Рішення

від 21.09.2021 по справі 953/18523/20

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/18523/20

н/п 2/953/980/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Колесник С.А.,

за участю секретаря судового засідання Кудінової К.А.,

представника позивача - адвоката Головашич Ю.О.,

представника відповідачів - адвоката Поєдинцева Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгенівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ландграф Інна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом в якому просить: визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 22.07.2013 року, укладений між відповідачами: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ландграф І.М., зареєстровано в реєстрі № 169, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №4194250 від 22.07.2013 р., та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним та скасування пункту 4 Додатку № 2 Рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 685/17 від 21.06.2017 року "Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками", а саме: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 передати у спільну сумісну власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:01:018:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га за адресою: АДРЕСА_1 , індексний № рішення державної реєстрації: 35992838 від 05.07.2017 року, та скасувати державну реєстрацію права власності за вказаними особами; визнати договір купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, серія та номер: 1203, від 21.05.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №41204089 від 21.05.2018 року, та скасувати його державну реєстрацію; визнати договір купівлі-продажу житлового будинку недійсним, серія та номер: 1199, від 21.05.2018 року, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер №41204089 від 21.05.2018 року, та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір дарування від 04.03.2020 року, серія та номер 732, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанною Євгеніївною, державна реєстрація № 51471893 від 04.03.2020 року та скасувати його державну реєстрацію; визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 1196, виданий 24.04.2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанною Євгенівною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № рішення 53028286 від 08.07.2020 року о 19:48:58 год., індексний № рішення 53028492 від 08.07.2020 року о 20:07:20 год. та скасувати його державну реєстрацію; стягнути з відповідачів на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий сбір в розмірі 5 331 грн. 20 коп., а також витрати на правову допомогу та інші судові витрати.

Свої вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що на прибудинковій території будинку за адресою: АДРЕСА_2 (серед двору) ОСОБА_4 та ОСОБА_5 самовільно побудували будинок та в 2012 році на підставі рішення Київського районного суду м. Харкова від 28.12.2012 набули право власності. Постановою Харківського апеляційного суду від 30.06.2020 (за апеляційними скаргами одних з співвласників будинку АДРЕСА_2 ) рішення Київського районного суду міста Харкова від 28.12.2012 по справі № 2018/20027/2012 було скасоване, а в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання право власності на будинок було відмовлено. Набуття права власності на житловий будинок (що скасовано апеляційним судом), стало підставою для отримання у власність земельної ділянки для обслуговування самовільно побудованого житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га за адресою: АДРЕСА_2 . В подальшому ОСОБА_4 та ОСОБА_6 згідно договору купівлі-продажу від 21.05.2018 продали як житловий будинок, так і земельну ділянку ОСОБА_3 , який, в свою чергу, 04.03.2020 уклав договір дарування з ОСОБА_3 , який в подальшому уклав договір іпотеки з ОСОБА_8 , відповідно до якого право власності на житловий будинок і на земельну ділянку перейшло вже до останнього. Позивач стверджує, що Інспекцією ДАБК 09.10.2018 було здійснено вихід за вказаною адресою, в ході якого встановлено факт наявності будівлі складної конфігурації, орієнтовними розмірами 9,0х7,0 м., яка складається з трьох поверхів. У грудні 2018 року новобудова вже мала три поверхи з одного боку будинку та чотири поверхи з протилежного боку (новобудова розташована на краю схилу). Станом на 2020 рік площа самочинно побудованої споруди по вже складає 269,4 кв. м. Вважає, що здійсненим будівництвом було порушено його права, у зв`язка уз чим позивач вимушений був звернутися до суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.11.2020 справу передано для розгляду судді Колесник С.А.

Ухвалою судді від 17.11.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Харківської міської ради, треті особи: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Г.Ю., Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Ж.Є., Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих В.В. про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків (т.1 а.с.78-79).

23.11.2020 позивачем усунено недоліки позовної заяви (т.1 а.с.84).

Ухвалою суду від 09.12.2020 справу прийнято до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі, почато підготовче провадження (т.1 а.с.88).

