Постанова

від 15.09.2021 по справі 635/7340/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 635/7340/19 Головуючий суддя І інстанції Назаренко О. В.

Провадження № 22-ц/818/2667/21 Суддя доповідач Яцина В.Б.

Категорія: завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, крім відшкодування шкоди на виробництві

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 вересня 2021 року м. Харків.

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Яцини В.Б.

суддів колегії Бурлака І.В., Хорошевського О.М.,

за участю секретаря судового засідання Семикрас О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича на рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року , у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю Транспортна компанія Техно , третя особа ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої внаслідок ДТП,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ТОВ Транспортна компанія Техно-Трейд про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, спричиненої дорожньо-транспортною пригодою.

Позов мотивовано тим, що 22.04.2017р. на автодорозі сполученням Київ-Харків, на території Баришівського району Київської області, сталася дорожня-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 та автопоїзда у складі сідлового тягача марки Scania R420 , д/н НОМЕР_2 із напівпричепом цистерною марки Magyar SR34EBNA , д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який на час ДТП працював на посаді водія у ТОВ Транспортна компанія ТЕХНО-ТРЕЙД .

Зазначає, що сідловий тягач і напівпричіп на час ДТП належав відповідачу ТОВ Транспортна компанія ТЕХНО-ТРЕЙД . Вироком Баришівського районного суду Київської області від 19.02.2019 р. по справі № 355/38/18, який набрав законної сили 22.03.2019р., ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України .

Вказує, що у результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачі, водій ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які є дітьми позивача та які знаходились в автомобілі Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 отримали тілесні ушкодження: легкі садна і забиті місця. ОСОБА_1 отримала наступні ушкодження: закрита травма грудної клітини (перелому 2-4 ребер зліва, емфіземи середостіння і перикардіальної порожнини, двосторонній гідротаракс), струс головного мозку, рана язика, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. ОСОБА_2 (цивільна дружина ОСОБА_5 ) отримала наступні ушкодження: струс головного мозку, перелом кісток носа, рана в ділянці голови зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Зауважують, що під час лікування позивачами було витрачено на лікування суму грошових коштів, а саме 12 039,16 грн. Окрім цього, за весь період, з моменту вчинення дорожньо-транспортної пригоди позивачі були змушені прибувати до Київської області, а саме до органу досудового розслідування, прокуратури і суду, у зв`язку з чим ними було витрачено грошові кошти на загальну суму 23390,45 грн.

Згідно полісу № АК/2216141 та № АК/2216142 цивільно-правова відповідальність тягача і напівпричепа на момент ДТП була зареєстрована у ПрАТ Київський страховий дім . Позивачі зазначають, що на теперішній час, на офіційному сайті ПрАТ Київський страховий дім висвітлена інформація про те, що загальними зборами акціонерів ПрАТ Київський страховий дім від 10.08.2018 року прийнято рішення про припинення Приватного акціонерного товариства Київський страховий дім шляхом ліквідації у добровільному порядку за рішенням органу Товариства, уповноваженого на це установчими документами (за рішенням загальних зборів акціонерів ПрАТ Київський страховий дім ). Протокол загальних зборів акціонерів № 37 від 10.08.2018р. Ліквідатором призначено ОСОБА_8 (дана інформація міститься на веб-порталі http://ksd.net.ua).

Позивачі посилаються на правову позицію, викладену в постанові Великої палати Верховного Суду від 19 червня 2019р. № 465/4621/16 -к, в якій суд посилався та підтримав думку, висвітлену у постанові суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17, де суд зазначив таке: потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002 , може бути реалізоване безпосередньо поданням відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може симулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту .

У зв`язку з викладеним просили стягнути з ТОВ Транспортна компанія Техно-Трейд на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 35429,61 грн, та моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у розмірі 200000 грн та на користь ОСОБА_2 у розмірі 100000 грн., на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 19608,59 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвокат Кузнецов А.І. посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення та позов задовольнити в повному обсязі. Також просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15750 грн.

Скарга мотивована тим, що судом помилково зазначено, що позивачі повинні звернутись з позовом до засудженого, оскільки винний перебував з підприємством у трудових взаємовідносинах і на день ДТП знаходився при виконанні своїх службових обов`язків.

Зазначає, що право потерпілих на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. Зазначені правові висновки викладені у постанові ВСУ від 26 жовтня 2016 року у справі №6-954цс16 та від 14 лютого 2018 року у справі №344/10730/15-ц.

Судом не враховано ст.26-1 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів яким передбачено, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригода, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Позивачами заявлена вимога про відшкодування їм завданої моральної шкоди на двох позивачів у розмірі 300000 грн, передбачено ст.1194 ЦК України різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою повинна сплатити винна особа, яка становить 298796,08 грн.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ Транспортна компанія Техно-Трейд - адвокат Попов О.І. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що позивачі із жодними заявами про виплату страхового відшкодування до страхової компанії не зверталися.

Факт перебування страхової компанії у процедурі припинення жодним чином не позбавляє потерпілу особу права на отримання страхового відшкодування, задля чого законодавство передбачає особливий механізм на такий випадок.

Зауважує, що позивачами заявлено вимоги про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 23390,45 грн, які становлять витрати в рамках розгляду кримінального провадження які повинні вирішуватися в порядку глави 8 КПК України.

Вказує, що зміст позовної заяви не містить будь-якого обґрунтування заявленого до стягнення розміру моральної шкоди.

Колегія суддів, заслухала доповідь судді-доповідача, представника відповідача, за відсутності інших учасників справи, належним чином повідомлених про судове засідання, що відповідно до ст. 372 ЦПК України не перешкоджає подальшому її розгляду, перевірила законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги і вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Вказаним вимогам рішення суду першої інстанції відповідає.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.04.2017 р. на автодорозі сполученням Київ-Харків, на території Баришівського району Київської області, сталася дорожня-транспортна пригода за участю транспортного засобу Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , під керуванням водія ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та автопоїзда у складі сідлового тягача марки Scania R420 , д/н НОМЕР_2 із напівпричепом цистерною марки Magyar SR34EBNA , д/н НОМЕР_3 , під керуванням водія ОСОБА_3 , який на час ДТП працював на посаді водія у ТОВ Транспортна компанія ТЕХНО-ТРЕЙД . Внаслідок ДТП, через грубе порушення ОСОБА_3 п. 1.5., 2.3. (б), 10.1., 12.2., 1.10 Правил дорожнього руху України, який керував сідловим тягачем Scania R420 , д/н НОМЕР_2 із напівпричепом цистерною Magyar SR34EBNA , д/н НОМЕР_3 , позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 отримали тілесні ушкодження. ОСОБА_1 отримала наступні ушкодження: закрита травма грудної клітини (перелому 2-4 ребер зліва, емфіземи середостіння і перикардіальної порожнини, двосторонній гідротаракс), струс головного мозку, рана язика, які відносяться до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості. ОСОБА_2 (цивільна дружина ОСОБА_5 ) отримала наступні ушкодження: струс головного мозку, перелом кісток носа, рана в ділянці голови зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень. Зазначені обставини підтверджені вироком Баришівського районного суду Київської області від 19.02.2019 р. по кримінальному провадженню № 355/38/18, який набрав законної сили 22.03.2019 р., та матеріалами кримінальної справи, наданими позивачами. Зазначеним вироком суду ОСОБА_3 було визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, за фактом порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що судові витрати в сумі 23390,45 грн не підлягають стягнення в порядку відшкодування шкоди, що не позбавляє позивачів права звернутись до суду, який увалив вирок в порядку КПК України або в порядку цивільного судочинства із позовом до засудженого.

Щодо стягнення суми на лікування 12039,16 грн, та сум на відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції зазначив, що не підлягає стягненню оскільки заявлена в межах ліміту відповідальності страховика, проте позов пред`явлений до неналежного відповідача.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.

Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання, або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України).

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.4 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних кримінальних справ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки від 01 березня 2013 року №4, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Згідно вимог ст.979ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо)або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до положень ст.1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України регулюється Законом України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (надалі Закон).

Статтею 6 Закону передбачено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п.9.1. ст.9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до положень п.12.1 ст.12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

З матеріалів справи вбачається, що наданими доказами підтверджені витрати на лікування позивача ОСОБА_2 в сумі 12039,16 гривень.

