Рішення

від 22.09.2021 по справі 328/1121/21

ТОКМАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

328/1121/21

22.09.2021

2/328/471/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2021 року м.Токмак

Токмацький районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Коваленка П.Л., за участю секретаря судового засідання Баздирь О.Л., представника позивача адвоката Майсак В.О., представника відповідача-1 адвоката Гришко І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 ,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, зазначивши в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 . В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 . Він мав на праві приватної власності дві земельні ділянки: земельну ділянку з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, розташовану на території Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області, загальною площею 6,3571 га, яка належала йому на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3942/15-17СГ від 12.09.2017; та земельну ділянку з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023, що розташована на території Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області, загальною площею 1,3600 га, яка належала йому на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області №8-3952/15-17 СГ від 12.09.2017. За життя, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіт не складав. Окрім позивача, спадкоємцем за законом після смерті батька є ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом спадкоємцями після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , але від своїх часток у спадщині вони відмовились на користь позивача. Після смерті батька, позивач прийняла спадщину за законом та 27.02.2021 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом на 3/4 частки земельної ділянки площею 1,3600 га з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та 3/4 частки земельної ділянки земельної ділянки площею 6,3571 га з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058.

Свідоцтво про право на спадщину на інші 1/4 частки земельної ділянки площею 1,3600 га з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та ј частку земельної ділянки площею 6,3571 га з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, ще не видані ОСОБА_3 .

Після оформлення права власності на нерухоме майно 11.03.2021 позивач отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2325284000:09:002:0023 та 2325283600:09:002:0058, з якої дізналася про державну реєстрацію іншого речового права, а саме те, що 16.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губієм В.Д. було здійснено реєстрацію договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058.

Державна реєстрація вказаних договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058 була вчинена після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та на час реєстрації договорів емфітевзісу він втратив свої права та обов`язки у зв`язку зі своєю смертю та припиненням своєї цивільної правоздатності.

Таким чином, цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилася у момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому державна реєстрація договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, вчинена державним реєстратором після смерті спадкодавця, що свідчить про незаконність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54654820 від 20.10.2020 та рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 54655146 від 20.10.2020, так як правоздатність власника земельної ділянки - ОСОБА_4 припинилася у момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Окрім того, вказані земельні ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та 2325283600:09:002:0058 з 2020 року за договорами про право користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017 перебувають у користуванні та володінні у відповідача ОСОБА_2 , тому потребують витребування з чужого незаконного володіння та користування.

Таким чином, через неможливість в позасудовому порядку вирішити питання про повернення земельних ділянок та безперешкодного користування своєю власністю, позивач вимушена звернутися до суду з вказаним позовом.

Ухвалою судді від 11.05.2021 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Цією ж ухвалою звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за даним позовом.

01.06.2021 від представника відповідача-1 адвоката Гришко І.І. на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому не визнає заявлені позовні вимоги в повному обсязі. Поданням цього відзиву заперечує проти обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача. Зі змісту позовної заяви взагалі не видно, які саме права позивача були порушені відповідачем 1 та яким чином задоволення заявлених вимог сприятиме їх відновленню. Доведення факту порушення прав покладається саме на позивача, невиконання цього обов`язку свідчить про безпідставність позовних вимог, та фактично про відсутність предмету спору. ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача - ОСОБА_4 . За життя, між ОСОБА_4 та відповідачем 1 були укладені договори про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05.10.2017. Відповідно до умов цих договорів, ОСОБА_4 були передані у використання відповідачу 1 земельна ділянка за кадастровим номером 2325284000:09:002:0023, площею 1,3600 га, земельна ділянка за кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, площею - 6,3571 га.

Пунктами 1.6 - 1.7 цих договорів передбачено, що земельні ділянки передаються емфітевту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

За емфітевтом на період дії цих договорів закріплюється право повного і виключного володіння і користування земельною ділянкою.

Згідно з п.2.3 договорів, емфітевтичне право підлягає обов`язковій державній реєстрації та виникає у Емфітевта з моменту проведення такої реєстрації.

