Рішення

від 24.09.2021 по справі 922/2801/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" вересня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2801/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Суслової В.В.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемаштранс"(53200, м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 38475017 ) до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) про стягнення коштів без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемаштранс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до державного підприємства "Електроважмаш", в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №236/2 від 16.11.2020 у розмірі 131982,19 грн., з яких: 123840,00 грн. -сума основного боргу, 2740,73 грн. - інфляційні збитки, 5058,78 грн. - пеня, 342,68 грн.-1% річних. Витрати зі сплати судового збору та витрати на правову допомогу позивач також просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконання відповідачем зобов`язань за Договором №236/2 від 16.11.2020 в частині оплати за надані послуги з ремонту трансформатора ТМ-630/6/0,4 інвентарний № 160053 трансформаторної підстанції №5 жил. селища.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2801/21. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Відповідачеві, згідно ст. 251 ГПК України, встановлено строк 15 днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов. Роз`яснено, що у разі ненадання відзиву на позов у встановлений судом строк, справа згідно з ч. 9 ст. 165 ГПК України буде розглянута за наявними в ній матеріалами. Також, роз`яснено сторонам, що відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

04.08.2021 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вх. № 18157, в якому відповідач просить суд: вимогу про стягнення основної суми боргу у розмірі 123840,00 грн. залишити на розсуд суду; вимогу щодо стягнення пені залишити на розсуд суду з врахуванням контррозрахунку відповідача та клопотання про зменшення пені до 85%; вимогу про стягнення річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду з врахуванням контррозрахунку відповідача; розмір витрат на правову допомогу зменшити до 1500,00 грн., здійснити розподіл судових витрат відповідно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповіді на відзив позивач до суду не надав.

Водночас, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд звертає увагу, що кінцевим строком вирішення даного спору, у відповідності до ст. 248 ГПК України, є 18.09.2021, проте, зважаючи на перебування судді Суслової В.В. у щорічній тарифній відпустці з 15.09.2021 по 23.09.2021, рішення у даній справі постановлено у перший робочий день судді, тобто 24.09.2021.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

16 листопада 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Елемаштранс та Державним підприємством Завод Електроважмаш було укладено Договір № 236/2 (далі - Договір) щодо надання послуг з ремонту трансформатора ТМ-630/6/0,4 інвентарний № 160053 (далі - трансформатор) трансформаторної підстанції № 5 жил. селища.

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець зобов`язується надати Замовнику послуги з ремонту трансформатора ТМ-630/6/0,4 інв.№160053 трансформаторної підстанції № 5 жил. селища , що вказана в Дефектному акту №1 від « 07»серпня 2020р., який є невід`ємною частиною цього Договору (Додаток № 1) та Технічному завданні від 01.09.2020р. Додаток №3). Замовник зобов`язується прийняти від Виконавця послуги з ремонту трансформатора ТМ-630/6/0,4, а також оплатити їх в порядку, передбаченому цим Договором.

Згідно п. 2.2. Договору, транформатор ТМ-630/6/0,4 інв.№160053 передається в ремонт па територію Виконавця та повертається Замовнику по акту приймання - передачі обладнання і за рахунок Замовника.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що здавання послуг з ремонту Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг.

У відповідності до п.2.5. Договору, підписання Акта приймання-передачі наданих послуг представником Замовника є підтвердженням відсутності претензій з його боку.

Згідно п. 4.3. Договору, загальна вартість послуг за цим Договором складає 123840,00 грн.

Відповідно п. 5.1. Договору, оплата за надані послуги здійснюється Замовником на підставі отриманого рахунку Виконавця.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату за фактом надання послуг впродовж 30 календарних днів.

Розділом 7 Договору передбачена відповідальність сторін.

У п. 7.5. Договору визначено, що у разі порушення строків оплати послуг, передбачених Договором, виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні витрати.

Відповідно до п. 7.6. Договору, за порушення строку остаточного розрахунку (оплати послуг), передбачених Договором, виконавець має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 10.1. Договору передбачено, що у разі неможливості врегулювання суперечок шляхом переговорів, сторони застосовують обов`язковий претензійний порядок. Строк відповіді на претензію 30 календарних днів.

Згідно із п. 10.2. Договору, після закінчення терміну розгляду претензії всі суперечки, розбіжності і конфлікти, що виникли у зв`язку з виконанням цього Договору, а також у разі його зміни або розірвання, підлягають розгляду в Господарському суді Харківської області.