24.12.2020 представник відповідачів ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 - адвокат Поєдинцев Д.О. подав до суду Відзив на позовну заяву (т.1 а.с.99-107).

31.12.2020 до суду від представника відповідача Харківської міської ради Прядко Л.В. надійшов Відзив у справі, у якому представник просив розгляд справи №953/18523/20 проводити без участі представника Харківської міської ради, прийняти законне обгрунтоване рішення, яке б не порушувало права законні інтереси третіх осіб (т.1 а.с.155-158).

28.01.2021 від позивача до суду надійшло клопотання про витребування доказів (т.1 а.с.201-202).

28.01.2021 позивачем до суду подана Уточнена позовна заява, у якій позивач просить:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу частини житлового будинку від 22.07.2013 року, укладений між відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Ландграф І.М., зареєстровано в реєстрі №169, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 4194250 від 22.07.2013 та скасувати його державну реєстрацію.

2. Визнати недійсним та скасувати пункт 4 Додатку № 2 Рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 685/17 від 21.06.2017 Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками , а саме: 4. ОСОБА_4 , ОСОБА_6 передати у спільну сумісну власність земельну ділянку, яка належить територіальній громаді м. Харкова (кадастровий номер 6310136600:01:018:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови (код КВЦПЗ - 02.01) для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га за адресою: АДРЕСА_2 , індексний № рішення державної реєстрації: 35992838, та скасувати державну реєстрацію права власності за вказаними особами;

3. Визнати договір купівлі - продажу земельної ділянки недійсним, серія та номер: 1203, від 21.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 41204089 від 21.05.2018 та скасувати його державну реєстрацію;

4. Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку недійсним, серія та номер: 1199, від 21.05.2018, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний № 41204089 від 21.05.2018 та скасувати його державну реєстрацію;

5. Визнати недійсним договір дарування від 04.03.2020, серія та номер 732, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанною Євгеніївною, державна реєстрація №51471893 від 04.03 2020 року та скасувати його державну реєстрацію;

6. Визнати недійсним договір іпотеки, серія та номер: 1196, виданий 24.04.2020, посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанною Євгеніївною, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №52061439 від 24.04.2020 о 19 год. 47 хв. 11 сек., індексний № рішення 53028492 від 08.07.2020 о 19:48:58 год., індексний № рішення 53028492 від 08.07.2020 о 20:07:20 год. та скасувати його державні реєстрації;

7. Стягнути з відповідачів на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 5331 грн. 20 коп., а також витрати на правову допомогу та інші судові витрати (т.1 а.с. 207-210).

02.02.2021 приватний нотаріус Бондаренко Г.Ю. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (т.1 а.с.248).

08.02.2021 до суду від представника відповідачів адвоката Поєдинцева Д.О. надійшов Відзив на уточнену позовну заяву (т.2 а.с.1-10).

23.02.2021 приватний нотаріус Марюхніч Ж.Є. подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності (т.2 а.с.12).

05.04.2021 позивач подав до суду клопотання про витребування доказів (т.2 а.с.64-66).

Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 05.04.2021 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів (т.2 а.с.69-71).

22.04.2021 на виконання ухвали суду від 05.04.2021 надійшли докази від Харківського обласного державного нотаріального архіву (т.2 а.с.74).

23.04.2021 на виконання ухвали суду від 05.04.2021 надійшли докази від приватного нотаріуса Марюхніч Ж.Є. (т.2 а.с.104).

23.04.2021 на виконання ухвали суду від 05.04.2021 надійшли докази від приватного нотаріусу Бондаренко Г.Ю. (т. 2 а.с. 169).

28.04.2021 до суду надійшов лист від приватного нотаріуса Непочатих В.В. від 20.04.2021 про те, що нею нотаріальна дія щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6310136600:01:018:0019 не вчинялась, тому документів такої нотаріальної справи не існує (т. 3 а.с. 3).

29.06.2021 до суду позивачем подано клопотання про допит свідків (т. 3 а.с. 15), яке в подальшому позивач просив залишити без розгляду.

29.06.2021 до суду від представника відповідачів Поєдинцева Д.О. надійшла заява про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, у разі відмови в задоволенні позову (т. 3 а.с. 30).