Пунктом 6.1 договорів визначено, що власник та емфітевт зобов`язуються вчинити усі дії, передбачені чинним законодавством, щодо державної реєстрації права емфітевзису за власний рахунок.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції закону, чинній на момент проведення державної реєстрації) (надалі - Закон 1952-ІV), державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Згідно з ч.1 ст.27 Закону 1952-ІV, державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі, зокрема, укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Отже, відповідачем 1 на виконання вимог Закону 1952-ІV та умов укладених договорів, було здійснено державну реєстрацію договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05.10.2017, що, таким чином, підтверджує обставину щодо належного виконання відповідачем 1 своїх обов`язків, визначених договорами емфітевзису.

Згідно з частиною 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частиною 1 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

На підставі частини 3 цієї статті якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Отже, підпис є невід`ємним елементом (реквізитом) письмової форми договору.

Відтак, наявність підписів ОСОБА_4 та відповідача 1 у договорах емфітевзису підтверджує дійсність їх намірів та волевиявлення як сторін на момент укладення відповідних договорів.

Доводи позивача стосовно того, що спірні земельні ділянки на даний момент знаходяться у незаконному володінні та користуванні відповідача 1 також є безпідставними. Оскільки пунктом 2.1 договорів визначено, що емфітевтичне право встановлюється на невизначений строк.

Згідно з п.6.2 договорів, право емфітевзису припиняється в разі:

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та емфітевта;

розірвання договору за згодою сторін або в судовому порядку; викупу земельної ділянки у зв`язку із суспільною необхідністю; купівлі емфітевтного права власником земельної ділянки; в інших випадках, встановлених законом.

З огляду на те, що зазначені договори емфітевзису є чинними та можуть бути припинені лише з підстав, визначених пунктом 6.2. цих договорів, а смерть власника земельних ділянок не передбачена умовами договорів емфітевзису в якості підстави для припинення їх дії, розірвання чи зміни умов, відтак, вказана обставина спростовує доводи Позивача стосовно незаконного володіння та користування цими земельними ділянками.

Враховуючи те, що у даній справі відсутній майновий спір, а позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів про інше речове право не є похідними від спору щодо такого майна, на думку відповідача 1, вказана справа має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства.

22.06.2021 адвокатом Майсак В.О. в інтересах ОСОБА_1 через канцелярію суду подано відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідач 1 підтверджує, що на підставі договорів про надання права на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Емфітевзис) від 05.10.2017 вона фактично володіє, користується та розпоряджається частинами земельних ділянок, які належать позивачу на праві приватної власності відповідно до правовстановлюючих документів, які були додані до позову. Після отримання правовстановлюючих документів на вказане нерухоме майно позивачка зверталася до відповідачки 1 в телефонному режимі щодо необхідності повернути їй частини земельних ділянок, з кадастровими номерами 2325284000:09:002:0023 та 2325283600:09:002:0058, але відповідачка відмовилася повертати її земельні ділянки.

Вказане підтверджує, той факт, що позивач не має реальної можливості реалізувати своє право власності на частку в нерухомому майні та вільно володіти, користуватися та розпоряджатися ним на свій розсуд, а відповідачка 1 порушує її право власності на нерухоме майно, фактично використовуючи його на підставі договорів емфітевзису, які є незаконними, так як пройшли обов`язкову державну реєстрацію вже після смерті її батька та в порушення вимог Договорів про надання права на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (Емфітевзис) від 05.10.2017 - а саме підпункту 1.5 Пункту 1 Договору та підпункту 2.3 Пункту 2 Договору. Окрім того, позивачка звернулась до Токмацького районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_3 про виділ в натурі частки земельних ділянок.

12.04.2021 ухвалою судді Токмацького районного суду Запорізької області Андрущенка О.Ю. по справі № 328/957/21 було прийнято заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, що підтверджено ухвалою суду від 12.04.2021, так як ОСОБА_3 , яка є третьою особою по даній справі, є свекрухою відповідача 1 ОСОБА_2 та була дружиною померлого батька позивачки, яка на теперішній час також порушує права позивачки заперечує проти виділення її часток земельних ділянок в натурі, а відповідач 1 навмисно здійснила реєстрацію договорів емфітевзису для того, щоб позивачка не мала реальної можливості користуватися володіти та розпоряджатися своїми частками земельних ділянок, які вона успадкувала після смерті батька. Тому доводи відповідачки 1 про відсутність права у позивача на позов у матеріальному розумінні є неспроможними та такими, що не заслуговують на увагу суду. Другим доводом відзиву відповідача 1 є те, що вона на виконання вимог Договорів та Закону здійснила державну реєстрацію цих договорів, що підтверджує обставину щодо належного виконання відповідачем-1 своїх обов`язків, визначених договорами емфітевзису.

Вказаний довід є таким, що суперечить вимогам ЦК України, умовам договорів про надання права на користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05.10.2017 - а саме підпункту 1.5 Пункту 1 Договору та підпункту 2.3 Пункту 2 Договору та вимогам Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

ФОП ОСОБА_2 навмисно звернулась до державного реєстратора та здійснила державну реєстрацію вказаних договорів вже після смерті батька, яка сталася 27.05.2019 та державний реєстратор здійснив вказану державну реєстрацію цих договорів саме 16.10.2020, що свідчить про незаконність дій ОСОБА_2 та державного реєстратора Губія В.Д.

Цивільна правоздатність ОСОБА_4 припинилася у момент його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , тому державна реєстрація договорів про надання права користування земельними ділянками для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05.10.2017, була вчинена після його смерті, та вказане свідчить про незаконність реєстрації договорів.

Третім доводом відзиву є те, що вказана справа не підсудна суду загальної юрисдикції та повинна розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

З вказаним доводом сторона позивача категорично не згодна та звертає увагу на те, що позивачка звернулась за захистом свого порушеного з боку відповідачів права власності на частки земельних ділянок, так як вважає, що відповідачі навмисно позбавили її права на вільне, відкрите володіння і користування своєю власністю внаслідок незаконних дій відповідачів вона позбавлена можливості реалізувати своє право власності та отримувати від використання своєї власністі відповідний дохід, який також є її власністю.

Статтею 395 ЦК України встановлено види речових прав на чуже майно, до яких віднесено: 1) право володіння; 2) право користування (сервітут); 3) право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); 4) право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ч.1 ст.397, ст.398 ЦК України). Слід зазначити, що право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) є похідним від права власності (ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ), таким чином оспорюваним правочином порушене право позивача, як власника земельної ділянки. Правова природа договору емфітевзису регулюється ст. 102-1 глави 16-1 ЗК України та главою 33 розділу 2 книги З ЦК України.

Вважає неспроможними доводами щодо порушення підсудності та відсутності майнового спору.

06.07.2021 від представника відповідача-1 адвоката Гришко І.І. через канцелярію суду надішли заперечення на відповідь на позовну заяву, в яких зазначено наступне. Починаючи з моменту отримання свідоцтв про право на спадщину за законом та станом на теперішній час позивач жодного разу до відповідача 1 стосовно повернення їй земельних ділянок не зверталась. Крім того, будь-які листи чи заяви із пропозицією повернути земельні ділянки на адресу відповідача 1 також не надходили.

Інформація про те, що позивач має намір повернути належні їй частки земельних ділянок стала відома відповідачу 1 лише в момент отримання з суду ухвали про відкриття провадження у справі № 328/1121/21 та копії позовної заяви із доданими до неї матеріалами. Відтак, доводи позивача стосовно відмови відповідача 1 у поверненні земельних ділянок є безпідставними. Відповідач 1 не погоджується із доводами Позивача. Вважає, що укладені договори емфітевзису були зареєстровані у відповідності до вимог чинного законодавства, виходячи з наступного.

05.10.2017 між ОСОБА_4 (власником земельних ділянок на той час) та ОСОБА_2 були укладені договори про надання права користування і земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до умов цих договорів, ОСОБА_4 були передані у використання Відповідачу 1 земельну ділянку за кадастровим номером 2325284000:09:002:0023, та 2325283600:09:002:0058. Сторонами при укладенні цих договорів було досягнуто згоди щодо всіх його істотних умов. Вказані договори є укладеними в письмовій формі, містять усі необхідні реквізити, а отже, відповідають встановленим ЦК України вимогам та у відповідності до приписів ст.11 ЦК України є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , після укладення договорів емфітевзису було досягнуто усної згоди про те, що питанням стосовно проведення державної реєстрації цих договорів буде займатись безпосередньо ОСОБА_4 .