Також, з матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність ТОВ Транспортна компанія ТЕХНО-ТРЕЙД , як власника транспортних засобів спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е марки Scania R420 , д/н НОМЕР_2 з напівпричепом цистерною-Е марки Magyar SR34EBNA , д/н НОМЕР_3 , застрахована у ПрАТ Київський страховий дім поліс ОСЦПВ АК/2216141 та ОСЦПВ АК/2216142 від 26.01.2017 року на страхову суму на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю - 200000,00 грн., за шкоду заподіяну майну - 100000,00 грн. Розмір франшизи - 500 грн. (за кожним полісом окремо) відповідно до Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 01.07.2004 № 1961-IV.

За даними витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, ФОП та громадських формувань № 1005922102 від 04.11.2019 року ПрАТ Київський страховий дім перебуває на стадії припинення, починаючи з 10.08.2018 року.

У свою чергу цивільно - правову відповідальність власника автомобілю, в якому знаходились позивачі, зареєстровано ТДВ СК Альфа-гарант за № ЦВ/17/1593 від 26.04.2017 (страхова компанія, у якій ОСОБА_4 має застраховану цивільно-правову відповідальність власника наземних транспортних засобів).

Вироком Баришівського районного суду Київської області від 19 лютого 2019 року встановлено факт взаємодії транспортних засобів, а саме спеціалізованого вантажного сідлового тягача-Е марки Scania R420 , д/н НОМЕР_2 з напівпричепом цистерною-Е марки Magyar SR34EBNA , д/н НОМЕР_3 , та автомобілю Renault Trafic , д/н НОМЕР_1 , результатом чого стало заподіяння шкоди здоров?ю позивачів, які в даній дорожньо-транспортній пригоді законом визнаються як треті особи.

Крім того, судом встановлено, що особа, винна в заподіянні шкоди позивачам, а саме ОСОБА_3 , перебував у трудових відносинах з відповідачем під час заподіяння шкоди, про що сторонами надані копії відповідних наказів.

У статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності, тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що ТОВ ТК Техно-Трейд`не є неналежним відповідачем та дійшов до висновку про відмову у задоволенні позову.

Оскільки позов про стягнення моральної шкоди та стягнення витрат на лікування в сумі 12039,16 на користь позивачів заявлено в межах ліміту відповідальності страховика, позов пред`явлено до ТОВ Транспортна Компанія Техно-Трейд , яка є неналежним відповідачем суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Згідно з частиною першою статті 118 КПК України процесуальні витрати складаються із: 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов`язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов`язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов`язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.

Відповідно до частини першої статті 126 КПК України суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою. Ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання, зокрема, про те, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі (пункт 13 частини першої статті 368 КПК України ).

Згідно з частиною другою статті 126 КПК України сторони кримінального провадження, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі мають право оскаржити судове рішення щодо процесуальних витрат, якщо це стосується їхніх інтересів.

З позову вбачається, що позивачі просять стягнути 23390,45 грн які були витрачені на дорогу до органу досудового розслідування, прокуратури і суду під час розслідування кримінального провадження.

Позивачами надані документи, а саме касові чеки, на оплату палива за 2017 - 2019 роки на загальну суму 23390 гривень 45 коп.

Проте такі витрати не можуть бути стягнуті за правилами цивільного судочинства, оскільки питання про розподіл процесуальних витрат за результатами судового розгляду у кримінальному провадженні вирішується, у тій справі, в якій вони були понесені, за правилами КПК України .

Транспортні витрати позивачів є судовими витратами у кримінальному провадженні, стягнення яких відбувається на підставі вироку або ухвали суду, що розглянув кримінальну справу по суті, що передбачено вимогами ст.ст. 125, 126 КПК України.

Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції позов в цій частині не підлягає задоволенню.

Оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, а доводи скарги цього висновку не спростовують, то відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Кузнецова Анатолія Ігоровича залишити без задоволення.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 23 вересня 2021 року.

Головуючий В.Б. Яцина.

Судді колегії І.В.Бурлака.

О.М.Хорошевський.