Рішення

від 14.09.2021 по справі 920/939/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.09.2021 Справа № 920/939/20 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Котельницької В.Л., при секретарі судового засідання Чепульській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/939/20

за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі

Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216),

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Транс" (40020, Сумська область, м. Суми, пр. Курський, 18-А, код ЄДРПОУ 38724350),

про стягнення 186715,00 грн. штрафу,

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув,

від відповідача: не прибув,

справа розглядається у порядку загального позовного провадження

УСТАНОВИВ :

09.09.2020 позивач звернувся до суду з позовною заявою, відповідно до якої просив стягнути з відповідача 186715,00 грн. штрафу.

14.09.2020 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

12.10.2020 електронною поштою відповідач надіслав заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження (вх. №3117к від 12.02.2020, оригінал надійшов 20.10.2020 за вх № 9201/20), в якій просив суд розглядати справу №920/939/20 за правилами загального позовного провадження, про що постановити ухвалу та призначити у справі підготовче засідання.

13.10.2020 відповідачем електронною поштою надіслано відзив на позовну заяву (вх №9078/20, оригінал надійшов 20.10.2020 за вх № 9199/20), відповідно до якого відповідач просив суд в задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що комерційний акт підписаний не тими посадовими особами, які уповноважені законом, а підписаний неналежними особами - комерційним агентом ОСОБА_1 , інженером p/в ОСОБА_2 та ДСЗ ОСОБА_3 . Крім того, у роозділі Д комерційного акту зазначено, що зважування проводилося комісійним агентом ОСОБА_1 в присутності ДСЗ ОСОБА_3 та стрілка Волноваського СК - Писаревського І.В. Інженер ОСОБА_2 , яка підписала акт, не приймала участь у контрольному зважуванні, а ОСОБА_4 , який приймав участь чомусь не підписував комерційний акт. В той час як, комерційний акт має бути в обов`язковому порядку підписаний трьома особами, посади яких чітко передбачені Правилами складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002, при цьому, залучення інших осіб для підписання комерційного акта не виключає вимоги до його оформлення за обов`язковими підписами трьох осіб від імені залізниці відповідно до приписів пункту 10 цих Правил. Позивачем разом із позовом не було надано суду документів (відповідного наказу) на підтвердження того, що було надано можливість підписання спірного комерційного акта іншими працівниками залізниці, а також не було надано суду штатний розпис. Оскільки комерційний акт щодо ТОВ Техно-Транс було складено не уповноваженими особами, відповідно, на думку відповідача, такий документ не має юридичної сили і не може тягнути за собою застосування до спірних правовідносин ст.ст. 118 та 122 Статуту залізниць. Також відповідач звернув увагу суду на акт загальної форми №31649 від 19.03.2020, який ніким не підписаним, хоча у ньому міститься місце для підпису і навіть вказані прізвища осіб - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Без підписів осіб це є звичайний роздрукований текст, що так само не може слугувати доказом у справі. При цьому у доданому до позову акті від 19.03.2020, що ніким не підписаний, та у роздруківці оперативного повідомлення від 19.03.2020, де також біля прізвища Шалімов підпис не стоїть, вказано те, що у вагоні №64814817, яким перевозив вантаж відповідач, виявлено ознаки незбереженості вантажу у вагонах відкритого типу, що і стало підставою для контрольного зважування. Враховуючи те, що порівняно із вказаною відправником масою вантажу, його вага зменшилась на 1550 кг, та те, що працівниками залізниці були виявлені ознаки незбереження вантажу, відповідач вважає, що під час перевезення вантажу залізницею не було забезпечено його схоронність та захист від втрати, а тому вага могла бути меншою за вказану у накладній саме у зв`язку із цим.

Ухвалою суду від 15.10.2020 задоволено заяву представника відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження б/н від 12.10.2020 (вх. №3117к/20 від 12.10.2020) у справі №920/939/20; розпочато розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; призначено підготовче засідання на 19.11.2020; встановлено сторонам строки для надання заяв по суті справи.

02.11.2020 позивачем подана відповідь на відзив (вх № 9628/20), згідно з якою позивач позовні вимоги підтримав, а також в п. 1 прохальної частини відповіді на відзив просив суд залучити до матеріалів справи додаткові докази згідно з додатком. У поданій заяві по суті справи позивач зазначає, що є неналежним посилання відповідача на те, що наданий позивачем комерційний акт №486202/43/134 від 20.03.2020 складено з порушеннями Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334 та є неналежним доказом у справі. Комерційний акт №486202/43/134 від 20.03.2020 станції Волноваха, складений у відповідності з пунктом 10 Правил складання актів і підписаний трьома працівниками залізниці станції Волноваха - заступником начальника станції - ОСОБА_3 , агентом комерційним ОСОБА_1 та інженером ОСОБА_2 . Відповідно до наказу №200 від 21.02.2020 зазначені особи мають паво підпису комерційних актів від імені залізниці, а ОСОБА_2 є також відповідальною за складання комерційних актів і їх підписання через відсутність у штаті станції Волноваха посади начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи). Окремо позивач зазначає, що комерційний акт не підписано стрілком ОСОБА_4 , який приймав участь при зважуванні через відсутність у нього відповідних повноважень. Підписання комерційного акту інженером ОСОБА_2 , яка не була присутня при зважуванні, жодним чином не впливає на чинність комерційно акту, так як Правилами складання актів встановлено, що комерційний акт має бути підписано трьома уповноваженими працівниками залізниці, а кількість осіб, які приймали участь у зважуванні Правилами не регламентована. На думку позивача, до позовної заяви ним додані належним чином засвідчені копії акту загальної форми та оперативного повідомлення. Тому вони є належними доказами, складеними і оформленими відповідно до положень ГПК України і Статуту залізниць України. Викладені вище обставини спростовують заперечення відповідача щодо неналежності наданих позивачем доказів. Щодо твердження відповідача про втрату вантажу слід зазначити, що згідно описом обставин в комерційному акті та фотознімками спірного вагону, вантаж прибув у технічно справному вагоні, з відсутністю вільних місць та без порушень захисного маркування. Тобто, відсутні ознаки втрати вантажу та підтверджено факт невідповідності маси вантажу масі вантажу, зазначеною позивачем в перевізному документі, що, на думку позивача, є підставою для стягнення штрафу відповідно до ст. 118, ст. 122 Статуту залізниць України. Окремо позивач звернув увагу суду, що ні відповідач ні вантажоодержувач не ініціювали стягнення з залізниці збитків за нібито втратою вантажу залізницею при перевезенні за накладною №38395570 від 12.03.2020. Відсутність відповідної судової справи пояснюється тим, що комерційний акт №486202/43/134 від 20.03.2020 жодним чином не підтверджує втрату вантажу залізницею при перевезенні.

10.11.2020 представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив (вх № 3583к/20), в якому просив суд відмовити повністю в задоволені позовних вимог; у випадку повного чи часткового задоволення позовних вимог просить зменшити розмір штрафних санкцій та провести розгляд справи у порядку загального позовного провадження з обов`язковим викликом сторін та в режимі відеоконференції.

10.11.2020 представник відповідача - адвокат Кирилюк Тетяна Анатоліївна - звернулась до суду із клопотанням (вх № 3407к/20 від 10.11.2020) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 13.11.2020 задоволено клопотання представника відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Транс" (вх. № 3407к/20 від 10.11.2020) про проведення судового засіданні в режимі відеоконференції у справі №920/939/20; доручено Господарському суду Чернівецької області забезпечити участь представника відповідача - адвоката Кирилюк Тетяни Анатоліївни у підготовчому засіданні, призначеному на 19.11.2020, 10:00 у справі №920/939/20, в режимі відеоконференції в приміщенні зазначеного суду.

Ухвалою суду від 19.11.2020 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання та розгляд клопотання позивача щодо долучення до матеріалів справи додаткових доказів, викладеного в п. 1 прохальної частини відповіді на відзив, на 15.01.2021, запропоновано позивачу надати обґрунтування долучення додаткових доказів з урахуванням вимог ГПК України щодо необхідності подання клопотання про поновлення строку для подання додаткових доказів та надати суду правову позицію щодо заперечень на відповідь на відзив з боку відповідача.

Ухвалою суду від 15.01.2021 позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Транс" про стягнення 186715 грн штрафу залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2021 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі № 920/939/20 задоволено; ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.01.2021 у справі №920/939/20 скасовано; матеріали справи №920/939/20 направлено на розгляд до Господарського суду Сумської області.; доручено Господарському суду Сумської області за результатами розгляду справи здійснити розподіл судових витрат у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця".

01.07.2021 представником відповідача надіслано клопотання (вх№2632) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами суду у справі №920/939/20.

Ухвалою суду від 09.07.2021 клопотання представника другого відповідача від 01.07.2021 б/н (вх. №2632 від 01.07.2021) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №920/939/20 задоволено. Постановлено провести підготовче засідання у справі №920/939/20, призначене на 19.08.2021, 14:30 за участю представника відповідача - адвоката Матлах Михайло Анатолійович (e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 ) у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою програмного забезпечення "EasyCon" (пошук в мережі Інтернет здійснюється за посиланням: https://easycon.com.ua).

14.07.2021 від позивача надійшли письмові пояснення (вх № 6545/21), відповідно до яких позивач просив суд: врахувати викладені письмові пояснення при розгляді справи по суті, закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, розгляд справи № 920/939/20 провести без участі представника позивача.

Ухвалою суду від 19.08.2021 прийнято до розгляду пояснення позивача від 14.12.2020 разом додатковими доказами, доданими до пояснень, які були долучені до матеріалів справи апеляційною інстанцією (а.с. 112-117); закрито підготовче провадження та призначити справу № 920/939/20 до судового розгляду по суті; призначено розгляд справи №920/939/20 по суті в судове засідання на 14.09.2021 в режимі відеоконференції.

У судовому засідання 14.09.2021 судом встановлено:

Представник позивача у судове засідання не прибув, відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 30.08.2021 про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судове засідання в режимі відеоконференції не прибув, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки та подання заяв по суті справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам були створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Судом розпочато розгляд справи по суті.

Судовий процес на виконання ч. 3 ст. 222 ГПК України не фіксувався за допомогою технічного засобу.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 14.09.2021 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне:

12.03.2020 відповідно до накладної №38395570, яка згідно зі ст. 6 Статуту залізниць України є основним перевізним документом та обов`язковою двосторонньою формою угоди на перевезення вантажу, зі станції Торске регіональної філії Львівська залізниця на станцію Маріуполь-сортувальний регіональної філії Донецька залізниця , було відправлено вагон №64814817 з вантажем - брухт чорних металів.

20.03.2020 на проміжній станції Волноваха, на підставі актів загальної форми №31649 від 19.03.2020, було здійснено комісійне переважування вагону №64814817 та складено комерційний акт №486202/43/134.

Комерційним актом №486202/43/134 від 20.03.2020 встановлено, що під час комісійного зважування з розчепленням на 150 т. вагонних вагах ст. Волноваха (повірка вагів 18.03.2020) вагона №64814817, відправленого за накладною №38395570, було встановлено розбіжності фактичної маси вантажу з зазначеною в накладній масою - менше документа на 1550 кг. В накладній №38395570 зроблено відмітку про складання комерційного акту №486202/43/134. При видачі вантажоодержувачу на ст. Маріуполь-сортувальний було встановлено про відсутність різниці проти даного акту, про що зроблено відповідну відмітку в розділі Є комерційного акту.

Як встановлено судом, відповідно до накладної №38395570, відправником вантажу є ТОВ Техно-Транс . Маса вантажу визначена вантажовідправником без участі представників залізниці, завантаження проводилося силами та засобами вантажовідправника, що підтверджується відповідними відмітками у графах 24, 26, 28 перевізного документа.

Факт невідповідності маси вантажу у вагоні № 64814817 даним про його масу, зазначеним у перевізних документах, став підставою для складання залізницею комерційного акту № 486202/43/134 від 20.03.2020.

Відповідно до наказу №200 від 21.02.2020 начальника структурного підрозділу Станція Волноваха Єрошенко М.П. Про призначення відповідальних осіб, які мають право підпису комерційних актів по станції Волноваха для контролю за правильністю складання комерційних актів та з метою недопущення сторонніх осіб до їх складання та підписання наказано: 1)призначити відповідальною особою за складання комерційних актів інженера станції Волноваха Голдевську О.О.; 2)призначити відповідальних осіб, які мають право підпису в комерційних актах, складених на станції Волноваха згідно зі Статуту Залізниці України: начальника станції Єрошенко М.П. або його заступника; за відсутності в штатному розпису станції Волноваха штатної одиниці - начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) інженера станції Волноваха Голдевську О.О.; змінних агентів комерційної станції Волноваха; 3) за відсутності будь-кого з призначених працівників їх обов`язки покладаються на працівників, які їх заміщують.

Комерційний акт №486202/43/134 від 20.03.2020 станції Волноваха підписаний трьома працівниками залізниці станції Волноваха - заступником начальника станції - Шалімовим С.С., агентом комерційним Годлевською Г.М. та інженером р/в Годлевською О.О., які мають право підписувати комерційні акти згідно наказу № 200 від 21.02.2020. Тобто такий акт складений у відповідності з пунктом 10 "Правил складання актів", затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855, та є належним та допустимим доказом.

Акт загальної форми № 31649 від 19.03.2020, комерційний акт №486202/43/134 від 20.03.2020 підтверджують факт невідповідності маси вантажу у вагоні № 64814817 і маси вантажу, що зазначена у накладній від 12.03.2020 №38395570, що є підставою для матеріальної відповідальності відповідача.

У зв`язку із неправильним зазначенням у спірній залізничній накладній маси вантажу позивач на підставі статей 118, 122 Статуту залізниць України нарахував відповідачеві штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати в сумі 186715,00 грн, за стягненням якого звернувся до суду з даною позовною заявою.

Загальні умови перевезення визначаються Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань (стаття 307 Господарського кодексу України).

Аналогічні положення містить і стаття 908 Цивільного кодексу України.

Предметом даного спору є стягнення залізницею штрафу за неправильне зазначення у накладній маси вантажу.

Відповідно до статті 909 цього Кодексу за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.

Приписами статті 920 Цивільного кодексу України, встановлено, що у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України, іншими законами, транспортними кодексами (статутами). Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина перша стаття Господарського кодексу України).

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України "Про транспорт", Закону України "Про особливості утворення акціонерного товариствазалізничного транспорту загального користування", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статутузалізниць України). На підставі цього Статуту залізниць України затверджені Мінтрасом Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статутузалізниць України).

Статтею 6 Статуту залізниць України унормовано, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 затверджено Правила оформлення перевізних документів. Наказом Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138 "Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів" внесено зміни до Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 та викладено їх в новій редакції.

Так, згідно пунктом 1.2 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 (далі - Правила), накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Для підтвердження приймання вантажу до перевезення один примірник накладної в паперовому вигляді з присвоєним їй номером і датою приймання вантажу надається відправнику. Порядок підтвердження приймання вантажу до перевезення за електронною накладною (із накладенням ЕЦП) визначається договором між вантажовласником і залізницею. Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил.

Виникнення між сторонами у цій справі господарських договірних відносин у сфері перевезення вантажу залізничним транспортом підтверджується перевізним документом накладною від 12.03.2020 №38395570. Накладна як основний перевізний документ повинна відповідати вимогам, встановленим Правилами оформлення перевізних документів.

Відповідно до п 1.1 Правил оформлення перевізних документів, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. У разі пред`явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 10.09.2001р. за №798/5989).

Обов`язок відправника зазначати у накладній відповідні реквізити, в т.ч. масу вантажу, установлено пунктами 2.1, 2.2, 2.3 Правил оформлення перевізних документів. Вантажовідправником заповнюється, зокрема, графа накладної "маса вантажу в кг, визначена відправником", де вказується маса вантажу у кілограмах. У разі визначення маси на вагонних вагах у відповідних графах зазначається маса брутто, тари вагона і нетто вантажу. Відправником також заповнюються графи: "Спосіб визначення маси", де зазначається, яким способом визначено масу вантажу. При зважуванні вантажу необхідно зазначити тип ваг: "на товарних вагах", "на вагонних вагах вантажопідйомністю...т", "на елеваторних вагах" чи інших вагах; "Навантаження засобами" зазначається "відправника", якщо навантаження здійснюється відправником. У графі 55 "Правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреність на оформлення перевезення.

Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця між фактично виявленою масою і зазначеною в перевізних документах не перевищує 0,2 % (пункт 2.6 Правил оформлення перевізних документів).

Якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статті 118 Статуту залізниць України. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Цей факт засвідчується актом загальної форми, якщо за цим фактом не складався комерційний акт (пункт 5.5 Правил оформлення перевізних документів).

Відповідно до статті 23 Статут залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

За приписами статті 24 Статут залізниць України вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.

Пунктом 28 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000 передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.

Додатком 3 до Правил встановлено, що за виключенням випадків, коли вагони завантажуються залізницею, графа 19 заповнюється відправником.

Із графи 28 вищезазначених залізничних накладних вбачається, що вантаж у вагони завантажено вантажовідправником, що автоматично свідчить про заповнення графи 19 представником відповідача.

Залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами (стаття 105 Статут залізниць України).

Статтею 122 Статуту залізниць України передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення (стаття 118 зазначеного Статуту).

Частиною першою статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачено, що обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників і одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів засвідчуються актами.

Аналогічну норму містить стаття 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, складеними станціями залізниць. За правилами цієї статті комерційний акт складається, зокрема, для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеними у транспортних документах. Вищевказаною статтею передбачено, що порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами. Правила складання актів затверджені наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.

Правила складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджено наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334.

Згідно з пунктом 10 Правила складання актів комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.

Отже, у пункті 10 цих Правил визначено перелік осіб-працівників залізниці, які мають право підписувати комерційні акти в силу їх посадового становища (начальник станції (його заступник) і начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), а також працівники залежно від обставин їх особистої участі у перевірці вантажу, який прибув на станцію залізниці. За наявності трьох підписів зазначених працівників залізниці комерційний акт вважатиметься таким, що складений згідно з вимогами пункту 10 Правил складання актів.

Таким чином, у наведеному пункті імперативно визначено суб`єктний склад працівників залізниці, які є уповноваженими особами на підписання комерційних актів, однак зазначена норма не виключає можливості залучення до складання комерційного акта й інших працівників залізниці поряд з особами, підписи яких є обов`язковим реквізитами комерційного акта.

За змістом частин першої, третьої статті 64 та частини третьої статті 65 Господарського кодексу України, підприємство як організаційна форма господарювання, може складатися з виробничих структурних підрозділів (виробництв, цехів, відділень, дільниць, бригад, бюро, лабораторій тощо) та самостійно визначає свою організаційну структуру, чисельність працівників та штатний розпис. Керівництво підприємством здійснюється його керівником, який призначається (обирається) власником (власниками) безпосередньо або через уповноважені органи чи наглядову раду такого підприємства (у разі її утворення) та відповідно до статуту є посадовою особою цього підприємства з правом розподілу обов`язків між працівниками підприємства.

Оскільки за відсутності в штатному розпису структурного підрозділу "Станція Волноваха" штатної одиниці - начальника вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи), то комерційний акт №486202/43/134 від 20.03.2020 є належним доказом у справі, оскільки підписаний заступником начальника станції - Шалімовим С.С., агентом комерційним Годлевською Г.М. та інженером р/в Годлевською О.О., тобто особами які уповноважені підписувати комерційні акти згідно з наказом № 200 від 21.02.2020.

Дослідивши обставини справи та надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд установив, що факт невідповідності маси вантажу, відправленого відповідачем, зафіксовано позивачем у комерційному акті №486202/43/134 від 20.03.2020, який складено залізницею із дотриманням вимог Правил складання актів, акт підписано трьома уповноваженими на його складання особами, повноваження яких підтверджуються матеріалами справи. Тому заперечення відповідача щодо підписання даного комерційного акту не уповноваженими на те посадовими особами спростовується матеріалами справи та не береться судом до уваги.

Комерційним актом №486202/43/134 від 20.03.2020 підтверджується, що в накладній №38395570 від 12.03.2020 вказана маса вантажу 65200 кг, а фактично маса вантажу вагона №38395570 склала 63650 кг, що на 1550 кг менше від маси, вказаної у накладній на перевезення. Зазначений комерційний акти у передбаченому порядку відповідачем не оскаржувався.

А тому суд приходить до висновку, що до даних правовідносин підлягають застосуванню приписи вищенаведених норм статей 118, 122 Статуту залізниць України, оскільки штраф підлягає стягненню за самий факт допущення вантажовідправником порушень, незалежно від того, чи завдано залізниці у зв`язку з цим збитків.

Такої ж думки дотримується Верховний Суд у постановах від 21.08.2019 у справі № 905/2360/18, від 16.10.2019 у справі № 910/143/19 та від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що зазначення у накладній маси вантажу є обов`язком вантажовідправника, перевірка правильності заповнення цього реквізиту є правом залізниці, факт неправильного зазначення відправником відомостей про масу вантажу засвідчується комерційним актом, а з відправника за невірно зазначену у накладній масу вантажу стягується штраф у п`ятикратному розмірі провізної плати за всю відстань перевезення.

Відповідно до наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку провізна плата по накладній №38395570 за вагон №64814817 складає 37343,00 грн (визначена в графі 31 накладної), а тому сума штрафу є наступною: 37343,00 х 5=186715,00 грн

Судом встановлено, що розрахунок суми штрафу виконано позивачем арифметично вірно.

За приписами частини першої статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з частиною першою статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Приписами Статуту залізниць України прямо передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній, в зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність правових підстав щодо зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, а також факт невірно вказаної відповідачем у залізничних накладних масу вантажу, позовні вимоги визнаються судом правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною третьою статті 2 ГПК України визначено, що основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов`язковість судового рішення; розумність строків розгляду справи судом; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до частини першої, третьої статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частин першої, третьої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 236 ГПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими доказами, які є належними, допустимими, достовірними та достатніми, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вищевикладеного.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 2800,73 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Техно-Транс" (40020, Сумська область, м. Суми, пр. Курський, 18-А, код ЄДРПОУ 38724350) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (84404, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, код ЄДРПОУ 40150216) штраф в сумі 186715,00 грн (сто вісімдесят шість тисяч сімсот п`ятнадцять грн 00 коп.) та 2800,73 грн (дві тисячі вісімсот грн 73 коп.) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено та підписано 24.09.2021.

Суддя В.Л. Котельницька