Проте, через деякий час, відповідачу 1 стало відомо про те, що померлим ОСОБА_4 , починаючи з моменту укладення договорів емфітевзису, так і не було проведено їх реєстрацію.

Тому, на виконання вимог Закону 1952-ІV та умов укладених договорів, відповідач 1 здійснила державну реєстрацію договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) від 05.10.2017, що, таким чином, підтверджує обставину щодо належного виконання нею своїх обов`язків, визначених договорами емфітевзису.

Доводи позивача відносно того, що державна реєстрація договорів емфітевзису не могла бути здійснена у зв`язку з припиненням цивільної правоздатності ОСОБА_4 також є безпідставними.

Оскільки статтею 25 ЦК України передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

На момент укладення відповідних договорів емфітевзису ОСОБА_4 мав повну цивільну право та дієздатність, відтак мав право укладати відповідні договори.

Умовами договорів емфітевзису смерть власника земельної ділянки не визначена підставою для припинення права емфітевзису та/або договору.

Відтак, відповідні договори емфітевзису є чинними.

Також слід зауважити, що нормами як Цивільного кодексу України, так і Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не встановлено строк, у який сторони мають здійснити державну реєстрацію укладених між ними договорів емфітевзису.

Крім того, статтею 24 Закону 1952-1V визначено перелік підстав для відмови у державній реєстрації речових прав, із змісту якого слідує, що смерть власника земельної ділянки за договором емфітевзису не визначено в якості підстави для відмови у проведенні державної реєстрації такого договору.

Враховуючи викладене, оскільки проведення державної реєстрації договорів емфітевзису не має законодавчо визначених строків, а смерть сторони за договором емфітевзису не є підставою для відмови у проведенні відповідної реєстрації, доводи позивача про незаконність державної реєстрації договорів емфітевзису є безпідставними та необґрунтованими.

Ухвалою суду від 29.07.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача-1 адвоката Гришко Івана Івановича про закриття провадження у справі відмовлено.

Ухвалою суду від 29.07.2021 закрито підготовче судове провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача ОСОБА_7 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала з підстав, зазначених в позові на відповіді на відзив, просила задовольнити позов в повному обсязі.

Представник відповідача-1 адвоката Гришко І.І. в судовому засіданні позов не визнав з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники провадження на розгляд справи не з`явилися, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Від сільського голови Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без участі представника сільської ради. Відзив на позов не надано.

Суд, вислухавши представників сторін по справі, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках.

Відповідно до ст.41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою статті 16 ЦК України, зокрема: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

З набранням чинності Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений не тільки договором або законом, але й судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України).

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина друга статті 5 ЦПК України).

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, та призводить до їх відновлення.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_4 . ОСОБА_4 мав на праві приватної власності дві земельні ділянки, розташовані на території Остриківської сільської ради Пологівського (Токмацького) району Запорізької області: земельну ділянку з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, загальною площею 6,3571 га, та земельну ділянку з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023, загальною площею 1,3600 га.

За життя, ОСОБА_4 на випадок своєї смерті заповіт не складав. Окрім позивача, спадкоємцем за законом після смерті батька є ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач є спадкоємцем після померлого ОСОБА_4 і їй належить 3/4 частки земельної ділянки площею 1,3600 га з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та 3/4 частки земельної ділянки земельної ділянки площею 6,3571 га з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058.

Свідоцтво про право на спадщину на інші 1/4 частки земельної ділянки площею 1,3600 га з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та ј частку земельної ділянки площею 6,3571 га з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, ще не видані ОСОБА_3 .

Після оформлення права власності на нерухоме майно 11.03.2021 позивач отримала інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 2325284000:09:002:0023 та 2325283600:09:002:0058, з якої дізналася про державну реєстрацію іншого речового права, а саме те, що 16.10.2020 державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губієм В.Д. було здійснено реєстрацію договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058.

Державна реєстрація вказаних договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017, які були укладені між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, була вчинена після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до ст.25 ЦК України, здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЦК України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи.

