Постанова

від 16.09.2021 по справі 495/6079/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/5332/21

Номер справи місцевого суду: 495/6079/17

Головуючий у першій інстанції Прийомова О. Ю.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2021 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Сегеди С.М., Комлевої О.С.,

За участю секретаря - Ющак А.Ю.

За участю прокурора - Бондаревського О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року у справі за позовом першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2

-про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, -

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА:

Короткий зміст позовних вимог

В серпні 2017 року заступника прокурора Одеської області , який діє в інтересах держави, звернувся до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської областіз позовною заявою до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку та просив суд:

-визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 № 3273 Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0484 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0032 (код 07.03 згідно з КВЦПЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ;

-визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 , видане 11.09.2015 року ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,0484 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 5110300000:02:013:0032);

-у разі задоволення позову стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області сплачений судовий збір за подачу позову на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ, МФО 820172, ЄДРПОУ 03528552.

Вимоги обгрунтовував тим, що 23.03.2006 року між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1, 304 га, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 терміном на 25 років для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, який зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди вчинено запис № 04.06.506.00045 від 27.03.2006 року.

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському 20.12.2014 року проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 0484 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:013:0032) із земель, наданих раніше у користування фірмі Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ.

Рішенням Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року № 3273 відповідачу ОСОБА_1 передано у власність вказану земельну ділянку.

Реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії 43725112 від 11.09.2015 року щодо зазначеної земельної ділянки, яке зареєстроване згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2015 року № 24150189.

Прокурор вважає, що рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року № 3273 має бути визнано незаконним, а свідоцтво про право власності - недійсним.

Технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок стала підставою для формування земельної ділянки, внаслідок чого із земельної ділянки загальною площею 1, 304 га, яка раніше перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ, сформовано ряд окремих земельних ділянок, у тому числі земельна ділянка відповідача.

Згідно з витягом з державного земельного кадастру про земельну ділянку, вид використання земельної ділянки визначено для будівництва та експлуатації закладу відпочинку.

При цьому, виходячи з того, що вид використання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ, зазначено як будівництво та експлуатація закладу відпочинку, то після поділу цієї земельної ділянки заявник вважає, що Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж виду використання, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва.

У зв`язку з цим вважають, що має місце формування нової земельної ділянки (з іншими межами, конфігурацією, площею та цільовим призначенням), що в свою чергу вимагає виготовлення такого виду документації із землеустрою як проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

На момент прийняття Затоківською селищною радою рішення від 20.08.2015 року № 3273 спірна земельна ділянка перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю.

Позивач вважає, що право власності на вказану земельну ділянку набуто відповідачем з порушенням вимог діючого законодавства, а саме земельну ділянку у порушення статей ч. 6 ст. 79-1, ст. 118, Земельного кодексу України передано без розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в зв`язку з чим він і звернувся з вказаним позовом до суду.

Посилається на те, що прийняття незаконного рішення про передачу у власність земельної ділянки комунальної власності позбавляє Український народ загалом (стаття 13 Конституції України) або конкретну територіальну громаду правомочностей власника землі в тому обсязі, який дозволяє її статус як землі відповідно державної чи комунальної власності. В цьому контексті в сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Зазначає, що правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної чи комунальної власності, становлять суспільний , публічний інтерес, а незаконність (якщо така буде встановлена) рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної чи комунальної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Регулювання земельних відносин з порушенням законодавства України спричиняє державі і територіальній громаді економічні збитки, перешкоджає здійсненню передбаченого Конституцією України права власності на землю, тягне нераціональне використання земель.

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

При цьому, чинним законодавством України не визначено суб`єкта контролю за законністю прийняття органом місцевого самоврядування рішень щодо відведення земельних ділянок з відповідними повноваженнями на звернення до суду з позовами.

У зв`язку з чим, прокурор самостійно виступає у якості позивача у даній справі.

Згідно з ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.

10.11.2017 року відповідачем надано заперечення та письмові пояснення на позов, відповідно до якого він просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що формування земельної ділянки відбулось з дотриманням статті 79-1 ЗК України.

Зазначив, що виготовлення технічної документації проведено на підставі рішення Затоківської селищної ради від 17.04.2014 року № 1932 Про надання дозволу фірмі Харрісон-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ на складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою, при поділі земельних ділянок .

