Постанова

від 21.09.2021 по справі 615/103/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

21 вересня 2021 року

м. Харків

справа № 615/103/20

провадження № 22-ц/818/4148/21

провадження № 22-ц/818/4151/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про визнання права власності на урожай, стягнення набутих без достатньої правової підстави коштів та орендної плати за апеляційними скаргами представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 березня 2021 року та на ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2021 року, постановлені під головуванням судді Токмакової А.П., в залі суду в місті Валки Харківської області,-

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя про визнання права власності на урожай, стягнення набутих без достатньої правової підстави коштів та орендної плати.

Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 30 березня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

У квітні представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду клопотання про стягнення судових витрат.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2021 року у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

В апеляційних скаргах представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення та ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача, а також задовольнити клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 14 000 грн.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; ОСОБА_1 зазначає, що з 01 лютого 2018 року орендні відносини між нею та ПСП Нове життя припинені. Проте відповідач у 2019 році засіяв належну їй земельну ділянку цукровим буряком та в подальшому зібрав врожай. Позивачка вважає, що такі дії ПСП Нове життя є незаконними та позбавили її можливості самостійно використовувати земельну ділянку та отримати прибуток. При цьому апелянт вказує, що факт невиключення з Державного реєстру прав запису про речове право, що виникло на підставі договору оренди землі, який визнано судом припиненим, не може ставити під сумнів припинення орендних правовідносин між сторонами договору оренди землі від 01 лютого 2018 року, адже первинним щодо проведення відповідних реєстраційних дій є визнання іншого речового права припиненим на підставі рішення суду, яке у разі набрання ним законної сили є обов`язковим до виконання, в тому числі державним реєстратором. На момент посіву та збирання врожаю ПСП Нове життя не був законним землекористувачем в розумінні Закону України Про оренду землі та Земельного Кодексу України. Тому позивачка вважає, що має право на врожай, зібраний на належній їй земельній ділянці. Крім того відповідачем не сплачена орендна плата за договором за 2017 рік; а продовжуючи користуватися без належної правової підстави земельною ділянкою у 2018 році та 2019 році, ПСП Нове життя також повинно було сплатити орендну плату за землю за вказані роки.

Обгрунтовуючи незаконність ухвали суду від 29 квітня 2021 року, апелянт посилався на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив позивачу у стягненні витрат на правову допомогу. Представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивачки 14 000 грн. витрат на правову допомогу.

Приватне сільськогосподарське підприємство Нове життя надало відзив на апеляційні скарги, просило відмовити у задоволенні апеляційної скарги.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення та ухвали суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №191005110 від 02.12.2019 року, на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 28.05.2019 року у справі №615/694/18 речове право припинено з 25.11.2019 року, тому ПСП Нове життя на час виникнення спірних правовідносин правомірно володіло та користувалося спірною земельною ділянкою, тобто було належним землекористувачем та набуло права власності на врожай цукрового буряку. Крім того позивачем не доведено порушення прав орендодавця з боку відповідача щодо невиплати орендної плати. З урахуванням того, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, тому відсутні підстави і для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правову допомогу.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що 31 грудня 2005 року між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя було укладено договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 5,43 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради, нормативна грошова оцінка якої становить 62 368,07 грн., строком на 10 років. (а.с.69-70 т.1).

Після смерті ОСОБА_3 , рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 липня 2017 року право власності на земельну ділянку площею 5,43 га, що розташована на території Олександрівської сільської ради, визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом (а.с.9 т.1).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №195826299 від 10.01.2020 року, на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 25.07.2017 року державним реєстратором Шевченко О.В. Валківської РДА Харківської області 14.11.2017 року здійснено запис про право власності ОСОБА_1 № НОМЕР_1 на земельну ділянку кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, площею 5,43 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с.11 т.1).

При цьому сторони не заперечують, що рішенням Валківського районного суду Харківської області від 28 травня 2019 року договір оренди землі від 31.12.2005 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, укладений між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя , що зареєстрований 31.01.2008 року, визнано припиненим з 01.02.2018 року. Також визнано недійсною додаткову угоду б/н від 18.01.2018 року до Договору оренди землі від 31.12.2005 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, укладену між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя . Скасовано запис про державну реєстрацію права оренди вищевказаної земельної ділянки за додатковою угодою про поновлення договору оренди землі б/н від 31.12.2005 року, внесений державним реєстратором Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області Клінкуш М.Л. (а.с.12-15 т.1).

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №191005110 від 02.12.2019 року, державним реєстратором Клінкуш М.Л. Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області 24.03.2017 року за №19732967 зареєстрований договір оренди землі від 31.12.2005 року, строком на 10 років, виданий 31.01.2008 року, видавник ПСП Нове життя , відносно земельної ділянки з кадастровим номером 6321280300:02:000:0076, площею 5,43 га, орендар ПСП Нове життя , орендодавець ОСОБА_4 . Строк дії до 31.01.2018 року. На підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 28.05.2019 року речове право припинено з 25.11.2019 року (а.с.16 т.1).

Згідно листа ГУ Держгеокадастру в Харківській області від 07.12.2020 року, нормативна грошова оцінка 1 га ріллі у Валківському районі Харківської області станом на 01.01.2018 року складала 33 437,82 грн. (а.с.174 т.1).

Згідно витягу із технічної документації, виготовленого ГУ Держгеокадастру в Харківській області 18.02.2020 року, щодо земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, нормативна грошова оцінка становить 198 536,69 грн. (а.с.72 т.1).

Сторони також не заперечують, що на полі, де в тому числі розташована і земельна ділянка ОСОБА_1 , ПСП Нове життя було здійснено посів цукрового буряка 2 різних видів, а саме: насіння Пушкін , яке було придбано в 2019 році, та насіння цукрового буряка Клеопатра , залишок якого залишився з 2018 року. Який саме цукровий буряк посіяний на земельній ділянці ОСОБА_1 представник відповідача зазначити не може, оскільки на підприємстві не ведеться документальний облік співвідношення сортів буряка, посіяного на певній земельній ділянці чи на полі вцілому.

Як вбачається із видаткових накладних №189 від 19.03.2018 року та №780 від 02.04.2019 року, ПСП Нове життя 05.03.2018 року замовило насіння цукрового буряку Клеопатра в кількості 400 кор. на загальну суму 1 197 944 грн., та 19.03.2019 року насіння цукрового буряка Пушкін в кількості 875 пак. на загальну суму 2 470 510 грн.

За інформацією управління агропромислового розвитку Валківської РДА Харківської області №07-21/577 від 27.12.2019 року, згідно оперативної інформації, середня урожайність цукрового буряка по ПСП Нове життя в 2019 році становить 550 ц/га.

Згідно висновку експерта №9003/14681 від 28.12.2020 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, загальна ринкова вартість 2986,5ц цукрових буряків на момент проведення досліджень складає 246 763,04 грн. (а.с.159-165 т.1).

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на те, що з 01.02.2018 року орендні відносини між сторонами відсутні, проте незважаючи на закінчення строку дії договору оренди та визнання додаткової угоди недійсною, відповідач продовжує використовувати належну їй земельну ділянку без належних правових підстав, чим порушує її права власника щодо використання зазначеної земельної ділянки. В 2019 році відповідачем засіяно земельну ділянку цукровим буряком та в подальшому зібрано врожай, що є незаконним. Позивачка вважає, що своїми діями відповідач позбавив її можливості самостійно використовувати власну земельну ділянку та отримати прибуток. ОСОБА_1 вважає, що сума у розмірі 259 101,59 грн. є вартістю безпідставно набутого відповідачем майна, яка повинна бути їй сплачена ПСП Нове життя . Також зазначила, що оскільки орендні відносини між сторонами були припинені з 01.02.2018 року, користування земельною ділянкою у 2018-2019 роках відбувалося без договору та відповідно без належної правової підстави. Нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі у Харківській області станом на 01.01.2018 року становила 33 437,82 грн., а станом на 01.01.2019 року - 198 536,69 грн., тому позивачка вважає, що за користування спірною земельною ділянкою у 2018-2019 роках відповідач має сплатити їй 11 403,10 грн. З урахуванням збільшених позовних вимог (а.с.171-172 т.1) ОСОБА_1 просила суд визнати за нею право власності на врожай цукрового буряку, зібраного у 2019 році із земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, площею 5,43 га, що розташована на території Валківського району Харківської області; стягнути з відповідача на її користь набуті без достатньої правової підстави кошти в сумі 259 101,59 грн., яка складається із: 246 763,4 грн. - вартість безпідставно набутого майна та 11 403,10 грн. - плата за користування земельною ділянкою без належної правової підстави; а також просила суд стягнути з відповідача на її користь орендну плату за 2017 рік в розмірі 935,43 грн.

У відповідності до ст. 4 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, площею 5,43 га, цільове призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Валківського району Харківської області.

Як встановлено ч. 1 ст. 90 ЗК України, власники земельних ділянок мають право:

а) продавати або іншим шляхом відчужувати земельну ділянку, передавати її в оренду, заставу, спадщину, довірчу власність;

б) самостійно господарювати на землі;

в) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію;

г) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі;

ґ) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом;

д) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ч. 2 ст. 90 ЗК України).

Відповідно до ст. 152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом:

а) визнання прав;

б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною;

г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування;

ґ) відшкодування заподіяних збитків;

д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивачка, зокрема, просила суд визнати за нею право власності на врожай цукрового буряку, зібраного у 2019 році із земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, площею 5,43 га, що розташована на території Валківського району Харківської області; оскільки після припинення орендних правовідносин з відповідачем, останній продовжує користуватися земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Згідно з вимогами ст. 392 ЦК України особа має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності, зокрема, якщо це право оспорюється або не визнається іншими особами.

Статтею 34 Закону України Про оренду землі передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві ділянку на умовах, визначених договором. При цьому орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

Таким чином належним способом захисту позивачки у спірних правовідносинах є саме стягнення грошових коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Підстав для визнання за позивачкою права на врожай та стягнення його вартості колегія суддів не вбачає.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених ст.11 ЦК України).

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

Для виникнення зобов`язання, передбаченого ст. 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося.

Главою 83 ЦК України врегульовано відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч.1 та ч. 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Зазначені висновки щодо кондиційних зобов`язань є усталеними, неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 629/4628/16-ц та від 20 листопада 2018 року в справі № 922/3412/17.

Як встановлено вище, рішенням Валківського районного суду Харківської області від 28 травня 2019 року договір оренди землі від 31.12.2005 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, укладений між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя , що зареєстрований 31.01.2008 року, визнано припиненим з 01.02.2018 року. Також визнано недійсною додаткову угоду б/н від 18.01.2018 року до Договору оренди землі від 31.12.2005 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, укладену між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя . Скасовано запис про державну реєстрацію права оренди вищевказаної земельної ділянки за додатковою угодою про поновлення договору оренди землі б/н від 31.12.2005 року, внесений державним реєстратором Шевченківської селищної ради Шевченківського району Харківської області Клінкуш М.Л. (а.с.12-15 т.1).

Вказане рішення набрало законної сили. Таким чином договір оренди землі від 31.12.2005 року щодо земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076, є припиненим саме з 01.02.2018 року.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права №191005110 від 02.12.2019 року, державна реєстрації припинення речового права ПСП Нове життя на вищевказану земельну ділянку здійснена 25.11.2019 року (а.с.16 т.1).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 2 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Тобто внесення до Державного реєстру прав запису про припинення речового права (права оренди) є офіційним підтвердженням існування юридичного факту припинення речового права на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 28 травня 2019 року. Такий факт не створюється реєстраційною дією.

