Рішення

від 21.09.2021 по справі 127/8796/20

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/8796/20

Провадження № 2/127/1369/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2021 м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Луценко Л.В.,

при секретарі судового засідання Мутовкіній В.І.,

за участю: представників позивачів ОСОБА_1 ,

представника відповідача - адвоката Грабік О.А.,

третьої особи ОСОБА_2 та її представника - адвоката Бевз О.І.,

представника третьої особи - адвоката Слізяка Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниця цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області, правонаступником якої є Вінницька окружна прокуратура Вінницької області, в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_4 , Лука-Мелешківської сільської ради, ОСОБА_2 про витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

21.04.2020 заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури Вінницької області, правонаступником якої є Вінницька окружна прокуратура Вінницької області, звернуся до суду з позовом в інтересах держави в особі Вінницької міської ради до відповідача ОСОБА_3 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_4 , Лука-Мелешківської сільської ради, у якому просить витребувати земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 з чужого незаконного володіння.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Юридично-земельним союзом Альянс у 2017 році на заявою ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0.2000 га, в межах населеного пункту, за адресою: АДРЕСА_1 цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Серед документів, що містяться у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості): заява ОСОБА_5 , в якій він зазначає, що рішенням Луко-Мелешківської сільської ради 39 сесії 5 скликання від 09.12.2006 йому надано дозвіл на виготовлення технічної документації про передачу у власність земельної ділянки.

У подальшому вказана земельна ділянка була зареєстрована у Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 0510100000:03:132:0044. Земельна ділянка також зареєстрована у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20479485, знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Аналогічно, Юридично-земельним союзом Альянс у 2017, році на заявою ОСОБА_4 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж двох земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 0.1000 га, в межах населеного пункту, за адресою: АДРЕСА_1 , з аналогічним цільовим призначенням. Земельні ділянки зареєстрована у Державному кадастрі за номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048, у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за №20847096 та №20847173, знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

15.06.2017 приватним нотаріусом Стеблюк Н.В. посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки, укладений між ОСОБА_4 (продавець) та ОСОБА_6 (покупець).

Відповідно до інформації Вінницької міської ради від 17.03.2020 № 01-00-11-14264 земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 за адресою: АДРЕСА_1 на підставі Постанови Верховної Ради України Про зміну меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області 401-VII від 13.05.2015, до того, дана територія входила в межі Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Під час здійснення процесуального керівництва у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст.358 та ч. 3 ст. 190 КК України, Вінницькою місцевою прокуратурою встановлено, що ОСОБА_4 з письмовою заявою про прийняття та видачу рішень до Лука-Мелешківської сільської ради не звертався, питання про надання земельної ділянки, площею 0,20га, ОСОБА_7 на засіданні сесії сільської ради ніколи не розглядалось та відповідні рішення з цього приводу ніколи не приймались.

Оскільки встановлено, що уповноваженим державою органом рішення про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,2000 га не приймалось, то порядок набуття права власності на земельну ділянку не дотримано. Власником земельних ділянок на день звернення до суду із позовом є Вінницька міська рада.

Водночас, Вінницька міська рада не звертається до суду із позовом, що свідчить про те, що вказаний орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження щодо витребування земельних ділянок, а тому Вінницька місцева прокуратура звернулася до суду із даним позовом.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 23 липня 2020 року до участі у справі у якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмету спору залучено ОСОБА_2 .

У судовому засіданні представник позивача Вінницької окружної прокуратури Вінницької області Черниш Г.М. позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві (том 1, а.с.1-15) та відповіді на відзив (том 1, а.с.205-211).

У судовому засіданні представник відповідача адвокат Грабік О.В. заперечила проти задоволення позовних вимог підстав, викладених у відзиві (том 1, а.с.173-174) та запереченнях (том 1, а.с.245-247).

Представник третьої особи Лука-Мелешківської сільської ради адвокат Слізяк Н.Р. просив задовольнити позов, раніше надав суду письмові пояснення (том 1, а.с.176-179).

Третя особа ОСОБА_2 та її представник адвокат Бевз О.І. позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у запереченнях (том 2, а.с.20-21).

Представник позивача Вінницької міської ради за довіреністю Сторчак Т.В. у судове засідання не з`явилась, просила розглянути справу у її відсутність, а також просила задовольнити їх з підстав, викладених у позовній заяві (том 1, а.с.1-15) та відповіді на відзив (том 1, а.с.205-211).

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, хоча повідомлявся судом належним чином, про причини своєї неявки чи з інших підстав будь-яких заяв до суду не подавав. Однак раніше надавав особисті пояснення в судовому засіданні в режимі відеоконференції та суду пояснив, що не заперечує проти задоволення позову. Повідомив, що оформленням документів на приватизацію земельних ділянок займався ОСОБА_3 від його імені за довіреністю. Всі документи він передав відповідачу, якого знайшов завдяки оголошенню в газеті. Крім того, за продаж земельних ділянок ОСОБА_3 отримав 7 000 доларів США.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали цієї цивільної справи та оглянувши матеріали цивільної справи №127/15300/18, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

11.05.2017 за заявою третьої особи у справі ОСОБА_4 . відділом у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 12.04.2017, виготовленою ТОВ Юридично-земельний союз Альянс (том 1, а.с.32-55) у Державний земельний кадастр внесено відомості про земельну ділянку площею 0,2000 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), присвоєно кадастровий номер 0510100000:03:132:0044 (том 1, а.с. 72).

19.05.2017 державним реєстратором Стрижавської селищної ради Луценком Є.В. зареєстровано право приватної власності ОСОБА_4 на земельну ділянку площею 0,2000 га з кадастровим номером 0510100000:03:132:0044 (том 1, а.с.73). Підставою для виникнення права власності вказано витяг з Державного земельного кадастру від 11.05.2017, рішення Лука-Мелешківської сільської ради від 13.02.2012 (том 1, а.с.50), довідка про перейменування адреси від 10.04.2017, видана Департаментом архітектури та містобудування Вінницької міської ради (том 1, а.с.41) .

06.06.2017 на замовлення ОСОБА_4 ТОВ Юридично-земельний союз Альянс було виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:03:132:0044 площею 0,200 га на дві рівні частини (том 1, а.с.56-81).

ОСОБА_4 для виготовлення технічної документації надав виконавцю послуг копію рішення 39 сесії 5 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 09.12.2006 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки 20 га за адресою: АДРЕСА_2 , а.с.40), та копію рішення 14 сесії 6 скликання цієї ж сільської ради від 13.02.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0, 2000 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4 , та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку (том 1, а.с.50).

При цьому, зі змісту заяви від 26.05.2017 за підписом відповідача у справі ОСОБА_3 , підпис якого посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В., вбачається, що ОСОБА_3 діяв як представник за довіреністю ОСОБА_4 при ініціюванні питання щодо поділу земельної ділянки площею 0, 2000 га на дві (том 1, а.с.68, том 2, а.с.27).

06.06.2017 на підставі розробленої технічної документації вказані земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048, кожна з яких площею 0,1000 га, були зареєстровані відділом у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру, виданим державним кадастровим реєстратором відділу у м. Вінниці Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області Сідлецькою С.Б. від 14.06.2017.

06.06.2017 приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. здійснено запис про право власності за №20847173 щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:03:132:0048, власником зазначено третю особу по цій справі - ОСОБА_4 . Підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 35614101 від 12.06.2017 (том 1, а.с.136). Аналогічно щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:03:132:0047 цього ж дня нотаріусом внесено відповідний запис за №20847096 на підставі рішення індексний номер 35614043 від 12.06.2017 року (том 1, а.с.138).

У подальшому, 15.06.2017 між третьою особою по справі ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_3 укладено два договори купівлі-продажу земельних ділянок кадастрові номери 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048, внаслідок чого за відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на ці об`єкти нерухомості (том 1, а.с.136-139). Договори було посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Стеблюк Н.В. та зареєстровано в реєстрі за №1143 та №1144.

У п.9 договорів вказано, що дружина покупця ОСОБА_8 надала нотаріусу заяву, справжність підпису на якій засвідчено нотаріусом, в якій вказує, що земельні ділянки придбаються ОСОБА_3 за його особисті приватні кошти і набуваються ним в особисту приватну власність, правовий режим спільного майна подружжя на цю земельну ділянку розповсюджуватись не буде.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 станом на 31.03.2020 належать на праві приватної власності відповідачу у справі ОСОБА_3 (том 1, а.с.136-139). Щодо земельних ділянок зареєстровано обтяження - заборона відчуження на підставі ухвали Вінницького апеляційного суду у справі №127/23117/19 від 05.09.2019, якою задоволено клопотання слідчого про накладення арешту на земельні ділянки у рамках кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017020100000741 від 04.07.2017.

З вищенаведеного слідує, що фактичною підставою для державної реєстрації права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:03:132:0044 площею 0,200 га, а згодом її поділу на дві земельні ділянки площею 0,1000 га з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 стали рішення 39 сесії 5 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 09.12.2006 про надання дозволу ОСОБА_4 на виготовлення технічної документації по передачі у власність земельної ділянки 20 га за адресою: АДРЕСА_2 , а.с.40) та рішення 14 сесії 6 скликання цієї ж сільської ради від 13.02.2012 про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі площею 0, 2000 га, яка знаходиться у власності ОСОБА_4 , та видачу державного акту на право власності на земельну ділянку (том 1, а.с.50).

Для проведення державної реєстрації ОСОБА_4 було пред`явлено нібито їх оригінали за підписом сільських голів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та з відтиском печатки Лука-Мелешківської сільської ради.

Разом із тим, у графі сільський голова обох рішень, використаних ОСОБА_4 , підпис виконаний не гр. ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , а відбиток печатки Луко-Мелешківської сільської ради нанесено не теперішньою печаткою відповідного органу місцевого самоврядування, що підтверджується відповідними висновками експертів №2 від 16.01.2020 та №4 від 13.02.2020, виконаних експертами Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України за постановами слідчого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12017020100000741 від 04.07.2017 (том 1, а.с.82-105).

Зокрема, відповідно до висновку експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Ковальчук Л., яку під розпис попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України, від 16.01.2020 №2, підпис у графі Сільський голова у рішенні 39 сесії 5 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 09.12.2006 виконаний не гр. ОСОБА_9 , а іншою особою, а підпис у графі Сільський голова у рішенні 14 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 13.02.2012 виконаний не гр. ОСОБА_10 , а іншою особою (том 1, а.с.82-90).

Згідно із висновком експерта Вінницького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України Пилипчук Н.М., яку під розпис попереджено про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384 КК України, від 13.02.2020 №4, відбиток печатки Луко-Мелешківської сільської ради у рішенні 39 сесії 5 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 09.12.2006 нанесено не печаткою Луко-Мелешківської сільської ради, зразок якої надано на експертизу, а іншою печаткою. Так само, відбиток печатки Луко-Мелешківської сільської ради у рішенні 14 сесії 6 скликання Луко-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 13.02.2012 нанесено не печаткою Луко-Мелешківської сільської ради, зразок якої надано на експертизу, а іншою печаткою (том 1, а.с.91-99).

Крім цього, відповідно до архівної довідки архівного відділу Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 13.11.2018 №386/01-29 в документах від 13.02.2012 14 сесії 6 скликання Лука-Мелешківської сільської ради рішення про передачу у приватну власність земельної ділянки площею 0,2000 га не виявлено (том 2, а.с.6.) Вказане підтверджується також відповідним протоколом засідання (том 1, а.с.20-29), листом сільського голови Сича В.М. від 13.03.2017 №165, наданому суду (том 1, а.с.18).

Державний акт на право власності на спірні земельні ділянки, який видавався до 01.01.2013, ОСОБА_4 не видавався.

Згідно з листом Вінницької міської ради від 17.03.2020 №01-00-011-14264 в архіві виконавчих органів міської ради відсутня інформація щодо передачі у власність земельних ділянок за кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 загальною площею 0,200 га за адресою: АДРЕСА_1 . Згадані земельні ділянки ввійшли в межі міста Вінниці на підставі Постанови Верховної Ради України Про зміну меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області №401-VIII від 13.05.2015 (том 1, а.с.17).

Відповідно до рішення Лука-Мелешківської сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20.11.2015 з адресної схеми села виключено перелік вулиць, що юридично відійшли до меж м. Вінниці, серед яких вулиця М.Зяньковецької (том 1, а.с.135).

Висновком експерта №100 від 17.02.2020, проведеним у рамках досудового розслідування по кримінальному провадженню №12017020100000741, встановлено, що ринкова вартість земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 становить 197 106,00 грн кожна (том 1, а.с.106-131).

Окрім цього, судом також встановлено, що перед поданням до суду даного позову заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури звернулася до позивача Вінницької міської ради із листом від 07.04.2020 року №32/3027 вих.-20, в якому повідомила про наміри звернутися до суду з приводу витребування земельних ділянок кадастрові номери 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 з чужого незаконного володіння (том 1, а.с.140).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Статтею 14 Конституції України закріплено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно із ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст.373 ЦК України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на неї гарантується Конституцією України, а набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав;

в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно із ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У судовому засіданні підтверджено належними та допустимими доказами, що спірні земельні ділянки з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 до 13.05.2015 перебували у власності Лука-Мелешківської сільської ради, а з прийняттям Постанови Верховної Ради України Про зміну меж міста Вінниця і Вінницького району Вінницької області 401-VII від 13.05.2015 відповідні землі стали власністю Вінницької міської ради.

Відсутність реєстрації спірного майна за позивачем Вінницькою міською радою, жодним чином не свідчить про те, що територіальна громада в особі Вінницької міської ради не є власником земельних ділянок з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048.

Водночас, внаслідок незаконних дій третьої особи ОСОБА_4 щодо використання недійсних рішень Лука-Мелешківської сільської ради, які насправді не підписані сільським головою та на яких не знаходиться відбиток печатки Лука-Мелешківської сільської ради, вказані земельні ділянки вибули із володіння її законного власника 06.06.2017 та 15.06.2017 за умовами договорів купівлі-продажу, укладеними ОСОБА_4 , перейшли у володіння відповідача у справі ОСОБА_3 .

Суд звертає увагу на те, що відповідач та його представник не навели переконливих аргументів на спростування правильності та обґрунтованості висновків експертів, виконаних у процесі досудового розслідування, клопотання (заяв) про призначення у цивільній справі експертизи не заявляли.

Таким чином суд приходить до висновку, що вказані земельні ділянки вибули з володіння позивача як власника не за його волею, а виключно внаслідок незаконних дій третьої особи ОСОБА_4 . Так, Вінницька міська рада, як і попередній власник Лука-Мелешківська сільська рада, жодних рішень щодо передачі цих земельних ділянок у власність ОСОБА_4 не приймали, правочинів щодо їх відчуження не укладали, право розпорядження цими земельними ділянками нікому не передавали. Позивач взагалі не був учасником правовідносин з відчуження спірних земельних ділянок ОСОБА_3 .

Суд вважає, що хоча й ОСОБА_3 є добросовісним володільцем вказаних земельних ділянок, однак не набув право власності на них, не зважаючи на укладені договори купівлі-продажу із третьою особою ОСОБА_4 , адже останній на момент укладення правочинів не був власником земельних ділянок, які відчужував.

Так, згідно з п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю).

Можливість власника реалізувати його право витребувати майно від добросовісного набувача згідно зі статтею 388 ЦК України залежить від того, на якій підставі добросовісний набувач набув це майно у власність, а у разі набуття його за оплатним договором - також від того, як саме майно вибуло з володіння власника чи особи, якій власник це майно передав у володіння. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках (частина третя статті 388 ЦК України). Коло підстав, за яких власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, є вичерпним (частини перша-третя статті 388 ЦК України).

Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Такі правові висновки наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16.

Положення статті 388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 700/460/17.

Між Вінницькою міською радою та відповідачем ОСОБА_3 не існує жодних юридичних відносин, будь-які договори щодо відчуження останньому спірних земельних ділянок не укладалось.

Виходячи з вищевикладеного, наявні всі підстави для витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача із застосування правового механізму, визначеного ч. 1 ст. 388 ЦК України.

Щодо підстав та до порядку звернення прокурора на захист інтересів держави слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у виключних випадках та в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття інтерес держави .

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави , особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 19.09.2019 у справі № 815/724/15.

Верховним Судом у постанові від 15.10.2019 у справі №810/3894/17 визначено, що інтереси держави охоплюють у тому числі інтереси мешканців територіальної громади, оскільки відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

У цьому контексті слід підкреслити, що згідно з положеннями статей 5, 7 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ; народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування; в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування.

За приписами статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У даному випадку з власності територіальної громади м. Вінниця незаконно вибули дві земельні ділянки, що очевидно порушують її права, та одночасно із цим відповідні інтереси держави.

Так, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією (ч.1 ст. 13 Конституції України). Крім цього, відповідно до ч.1 ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Таким чином, звернення прокурора до суду з позовом відповідає законній меті, оскільки спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання щодо вибуття двох земельних ділянок, що є національним багатством та перебуває під особливою охороною держави, з володіння територіальної громади м. Вінниці.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.47).

У даному випадку відповідно до ст. 122 ЗК України міські ради наділені повноваженнями щодо передачі у власність чи користування земель із комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Статті 387, 388 ЦК України правом на звернення до суду із позовом про витребування майна наділяє його власника.

Необхідність у реагуванні органами прокуратури з метою захисту інтересів держави виникла у зв`язку із бездіяльністю Вінницької міської ради в частині повернення у власність територіальної громади земельних ділянок, які вибули з її володіння поза її волею. Так, Вінницька міська рада з позовом до суду про витребуванні земельних ділянок не звернулася, захист інтересів територіальної громади не забезпечила.

При цьому, суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України Про прокуратуру передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Цивільно-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру , і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 (п.41-43).

Так, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру ).

Процедура, передбачена абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України Про прокуратуру , застосовується тільки для встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює.

Вказаний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі №698/119/18.

У даному випадку до звернення до суду із позовом заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури звернулася до позивача Вінницької міської ради із листом від 07.04.2020 №32/3027вих.-20, в якому повідомила про наміри звернутися до суду з приводу витребування земельних ділянок кадастрові номери 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048 з чужого незаконного володіння (том 1, а.с.140). Вказаний лист залишено без відповіді, Вінницька міська рада з позовом до суду не звернулася, захист інтересів територіальної громади не забезпечила.

Відтак Вінницька місцева прокуратура Вінницької області, правонаступником якої є Вінницька окружна прокуратура Вінницької області, уповноважена представляти інтереси держави в суді.

Твердження відповідача про те, що обраний позивачем спосіб захисту порушує його право на мирне володіння майном, передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що є частиною національного законодавства, спростовуються наступним.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При цьому, статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування на користь держави є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції, яка гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність.

Для оцінки додержання справедливого балансу в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Стала практика ЄСПЛ свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет відповідності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном гарантіям статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно суспільний , публічний інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Як вказувалось вище, механізм витребування майна від добросовісного набувача у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом, прямо передбачено законом - ст. 388 ЦК України. Вказана норма існує у ЦК України з 2004 року, будь яких змін не зазнавала, була доступна для заінтересованих осіб, чітка, та наслідки її застосування були передбачуваними.

Щодо другого критерію, то втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного , публічного інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися значною свободою (полем) розсуду . Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Суд переконаний, що звернення прокурора з позовом до суду спрямоване на задоволення легітимної мети, яка полягає у відновленні законності та у поверненні у власність територіальної громади комунального нерухомого майна (земельних ділянок), які незаконно вибули з її власності на підставі підроблених документів, а також у захисті суспільних інтересів загалом, права власності на землю Українського народу, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Принцип пропорційності як третій критерій передбачає, що втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. Справедлива рівновага передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе індивідуальний і надмірний тягар .

Суд вважає, що вилучення у ОСОБА_3 земельних ділянок буде пропорційним та не створить для нього надмірний тягар, оскільки фактично земельні ділянки він не використовував, будь-яких доходів від їх обробки не отримував, на них єдине житло відповідача не розміщено.

Більше того, частиною першою статті 661 ЦК України передбачено, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення від 08 липня 1986 року в справі Літгоу та інші проти Сполученого Королівства ) одним із елементів дотримання принципу пропорційності при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації. Тому покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України. У разі якщо позов власника про витребування майна з чужого незаконного володіння задоволено, покупець цього майна має право відповідно до статті 661 ЦК України звернутися до суду з вимогою до продавця про відшкодування збитків, завданих вилученням у нього товару за рішенням суду з підстав, що виникли до його продажу.

Покупець, у якого вилучається майно, не позбавлений можливості порушувати питання про відшкодування завданих збитків на підставі статті 661 ЦК України, яка встановлює, що у разі вилучення за рішенням суду товару у покупця на користь третьої особи на підставах, що виникли до продажу товару, продавець має відшкодувати покупцеві завдані йому збитки, якщо покупець не знав або не міг знати про наявність цих підстав.

Таким чином, застосування у спірних правовідносинах речово-правового механізму повернення майна (віндикації) не позбавляє ОСОБА_3 як добросовісного набувача земельних ділянок можливості відновити свої права шляхом пред`явлення майнових вимог до продавця спірних земельних ділянок щодо повернення йому сплачених грошових коштів, з підстав передбачених статтею 661 ЦК України, та забезпечить йому справедливу компенсацію за вибуття з його володіння спірних земельних ділянок.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №488/5476/14-ц.

З огляду на викладене суд вважає, що загальний інтерес у в цій справі переважає приватний інтерес ОСОБА_3 у збереженні земельних ділянок у його володінні, витребування у останнього спірних земельних ділянок не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право мирного володіння майном, гарантованим статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім цього, суд звертає увагу на те, що посилання представника відповідача на позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 13.11.2019 у справі №645/4220/16-ц є помилковим, оскільки викладеній у ній обставини (незаконне відчуження квартири) не є подібними до правовідносин даної справи (незаконне відчуження земельних ділянок).

Тому, суд, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку про наявність правових підстав для витребування від відповідача на користь Вінницької міської ради земельних ділянок площею 0, 1000 га з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048, що розташовані по АДРЕСА_1 , задовольнивши таким чином позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню повністю сума судового збору у розмірі 5 913 грн 18 коп, яку сплачено при поданні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4 ,10, 56-57, 76-81, 89, 133, 141, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Витребувати від ОСОБА_3 на користь Вінницької міської ради земельні ділянки площею 0, 1000 га з кадастровими номерами 0510100000:03:132:0047 та 0510100000:03:132:0048, що розташовані по АДРЕСА_1 .

Стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь Вінницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909909, місцезнаходження:вул. Монастирська, 33, м. Вінниця) судовий збір у розмірі 5 913 грн 18 коп (п`ять тисяч дев`ятсот тринадцять гривень 18 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Вінницька міська рада, код ЄРДПОУ 25512617, місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця;

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання за адресою: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Лука-Мелешківська сільська рада, код ЄРДПОУ 04329856, місцезнаходження: вул. Центральна, 2а, с. Лука-Мелешківка, Вінницький район, Вінницька область;

Третя особа: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;

Третя особа: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_5 .

Повний текст рішення суду складено 23 вересня 2021 року.

Суддя