Рішення

від 24.09.2021 по справі 420/10980/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/10980/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області про визнання протиправною бездіяльність Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 13.04.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності оформлену листом №952/02-06 від 14.05.2021 р.; зобов`язання Тарутинську селищну раду Болградського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності й видати за наслідками розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 28.07.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначив, що відповідачем допущено бездіяльність стосовно розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 13.04.2021 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності оформлену листом №952/02-06 від 14.05.2021 р. оформлену листом. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства та практику Верховного суду, а також те, що відповідачем у належний спосіб не розглянуто клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, просить суд задовольнити позов у повному обсязі.

17.08.2021р. до суду від представника Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області надійшов відзив на позовну заяву у якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, зазначивши, що селищна рада в місячний строк надала відповідь, не відмовивши в розгляді клопотання ОСОБА_1 , а відтермінувала розгляд даного клопотання до завершення реєстрації земельних ділянок із державної власності за комунальною власністю громади та інвентаризації земель комунальної власності придатних для вирощування сільськогосподарських культур на території ради.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

13.04.2021р. ОСОБА_1 звернулась до Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності.

Листом Тарутинського селищного голови від 14.05.2021р. №952/02-06 повідомлено ОСОБА_1 про те, що згідно наказу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області від 05.12.2020р. № 27-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність та Акту приймання - передані земельної ділянки сільськогосподарського призначення із державної власності у комунальну власність, Тарутинській селищній раді були передані земельні ділянки загальною площею 9198,1422 га. Тарутинською селищною радою проводяться заходи щодо реєстрації переданих земельних ділянок державної власності за комунальною власністю громади. Адже, повноваження селищної ради щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад наступає тільки після моменту реєстрації речових драв на нерухоме майно за комунальною власністю громади. З огляду на те, що кількість переданих земельних ділянок складає 575 шт. процедура реєстрації права комунальної власності на передані земельні ділянки потребує певного часу. Одночасно, Тарутинською селищною радою проводяться заходи щодо інвентаризації земель комунальної власності придатних для вирощування сільськогосподарських культур на території ради з метою встановлення можливості надання земельних ділянок громадянам у власність. З урахуванням викладеного, вказаним листом повідомлено, що Тарутинська селищна рада буде розглядати клопотання заявника повторно на сесії селищної ради.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного Кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч.7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

При цьому, у відповідності до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Згідно з пунктом 21 частини 1 статті 43 Закону №280/97-ВР, виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частинами 1-2 статті 59 Закону №280/97-ВР передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Таким чином, органом, який у відповідності до вимог статті 122 ЗК України уповноважений розглядати клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, у випадку спірних правовідносин, є відповідна сільська рада і вирішення даного питання, згідно з положеннями статей 26, 43 та 59 Закону №280/97-ВР повинно відбуватись виключно на пленарних засіданнях цієї ради шляхом прийняття відповідного рішення.

Як зазначалось судом, в межах цього адміністративного спору позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою, за наслідками розгляду якої суб`єкт владних повноважень мав би прийняти відповідне управлінське рішення, в той час, як останній протиправно направив позивачу відповідь у формі листа.

Відсутність належним чином оформленого рішення про надання відповідного дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою чи відмову у його наданні, свідчить про те, що уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом.

Отже, наданий Тарутинським селищним головою лист від 14.05.2021р. №952/02-06, на адресу позивача не може сприйматися судом як належна відмова у наданні такого дозволу, оскільки питання вирішене не у встановленому законом порядку.

Таким чином, Тарутинська селищна рада Болградського району Одеської області діяла не на підставі та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

У зв`язку з викладеним, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позовних вимог позивача про визнання протиправною бездіяльності Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 13.04.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності оформлену листом №952/02-06 від 14.05.2021 р.

Щодо позовних вимог позивача про зобов`язання Тарутинську селищну раду Болградського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності й видати за наслідками розгляду рішення по суті порушеного у клопотанні питання у відповідності з вимогами статті 118 Земельного кодексу України, судом встановлено наступне.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною» , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання» .

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Як вже було зазначено судом вище, підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення.

Разом з цим, як зазначалось судом, відповідачем не розглянуто у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_2 від 13.04.2021 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га та відповідно відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені діючим законодавством України, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 КАС України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе зобов`язати Тарутинську селищну раду Болградського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

В свою чергу, вимоги в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з вищезазначених підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд судові витрати по справі покласти на відповідача, зазначивши у позовній заяві, що витрати на правову допомогу склали 3000,00грн.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Положеннями ч.3-5 ст.143 КАС України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд зазначає, що вирішуючи питання про визначення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, суд має враховувати складність справи, час витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих послуг та ціну позову.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Разом з тим, позивачем, окрім ордеру серії ОД №620573 від 24.06.2021 р. та квитанції №1/22-06/К про сплату адвокатського гонорару від 24.06.2021 р. не надано документи на підтвердження обсягу виконаних робіт, наданих послуг та затраченого адвокатом Чернишовим Є.С. часу, що позбавляє суд можливості перевірити обґрунтованість вимог у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області стосовно не розгляду у передбачений законодавством спосіб клопотання ОСОБА_1 від 13.04.2021 р. про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності оформлену листом №952/02-06 від 14.05.2021 р.

Зобов`язати Тарутинську селищну раду Болградського району Одеської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо надання безоплатно у приватну власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,0000 га, на території Тарутинської селищної ради - кадастровий номер 5124755100:01:001:0734 (16.00 Землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам) за рахунок земель комунальної власності.

У задоволенні іншої частини позовних вимог-відмовити.

Стягнути з Тарутинської селищної ради Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04379226, вул. Красна 201, смт. Тарутине, Одеська обл.) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра

.