29.06.2021 до суду позивачем подано клопотання про долучення доказів (т. 3 а.с. 31).

29.06.2021 до суду позивачем подано клопотання про долучення до справи постанови Харківського апеляційного суду від 30.06.2020 по справі №2018/20027/2012 (т. 3 а.с. 97-105).

13.07.2021 до суду позивачем подано клопотання про долучення доказів (т. 3 а.с. 31).

20.07.2021 ухвалою суду прийнято до розгляду і долучено до матеріалів справи уточнену позовну заяву позивача ОСОБА_1 та закрито підготовче судове засідання, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Головашич Ю.О. позов підтримала та просила його задовольнити.

Представник відповідачів - адвокат Поєдинцев Д.О. проти задоволення позову заперечував.

Інші учасники справи не скористались своїм правом на участь в судовому засіданні, про час та місце проведення якого були сповіщені належним чином.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що рішенням Київського районного суду м. Харкова від 28 грудня 2012 року по справі № 2018/20027/2012, в якому ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 12 лютого 2013 року виправлено описку, позовні вимоги ОСОБА_4 , ОСОБА_5 задоволено, визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у рівних частках по 1/2 кожному право власності на житловий будинок літ. А-1, загальна площа якого складає 90,0 кв.м, житлова площа складає 67,9 кв.м та на гараж літ. Н, навіс літ. Б по АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 77-79).

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_11 , ОСОБА_12 постановою Харківського апеляційного суду від 30.06.2020 було скасовано рішення Київського районного суду міста Харків від 28.12.2012 по справі №2018/20027/2012 та ухвалено нове рішення яким позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Харківської міської ради про визнання права власності залишено без задоволення (т.1 а.с.31-47).

Згідно деталізованої Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, 22.07.2013 ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 22.07.2013 приватним нотаріусом ХМНО Ландграф І.М. реєстровий №169, продала, а ОСОБА_6 придбала 1/2 частину житлового будинку з надвірними будівлями, який розташований по АДРЕСА_2 . Зазначене також підтверджується копією договору купівлі-продажу від 22.07.2013, який знаходиться в матеріалах справи (т. 1 а.с. 165-167, т. 2 а.с. 75-76).

Рішенням Харківської міської ради №685/17 від 21.06.2017 "Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками", ОСОБА_4 , ОСОБА_6 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:01:018:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га. за адресою - АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 176).

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 21.05.2018 приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., реєстровий №1199, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_2 придбав у власність житловий будинок з надвірними будівлями, загальною площею 90,0 кв.м., житловою площею 67,9 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 105-107, 200-202).

За договором купівлі-продажу, посвідченого 21.05.2018 приватним нотаріусом ХМНО Бондаренко Г.Ю., реєстровий №1203, ОСОБА_4 , ОСОБА_6 продали, а ОСОБА_2 придбав у власність земельну ділянку кадастровий №6310136600:01:018:0019, площею 0,0227 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 170-171).

На підставі договору дарування, посвідченого 04.03.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., реєстровий №732, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 269,4 кв.м., житловою площею 80,0 кв.м., перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 104, 133).

На підставі договору дарування, посвідченого 04.03.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., реєстровий №734, право власності на земельну ділянку кадастровий №6310136600:01:018:0019, площею 0,0227 га., яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , перейшло від ОСОБА_2 до ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 136-137).

04.07.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було вчинено запис про реєстрацію за ОСОБА_13 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 269,4 кв.м., житловою площею 80,0 кв.м. та земельну ділянку кадастровий №6310136600:01:018:0019 за вказаною адресою. Реєстрація прав відбулася на підставі договору іпотеки, посвідченого 04.04.2020 приватним нотаріусом ХМНО Марюхніч Ж.Є., реєстровий №1196 (т. 2 а.с. 130-132).

Таким чином, судом встановлено, що на час розгляду справи дійсним власником житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 є ОСОБА_14 .

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

У рішенні Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року №18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняття "охоронюваний законом інтерес", як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Тобто, інтерес особи має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В частині 2 статті 16 ЦК України визначені способи захисту цивільних прав та інтересів, якими можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Під ефективним способом необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилось або зникло як таке.

Порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Зазначений підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведення порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Нормами цивільного законодавства передбачений спосіб захисту цивільних прав та інтересів, зокрема й шляхом визнання правочину недійсним, правові засади для застосування якого врегульовані приписами статей 215-236 Цивільного кодексу України.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; шляхом укладання правочинів суб`єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб`єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 628 зазначеного Кодексу зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Водночас, статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з частинами 1, 3 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним, спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину.

Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Самі по собі дії осіб, зокрема, щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці останні не доведуть, що цими діями порушуються їхні права. (Аналогічні правові позиції викладені в постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, від 16.10.2020 по справі № 910/12787/17).

Тобто саме на позивача покладений обов`язок обґрунтувати свої вимоги поданими до суду доказами, тобто довести, що його права та інтереси порушуються укладанням спірних договорів, а тому потребують захисту.

Отже, за змістом наведених правових норм визнанню правочину недійсним має передувати встановлення судом наявності порушення прав та інтересів позивача, який не є стороною цього правочину, а в разі відсутності такого порушення в позові має бути відмовлено.

Вищенаведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 09.04.2019 у справі № 908/1194/18, від 03.09.2019 у справі №910/14255/18, від 01.06.2016 у справі № 920/1771/14, від 30.11.2016 у справі № 910/31110/15, від 21.09.2016 у справі № 902/841/15, від 08.07.2020 у справі № 910/13840/18, від 04.06.2020 у справі № 916/1411/19, від 15.05.2020 у справі № 904/3938/18, а також у пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 911/1465/19, від 03.03.2020 у справі № 910/6091/19.

При цьому, вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Як свідчать матеріали справи, позов про визнання недійсним договорів подала особа, яка не була його стороною, - заінтересована особа.

Обґрунтовуючи необхідність визнання оспорюваних правочинів недійсними та визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яким у приватну власність відповідачів ОСОБА_4 , ОСОБА_6 було передано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_2 , позивач ОСОБА_1 стверджував, що постійно проживає та зареєстрований квартирі АДРЕСА_3 . Біля будинку його мешкання у його дворі відповідачі звели капітальну споруду - житловий будинок, розташування та знаходження якого призводить до порушення його права користування земельною ділянкою, на якій розташований будинок позивача (прибудинкова територія). Також позивач стверджує, що виходячи з розмірів споруди, висоти її поверхів, розташування вікон, сходів, він вважає, що відповідачі збудували не житловий будинок, а споруду громадського призначення, існування якої у дворі житлового будинку порушує його права.

Реалізуючи право на судовий захист і звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними правочинів, стороною якого не є, позивач зобов`язаний довести (підтвердити) в установленому законом порядку, яким чином оспорюваний ним договір порушує (зачіпає) його права та законні інтереси, а суд, у свою чергу, - перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує такі свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

Частинами 1, 2, 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи,поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Згідно з нормами частин 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Надаючи оцінку доводам позивача ОСОБА_1 щодо підстав недійсності оспорюваних договорів, суд вважає, що в порушення принципу змагальності та диспозитивності, позивачем не було надано суду беззаперечних доказів, які б свідчили, що оспорюваними правочинами щодо житлового будинку АДРЕСА_2 та земельної ділянки, було порушено його права. Так, позивачем не було надано суду доказів тому, що за житловим будинком АДРЕСА_2 було закріплена земельна ділянка з визначеною площею і що саме на цій земельній ділянці чи її частині відповідачі здійснили будівництво житлового будинку.

Також позивачем не було доведено суду, що він звертався до Харківської міської ради з приводу отримання права користування земельною ділянкою, яка розташована у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 , на якій відповідачі здійснили будівництво житлового будинку.

Суд критично ставиться до посилання позивача на постанову Харківського апеляційного суду від 30.06.2020, якою було задоволено апеляційні скарги ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та скасовано рішення Київського районного суду міста Харків від 28.12.2012 по справі №2018/20027/2012 і ухвалено нове рішення яким залишено без задоволення позов ОСОБА_4 , ОСОБА_5 до Харківської міської ради про визнання права власності, як на підставу для задоволення позову, оскільки судом апеляційної інстанції при оцінці законності і обґрунтованості рішення суду першої інстанції було надано загальну оцінку дотримання позивачами вимог чинного законодавства під час здійснення самовільного будівництва і не зроблено висновку про порушення прав фізичних осіб - мешканців прилеглого будинку, в тому числі прав позивача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції лише констатував, що в матеріалах справи відсутні дані щодо дотримання позивачами визначеної чинним законодавством процедури прийняття в експлуатацію новоствореного нерухомого майна та порядку проведення державної реєстрації і оформлення права власності на нього та отримання прав на земельну ділянку.

Дослідивши надану позивачем копію рішення Виконавчого комітету Київської районної ради м. Харкова від 19.10.1999 №248-21, а також копію Акту технічного обстеження гаражів і сараїв на прибудинкових територіях ЖЕУ -1 Київського району від 08.10.1999, суд встановив, що позивачу ОСОБА_1 не виділявся в користування сарай, гараж або споруда, які були розташовані за адресою: АДРЕСА_2 та позивачем не укладався договір на відшкодування житловій дільниці експлуатаційних витрат, пов`язаних з утриманням земельної ділянки, на якій розташовані гаражі та сараї, як то було передбачено п. 2 рішення №248-21 від 19.10.1999, оскільки суду таких доказів надано не було.

Посилання позивача, як на підставу задоволення його позовних вимог, що 21.05.2012 мешканці будинку АДРЕСА_2 звернулися до Департаменту Житлового господарства, в якому просили вирішити питання щодо зносу та вивезення споруд та сухостою, а також здійснити благоустрій території їхнього двору, а саме, облаштування паркингу та гаражних міст та отримали відповідне погодження - лист Департаменту від 08.08.2012 №5015/0/90-12 на ім?я ОСОБА_15 , суд розцінює як неналежний доказ порушення прав позивача ОСОБА_1 , оскільки на сторінці 3 власної позовної заяви позивач ОСОБА_1 стверджує, що саме мешканець квартири АДРЕСА_4 , гр. ОСОБА_16 проявив ініціативу зайнятися питанням зносу сараїв та облаштуванням парковки, а також дитячої площадки, на що власниками квартир були здані гроші. Але, в процесі, як думали власники квартир йдеться облаштування парковки, в протиріч серед двору був побудований одноповерховий житловий будинок, а гр. ОСОБА_16 , який повинен був займатися облаштуванням парковки, разом з грошима пропав, за місцем свого мешкання не з`являється, на дзвінки не відповідає.

Факт знесення сараїв та гаражів, які були розташовані за адресою: АДРЕСА_2 , саме гр. ОСОБА_15 підтверджується також листом Адміністрації Київського району Виконавчого комітету Харківської міської ради від 05.06.2014 за №КС-2-9448/0/1-14-616/0/189-14, згідно якого зі слів мешканців будівництво було розпочато на місці знесених ветхих сараїв. Будівництво виконано гр. ОСОБА_16 , проживаючим в кв. АДРЕСА_4 .

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність факту порушення саме відповідачами ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 прав мешканців житлового будинку АДРЕСА_2 , в тому числі позивача.

Щодо вимоги позивача визнати недійсним п. 4 Додатку № 2 Рішення 13 сесії Харківської міської ради 7 скликання № 685/17 від 21.06.2017 "Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками" суд зазначає наступне.

За змістом статті 14 Конституції України, з якою кореспондуються приписи частин першої, другої статті 373 Цивільного кодексу України та статті 1 Земельного кодексу України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються, зокрема, приписами Земельного кодексу України, а також прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Згідно із частинами першою - третьою статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Частинами першою, другою статті 83 ЗК України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

За змістом статті 144 Конституції України, статей 12, 122 ЗК України, статті 26 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" до виключної компетенції, зокрема, міських рад належить вирішення питань про надання у власність земельних ділянок із земель комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відтак вирішення питання про надання у власність спірної земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , належить до компетенції Харківської міської ради.