Відповідно до ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Преамбулою Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень визначено, що цей Закон регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

Відповідно до ст.68 Конституції України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (в редакції закону, чинній на момент проведення державної реєстрації) (надалі - Закон 1952-ІV) державній реєстрації прав підлягають речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, зокрема, право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).

Відповідно до ч.3 ст.10 Закон 1952-ІV (в редакції чинній, на момент проведення державної реєстрації) державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації;

2) перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Відповідно до ч.2 ст.18 Закон 1952-ІV перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Умови, підстави та процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначаються Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (надалі - Порядок).

Відповідно до п.8 Порядку (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа обов`язково зазначають відомості про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Відповідно до п.9 Порядку (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника.

Відповідно до п.11 -1 Порядку (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) про подання/отримання заяви державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав невідкладно повідомляє власнику об`єкта нерухомого майна, щодо якого подано заяву, а також відповідному користувачу, обтяжувачу.

Повідомлення власника об`єкта нерухомого майна, користувача чи обтяжувача здійснюється в разі наявності в Державному реєстрі прав відомостей про їх абонентський номер мобільного телефону та/або адреси електронної пошти шляхом надсилання інформації в електронній формі про тип заяви, її реєстраційний номер, дату та час подання, прізвище, ім`я та (за наявності) по батькові заявника.

Дія цього пункту в частині повідомлення власнику об`єкта нерухомого майна не поширюється на випадки державної реєстрації прав у результаті вчинення нотаріальної дії за умови вчинення відповідної нотаріальної дії за безпосередньої участі власника об`єкта нерухомого майна, державної реєстрації права власності на підставі свідоцтва про право на спадщину або державної реєстрації припинення обтяження речових прав на нерухоме майно на підставі договору довічного утримання чи спадкового договору.

Відповідно до п.12 Порядку (в редакції чинній на момент укладення спірних договорів) розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на таке майно, відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями, а також наявність підстав для проведення державної реєстрації прав, зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав.

Під час розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор використовує відомості Державного реєстру прав, зокрема його невід`ємної архівної складової частини, а також Державного земельного кадастру, Єдиного реєстру дозвільних документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів (далі - Єдиний реєстр документів), а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав.

Законодавство України встановлює єдиний випадок коли може бути проведена державна реєстрація на нерухоме майно за померлим, а саме: ст.66 Порядку (в редакції чинній на момент укладення договорів), встановлено, що для державної реєстрації права власності на підставі заяви спадкоємця подаються документи, необхідні для відповідної реєстрації, передбачені статтею 27 Закон 1952-ІV та цим Порядком, що підтверджують набуття спадкодавцем права власності на нерухоме майно, витяг із Спадкового реєстру про наявність заведеної спадкової справи та документ, що містить відомості про склад спадкоємців, виданий нотаріусом чи уповноваженою на це посадовою особою органу місцевого самоврядування, якими заведено відповідну спадкову справу.

Державна реєстрація права власності на підставі заяви спадкоємця проводиться шляхом внесення до Державного реєстру прав відомостей про суб`єкта права власності - спадкодавця з обов`язковим зазначенням відомостей про смерть такої особи.

З вищевказаної норми видно, що єдиною особою, яка може звернутись з заявою про реєстрацію права власності за померлим є його спадкоємець.

На час проведення реєстраційної дії щодо реєстрації за ОСОБА_2 земельних ділянок, були спадкоємці, які могли звернутись з відповідною заявою.

Відповідно до п.5 ч.1. ст.24 Закон 1952-ІV (в редакції, яка діяла на час проведення реєстраційної дії) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

З огляду на вищевикладене відповідно до ч.2 ст.24 Закон 1952-ІV (в редакції, яка діяла на час проведення реєстраційної дії), за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Отже, законодавець зобов`язав державного реєстратора перевіряти цивільну правоздатність та дієздатність осіб.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво-чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтею 210 ЦК України передбачено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

За частиною другою статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За частиною першою статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) підлягає державній реєстрації.

А отже, договір про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) набирає чинності з моменту його реєстрації, а не підписання.