20.12.2015 року між Затоківською селищною радою прийняте рішення № 3275 "Про розірвання договору оренди земельної ділянки, площею 1,3041 га за адресою: АДРЕСА_3 укладеного з фірмою Харрісон-Транс-Сервіс та на підставі вказаного рішення 19.12.2015 року між Затоківською селищною радою Білгород - Дністровської міської ради Одеської області та фірмою Харрісон-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ було підписано та нотаріально посвідчено Договір про розірвання договору оренди від 23.03.2006 року.

Вважає, що посилання позивача на те, що оскаржуване рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року прийнято в той час, коли спірна земельна ділянка перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ не є підставою для задоволення позову та жодним чином не порушує прав територіальної громади смт. Затока.

Ухвалою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Прийомовою О.Ю від 18.08.2017 року по вказаній справі відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду по сутті. (т.1. а.с. 32)

10.01.2018 року ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суд перейшов до розгляду справи у загальному позовному провадженні у зв`язку з набранням чинності 15.12.2017 року ЗУ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року, яким ЦПК викладено в новій редакції та справа призначена до підготовчого судового розгляду. (т. 1 а.с. 139-140).

20.02.2018 року ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду до справи залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 . (т.1. а.с. 151-152).

12.03.2018 року від представника Білгород - Дністровської місцевої прокуратури надійшли додаткові пояснення, в яких зазначив, що прокуратурою не оспорюються доводи відповідача в частині законності розроблення технічної документації щодо поділу земельної ділянки, оскільки в обґрунтування позову місцевою прокуратурою зазначається, що в силу положень ч. 6 ст. 79-1, ст. 118 Земельного Кодексу України Затоківська селищна рада мала б розпорядитись відповідно до того ж цільового призначення, який визначений технічною документацією, тобто для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, а не для індивідуального дачного будівництва.

12.03.2018 року ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по сутті. (т.1 а.с. 165-167).

29.10.2018 року ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області, суд перейшов до заочного розгляду справи. (т.1 а.с. 202-202).

29.10.2018 року Білгород - Дністровським міськрайонним судом ухвалене заочне рішення суду, відповідно до якого позовні вимоги - задоволені. (т.1 а.с. 206-212).

07.02.2019 року представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Розенбойм Ю.О. до районного суду надана заява про перегляд заочного рішення Білгород - Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 29.10.2018 року. Посилались на те, що вони не погоджуються з зазначеним рішенням суду та просили суд скасувати та призначити справу до розгляду у загальному порядку, мотивуючи свою заяву тим, що прокуратурою у своєму позові не вірно розмежовується поняття "виду використання земельної ділянки", зазначаючи про те, що землі рекреаційного призначення можуть використовуватися за різними видами цільового призначення, кожен з яких характеризується власним правовим режимом, екосистемними функціями, видами господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів. зокрема, в рамках вказаної категорії видокремлені різні види цільового використання земельних ділянок, а саме для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, індивідуального дачного будівництва тощо, однак вказані поняття за своєю правовою природою є різними.

22.02.2019 року ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду, заява представника відповідача задоволена, заочне рішення суду скасоване та справа призначена до підготовчого судового розгляду. (т.2 а.с. 14-16).

01.08.2019 року ухвалою Білгород - Дністровського міськрайонного суду підготовче провадження по справі закрито та призначено до судового розгляду по сутті.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2019 рокуу задоволенні позовної заяви першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку - відмовлено.

Короткий зміст апеляційної скарги

21.12.2019 року не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду Заступник прокурора Одеської області звернувся до Одеського апеляційного суду з апеляційною скаргою в якій просить суд:

- рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2019 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги прокурора4

- стягнути з відповідачів на користь прокуратури Одеської області судовий збір за звернення до суду із позовом та подачу апеляційної скарги у цій справі.

Відповідачі - Затоківська селищна рада, ОСОБА_3 і., треті особи - виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 в судове засідання не з`явились, будучи належним чином повідомлені про час і місце судового засідання, причини неявки суду невідомі.

Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу частини 2 ст.372 ЦПК України судова колегія вважає можливим розглянути справу за їх відсутністю.

Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим розглядати справу за відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, та від яких не надійшли клопотання про відкладення розгляду справи.

АРГУМЕНТИ (ДОВОДИ) СТОРІН

Заявник в апеляційній скарзі просить скасувати рішенняБілгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03.12.2019 року посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та таким, що підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового рішення у зв`язку із неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Судом неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, недоведені обставини які мають значення для справи і вважаються судом доведеними, а також має місце недоведеність висновків суду обставинам справи.

Заявник посилається на те, що у порушення вимог земельного законодавства на підставі незаконної схеми з метою уникнення відчуження на конкурентних засадах особливо цінну землю - ділянку пляжу на узбережжі Чорного моря, яка призначена для організації відпочинку необмеженого кола населення, безоплатно передано у власність окремій приватній особі.

Більш того зазначають, що незаконне вибуття у приватну власність окремої особи об`єкта комунальної власності фактично позбавляє територіальну громаду можливості володіти, користуватися та розпоряджатися цим особливо цінним об`єктом комунальної власності, призначеним для рекреації населення, що вказує на суспільний інтерес.

Окрім того, посилаються, що звернення прокурора у цій справі до суду з позовом направлено на вирішення суспільно значимої потреби у відновленні законності щодо раціонального використання особливо цінних земельних ділянок, призначених для рекреації необмеженого кола населення, в той час. як їх безоплатно передано у власність окремих фізичних осіб у порушення встановленого законом порядку.

Зазначає, що суд першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про те, що селищною радою правомірно передано у власність приватній особі для індивідуального дачного будівництва спірну земельну ділянку, тобто за іншим видом цільового використання, ніж у попереднього користувача - орендаря, без виготовлення проекту про зміну їх цільового призначення та залишив поза увагою, що Верховний Суд виклав у справах №№ 813/6231/14 та 712/10864/16-а правову позицію щодо застосування норм земельного законодавства, зокрема, ст.ст. 12, 20. 122 ЗК України, чинних на час прийняття оскаржуваного рішення селищної ради.

Заявник зазначає, що зміна цільового призначення земель комунальної форми власності є виключною компетенцією органів місцевого самоврядування, яка проводиться на підставі відповідних проектів землеустрою, які мають затверджуватись рішенням уповноваженої ради у встановленому законом порядку. Тобто передача у власність відповідачу земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва (житлового приміщення) без виготовлення проекту про зміну її цільового призначення, за іншим видом цільового використання, ніж у попереднього користувача, якому надавалась земля на умовах оренди для розміщення бази відпочинку, є порушенням земельного законодавства.

Таким чином, так як земельна ділянка перебувала у користуванні на умовах оренди та не вилучалися у останнього користувача, передача у власність спірної земельної ділянки відбулася у порушення встановленого законом порядку, оскільки їх передано не на тих самих умовах, що й попередньому користувачу.

Фірмі Харрісонс-Транс-Сервіс ТОВ для експлуатації та будівництва закладу відпочинку у тимчасове користування надавалась ділянка пляжу на узбережжі Чорного моря. Проте, товариством надану землю поділено на декілька ділянок, що у подальшому відчужувалися приватним особам у власність з метою неможливості витребування земельних ділянок. Внаслідок таких дій землі, які перебувають під особливою охороною держави та призначені для організації відпочинку необмеженого кола населення, безоплатно перейшли у власність окремої приватної особи, що унеможливило їх користування народом України загалом.

Зазначає, що за таких обставин відповідач не міг законно набути право приватної власності на ділянку пляжу, оскільки він набув такого права власності в спосіб, який за формальними ознаками лише має вигляд законного: юридичне оформлення права власності відповідача на землю стало можливим у результаті прийняття органом виконавчої влади низки незаконних рішень та дій попереднього користувача.

Відзив до суду апеляційної інстанції не надійшов.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ

Матеріалами справи встановлено, що 23.03.2006 року між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді Товариства з обмеженою відповідальністю укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 1,304 га терміном на 25 років для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, яка знаходиться за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, зареєстрований у Білгород-Дністровському міському відділі Одеської регіональної філії ДП Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах , про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис за № 04.06.506.00045 від 27.03.2006 року. (т. 1 л.с. 18-20).