Відповідно до абзацу першого частини першої та частини другої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Рішенням Харківської міської ради №685/17 від 21.06.2017 "Про передачу громадянам у власність, надання в оренду земельних ділянок та припинення права користування (оренди) земельними ділянками", ОСОБА_4 , ОСОБА_6 надано у спільну сумісну власність земельну ділянку (кадастровий номер 6310136600:01:018:0019) за рахунок земель житлової та громадської забудови для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га. за адресою - АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 176).

Як вже було встановлено судом, позивач ОСОБА_1 не звертався до Харківської міської ради з приводу отримання права користування земельною ділянкою, яка розташована у дворі житлового будинку АДРЕСА_2 , на якій відповідачі здійснили будівництво житлового будинку.

Відтак, Харківською міською радою було реалізовано власні повноваження щодо розпорядження землями комунальної форми власності, шляхом передачі у приватну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_6 земельної ділянки кадастровий номер 6310136600:01:018:0019, реалізація яких не призвела до порушення прав позивача. Той факт, що постановою Харківського апеляційного суду від 30.06.2020 було скасовано рішення Київського районного суду м. Харків від 28.12.2012, на підставі якого відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набули у власність житловий будинок, розташований на вказаній земельній ділянці, не є безумовною підставою для скасування рішення органу місцевого самоврядування, який вирішував питання щодо передачі у власність земельної ділянки, оскільки судом не встановлено порушень прав позивача ОСОБА_1 з цього приводу. Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 04.12.2019 у справі №910/15262/18, від 11.02.2020 у справі №922/1159/19, від 16.10.2020 по справі №910/12787/17.

Таким чином, встановивши відсутність порушених, невизнаних або оспорюваних прав позивача ОСОБА_1 на земельну ділянкукадастровий номер 6310136600:01:018:0019, суд приходить до висновку про наявність достатніх підстав для відмови у задоволенні позову в цій частині.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц).

Таким чином, звернення позивача до суду з відповідним позовом, вимоги якого спрямовані на визнання недійсним рішення міської ради про передачу земельної ділянки у власність та визнання правочинів щодо відчуження нерухомого майна недійсними, не сприятиме належному захисту або відновленню порушених, оспорюваних або невизнаних прав позивача, що у свою чергу свідчить про обрання позивачем неефективного способу захисту, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки суду не надано належних, допустимих і достатніх доказів, які б у своїй сукупності свідчили про наявність підстав для визнання укладених правочинів недійсними, як і не надано доказів порушення прав позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 10, 12, 76-83, 133, 141, 209-211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Харківської міської ради, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгенівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ландграф Інна Миколаївна про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання договору дарування недійсним, визнання договору іпотеки недійсним, скасування рішення - відмовити у повному обсязі.

Скасувати заходи забезпечення позову, які були застосовані на підставі ухвали Київського районного суду міста Харкова від 17.11.2020 по справі № 953/18523/20 у вигляді заборони державним реєстраторам Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно вчиняти будь-які реєстраційні дії (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації права власності та інших речових прав, у тому числі реєстрацію правочинів щодо відчуження, передачі у володіння та користування третім особам, будь - якого іншого обтяження та інше) на наступне майно: житлову будівлю за адресою: АДРЕСА_2 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_17 ; земельну ділянку, кадастровий номер 6310136600:01:018:0019, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) площею 0,0227 га за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2021.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Відповідач: ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Відповідач: ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 .

Відповідач: ОСОБА_7 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 .

Відповідач: Харківська міська рада, розташована за адресою: 61003, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 7.

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Бондаренко Ганна Юріївна, здійснює свою діяльність за адресою: 61000, м. Харків, вул. Гоголя, буд. 5.

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Марюхніч Жанна Євгеніївна, здійснює свою діяльність за адресою: 61000, м. Харків, вул. Лермонтовська, буд. 20.

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Непочатих Вікторія Володимирівна, здійснює свою діяльність за адресою: 61001, м. Харків, м-н. Конституції, буд. 1, під`їзд 8.

Третя особа: Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Ланграф Інна Миколаївна, здійснює свою діяльність за адресою: 61135, м. Харків, вул. Гв. Широнінців, буд. 44.

Повне судове рішення складено та підписано 27 вересня 2021 року.

Суддя Колесник С.А.