Ухвала

від 23.09.2021 по справі 160/1462/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

23 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 160/1462/20

адміністративне провадження № К/9901/25618/21

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/1462/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІСТИНА до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, третя особа Дніпровська міська рада про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Істина звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю податкове повідомлення-рішення форми Р від 23 січня 2020 року № 0002150504, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: орендна плата з юридичних осіб , код платежу 18010600 на суму 517905,88 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 414322,65 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 103583,23 грн, винесене ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі акту № 18821/04-36-05-04/31143072 від 27 грудня 2019 року Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ ІСТИНА , з питань повноти нарахування плати за землю (орендна плата та/або земельний податок) за земельну ділянку, що перебуває в користуванні ТОВ ІСТИНА на підставі укладеного договору оренди землі площею 0,1251 га (кадастровий номер 1210100000:06:098:0005) за період з 01 січня 2017 року по 31 жовтня 2019 року.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року, залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, позов задоволений частково.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 січня 2020 року № 0002150504 Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на суму 418847,46 грн з яких за податковим зобов`язанням 335075,92 грн, та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 83771,54 грн.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суддів першої та апеляційної інстанції, 12 липня 2021 року від скаржника надійшла касаційна скарга.

Ухвалою Верховного Суду від 28 липня 2021 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишено без руху та надано 10-денний строк для надання до суду касаційної інстанції заяви, клопотання в якому вказати підстави для поновлення строку касаційного оскарження та докази своєчасного подання вперше касаційної скарги, дати отримання ухвали Верховного Суду про повернення раніше поданої касаційної скарги.

16 серпня 2021 року до Верховного Суду надійшла заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про продовження строку, в якій скаржник просить продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Ухвалою Верховного Суду від 19 серпня 2021 року заяву Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/1462/20 - задоволено. Продовжено строк Головному управлінню ДПС у Дніпропетровській області на усунення недоліків касаційної скарги у справі № 160/1462/20 на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали.

03 вересня 2021 року на виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху скаржником надіслано заяву про поновлення строку.

У вказаній заяві податковий орган зазначає, що повний текст оскаржуваної постанови було проголошено 17 грудня 2020 року, повний текст складено 22 грудня 2020 року, отримано постанову 27 січня 2021 року. Таким чином, строк на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року закінчується 26 лютого 2021 року, а касаційну скаргу подано вперше 17 лютого 2021 року, отже в межах процесуального строку на касаційне оскарження.

Наведені скаржником доводи у повторній заяві про поновлення строку не можуть бути визнані поважними, з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів касаційної скарги, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 17 грудня 2020 року, повне судове рішення складено 17 грудня 2020 року, вперше касаційну скаргу подано до касаційного суду 23 лютого 2021 року, проте ухвалами Верховного Суду від 26 лютого 2021 року, від 23 березня 2021 року касаційну скаргу повернуто скаржнику, останню яку ним отримано 05 квітня 2021 року, втретє скаржником подано касаційну скаргу до поштового відділення лише 07 липня 2021 року, що підтверджується відстеження Укрпошта із трекінгом 4910705743810, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження.

Аналіз положень ст. 5, 13, 328, 329 КАС України (в редакції, чинній на момент звернення до суду з касаційною скаргою) дозволяє дійти висновку, учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.

Відповідно до п. 6 ч. 5 ст. 44 КАС України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків.

Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі Перетяка та Шереметьєв проти України від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі Мельник проти України від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.

Окрім цього, при вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.

Також, Верховний Суд зазначає, що відповідачем не наведено обґрунтувань щодо поважності пропуску строку касаційного оскарження у взаємозв`язку вищезазначених часових інтервалів, враховуючи, що з моменту виникнення права на касаційне оскарження до подання касаційної скарги повторно сплинуло сім місяців. Податковим органом не зазначено поважні причини пропуску, які б унеможливлювали звернутися до суду касаційної інстанції у порядку встановленого законом протягом семи місяців.

Суд вважає за необхідне зазначити, що звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на касаційне оскарження, то реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку та строків встановлених положеннями КАС України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 у справі Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання наведених скаржником у повторному клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження обставин пропуску такого строку поважними.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнанні судом неповажними.

На підставі викладеного, керуючись статтями 248, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в задоволені клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/1462/20.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 травня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року у справі №160/1462/20.

Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов