Постанова

від 23.09.2021 по справі 826/9226/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/9226/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колекторське агентство Фактор на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Колекторське агентство Фактор до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Колекторське агентство Фактор звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 25.05.2018 №№00006181402, 00006191402.

Позов обґрунтовано тим, що висновки відповідача за наслідками проведеної перевірки щодо порушень позивачем положень Податкового кодексу України при визначенні податкового кредиту є хибними, базуються виключно на суб`єктивних припущеннях перевіряючих, які не мають підтвердження належними доказами.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги - задовольнити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що договори, укладені позивачем з ТОВ Гордан Сіті , ТОВ Аркада Маркет , ТОВ Аскона Люкс не були визнані недійсними у судовому порядку.

На думку апелянта, факт наявності вироку не дає автоматичної підстави вважати, що такі операції носять нереальний характер.

З огляду на надання позивачем всіх необхідних первинних операцій стосовно спірних господарських операцій, наявні підстави вважати, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, податковим органом відповідно до підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, була проведена документальна позапланова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю Колекторське агентство Фактор з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам за листопад 2015 року з ТОВ Аркада Маркет , за листопад 2015 року, за грудень 2015 року та січень 2016 року з ТОВ Аскона Люкс , за лютий 2016 року з ТОВ Гордан-Сіті .

За результатами вказаної вище перевірки складено Акта перевірки №301/26-15-14-02-05/36282034 від 05.05.2018, відповідно до якого встановлено наступні порушення:

- п.п.185.1, 187.1, 188.1, 198.2, 198.3, 201.1, 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 155908,00 грн;

- п.п.185.1, 187.1, 188.1, 198.2, 198.3, 201.1, 201.10 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за лютий 2016 року в сумі 23 090,00 грн.

25 травня 2018 року відповідачем на підставі акта перевірки №301/26-15-14-02-05/36282034 від 05.05.2018, винесено наступні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, а саме:

- 00006181402, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 187.1, 188.1, 198.2, 198.3, 201.1, 201.10 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість всього в сумі 155908,00 грн, в т.ч. за основним платежем в сумі 124 726,00 грн, штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 31182,00 грн;

- 00006191402, яким позивачу за порушення п.п.185.1, 187.1, 188.1, 198.2, 198.3, 201.1, 201.10 Податкового кодексу України зменшено розмір від`ємного значення ПДВ за лютий 2016 року в сумі 23 090,00 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ТОВ Аркада Маркет , ТОВ Аскона Люкс , ТОВ Гордан-Сіті були створені виключно з метою прикриття незаконної діяльності у формі надання податкової вигоди третім особам, відтак позивач позбавлений права на формування податкового кредиту на підставі безтоварних господарських операцій, які були оформлені лише документально, що про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції в з огляду на таке.

У силу вимог частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

У силу вимог пп.14.1.181 п. 14.1 статті 14 ПК України - податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного періоду.

Підпунктом а п. 198.1, п.198.2, п.198.3 статті 198 ПК України закріплено право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 статті 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до вимог п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України визначено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов`язань, перераховує суми податку до бюджету.

У силу вимог п. 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов`язковим.

Відповідно до п. 201.10 статті 201 ПК України - податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Законом України Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до статті 1 вказаного Закону - первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі статтею 9 вказаного Закону - підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, для підтвердження включення до складу податкового кредиту сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні), оформлені відповідно до вимог Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні .

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документа не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Таким чином, оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Як свідчать матеріали справи, у перевіряємому періоді позивач мав наступні господарські взаємовідносини з ТОВ Аркада Маркет , ТОВ Аскона Люкс , ТОВ Гордан-Сіті .

Так, з вказаними підприємствами позивачем укладено ряд однотипних договорів на виконання юридичних послуг, інженерно-консультаційних послуг, послуг з підготовки, збору документації для участі у тендерах.

При цьому, вказані договори, а також первинні бухгалтерські і податкові документи на виконання таких договірів були детально описані і проаналізовані в акті перевірки, внаслідок відсутні підстави здійснювати аналіз таких документів, оскільки належність складення і повнота відображення інформації в акті перевірки позивачем не заперечуються, а у суду не виникає сумніву з приводу належності виконання посадовими особами контролюючого органу власних обов`язків при проведенні перевірки та оформленні її результатів.

При цьому, вказані договори і первинні документи були підписані від: ТОВ Аскона Люкс - ОСОБА_1 , а від ТОВ Гордан Сіті та ТОВ Аркада Маркет - ОСОБА_2 .

Як вірно зауважено судом першої інстанції, вироком Деснянського районного суду м. Чернігова від 07.11.2017 №750/8286/17, який набрав законної сили, ОСОБА_1 визнано винуватим та призначено йому покарання за частиною першою ст. 205 КК України, частиною другою ст. 205 КК України.

У відповідності до вказаного вироку внаслідок створення та придбання ОСОБА_1 , в т.ч. ТОВ Аркада Маркет , ТОВ Аскона Люкс , ТОВ Гордан-Сіті , для подальшого використання ним цих юридичних осіб для проведення безтоварних фінансово-господарських операцій, підприємствами реального сектору економіки безпідставно сформовано валові витрати та податковий кредит з ПДВ по таким операціям, чим завдано матеріальної шкоди інтересам держави у вигляді ненадходження до державного бюджету податків.

Так, ОСОБА_1 спільно з невстановленою слідством особою, діючи повторно, у невстановлений слідством час, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин, у липні 2015 року склали від імені ОСОБА_2 , як засновника, установчі та реєстраційні документи про придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Аркада Маркет , зареєстрованого Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, взятого на податковий облік в ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, в тому числі: протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ Аркада Маркет від 02.07.2015; протокол №3 загальних зборів учасників ТОВ Аркада Маркет від 03.07.2015; реєстраційну картку (Форма 3) на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 06.07.2015; реєстраційну картку (Форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 06.07.2015; статут ТОВ Аркада Маркет від 06.07.2015, до яких внесли відомості про виведення із складу учасників підприємства ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , звільнення з посади директора ОСОБА_5 , включення до складу учасників 100 % частки статутного капіталу ТОВ Аркада Маркет ОСОБА_2 та призначено її директором підприємства. Дані документи невстановлена слідством особа надала необізнаній про злочинні наміри ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи, щодо здійснення фіктивного підприємництва, ОСОБА_2 , яка їх підписала.

У подальшому, після підписання ОСОБА_2 необхідних для перереєстрації ТОВ Аркада Маркет реєстраційних документів, вони були подані невстановленою слідством особою до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що надало змогу 24.09.2015 здійснити перереєстрацію (придбання) юридичної особи - ТОВ Аркада Маркет , після чого реєстраційні документи підприємства передано ОСОБА_1 .

Крім того, ОСОБА_1 спільно з невстановленою слідством особою, діючи повторно, у невстановлений слідством час, перебуваючи у місті Києві, за невстановлених обставин, у грудні 2015 року склали від імені ОСОБА_2 , як засновника, установчі та реєстраційні документи про придбання суб`єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) ТОВ Гордан-Сіті , зареєстрованого Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві, взятого на податковий облік в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві, в тому числі: договір купівлі-продажу частки в статутному капіталі ТОВ Гордан-Сіті від 01.12.2015; протокол реєстрації учасників ТОВ Гордан-Сіті від 01.12.2015; протокол №2 загальних зборів учасників ТОВ Гордан-Сіті від 01.12.2015; статут підприємства від 02.12.2015; реєстраційну картку (Форма 3) на проведення державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи від 03.12.2015; реєстраційну картку (Форма 4) про внесення змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 03.12.2015, до яких внесли відомості про звільнення з посади директора підприємства ОСОБА_6 , включення до складу учасників 100 % частки статутного капіталу ТОВ Гордан-Сіті ОСОБА_2 та призначення її директором підприємства. Дані документи невстановлена слідством особа надала необізнаній про злочинні наміри ОСОБА_1 та невстановленої слідством особи, щодо здійснення ними фіктивного підприємства, ОСОБА_2 , яка їх підписала.

Після підписання ОСОБА_2 необхідних для перереєстрації ТОВ Гордан-Сіті реєстраційних документів, вони були подані невстановленою слідством особою до Головного територіального управління юстиції у місті Києві, що надало змогу 03.12.2015 здійснити перереєстрацію (придбання) юридичної особи - ТОВ Гордан-Сіті , після чого реєстраційні документи підприємства передано ОСОБА_1 .

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, з огляду на вказане, зазначені контрагенти не мали можливості надавати послуги для позивача у зв`язку із не підтвердженням операцій по фактичному придбанню таких товарів (послуг) за ланцюгом постачання.

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, які пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податку, а також відповідають змісту й обсягу, відображеному в укладених платником податку договорах та складених на їх підставі первинних документах, тому у разі якщо певна господарська операція не здійснювалась, визначення податкового кредиту було б безпідставним і сума ПДВ не підлягала би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, а також доказів сплати постачальнику сум ПДВ у складі вартості товару.

Слід враховувати, що при оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податків, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податку та лише за таких умов платник має право на врахування в податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Тобто, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та визначення оподатковуваного прибутку, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.

Водночас про відсутність фактичного характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Відповідно, контрагенти позивача були зареєстровані на підставних осіб, які не мали жодного відношення до діяльності та не здійснювали фактичної господарської діяльності (дій) та будь - яких операцій від імені вказаних контрагентів.

У свою чергу, наявні в матеріалах справи документи щодо здійснення господарських операцій позивача з контрагентами щодо посадових осіб яких наявний вирок не є належним чином оформленими та не містять ознак первинних документів у розумінні положень Податкового кодексу України, Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Так, первинні документи, які виписані фіктивним підприємством, не можуть вважатися належно оформленими документами, що підтверджують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту є безпідставним.

Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд в ряді постанов, зокрема в постановах від 26.02.2020 у справі №826/1308/18, від 28.10.2019 у справі №280/5058/18.

Згідно зі статтею 55-1 Господарського кодексу України ознаками фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою - підприємцем, в тому числі визнання реєстраційних документів недійсними, є: зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи; незареєстровано у державних органах, якщо обов`язок реєстрації передбачено законодавством; зареєстровано (перереєстровано) у органах державної реєстрації фізичними особами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти зниклим особам або таким особам, що не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження; зареєстровано (перереєстровано) та проваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Таким чином, стаття 55-1 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи-підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення. При цьому, норми матеріального закону не пов`язують ознак фіктивності юридичної особи з обов`язковим встановленням вини в діях особи (осіб), яка зареєструвала (перереєструвала) таку особу чи попереднього кримінального провадження і постановленні обвинувального вироку щодо осіб, які вчинили фіктивне підприємництво, тобто злочин, передбачений частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

До того ж, у постановах від 10 вересня 2020 року у справі №805/3461/16-а, від 4 червня 2020 року у справі №1640/3323/18 та від 16 вересня 2020 року у справі №2140/1893/18 Верховний Суд зробив правові висновки, які зводяться до того, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, що свідчить про безтоварність правовідносин платника податків з відповідними контрагентами, посилаючись при цьому на наявність вироків/ухвал про закриття кримінального провадження/протоколів допитів свідків у відповідних кримінальних провадженнях.

У даному випадку, вирок суду у кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Тобто, наявність вироку щодо контрагента та причетність до кримінального правопорушення, не могла бути не врахована судом попередньої інстанції, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що подані на підтвердження господарських відносин з цими контрагентами документи не мають статусу первинних та не можуть підтвердити вказані господарські відносини, за спірними операціями лише оформлювались окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірність формування спірних сум податкових вигод.

У той же час, згідно з положеннями статті 472 Кримінального процесуального кодексу України в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення тощо.

Таким чином, факт наявності вироку, ухваленого на підставі угоди у кримінальному провадженні, дійсно не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, проте підлягає врахуванню у сукупності із дослідженням усіх складових господарських операцій.

Слід зазначити, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

У свою чергу, податкові накладні, виписані від імені підприємства та від особи, яка, по-перше, заперечує свою участь у створенні та діяльності цього підприємства, по-друге, не мала можливості їх підписати в силу, встановлених вироком обставин, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами, відповідно посвідчувати факт придбання товарів/робіт/послуг.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (справа №21-421а11).

Позивачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та підтверджують факти господарської діяльності, яка здійснюється з розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

При цьому, платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує контрагента як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси товариства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов`язань через уповноважених представників.

У свою чергу, позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагентів, ідентифікував осіб, що підписували документи від їх імені.

З огляду на вказане, надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (податкові накладні, видаткові накладні) щодо господарських операцій з вищевказаними контрагентами у періоді, що перевірявся, не є достатніми доказами фактичного виконання операцій, оскільки спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими контролюючим органом фактами щодо фіктивної діяльності контрагентів позивача свідчить про безтоварність господарських операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку позивача.

Таким чином, відсутність фактичного здійснення позивачем та його контрагентами господарських операцій доводить правомірність висновків контролюючого органу про безпідставність господарських операцій із ТОВ Аркада Маркет , ТОВ Аскона Люкс , ТОВ Гордан-Сіті , що, в свою чергу, свідчить про правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Колекторське агентство Фактор - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук