Постанова

від 14.09.2021 по справі 520/528/19

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 р. Справа № 520/528/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Катунова В.В.

суддів: Ральченка І.М. , Бершова Г.Є.

за участю секретаря судового засідання Ігнатьєвої К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 (суддя Бабаєв А.І., 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, повний текст складено 15.04.21) по справі № 520/528/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство"Форсаж"

до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.10.2018 року № 00005211307, від 19.10.2018 року № 00005221307, від 19.10.2018 року № 00004001403, від 19.10.2018 року № 00004011403, від 04.01.2019 року № 00000051403, від 04.01.2019 року № 00000041403 в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 798840,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199710,15 грн., які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж".

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 10 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року, адміністративний позов задовольнив повністю. Скасував податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 19 жовтня 2018 року № 00005211307, від 19 жовтня 2018 року № 00005221307, від 19 жовтня 2018 року № 00004001403, від 19 жовтня 2018 року № 00004011403, від 4 січня 2019 року № 00000051403, від 4 січня 2019 року № 00000041403 в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 798840,59 грн та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199710,15 грн, які винесені відносно Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче комерційне підприємство Форсаж .

Постановою Верховного суду від 02.11.2020 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС у Харківській області, задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 520/528/19 скасовано в частині задоволених позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 4 січня 2019 року № 00000041403, № 00000051403, а також в частині здійсненого розподілу судових витрат, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 520/528/19 в частині задоволених позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення від 19 жовтня 2018 року № 00005211307, № 00005221307, № 00004001403 залишено без змін.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення - рішення від 04.01.2019 року № 00000041403 в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 798840,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199710,15 грн., яке винесено відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Форсаж".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з`ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Щодо заниження позивачем оподаткованого прибутку внаслідок не включення до складу доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що перевіркою ТОВ ВКП Форсаж встановлено наявність в бухгалтерському обліку кредиторської заборгованості станом на 31.12.2014. на 31.12.2015, на 31.12.2016. на 31.12.2017, на 30.06.2018: по К-ту рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками враховується кредиторська заборгованість у сумі 1 557 055,54 грн. по контрагентам, перелік яких, період виникнення заборгованості, аналіз стану постачальника наведено в акті перевірки (ст.15 акту). Перевіркою встановлено, що договори по зазначеним у акту перевірки контрагентам були складені у періоді, який не підпадає до періоду проведення перевірки. Для проведення перевірки підприємством були надані оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками . Інших документів посадовими особами ТОВ ВКП Форсаж до перевірки не надані. Під час проведення перевірки було використано акт Головного управління ДФС у Харківській області від 14.03.2016 № 112/20-40-14-01-07/33480844 з додатками до нього. Окрім того, під час проведення перевірки було досліджено питання, щодо проведення претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості та не встановлено наявності судових рішень або інших судових документів по їх стягненню. Підприємством не надано жодної інформації та/або документального підтвердження (листування з боржниками, позовні заяви до судових органів або інші заходи), щодо здійснених відповідних заходів або дій для погашення заборгованості. Документального підтвердження щодо здійснення підприємством дій направлених на стягнення заборгованості, до перевірки не надано. Загальна сума протермінованої кредиторської заборгованості по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками станом на 30.06.2018 складає 1 557 055,54 грн. Заборгованість у сумі 764 440,57 грн. відображена у акті перевірки №

Також скаржником зазначено, що перевіркою ТОВ "ВКГІ Форсаж встановлено наявність дебіторської заборгованості по Д-ту рахунка 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями станом на 31.12.2014, на 31.12.2015. на 31.12.2016, на 31.12.2017. на 30.06.2018 у сумі 3 763 38.3.61 грн. Перелік контрагентів, суми заборгованості, період її виникнення та стан платників наведено в акті перевірки (ст.28 акту). Також перевіркою встановлено, що договори з переліченими в акті контрагентами складені у періоді, який не підпадає до періоду проведення перевірки. До перевірки підприємством надані оборотно-сальдові відомості по рахунку бухгалтерського обліку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями . Інших документів до перевірки не надано. Під час проведення перевірки досліджено питання щодо проведення претензійно-позовної роботи по стягненню заборгованості та не встановлено наявності судових рішень або інших судових документів по їх стягненню. Підприємством не надано жодної інформації та/або документального підтвердження (листування з боржниками, позовні заяви до судових органів або інші заходи), щодо здійснення відповідних заходів або дій для погашення заборгованості. Документального підтвердження щодо здійснення підприємством дій, направлених на стягнення заборгованості, до перевірки не надано. Враховуючи обставини щодо виникнення та обліку заборгованості по відвантаженим товарам на адресу покупців (перелік наведено в акті перевірки), наявність процедури припинення покупців шляхом банкрутства та ліквідації, їх відсутність за місцезнаходженням, відсутність відомостей щодо наявності у вищезазначених покупців активів для забезпечення виконання зобов`язань перед кредиторами, зокрема, перед ТОВ ВКГІ Форсаж , невиконання покупцями зобов`язань щодо оплати товару у визначений договором термін, не проведення ТОВ ВКГІ Форсаж заходів щодо забезпечення виконання зобов`язань боржниками та/або стягнення з боржників заборгованостей, існує невпевненість погашення боржниками заборгованостей та не отримання підприємством економічних вигод

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги та рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства, а висновки суду є законними та обґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, , перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами Головного управління ДФС у Харківській області на підставі наказу від 25.07.2018 року №5356 з повідомленням від 25.07.2018 року №714 було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ВКП "Форсаж" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, валютного - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2015 по 30.06.2018.

За результатами проведеної перевірки було складено акт від 28.09.2018 № 4065/20-40-14-03-07/33480844.

Висновками зазначеного акту перевірки встановлено, зокрема, наступні порушення позивачем:

- п.п. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, ст. 137, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п. 3 П(С)БО №1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» , затвердженого наказом Мінфіну України від 07.02.2013 №73, п. 15 П(С)БО №15 «Дохід» , затвердженого наказом Мінфіну України від 29.11.1999 №290, п. 5 П(С)БО №11 «Зобов`язання» , затвердженого наказом Мінфіну України від 31.01.2000 №20, Національного Положення (стандарту) бухгалтерського обліку «Витрати» П(С)БО 16, затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999 №318, п. 4, 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 10 «Дебіторська заборгованість» , затвердженого наказом Мінфіну України від 08.10.1999 №237, ст. 1, п. 2 ст. 3, ст. 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» , Наказу Мінфіну України від 24.05.1995 №88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» на загальну суму 5864673 грн., у тому числі: на суму 792614 грн. за 1 півріччя 2018 року, в результаті не включення до складу інших операційних доходів суми безнадійної кредиторської заборгованості по вищевказаним контрагентам-постачальникам, за якою минув строк позовної давності та такою, що не підлягає погашенню; на суму 1308675 грн., в результаті завищення суми витрат, визначених за правилами бухгалтерського обліку, без доведення реальності факту отримання товарів від постачальників ПКВП «Промкомплект» , ТОВ фірма «Харківагроснаб» , ТОВ «Агрокомпостач-2016» ; на різниці, які виникають відповідно до п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, у сумі 3763384 грн. за 1 півріччя 2018 року; що призвело до заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1055641 грн., у тому числі за 2015 рік у сумі 29933 грн., за 1 квартал 2016 року у сумі 5146 грн., за 2 квартал 2016 року у сумі 90772 грн., за 1 квартал 2017 року у сумі 109710 грн., за 1 півріччя 2018 року в сумі 820080 грн.;

- п. 44.1 ст. 44, п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство занизило податок на додану вартість всього в загальній сумі 262539 грн., у тому числі за березень 2015 року - 1500 грн., за травень 2015 року - 750 грн., за липень 2015 року - 1000 грн., за серпень 2015 року - 450 грн., за вересень 2015 року - 9333 грн., за лютий 2016 року - 25944 грн., за квітень 2016 року - 100858 грн., за лютий 2017 року - 120787 грн., за березень 2017 року - 1917 грн., та зменшення «Суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» (ряд. 21 Декларації) в сумі 6502 грн. за серпень 2018 року;

- п.п. 266.1.2 п. 266.1 ст. 266, п.п. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємство не нарахувало податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки всього в сумі 9062,82 грн., в тому числі за 1 квартал 2018 року в сумі 4531,41 грн., за 2 квартал 2018 року в сумі 4531,41 грн.;

- п.п. б, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, в результаті чого не повідомлено податкову інспекцію про доходи, отримані фізичними особами, як додаткове благо у 2 кварталі 2016 року, у 2, 4 кварталі 2017 року, у 2 кварталі 2018 року, визначеному у порядку, встановленому п. 170.1 Податкового кодексу України (п.п. 164.2.17 Податкового кодексу України);

- п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 1173,92 грн.;

- ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» , підприємством у лютому 2018 року занижено суму нарахування єдиного внеску на суми заробітної плати, на які нараховується єдиний внесок, на 737,07 грн., яку було самостійно відкориговано платником у березні 2018 року;

- ст. 16-1 Підрозділу 10 Податкового кодексу України, в результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з військового збору при виплаті платникам податків доходів за період, що перевірявся, на суму 97,82 грн.

19.10.2018 року ГУ ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 00005211307 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов`язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1173,92 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 964,57 грн. та пені в розмірі 159,91 грн.;

- № 00005221307 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов`язань зі сплати військового збору в розмірі 97,83 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 57,88 грн. та пені в розмірі 13,32 грн.;

- № 00004001403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов`язань зі сплати податку на нерухоме майно в розмірі 9062,82 грн., штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 2265,71 грн.;

- № 00004011403 про зменшення ТОВ "ВКП "Форсаж" суми від`ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 6502,00 грн.;

- № 00003971403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 1055461,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 256427,00 грн.;

- № 00003981403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 259289,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 64822,25 грн. (т. 1 а.с. 139-146).

За результатами адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень ДФС України було прийнято рішення про розгляд скарги №42250/6/99-99-11-04-01-25 від 29.12.2018 року (т. 1 а.с. 147-162), яким, зокрема, були скасовані податкові повідомлення - рішення від 19.10.2018 року №00003971403, №00003981403 в частині визначення податкових зобов`язань та зменшення від`ємного значення податку на додану вартість по взаємовідносинах з ПКВП «Промкомплект» , ТОВ фірма «Харківагроснаб» , ТОВ «Агрокомпостач-2016» та застосування штрафних санкцій у відповідному розмірі.

На підставі вказаного рішення ДФС України, 04.01.2019 року ГУ ДФС у Харківській області були винесені податкові повідомлення - рішення:

- № 00000041403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 820080,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 205020,00 грн.;

- № 00000051403 про нарахування ТОВ "ВКП "Форсаж" грошових зобов`язань з податку на додану вартість в розмірі 804,00 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 201,00 грн. (т. 1 а.с. 163-166).

Позивач, вважаючи податкове повідомлення - рішення від 04.01.2019 року № 00000041403 в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 798840,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199710,15 грн., просить суд скасувати вказане рішення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.135.1 ст.135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України (в редакції чинній на момент проведення перевірки) об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з пунктами 44.1 і 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290. Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій). Відповідно до пункту 7 цього Положення до складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства. Пункт 21 Положення встановлює, що дохід відображається в бухгалтерському обліку в сумі справедливої вартості активів, що отримані або підлягають отриманню. Якщо безоплатно отриманий актив забезпечує надходження економічних вигід протягом кількох звітних періодів, то доходи визнаються на систематичній основі (наприклад, у сумі нарахованої амортизації) протягом тих звітних періодів, коли надходять відповідні економічні вигоди.

Відповідно до пункту 5 П(С)БО № 11 «Зобов`язання» , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 року № 291, на рахунку 71 "Інший операційний дохід" ведеться узагальнення інформації про інші доходи від операційної діяльності підприємства у звітному періоді, крім доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). До інших операційних доходів відносяться, зокрема: доходи від списання кредиторської заборгованості, щодо якої минув строк позовної давності.

Відповідно до підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема: а) заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності; з) заборгованість суб`єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв`язку з їх ліквідацією.

Отже, в розумінні Податкового кодексу України безнадійна заборгованість, у тому числі кредиторська, трактується, зокрема, як заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Відповідно до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За загальним правилом, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша ст.261 Цивільного кодексу України).

Частиною 5 вказаної статті визначено, що за зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Відповідно до положень статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

На момент проведення перевірки, на думку контролюючого органу, ТОВ "ВКП "Форсаж" мало в наявності непогашену кредиторську заборгованість перед контрагентами-постачальниками, перелік яких наведено в акті перевірки (т. 1 а.с. 30-33), які або було ліквідовані у встановленому порядку, або по відношенню до якої сплив строк позовної давності, в загальному розмірі 1557055,54 грн., з них заборгованість у сумі 764440,57 грн. відображена у акті перевірки №112/20-40-14-01-07/33480844 від 14.03.2016 року. Таким чином, контролюючим органом визначено, що залишок протермінованої кредиторської заборгованості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 30.06.2018 року складає 792614,48 грн.

Позивач пояснив, що висновки відповідача по частині кредиторської заборгованості в розмірі 117996,71 грн. є вірними, а в іншій частині - в розмірі 674617,29 грн. спростовуються документами, які були додані до позовної заяви.

З огляду на викладені позивачем обставини, він оскаржує податкове повідомлення - рішення від 04.01.2019 року № 00000041403 частково.

Щодо контрагентів в межах позовних вимог, які були відображені в акті перевірки позивача, строк позовної давності або переривався, або заборгованість перед ними була погашена, а саме:

- ОСОБА_1 - заборгованість погашена, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 167);

- СПДФО ОСОБА_2 - заборгованість погашена, що підтверджується банківською випискою (т. 1 а.с. 167);

- ТОВ Агродилер - заборгованість погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 30.06.2016 року (т. 1 а.с. 170);

- СПДФО ОСОБА_3 - з боку ТОВ "ВКП "Форсаж" 11.05.2016 року наданий гарантійний лист на погашення заборгованості (т. 1 а.с. 169), строк позовної давності був перерваний та почав свій перебіг знову;

- СПДФО ОСОБА_4 - з боку ТОВ "ВКП "Форсаж" 08.06.2016 року наданий гарантійний лист на погашення заборгованості, строк позовної давності був перерваний та почав свій перебіг знову (т. 1 а.с. 168).

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, сплив строку позовної давності у взаємовідносинах між ТОВ "ВКП "Форсаж" та його контрагентів: ОСОБА_1 , СПДФО ОСОБА_2 , ТОВ Агродилер, СПДФО ОСОБА_3 , СПДФО ОСОБА_4 спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, згідно висновків контролюючого органу в акті перевірки (таблиця на стор. 15-18 Акта перевірки) СПДФО ОСОБА_5 є припиненим.

За змістом підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 ПК України не передбачено визнання заборгованості безнадійною в тому випадку, якщо припиняється фізична особа-підприємець, а тільки в випадку припинення юридичної особи. При цьому, по відношенню до фізичної особи-підприємця, як фізичної особи заборгованість буде визнана безнадійною тільки в випадку її смерті.

Таким чином, заборгованість по відношенню до СПДФО ОСОБА_4 була визнана контролюючим органом безнадійною, в зв`язку з його припиненням, протиправно.

Щодо заборгованості перед ТОВ фірма ВАП на суму 1100,00 грн., ТОВ КОМОС на суму 1350,00 грн., ТОВ АВТЕК-Київ на суму 2020,42 грн. строк позовної давності переривався в 2016 році внаслідок направлення позивачем гарантійних листів №20/06 від 20.06.2016 року, №25/06 від 25.06.2016 року, №25/06 від 25.06.2016 року вказаним контрагентам щодо оплати вказаної суми заборгованості.

Таким чином, на момент проведення перевірки строк позовної давності по відношенню до вказаної заборгованості не сплив, тому вказана заборгованість була неправомірно визнана безнадійною.

Отже, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що визнання кредиторської заборгованості безнадійцною на загальну суму 674 617, 29 грн. є безпідставним.

Крім того, в акті перевірки (стор. 33-45) податковий орган дійшов висновку про заниження податку на прибуток за рахунок заниження різниць, а саме різниць на які збільшується резерв сумнівних боргів на загальну суму 3763384,00 грн., що є порушенням п.п. 139.2.1. п. 139.2 ст. 139 Податкового кодексу України, п.п. 4, 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10 Дебіторська заборгованість затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 08.10.99 р. № 237.

Відповідно до підпункту 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України фінансовий результат до оподаткування збільшується на суму витрат на формування резерву сумнівних боргів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності; на суму витрат від списання дебіторської заборгованості понад суму резерву сумнівних боргів.

Методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО № 10 «Дебіторська заборгованість» , затверджене наказом Міністерства фінансів України від 8 жовтня 1999 № 237.

Відповідно до п. 5 ПСБО 10 дебіторська заборгованість визнається активом, якщо існує ймовірність отримання підприємством майбутніх економічних вигод та може бути достовірно визначена її сума.

Згідно з п. 4 ПСБО 10 чиста реалізаційна вартість дебіторської заборгованості - сума поточної дебіторської заборгованості за вирахуванням резерву сумнівних боргів. Сумнівний борг - поточна дебіторська заборгованість, щодо якої існує невпевненість її погашення боржником.

За висновками податкового органу, дебіторська заборгованість за зобов`язаннями, за яким минув строк позовної давності підлягає включенню до резерву сумнівних боргів та на розмір такого резерву повинен збільшитись фінансовий результат до оподаткування і, як наслідок, розмір податку на прибуток підприємств.

Згідно п. 4 ПСБО 10 безнадійна дебіторська заборгованість - поточна» дебіторська заборгованість, щодо якої існує впевненість про її неповернення боржником або за якою минув строк позивної давності.

Отже, ПСБО 10 розрізняє сумнівний борг та безнадійну дебіторську заборгованість. Різниця між ними полягає в тому на суму сумнівного боргу створюється резерв сумнівних боргів, а на безнадійну дебіторську заборгованість - ні.

Як вбачається з п. 8 ПСБО 10, величина резерву сумнівних боргів визначається за одним із методів: застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості; застосування коефіцієнта сумнівності.

За методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості величина резерву визначається на підставі аналізу платоспроможності окремих дебіторів.

Відповідно до п. 15 наказу позивача від 03.01.2018 року №1 Про облікову політику встановлено, що величина резерву сумнівної заборгованості визначати на підставі аналізу дебіторської заборгованості виходячи з платоспроможності дебіторів (т.7 а.с. 160-163).

Відтак, у позивача величина резерву сумнівної заборгованості повинна була визначатись за методом застосування абсолютної суми сумнівної заборгованості.

В Акті перевірки (стор. 33-45) наведена таблиця з датами виникнення, на думку податкового органу, заборгованості від 2011 року до 2014 року. Тобто, станом на дату проведення перевірки - 2018 рік вказана заборгованість підпадала під ознаки безнадійної заборгованості за критерієм спливу строку позовної давності, а не сумнівної, як то визначено відповідачем.

Таким чином, в даному випадку відсутні правові підстави вважати наявними саме порушення передбачені підпунктом 139.2.1 пункту 139.2 статті 139 ПК України.

Верховний Суд, скасовуючи рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2019 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25 вересня 2019 року у справі № 520/528/19, у постанові від 02.11.2020 року прийшов до висновку, що не з`ясованим у цій справі залишилося питання, з якого моменту контролюючий орган вважає кредиторську заборгованість безнадійною, враховуючи наведені у таблиці дати виникнення заборгованості. Суди не встановили, що це за дата - граничний термін виконання зобов`язань чи дата визнання контролюючим органом заборгованості безнадійною. Як наслідок, не перевіреними залишилися висновки контролюючого органу, що встановлене порушення мало вплив на фінансовий результат до оподаткування саме за перше півріччя 2018 року, в той час як це має суттєве значення для правильного вирішення справи з урахуванням вимог пункту 102.1 статті 102 ПК України. Відповідно, від цього залежить, яка редакція нормативно-правових актів, зокрема Податкового кодексу України, регулює спірні правовідносини і підлягає застосуванню.

Судом першої інстанції, у урахуванням висновків Постанови Верховного Суду від 02.11.2020 в ході розгляду справи неодноразово у відповідача витребовувалась інформація а саме, з якого моменту контролюючий орган вважає кредиторську заборгованість безнадійною, враховуючи наведені у таблиці дати виникнення заборгованості та що це за дата - граничний термін виконання зобов`язань чи дата визнання контролюючим органом заборгованості безнадійною.

Проте на вимогу суду першої інстанції, відповідачем не було надано до суду вказаної інформації. Не надано такої інформації і під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.

Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено того, що встановлене порушення мало вплив на фінансовий результат до оподаткування саме за перше півріччя 2018 року.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спірне податкове повідомлення-рішення від 04.01.2019 року № 00000041403 в частині донарахування грошових зобов`язань з податку на прибуток підприємств в розмірі 798840,59 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 199710,15 грн. є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач по справі, як суб`єкт владних повноважень, не виконав покладений на нього обов`язок щодо доказування правомірності вчинених ним дій та прийняття оскаржуваних рішень. Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовує позовні вимоги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 245, 246, 250, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - залишити без задоволення

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 по справі № 520/528/19 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.В. Катунов Судді І.М. Ральченко Г.Є. Бершов Постанова складена в повному обсязі 24.09.21.