 року № 00000071219 та № 00000081219.

Не погоджуючись з вказаними повідомленнями-рішеннями, Товариство з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" звернулось з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини 1 статті 271 Митного кодексу України (далі - МК України) мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Пунктом 1 частини 1 статті 276 МК України визначено, що платниками мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.

Статтею 278 МК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов`язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.

Відповідно до положень пункту 1 частини 1 статті 289 МК України обов`язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

З матеріалів справи встановлено, що позивачем 24.07.2017 року за митною декларацією №UA401010/2017/025656 задекларовано в режим імпорту товар: "Бочки конусні, такі, що були у використанні, з чорних металів, місткістю 216 л, для транспортування харчових продуктів, без механічних або теплотехнічних пристроїв, без облицювання або термоізоляційного покриття, пофарбовані, без малюнка, в комплекті з пластмасовою кришкою - 1800 шт. На дні має отвори. Фірма-виробник: нема даних, країна виробництва EU, торговельна марка нема даних".

Водночас, відповідач в ході проведення перевірки зазначає, що ввезений позивачем товар не може бути визнаний таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та відповідно не має права на преференцію. Такі висновки контролюючого органу базуються на листі уповноваженого органу Республіки Польща від 02.10.2019 року №2601-ІОА.4331.18.2018 року, в якому зазначено, що преференційне походження товарів відповідно до Протоколу 1 Угоди не підтверджено.

Згідно з положеннями частин 4, 5 статті 280 МК України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.

Статтею 300 МК України визначено, що умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

Відповідно до підпункту "в" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.

Згідно з положеннями пункт 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до підпункту 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов`язань, визначених платником податків у митних деклараціях.

Положеннями пункту 54.4 статті 54 ПК України визначено, що у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.

Колегія суддів зауважує, що у даній адміністративній справі суть спору між сторонами стосується виключно встановлення країни походження (виробника) товару, який ввозився позивачем на митну територію України, та як наслідок наявності чи відсутності права на застосування преференційного режиму вільної торгівлі до ввезеного товару.

Відповідно до частин 1-3 статті 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.

Згідно з нормами частини 6 статті 36 МК України) положення МК України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до частини 7 статті 36 МК України повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України.

З 1 січня 2016 року набула чинності Угода, розділ IV якої "Торгівля і питання, пов`язані з торгівлею" встановлює порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.

Виходячи із положень частини першої статті 29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.

Відповідно до статті 2 розділу II "Визначення концепції "походження товарів" Протоколу 1 до Угоди з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу: (a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу; (b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Частиною 1 статті 16 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься декларацією інвойс , надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедура видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 встановлена статтею 17 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію згідно з положеннями якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником. Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку III. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складено цю Угоду, і згідно з нормами законодавства країни експорту.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бут виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Згідно з положеннями частин 1-3 статті 43 МК України встановлено, що документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару, засвідчена декларація про походження товару, декларація про походження товару, сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) органу доходів і зборів шляхом подання оригіналів документів про походження товару.

Сертифікат про походження товару - це документ, який однозначно свідчить про країну походження товару і виданий компетентним органом даної країни або країни вивезення, якщо у країні вивезення сертифікат видається на підставі сертифіката, виданого компетентним органом у країні походження товару.

У разі ввезення на митну територію України товарів до яких застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, сертифікат про походження товару подається обов`язково (пункт 1 частини 3 статті 44 МК України).

Таким чином, серед переліку документів, які можуть підтвердити країну походження товару, сертифікат є документом, на підставі якого митний орган визначає країну походження товару, що у свою чергу впливає на нарахування відповідних митних платежів митницею під час митного оформлення товарів і після випуску таких відповідно до заявленого митного режиму.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №813/5141/13-а від 11 червня 2019 року.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 - це документ, що видається митними органами країни експорту для підтвердження відповідності товару вимогам правил визначення преференційного походження, встановлених в Угоді про асоціацію, при застосуванні преференційних ставок ввізного мита.

При цьому, обов`язок вжити всі належні заходи для перевірки статусу походження товарів, забезпечити правильне заповнення бланків сертифікату з перевезення товару EUR.1 покладено на митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1.

З матеріалів справи встановлено, що до митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" було надано сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 19.07.2017 року №PL/MF/AL0262593, виданий митними органами країни експорту, на підставі якого підтверджено преференційне походження товару з Європейського Союзу, у зв`язку із чим застосовано тарифну пільгу (тарифну преференцію) щодо ставок митного тарифу на підставі Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами - членами, ратифікованої Законом України від 16.09.2014 pоку №1678-VII.

У вказаному сертифікаті зазначено, що країною походження товарів, які були ввезені позивачем за поданими митними деклараціями, є Європейський Союз.

Відповідно до частини 1 статті 44 МК України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.

Статтею 25 розділу V "Підтвердження походження" Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.

Згідно з положеннями частини 1 статті 45 МК України встановлено, що у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.

Частиною 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов`язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов`язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю. Якщо Сторона на основі об`єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.