Набрання договором чинності є момент у часі, коли починають діяти права та обов`язки за договором, тобто коли договір (як підстава виникнення правовідносин та письмова форма, в якій зафіксовані умови договору) стає правовідносинами, на виникнення яких було спрямоване волевиявлення сторін.

Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2777цс16.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Разом із тим, відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі № 145/2047/16-ц, Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Відповідно до приписів ч.3 ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.412 ЦК України право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб може бути припинене за рішенням суду в інших випадках, встановлених законом.

Таким чином, з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки реєстрація договорів про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (договір емфітевзису) від 05.10.2017 між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325284000:09:002:0023 та щодо земельної ділянки з кадастровим номером 2325283600:09:002:0058, вчинена державним реєстратором після смерті спадкодавця (майже півтора роки після смерті), що свідчить про незаконність рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Однак, з наведеного випливає, що правовідносини, які склалися між сторонами, є цивільно-правовими, оскільки в цьому випадку є спір про право позивача у сфері майнових (земельних) відносин. Участь виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) у спорі не змінює його приватноправового характеру. Належним відповідачем у такій справі є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В зв`язку з чим задоволенню підлягають вимоги виключно до ОСОБА_2 , оскільки саме вона є належним відповідачем у цій справі. А вимоги до виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області задоволенню не підлягають.

Щодо посилання сторони відповідача 1, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає характеру порушеного, на його думку, права власності на земельну ділянку, суд зазначає наступне.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень установлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Сукупний правовий аналіз наведених норм свідчить про те, що реєстрація речових прав на нерухоме майно є лише офіційним визнанням фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно з боку держави. Сама собою державна реєстрація прав за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи цього права.

Відповідно до статті 26 Закону України № 1952 способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки речові права на спірні земельні ділянки оформлено в порушення вимог закону, то відповідно право користування на спірні земельні ділянки підлягає припиненню як набуте неправомірно, а державна реєстрація цього права скасуванню, оскільки це порушує право позивача на отримання земельної ділянки у користування та розпорядження своєю власністю.

Що стосується судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Позивача ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1, ч.2 ст.8 Закону України Про судовий збір звільнено від сплати судового збору.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору, на підставі ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір в сумі 3632,00 грн. за чотири позовні вимоги немайнового характеру (908+908+908+908).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

На підставі викладеного, керуючись ст.26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , ст.ст.82 ЦПК України ст.ст.141, 263-265 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння та користування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 54655146 від 20.10.2020, про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - власник ОСОБА_4 , правокористувач, емфітевт ОСОБА_2 , прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губієм Владиславом Дмитровичем (номер запису про інше речове право: 38732580, дата та час держаної реєстрації 16.10.2020 10:14:13).

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексним номером 54654820 від 20.10.2020, про право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) - власник ОСОБА_4 , правокористувач, емфітевт ОСОБА_2 , прийняте державним реєстратором виконавчого комітету Роздольської сільської ради Михайлівського району Запорізької області Губій Владиславом Дмитровичем (номер запису про інше речове право: 38732341, дата та час держаної реєстрації 16.10.2020 10:18:07).

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 1,36 га, цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер 2325284000:09:002:0023.

Зобов`язати ОСОБА_2 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 6,3571 га, цільове призначення - для ведення фермерського господарства, що розташована на території Остриківської сільської ради Токмацького району Запорізької області, кадастровий номер 2325283600:09:002:0058.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 3632,00 грн.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рнокпп НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Представник позивача: адвокат Майсак Віта Олександрівна, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №461 від 02.02.2004, адреса для листування: АДРЕСА_2 .

Відповідач -1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 .

Представник відповідача-1: Гришко Іван Іванович, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 001324 від 29.06.2017, місце знаходження: АДРЕСА_4 .

Відповідач-2: Роздольська сільська рада Михайлівського району Запорізької області, місце знаходження: 72012, Запорізька область, Михайлівський район, село Роздол, вулиця 40 Років Перемоги, 49, код ЄДРПОУ 04352492.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , рнокпп НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду через Токмацький районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення (п.15, п.п.15.5 Перехідних положень ЦПК України).

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України, тобто, у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Дата складення повного рішення суду 23.09.2021.

Суддя