У відповідності до п.11.2 Договору, даний Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими особами Сторін і діє до 31 грудня 2021 року.

Факт передачі трансформатора позивачу для проведення ремонтних робіт підтверджується накладної № 315 від 08 грудня 2020 року та актом приймання-передачі обладнання в ремонт від 09 грудня 2020 року.

Свої договірні зобов`язання за Договором щодо надання послуг з ремонту трансформатора позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актом приймання-передачі трансформатора з ремонту від 04.03.2021року, товарно-транспортною накладною від 03 березня 2021 року та актом приймання виконаних робіт від 23.03.2021 року на загальну суму робіт (послуг) 123 840,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем, в порушення умов Договору, оплату виконаних робіт з ремонту трансформатора не здійснив, внаслідок чого заборгованість останнього становить 123 840,00 грн.

10.06.2021 Позивачем на адресу Відповідача була направлена претензія Вих. № 135 від 10.06.2021 з вимогою сплатити заборгованість. Відповіді Відповідач на претензію не надав та заборгованість за Договором №236/2 від 16.11.2020 у розмірі 123 840,00 грн. грн. не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за Договором №236/2 від 16.11.2020 у розмірі 131982,19 грн., з яких: 123840,00 грн. - сума основного боргу, 2740,73 грн. - інфляційні збитки, 5058,78 грн. - пеня, 342,68 грн. -1% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1. ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживаєься в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За правилами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач виконав, а відповідач прийняв роботу за Договором на загальну суму 123 840,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 20840,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт від 23.03.2021 (форма КБ-2в) від 23 березня 2021 року, який підписаний уповноваженими представниками сторін без зауважень та скріплені печатками підприємств.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату за фактом надання послуг впродовж 30 календарних днів.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що здавання послуг з ремонту Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг.

Акт приймання виконаних робіт підписано сторонами 23.03.2021.

Проте, в порушення умов Договору, відповідач не розрахувався з позивачем за виконану останнім роботу, внаслідок чого заборгованість відповідача склала 123840,00 грн.

Отже, враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання свого зобов`язання за Договором №236/2 від 16.11.2020.

В той же час, в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано доказів, які б свідчили про сплату суми основної заборгованості за Договором у розмірі 123840,00 грн., при цьому вказана сума заборгованості відповідачем не спростовується.

За таких обставин, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача суми основної заборгованості за Договором №236/2 від 16.11.2020 у розмірі 123840,00 грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача 1% річних у розмірі 342,68 та 2740,73 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

У п. 7.5. визначено, що у разі порушення строків оплати послуг, передбачених Договором, виконавець має право вимагати оплату 1% річних та інфляційні витрати.

За розрахунками позивача стягненню з відповідача за період з 04.04.2021 по 13.07.2021 підлягає 1% річних на загальну суму 342,68 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 2740,73 грн.

Згідно контррозрахунку відповідача за період з 25.04.2021 по 13.07.2021 сплаті підлягає 1% річних у загальній сумі 271,43 грн. та інфляційні втрати у загальній сумі 1860,82 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 116 ГПК України, перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що замовник здійснює оплату за фактом надання послуг впродовж 30 календарних днів.

Пунктом 2.3. Договору сторони погодили, що здавання послуг з ремонту Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі наданих послуг.

Акт приймання виконаних робіт підписано сторонами 23.03.2021.

Перевіривши правильність нарахування 1% річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що позивачем не було враховано положення п. 2.3. та 5.2. Договору, що призвело до збільшення кількості днів прострочення, у зв`язку з некоректним початком перебігу строку нарахування 1% річних та інфляційних втрат. Початком перебігу строку оплати платежу слід вважати 24.03.2021, враховуючи передбачений Договором 30 денний строк для оплати послуг, останній день строку оплати платежу слід вважати 22.04.2021, а початком перебігу строку нарахування 1% річних та інфляційних втрат у відповідності до умов Договору слід вважати 23.04.2021. В той же час, контррозрахунок здійснений відповідачем, також, невірно у зв`язку з некоректним початком перебігу періоду нарахування 1% річних та інфляційних втрат.

Враховуючи вказане, суд вважає що позовні вимоги є обґрунтованими в частині стягнення за період з 23.04.2021 по 13.07.2021 1% річних у розмірі 278,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1860,82 грн. В частині стягнення 1% річних у розмірі 64,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 879,91 грн. слід відмовити.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5058,78 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 7.6. Договору, за порушення строку остаточного розрахунку (оплати послуг), передбачених Договором, виконавець має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені у розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

За підрахунками позивача стягненню з відповідача за період 04.04.2021 по 13.07.2021 підлягає пеня у розмірі 5058,78 грн.

Згідно контррозрахунку відповідача розмір пені за період 25.04.2021 по 13.07.2021 складає 4071,45 грн.

Суд звертає увагу, що силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Перевіривши правильність нарахування пені, суд дійшов висновку, що позивачем не було враховано положення п. 2.3. та 5.2. Договору, що призвело до збільшення кількості днів прострочення, у зв`язку з некоректним початком перебігу строку нарахування пені. Початком перебігу строку оплати суми основного боргу слід вважати 24.03.2021, враховуючи передбачений Договором 30 денний строк для оплати послуг, останній день строку оплати платежу слід вважати 22.04.2021, а початком перебігу строку нарахування пені у відповідності до умов Договору слід вважати 23.04.2021. В той же час, контррозрахунок здійснений відповідачем, також, арифметично невірно у зв`язку з некоректним початком перебігу періоду нарахування пені.

За підрахунками суду, які здійснені з використанням калькулятора "Ліга-Закон", а також з урахуванням Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", ч. 5 ст. 254 ЦК України та умов Договору, правомірно нарахованою за період з 23.04.2021 по 13.07.2021 є пеня у загальному розмірі 4173,24 грн., а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими. В іншій частині щодо стягнення пені у розмірі 885,54 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Що стосується клопотання про зменшення пені до 85 %, а саме до 610,72 грн., слід зазначити наступне.

Пунктом 1 ст. 233 ГК України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, інших обставин, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідністю розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

В обґрунтування клопотання про зменшення штрафних санкцій відповідач вказує, що ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» є виробником комплектного електрообладнання для залізничного та міського електротранспорту, а саме електродвигунів та тепловозних генераторів, питома вага яких складає понад 70% в загальній структурі запланованого виробництва країни. 29.12.2018 року Постановою уряду Російської Федерації від 29.12.2018р. №1716-83 «Про заходи з реалізації Указу Президента РФ від 22.10.2018 р. №592» введено заборону на ввезення до РФ товарів, країною походження або країною відправлення яких є Україна або які переміщуються через територію України, згідно відповідного переліку, до якого у тому числі включено товари за кодом TH ЗЕД ЭАЕС 8501 - двигуни та генератори електричні. На сьогоднішній момент, підприємство з об`єктивних причин не може самостійно здійснити швидке переорієнтування існуючого запланованого обсягу тягового виробництва на нових замовників. У зв`язку із тяжкою економічною ситуацією, яка склалася не тільки у галузі важкого машинобудування, але й у всій державі, підприємством було запроваджено низку операційних заходів, основною метою яких є збереження робочих місць, додержання соціальних гарантій працівників та своєчасного наповнення бюджету держави. У 2020 році на рахунки ДП «ЗАВОД «ЕЛЕКТРОВАЖМАШ» декілька разів були накладені арешти, що сприяло зростанню заборгованості підприємства перед кредиторами, виникненню заборгованості по заробітній платі та по сплаті соціальних внесків до Державного бюджету. Так, постановою про накладення арешту на кошти Боржника у ВП №62702488 від 03.08.2020 року господарська діяльність підприємства була заблокована до 07.09.2020 року, до винесення постанови у цьому ж виконавчому провадженні щодо повернення виконавчого документу стягувача та зняття арешту з рахунків підприємства. Крім того, 30.11.2020 року постановою у ВП №63763980 також було накладено арешт на всі рахунки боржника, який діяв до 10.12.2020 року. У сукупності, періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки Відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування, сприяло виникненню ситуації коли держане підприємство змушено здійснювати часткові виплати не тільки контрагентам, але і працівникам стосовно виплати заробітної плати, платежів до бюджету та комунальних платежів, на підтвердження чого відповідач посилався на Довідку №244/292 від 22.07.2021 р.

Щодо ступеня виконання зобов`язання за договорами відповідач зазначає, що здійснює погашення заборгованості при першій можливості, враховуючи скрутне економічне положення, арешти рахунків тощо.

Також, відповідач вказував, що ДП «Завод «Електроважмаш» внесено до переліку об`єктів державної власності, що підлягають приватизації у 2017-2020 роках. Наказом Фонду державного майна України № 777 від 08.06.2018 року було прийнято рішення про приватизацію ДП «Завод «Електроважмаш» . Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 року Na 36-р затверджено перелік об`єктів великої приватизації державної власності (зі змінами внесеними 03.03.2020 року), відповідно до якого ДП «Завод «Електроважмаш» включено до цього переліку. Накладення стягнення надмірних сум штрафних санкцій, значно зменшує вартість підприємства, що в результаті приватизації завдасть збитків державі в наслідок недоотримання реальної вартості підприємства.

Суд, розглянувши доводи і заперечення учасників справи, враховуючи фінансовий стан відповідача, необхідність неухильного виконання зобов`язань та надані відповідачем докази на підтвердження наявності підстав для зменшення штрафних санкцій, з метою дотримання прав сторін на захист своїх інтересів, задовольняє клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій частково, а саме на 50%.

Таке зменшення розміру пені суд вважає оптимальним балансом інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін, оскільки неустойка - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення.

Аналогічна правова позиція суду знайшла своє відображення у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 у справі № 6-1120цс15, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 703/1181/16-ц, від 20.03.2019 у справі № 761/26293/16-ц, постановах Верховного Суду від 20.06.2019 у справі № 916/2283/18, від 12.06.2019 у справі № 904/4085/18.

Враховуючи встановлені обставини, зазначені положення діючого законодавства України і умови укладених сторонами Договорів, наявність в матеріалах справи належних та достатніх доказів на підтвердження часткової обґрунтованості позовних вимог, суд задовольняє вимоги позивача частково з урахуванням зменшення пені на 50% до 2086,62 грн.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 123840,00 грн., суми пені у розмірі 2086,62 грн., 1% річних у розмірі 278,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 1860,82 грн. В частині стягнення пені у розмірі 2972,16 грн., 1% річних у розмірі 64,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 879,91 грн. - суд відмовляє у задоволенні.

Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи, позивач в прохальній частині позову просив витрати по сплаті судового збору у сумі 2270,00 грн. та витрати на правову допомогу у сумі 8200,00 грн. покласти на відповідача.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема: витрати на професійну правничу допомогу.

Положеннями ст. 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У відзиві на позов відповідач просить витрати на правову допомогу зменшити до 1500 грн., оскільки на його думку, справа не є складною, а витрати на правничу допомогу є завищеними.

Однак, суд звертає увагу, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8200,00 грн. позивач надав: попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, копію Договору про надання правової допомоги від 06.07.2021 року, копію ордеру адвоката № 1059183 від 06.07.2021, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю №2109, копію Протоколу №1 від 06.07.2021 року узгодження договірної ціни відповідно до Договору про надання правової допомоги, копію акту прийому-передачі наданої правової допомоги на суму 8200,00 грн., копію платіжного доручення №814 від 07.07.2021 на суму 8200,00 грн.

Приймаючи до уваги надання позивачем всіх необхідних документів, які підтверджують надання послуг адвоката Чайковської А.В. позивачу по даній справі, які досліджені судом та визнані належними доказами, а також зважаючи на те, що внаслідок порушення саме відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, останній був змушений звернутися до адвоката для захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов висновку, що сума оплати позивачем послуг адвоката є співрозмірною з ціною позову, а твердження відповідача, викладені у відзиві на позов є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з цим, зважаючи на часткове задоволення позову, суд вважає, що стягненню з відповідача підлягають витрати на правничу допомогу у розмірі 8086,30 грн.

Окрім того, вирішуючи питання розподілу судового збору, суд керується частинами першою та дев`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, якими визначено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог; якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи вказане та часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 2238,52 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Клопотання відповідача про зменшення розміру пені задовольнити частково та зменшити розмір пені на 50%.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Завод Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемаштранс" (53200, м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 38475017 ) суму основної заборгованості у розмірі 123840,00 грн., суму пені у розмірі 2086,62 грн., суму 1% річних у розмірі 278,22 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 1860,82 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2238,52 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8086,30 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення стягнення пені у розмірі 2972,16 грн., 1% річних у розмірі 64,46 грн. та інфляційних втрат у розмірі 879,91 грн. - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Елемаштранс"(53200, м. Нікополь, проспект Трубників, буд. 56, код ЄДРПОУ 38475017 ).

Відповідач: Державне підприємство "Завод Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299, код ЄДРПОУ 00213121).

Повне рішення складено "24" вересня 2021 р.

Суддя В.В. Суслова

справа № 922/2801/21