17.04.2014 року винесено Рішення Затоківської селищної ради № 1932 про те. що фірмі "Харрісон-Транс-Сервіс" у вигляді ТОВ надано дозвіл на складання технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою при поділі земельної ділянки, яка знаходиться в оренді для експлуатації закладу відпочинку за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 5110300000:02:013:0005. (т.1. л.с. 110).

На виконання вищезазначеного рішення селищної ради на замовлення фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ ФОП ОСОБА_4 була виготовлена технічна документація із землеустрою щодо поділу земельної ділянки кадастровий номер 5110300000:02:013:0005 за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення для будівництва та експлуатації закладу відпочинку. (т. 1 л.с. 53-108).

Площа земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 , в результаті поділу склала 0,0450 га.

Відповідно до висновку по технічній документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ для будівництва та експлуатації закладу відпочинку за адресою: АДРЕСА_4 Управління містобудування та архітектури Білгород-Дністровської міської ради погодило зазначеній юридичній особі поділ земельної ділянки загальною площею 1,304 га на окремі земельні ділянки, у тому числі земельної ділянки площею 0,0484 га за адресою: АДРЕСА_1 . Категорія земельної ділянки за основним цільовим призначенням відповідно до статті 19 ЗК України - землі рекреаційного призначення.

20.12.2014 року на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок відділом Держгеокадастру у м. Білгород-Дністровському проведено державну реєстрацію земельної ділянки площею 0,0484 га по АДРЕСА_1 (кадастровий номер 5110300000:02:013:0032), із земель, наданих раніше у користування фірмі Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю.

20.08.2015 року рішенням Затоківської селищної ради договір оренди земельної ділянки площею 1,3041 га кадастровий номер 5110300000:02:013:005 за адресою: АДРЕСА_3 , укладений між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс вирішено розірвати.

Договір про розірвання договору оренди земельної ділянки за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, Сонячний район, кадастровий номер земельної ділянки 5110300000:02:013:0005, від 23.03.2006 року, укладений між Затоківською селищною радою та фірмою Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ, нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області Щукіною Л.С. 17.12.2015 року. (т.1. л.с. 13-14).

20.08.2015 року рішенням Затоківської селищної ради № 3273 "Про передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0484 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0032 /код 07.03 згідно з КВЦНЗ/ для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 ", передано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 0,0484 га (кадастровий номер 5110300000:02:013:0032) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 . (т. 1 л.с. 22).

На підставі вищезазначеного рішення реєстраційною службою Овідіопольського районного управління юстиції в Одеській області за результатами розгляду документів, поданих ОСОБА_1 для оформлення права власності, видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 від 11.09.2015 року щодо земельної ділянки площею 0,0484 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 04.09.2015 року № 24150189.

Перший заступник керівника Білгород - Дністровської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся на підставі статті 23 Закону України Про прокуратуру України та статті 56 ЦПК України до суду із позовом до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 , про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку.

ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Заслухавши доповідача, позивача прокурора Бондаревського О.М., перевіривши матеріали справи колегія суддів приходить до наступного.

Відмовляючи у задоволенні вимог позовної заяви районний суд виходив з того, що використання земельної ділянки для дачного будівництва відноситься до категорії земель рекреаційного призначення, так само як і вид використання - для будівництва та експлуатації закладу відпочинку, а тому вважав, що відповідачу на законних правах передана земельна ділянка у власність.

При цьому районний суд застосував принцип непорушності права власності з посиланням на справу ЄСПЛ у справі Рисовський проти України , Стретч проти Сполученого Королівства від 24.06.2003 р.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Однак, зазначеним вимогам рішення суду не відповідає з огляду на таке.

У відповідності до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Розглядаючи питання щодо допуску прокурора до суду в контексті національного законодавства та практики Європейського Суду з прав людини, суд апеляційної інстанції враховує, що Європейський Суд застосовує такі ж вимоги верховенства права і норми Конвенції до тих справ, де прокурори діють поза сферою кримінального права.

При цьому основоположними є вимоги ст.6 Конвенції:

- право на справедливий судовий розгляд незалежним та безстороннім судом ;

- право на змагальність процесу;

- право на рівність сторін;

- право на доступ до суду з урахуванням правової визначеності, що є невід`ємним принципом положень ст.6 Конвенції, із якої випливає ряд важливих положень,що визначають роль прокурора при розгляді справ, які не відносяться до сфери кримінального права.

Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішеннях посилається на резолюцію Парламентської асамблеї Ради Європи щодо ролі прокуратури в демократичному суспільстві, заснованої на верховенстві права, відповідно до якої її функції не повинні давати приводу для конфлікту інтересів або бути перепоною для окремих осіб для звернення за захистом своїх прав, про що зазначено в пункті 38 у справі Менчинська проти Росії №42454/02, 15.01.2009 р.

Відповідно до п.З ст.131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За правилами частини 3 ( абзац перший ) ст.23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави:

-у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також V - У разі відсутності такого органу. Ау

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави.

Інтереси держави можуть збігатися повністю,частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Суд, зокрема у справі Бацаніна проти Росії в пункті 27 зазначив, що сторони в цивільній справі, позивач та відповідач повинні мати рівні процесуальні права. Європейський суд не виключає, що підтримка прокуратурою одної із сторін може бути виправдана за певних обставин, наприклад, для захисту інтересів вразливих людей, які, ймовірно, не в змозі самі захистити свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого кола громадян або в тих випадках, коли може бути ідентифікована власність або інтереси держави потребують захисту( рішення у справі Бацаніна проти Росії № 8927/02 від 26 травня 2009 року).

Відповідно до підпункту 3 пункту 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства політики та продовольства України від 29 вересня 2016 року №333, посадові особи Головного управління в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом про відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Аналогічні повноваження передбачені підпунктом 3 пункту 6 Положення про Головне управління Держгеокадастру в Одеській області, затвердженого Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308.

Аналіз вищевказаних положень законодавства приводить до висновку, що органи Держгеокадастру уповноважені на звернення до суду з позовами лише у випадках: 1) відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва; 2) повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

З огляду на викладене, приписи статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, можна дійти висновку, що органи Держгеокадастру не наділені повноваженнями на звернення до суду з позовом про визнання незаконними рішення селищної ради та визнання недійсним свідоцтва про право власності.

Питання можливості звернення органів Держгеокадастру з позовами до суду у даній категорії справ перебувало на розгляді касаційної інстанції, щодо цього питання Верховний Суд, зокрема, зазначив у постанові від 5 лютого 2019 року в справі №910/7813/8, що органи Держгеокадастру можуть виконувати, зокрема, дві абсолютно різні функції, а саме: 1) функції розпорядника земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності від імені власника, яким є держава Україна, з усіма повноваженнями власника на захист права власності; 2) функції органу державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Спірна земельна ділянка не є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому Держгеокадастр у цьому разі не наділений повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовами вимогами, заявленими у цій справі. .

Таким чином, зважаючи на відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, місцева прокуратура у даній справі набула статусу позивача у відповідності до положень частини 5 статті 56 ЦПК України.

Саме такої правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 05 лютого 2020 року по аналогічній справі № 495/9134/16-ц.

Більш того, Європейський Суд з прав людини зазначив, що підтримка прокурора не порушує справедливого балансу, може бути виправдана за певних обставин, в тому числі, у випадку, коли інтереси держави потребують захисту (рішення у справах Бацаніна проти Росії , Менчинська проти Російської Федерації .

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі історико-культурного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок.

Зміна цільового призначення земельних ділянок приватної власності провадиться: щодо земельних ділянок, розташованих у межах населеного пункту, сільською, селищною, міською радою; щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, районною державною адміністрацією, а щодо земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, що не входять до території району, або в разі якщо районна державна адміністрація не утворена, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, розробляється на замовлення власника земельної ділянки без надання дозволу Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування на його розроблення.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного Кодексу України.

Рада міністрів Автономної Республіки Крим, орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у місячний строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, погодженого в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зміну її цільового призначення.

Відмова Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у зміні цільового призначення земельної ділянки або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 Земельного Кодексу України.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України Про використання земель оборони .

Зміна цільового призначення особливо цінних земель допускається лише для розміщення на них об`єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередачі та зв`язку, трубопроводів, осушувальних і зрошувальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об`єктів соціально-культурного призначення, об`єктів, пов`язаних з видобуванням корисних копалин, нафтових і газових свердловин та виробничих споруд, пов`язаних з їх експлуатацією, а також у разі відчуження земельних ділянок для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, віднесення земель, зазначених у пунктах "а" і "б" частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, земель історико-культурного призначення. Віднесення особливо цінних земель державної чи комунальної власності, визначених у пунктах а і б частини першої статті 150 цього Кодексу, до земель інших категорій здійснюється за погодженням з Верховною Радою України. Погодження матеріалів місця розташування об`єкта, що передбачається розмістити на земельній ділянці особливо цінних земель державної чи комунальної власності із зміною її цільового призначення, здійснюється за погодженням з Верховною Радою України в порядку, визначеному статтею 151 ЗК України.

Кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму.

Так, земельні ділянки, віднесені до однієї категорії, можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

Статтею 50 ЗК України визначено, що до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів.

Відповідно до статті 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об`єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об`єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об`єктів стаціонарної рекреації.

Статтею 52 ЗК України визначено, що землі рекреаційного призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління кооперативу до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). До земель загального користування дачного кооперативу належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування.

На землях рекреаційного призначення забороняється діяльність, що перешкоджає або може перешкоджати використанню їх за призначенням, а також негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель.

Порядок використання земель рекреаційного призначення визначається законом.

Отже, відповідно до закріпленого принципу раціонального використання та охорони земель земельні ділянки (частини земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування з визначеними щодо неї правами) сільськогосподарського призначення підлягають використанню виключно відповідно до видів їх використання, які відповідають їх цільовому призначенню.

Стаття 1 Закону України Про землеустрій містить визначення поняття цільове призначення земельної ділянки , згідно з яким це є її використання за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, цільове призначення конкретної земельної ділянки фіксується у рішенні уповноваженого органу про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку.

Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави дійти висновку, що зміна виду використання земельної ділянки в межах її цільового призначення можлива, але порядок вирішення цього питання не встановлений.

Виходячи з принципу ЗК України щодо раціонального використання та охорони земель, зміна виду використання землі в межах її цільового призначення повинна проводитися у порядку, встановленому для зміни цього цільового призначення землі.

ЗК України передбачає зміну цільового призначення землі органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проект землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів для ведення фермерського господарства.

Згідно з частиною третьою статті 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється згідно з Порядком зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2008 року № 502 та за ініціативою власників.

Обов`язковою умовою дотримання встановленої процедури зміни цільового призначення земельної ділянки є складання або перепогодження (у випадку, якщо зміні цільового призначення підлягає вся земельна ділянка, а не її частина) проекту відведення земельної ділянки з місцевими органами виконавчої влади (районним (міським) органом земельних ресурсів, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органом містобудування й архітектури та охорони культурної спадщини), а також підлягає державній землевпорядній експертизі.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України).

Отже, зміна виду цільового призначення (використання) земельної ділянки, встановленого законодавством та конкретизованого уповноваженим органом державної влади у рішенні про передачу її у власність або надання у користування та в документі, що посвідчує право на земельну ділянку, потребує обов`язкового дотримання механізму такої зміни.

За таких підстав, колегія суддів, дійшла висновку, що встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку. Порушення порядку зміни цільового призначення земельної ділянки (не дотримання процедури) має наслідком скасування розпоряджень, ухвалених без його дотримання (стаття 21 ЗК України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2018 року у справі № 712/10864/16-а та від 30 травня 2018 року у справі N 308/7923/16-ц, постановах Верховного Суду від 24 лютого 2020 року у справі № 701/473/17, від 26 червня 2019 року у справі № 701/902/17-ц, від 27 червня 2018 року у справі № 362/3134/14-ц.

Натомість, виходячи з того, що вид використання земельної ділянки, яка перебувала у користуванні фірми Харрісонс-Транс-Сервіс у вигляді ТОВ, зазначено як будівництво та експлуатація закладу відпочинку, то після поділу цієї земельної ділянки Затоківська селищна рада мала розпорядитись відповідно до цього ж виду використання, а не передавати земельну ділянку у власність для індивідуального дачного будівництва.

Судом, встановлено, що спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення (Розділ секція Е07 відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року № 548), проте передана ОСОБА_1 у власність для ведення індивідуального дачного будівництва (Розділ секція Е07 підрозділ 07.03), тобто мала місце зміна цільового виду використання землі з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення, у звязку з чим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора.