Відповідно до статті 32 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.

Згідно з положеннями статті 33 розділу VI "Домовленості про адміністративне співробітництво" Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.

Відповідно до частини 5 статті 45 МК України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.

Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку щодо можливості митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Однак, відповідачем не наведено обставин за яких після завершення митного оформлення виникла обґрунтована підозра, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

З огляду на встановлені обставини колегія суддів вважає, що висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі уповноваженого органу Республіки Польщі від 02.10.2019 року №2601-ІОА.4331.18.2018 року, в якому зазначено, що експортером не надано доказів преференційного походження товару.

Водночас, вказаний лист уповноваженого органу Республіки Польща не можна вважати єдиним та беззаперечним доказом порушення саме позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

Колегія суддів зауважує, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера/ Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

Таким чином, з огляду на те, що сертифікат з перевезення товару є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинними, підробленими чи недійсними.

Щодо висновку, до якого дійшов відповідач, що лише в разі надання декларантом сертифіката походження товару, зі змісту якого неможливо встановити країну походження товару, митний орган має право звертатися із відповідним запитом до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, не узгоджується з нормами МК України. При цьому, враховуючи приписи частини другої статті 53 МК України щодо переліку документів, необхідних для підтвердження митної вартості товарів, вимога відповідача щодо надання позивачем сертифіката походження товару є порушенням встановленої частиною п`ятою цієї статті заборони вимагати у декларанта будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідного висновку дійшла Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27.01.2021 року по справі № 813/2594/18 за аналогічних правовідносин.

Верховний Суд у постанові №240/7093/19 від 01 березня 2021 року, зазначив, що міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.

Беручи до уваги, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запити якого проводилася перевірка документів про походження товарів, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев`ятою статті 43 МК України, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 351 МК України визначено, що документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Тобто, проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 МК України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Основні вимоги до оформлення документальних перевірок, закріплені у Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.08.2015 № 727, (далі - Порядок).

Відповідно до пункту 5 розділу 2 названого Порядку, факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно з підпунктом 7 пункту 4 розділу 3 Порядку результати документальної перевірки щодо дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи оформляються аналогічно результатам перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства. У разі встановлення перевіркою порушень законодавства з питань державної митної справи необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків; зазначити невідповідність даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки, на підставі первинних документів платника податків; вказати первинні документи та інші матеріали, що свідчать про наявність порушень. Рішення щодо правильності визначення заявлених у митних деклараціях кодів товарів згідно з УКТ ЗЕД, митної вартості та країни походження товарів, підстави для звільнення від оподаткування митними платежами окремими документами не оформляються, а зазначаються в акті (довідці) документальної перевірки.

Апеляційний суд зауважує, що в акті перевірки відсутній виклад з підтвердженням відповідними первинними документами або іншими матеріалами надання Товариством з обмеженою відповідальністю "Асу Прайм" недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов`язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки; не вказано на наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень.

Водночас, зі змісту акту перевірки не можливо встановити, що спричинило перевірку достовірності сертифікату з перевезення товару EUR.1 та правильності інформації, що міститься в цьому документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документу, статусі походження відповідних товарів мали митні органи країни імпорту.

Так, сертифікат є офіційним документом у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, а тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону не чинним, підробленим, недійсним чи ін. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом не законними, до нього застосовується презумпція правомірності.

Апеляційний суд зауважує, що позивачем дотримано умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосовано тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується сертифікатом про походження EUR.1, виданим митним органом Республіки Польща, на підставі якого митний орган України здійснив митне оформлення товару. Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу).

З огляду на зазначене слідує, що позивачем було сплачено в повному об`ємі всі обов`язкові митні платежі, подані всі необхідні документи для митного оформлення ввезеного товару, а сам сертифікат про походження товару EUR.l від 19.07.2017 року №PL/MF/AL0262593є чинним та не скасованим.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що товар, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 24.07.2017 року №UA401010/2017/025656на підставі сертифікату EUR.l від 19.07.2017 року №PL/MF/AL0262593 є таким, що походить з ЄС та має преференційне походження ЄС для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди, а тому пільги надані (отримані) позивачем правомірно, з дотриманням вимог Протоколу 1 Угоди, а надані позивачем сертифікати про походження товарів, містить повну та достовірну інформацію щодо задекларованих товарів, будь-які розбіжності у документах про країни походження товарів відсутні, тобто позивачем підтверджено країни походження задекларованого за оскаржуваними митними деклараціями товару у відповідності до вимог статей 43, 44, 335 МК України.

За таких обставин контролюючий орган, у відповідності до пункту 54.4 статті 54 ПК України не мав правових підстав самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3.6 статті 54 ПК України.

Відповідно до пункту 109.1 статті 109 ПК України податковими правопорушеннями, серед іншого, є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відсутність або недоведеність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій за таке правопорушення.

Згідно з положеннями ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Подільської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 25 травня 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 вересня 2021 року.

Головуючий Капустинський М.М. Судді Смілянець Е. С. Сапальова Т.В.