Факт не виключення з Державного реєстру прав запису про речове право, що виникло на підставі договору оренди землі, який визнано судом припиненим, не може свідчити про неприпинення орендних правовідносин між сторонами договору. Первинним щодо проведення відповідних реєстраційних дій є визнання іншого речового права припиненим на підставі рішення суду, яке у разі набрання ним законної сили, є обов`язковим до виконання, в тому числі державним реєстратором.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та помилково дійшов висновку про те, що на час виникнення спірних правовідносин ПСП Нове життя правомірно володіло та користувалося спірною земельною ділянкою, оскільки речове право орендаря на спірну земельну ділянку припинено з 25.11.2019 року (з дати державної реєстрації припинення речового права).

Колегія суддів зауважує, що на підставі рішення Валківського районного суду Харківської області від 28 травня 2019 року договір оренди землі від 31.12.2005 року є припиненим саме з 01.02.2018 року (а.с.12-15 т.1).

Із припиненням договору оренди відповідач втратив статус землекористувача земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076. Проте ПСП Нове життя земельну ділянку не повернув власникові; фактично продовжував користуватися нею.

Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом д частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Тому відповідач зобов`язаний сплатити кошти, які без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки, зберіг у себе.

Відповідно до статті 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою за розмір земельного податку: для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування, не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь, не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки; для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено: у розмірі не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області, для сільськогосподарських угідь не менше 0,3 відсотка та не більше 5 відсотків нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Автономній Республіці Крим або по області; не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно п.289.1. ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України Про оцінку земель , дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки, оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

З матеріалів справи убачається, що нормативна грошова оцінка 1 га ріллі у Валківському районі Харківської області станом на 01.01.2018 року складала 33 437,82 грн. (а.с.174 т.1), а станом на 01.01.2019 року нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 6321280300:02:000:0076 становить 198 536,69 грн. (а.с.72 т.1).

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягненню грошові кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави у розмірі 11 403,12 грн., з яких: 5 447,02 грн. - за користування вищевказаною земельною ділянкою без належної правової підстави у 2018 році (33 437,82*5,43)*3/100), та 5 956,10 грн. - за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави у 2019 році.

Крім того стягненню з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 підлягає також орендна плата за землю за 2017 рік у розмірі 935,43 грн., з огляду на таке.

Згідно зі статтею 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до статті 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Судом встановлено, що договір оренди землі від 31.12.2005 року, укладений між ОСОБА_3 та ПСП Нове життя , був зареєстрований 31.01.2008 року, та діяв до 31.01.2018 року.

Умовами вказаного договору сторонами було погоджено, що орендна плата за землю становить 1,5% вартості земельної ділянки. Пунктом 5 Договору передбачено, що нормативно грошова оцінка землі становить 62 361,97 грн. Таким чином, орендна плата складає 935,43 грн.

Натомість за 2017 рік ПСП Нове життя орендну плату не сплатило. Доказів на спростування наявної заборгованості з орендної плати за 2017 рік відповідачем суду не надано.

Висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено порушення прав орендодавця з боку відповідача щодо невиплати орендної плати, - не відповідають фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в частині наявності підстав для стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 грошових коштів за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у розмірі 11 403,12 грн., а також в частині наявності підстав для стягнення з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 орендної плати за землю за 2017 рік у розмірі 935,43 грн., - спростовують висновки суду першої інстанції в зазначеній частині.

Разом з тим колегія суддів вважає, що вимоги позивачки про стягнення з відповідача вартості врожаю з цукрового буряку, зібраного у 2019 році, як безпідставно набутого майна у розмірі 246 763,04 грн. є необгрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сторони не заперечують, що на полі, де, в тому числі, розташована і земельна ділянка ОСОБА_1 , ПСП Нове життя було здійснено посів цукрового буряка 2 різних видів, а саме: насіння Пушкін , яке було придбано в 2019 році, та насіння цукрового буряка Клеопатра , залишок якого залишився з 2018 року. Який саме цукровий буряк посіяний на земельній ділянці ОСОБА_1 представник відповідача зазначити не може, оскільки на підприємстві не ведеться документальний облік співвідношення сортів буряка, посіяного на певній земельній ділянці чи на полі вцілому.

Як вбачається із видаткових накладних №189 від 19.03.2018 року та №780 від 02.04.2019 року, ПСП Нове життя 05.03.2018 року замовило насіння цукрового буряку Клеопатра в кількості 400 кор. на загальну суму 1 197 944 грн., та 19.03.2019 року насіння цукрового буряка Пушкін в кількості 875 пак. на загальну суму 2 470 510 грн.

За інформацією управління агропромислового розвитку Валківської РДА Харківської області №07-21/577 від 27.12.2019 року, згідно оперативної інформації, середня урожайність цукрового буряка по ПСП Нове життя в 2019 році становить 550 ц/га.

З матеріалів справи убачається, що згідно висновку експерта №9003/14681 від 28.12.2020 року за результатами проведення судової товарознавчої експертизи, загальна ринкова вартість 2986,5ц цукрових буряків на момент проведення досліджень складає 246 763,04 грн. (а.с.159-165 т.1).

В судовому засіданні у суді першої інстанції судовий експерт Донцова О.С. підтвердила, що вартість цукрового буряку під час проведення вищевказаної експертизи визначалася за врожай, зібраний у 2020 році.

Таким чином матеріали справи взагалі не містять належних доказів вартості врожаю цукрового буряку, зібраного відповідачем на спірній земельній ділянці у 2019 році.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Стягненню з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 підлягають грошові кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у розмірі 11 403,12 грн., а також орендна плата за землю за 2017 рік у розмірі 935,43 грн. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Статтею 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

При подачі позовної заяви позивачкою було сплачено судовий збір на загальну суму 2 591,10 грн. (а.с.8 т.1, а.с.68 т.1, а.с.173 т.1). При подачі апеляційної скарги сплачено 3 886,54 грн. (а.с.23 т.2). З урахуванням часткового задоволення як позовних вимог, так і вимог апеляційної скарги (з 259 101,59 грн. на 12 338,55 грн), з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 310 грн., з яких: 124 грн. - судовий збір за позовну заяву, та 186 грн. - судовий збір за апеляційну скаргу.

Матеріали справи свідчать про те, що після ухвалення оскаржуваного судового рішення, 12 квітня 2021 року, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала до суду клопотання про стягнення судових витрат, а саме: просила стягнути з ПСП Нове життя на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000 грн. (а.с.1-2 т.2). Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2021 року у задоволенні вказаного клопотання було відмовлено.

Висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивачки витрат на правничу допомогу, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат. Так судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Зі змісту статті 58 ЦПК України вбачається, що сторона, третя особа, а також особа, якій за законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Відповідно до статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно статті 15 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Судом встановлено, що 12 січня 2018 року між Адвокатським об`єднанням Корт Райдер , в особі керуючого партнера Прокопченка Сергія Валерійовича, та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.32-33 т.1).

Пунктом 5 вказаного договору погоджені умови щодо вартості послуг і порядок розрахунків.

Згідно рахунку-фактури від 26.11.2019 року позивачкою сплачено 6 000 грн., як передоплата правової допомоги (а.с.30 т.1). Згідно рахунку-фактури від 31.03.2021 року ОСОБА_1 також сплачено 8 000 грн. оплати правової допомоги (а.с.3 т.2).

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фінансовий розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумний та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову, витрати пов`язанні з розглядом справи покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Колегія суддів вважає, що наявні підстави для стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 658 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Валківського районного суду Харківської області від 30 березня 2021 року та ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 29 квітня 2021 року - скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 грошові кошти за користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, у розмірі 11 403,12 грн.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 орендну плату за землю за 2017 рік у розмірі 935,43 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 310 грн., з яких: 124 грн. - судовий збір за позовну заяву, та 186 грн. - судовий збір за апеляційну скаргу.

Стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Нове життя на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 658 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 24.09.2021 року.