Фактично рішенням Затоківської селищної ради від 20.08.2015 року № 3273 відповідачу ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку площею 0,0484 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0032 , для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , допущено незаконну зміну цільового виду використання спірної земельної ділянки, оспорюваним прокурором рішенням. При цьому, жодного рішення уповноваженим органом, щодо зміни виду використання спірної земельної ділянки, не ухвалювалось та відповідна землевпорядна документація не розроблялась.

Також колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено статтю 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з наступних підстав.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) (серед багатьох інших, рішення у справах Спорронґ і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21 лютого 1986 року, Щокін проти України від 14 жовтня 2010 року, Сєрков проти України від 07 липня 2011 року, Колишній король Греції та інші проти Греції від 23 листопада 2000 року, Булвес АД проти Болгарії від 22 січня2009 року, Трегубенко проти України від 02 листопада 2004 року, East/WestAllianceLimited проти України від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії (принципи), які необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинне здійснюватися на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого ЄСПЛ надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду .

Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага це наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар . Одним із елементів дотримання критерію пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У справах Рисовський проти України (рішення від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04), Кривенький проти України (рішення від 16 лютого 2017 року, заява № 43768/07), пов`язаних із земельними правовідносинами, ЄСПЛ, установивши порушення статті 1 Першого протоколу, зазначив про право добросовісного власника на відповідну компенсацію чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на землю.

Водночас висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а з урахуванням фактичних обставин справи, оскільки цей суд рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Адже певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу, можуть бути пов`язані з протиправною поведінкою самого набувача майна.

У справі, яка розглядається, з огляду на характер спірних правовідносин, установлені судом обставини та застосовані правові норми, не вбачається невідповідності заходу втручання держави в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля, водні ресурси є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Встановлення та зміна цільового призначення земельних ділянок може здійснюватись виключно відповідно до вимог закону та у встановленому порядку, порушення якого має наслідком скасування таких розпоряджень (стаття 21 ЗК України), а тому звернення прокурора в інтересах держави із цим позовом відповідає критерію законності, з урахуванням також того, що відповідач не мав перешкод у доступі до законодавства і міг передбачити негативні для нього наслідки у зв`язку із його порушенням.

Отже, за обставинами цієї справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав вважати невиправданим втручання держави у право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, оскільки таке втручання відповідає легітимній меті щодо задоволення суспільного та публічного інтересу.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про скасування судового рішення суду першої інстанції, з огляду на порушення норм матеріального права, та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Щодо стягнення судового збору

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, з відповідачів в рівних частках на користь Прокуратури Одеської області підлягають стягненню судові витрати за подання позовної заяви у розмірі 3 200,00 грн. (а.с. 1 т.1) та апеляційної скарги у розмірі 4 800,00 грн. (а.с. 98 т.2).

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, судова колегія ,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області - задовольнити.

Рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 03 грудня 2019 року - скасувати.

Прийняти постанову.

Позов першого заступника керівника Білгород-Дністровської місцевої прокуратури до Затоківської селищної ради, ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: виконавчий комітет Білгород-Дністровської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним рішення, недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку - задовольнити.

Визнати незаконним рішення Затоківської селищної ради від 20.08.2015 № 3273 Про передачу гр. ОСОБА_1 у власність земельної ділянки площею 0,0484 га, кадастровий номер 5110300000:02:013:0032 (код 07.03 згідно з КВЦПЗ) для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно за № НОМЕР_1 , видане 11.09.2015 року ОСОБА_1 , щодо земельної ділянки площею 0,0484 га для індивідуального дачного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 , (кадастровий номер 5110300000:02:013:0032).

Стягнути з Затоківської селищної ради (67772, Одеська область, м. Білгород-Дністровський, смт Затока, вул. Приморська, 21, код ЄДРПОУ 04527052) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований: АДРЕСА_6 ) на користь прокуратури Одеської області судові витрати по 4 000 (чотири тисячі) грн. з кожного, на розрахунковий рахунок ЄДРПОУ 03528552, Р/р UA808201720343100002000000564 в ДКСУ м. Київ (юридична та поштова адреса: 65026 м. Одеса вул. Пушкінська, 3).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та підлягає оскарженню безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текси виготовлено: 21.09.2021 року.

Головуючий Л.А. Гірняк

Судді: С.М. Сегеда

О.С.Комлева