Рішення

від 16.09.2021 по справі 759/23368/19

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/23368/19

пр. № 2/759/612/21

16 вересня 2021 року Святошинський районний суд м. Києва у складі:

головуючого- судді Петренко Н.О.

за участі секретаря судових засідань Заставнюк А.О.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ЖБК Жовтень-2 про поділ майна подружжя,

встановив:

У грудні 2019 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 в якому просить в порядку поділу майна визнати за нею право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 та складається з трьох кімнат, жилою площею 40,90 кв.м. видане Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом КМР на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 19.03.2004р. № 510-С.

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 26.01.1980 р. між сторонами було укладено шлюб. У період шлюбних відносин, а саме 30.08.1985 р. позивачем та відповідачем була повністю сплачена сума пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1 у загальному розмірі 5 715 карбованців. 23.11.1985 р. виконавчим комітетом КМР народних депутатів був виданий ордер № 10086, відповідно до якого ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 мали право проживати у вказаній квартирі. 31.03.2004р. видано свідоцтво про право власності , яке посвідчує, що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 . Сума пайового внеску за квартиру АДРЕСА_1 у загальному розмірі 5 717,00 карбованців сплачена ОСОБА_3 та відповідачем за час шлюбу. З 1980р.(з дати укладення шлюбу) позивач була єдиною годувальницею. На той час працювала збірником електроприладів на Київському заводі Точелектроприлад. Відповідач постійного місця роботи не мав, про матеріальне забезпечення сім`ї не дбав. Фактично паєнакопичення за спірну квартиру, сплачено за рахунок її коштів. Вважає, що квартира належить їй та ОСОБА_4 на праві власності по Ѕ частині квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.12.2019 р. провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 24.03.2020 р. здійснено перехід розгляду в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільної справи № 759/23368/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

05.11.2020р. ухвалою суду закрито підготовче судове засідання та призначено розгляд справи до судового розгляду по суті та залучено третю особу ЖБК Жовтень-2 .

Представник позивача в судовому засіданні просила позов задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечувала. В судовому засіданні подала заяву про застосування строку позовної давності, оскільки до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу застосовується позовна давність у три роки, тобто позов подано через 15 років після розірвання шлюбу.

Крім того до суду надала відзив в якому зазначила, що в 1970 р., нині покійна мати відповідача ОСОБА_6 вступила до житлово-будівельного кооперативу, і їй в 1970р., як члену кооперативу ЖБК Жовтень-2 була надана на сім`ю з трьох осіб: матері відповідача ОСОБА_6 , покійному батьку відповідача - ОСОБА_7 і відповідачу. На вселення в спірну квартиру матері відповідача був виданий ордер. Перший членський внесок вартості спірної квартири було внесено ОСОБА_6 - матір`ю відповідача. В подальшому членські внески за спірну квартиру вносились батьками (за їх спільні кошти) аж до повної виплати вартості квартири. В спірній квартирі відповідач був зареєстрований з часу вселення, а з отриманням паспорту в ньому було поставлено штамп про реєстрацію 21.02.1978р. 26.01.1980р. був зареєстрований шлюб з позивачкою і вона поселилась в спірну квартиру з батьками відповідача. На час вселення відповідачки в спірну квартиру вартість квартири була майже виплачена. Згодом батьки ОСОБА_4 (в 1985р.) отримали іншу квартиру і виплачену ними на той час вартість спірної квартири та членство в кооперативі переоформили на відповідача, і тому з переоформленням квартири був виписаний новий ордер, в якому були зазначені особи, які на той час були прописані в ній, а саме: відповідач, як член кооперативу, ОСОБА_3 і спільна донька ОСОБА_5 . Скориставшись тим, що довідка видавалась на ім`я відповідача і що в ній вказано, що вартість в повному обсязі сплачена на 20.08.1985 р., тобто в період перебування у шлюбі, позивач зазначає, що це вони вдвох сплачували ці кошти, замовчуючи про сплату цих коштів батьками та переоформлення квартири на відповідача. Довідка від 05.03.2004р. була видана для оформлення права власності на спірну квартиру. Просить відмовити в задоволенні позову.

Представник третьої особи в судове засідання не з`вився про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, просив розглядати без його участі. В задоволенні позову просив відмовити оскільки викладене у позовній заяві не відповідає дійсності.

Суд, вислухавши думку представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.01.1980р. між сторонми був зареєстрований шлюб/а.с.17/.

05.03.2004р. ОСОБА_4 видана довідка ЖБК Жовтень -2 в якій зазначено, що він є власником кооперативної квартири АДРЕСА_1 . Сума пайового внеску за квартиру в розмірі 5 715 карбованців сплачена 30.08.1985р.у повному обсязі/а.с.18/.

Відповідно до ордеру № 10086 від 23.11.1985р. ОСОБА_4 з дружиною та донькою надано право на вселення в квартиру АДРЕСА_1 /а.с.19/.

31.03.2004р. Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчим органом Київської міської ради на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 19.03.2004р. № 510-С видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру на ім`я ОСОБА_4 /а.с.21/.

04.08.2004р. шлюб сторін було розірвано/а.с.13,86/.

Згідно листа голови правління ЖБК Жовтень-2 № 10/19/01 від 12.10.2020р. встановлено, що первинним членом ЖБК зазначеної квартири була мати ОСОБА_4 - ОСОБА_6 . Перший внесок за квартиру у розмірі 2 286 карбованців було зроблено у ІІ кварталі 1970року. В період з IV кварталу 1970р. по І квартал 1980р. за квартиру було внесено платежі у сумі 2 103 карбованці. В період з І кварталу 1980р. по ІV квартал 1985 року було внесено залишок суми у розмірі 1 326 карбованців.

У даній квартирі зареєстровано 5 осіб, фактично проживає 1 особа. Зареєстровані, але не мешкають з травня 2004р. наступні особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Ордер № 10086 від 23.11.1985 р. був виданий ОСОБА_11 у зв`язку з виїздом із зазначеної квартири батьків відповідача та переїздом їх в іншу квартиру/а.с.122-123/.

Відповідно до довідки КК Центр комунального сервісу м.Києва від 09.11.2016р. ОСОБА_6 була дійсно зареєстрована та проживала з 20.12.1985р. до дня смерті. Знята з реєстрації 21.10.2016.

З витягу рішення Виконкому Жовтневої райради народних депутатів м.Києва № 905 від 26.12.1983р. на підставі рішення виконкому переоформлено особовий рахунок на одну кімнатну квартиру АДРЕСА_3 з ОСОБА_12 на ОСОБА_3 з правом проживання у цій квартирі двом особам.

З довідки наданої ЖБК Жовтень-2 № 09/06/2021 від 06.09.2021р. встановлено, що при переоформленні кооперативної квартири АДРЕСА_1 за заявою власниці квартири ОСОБА_6 , члена кооперативу Жовтень-2 , належні їй кошти (вартість квартири) в сумі 5 715 карбованців, були зараховані на ім`я її сина ОСОБА_4 , як нового власника вказаної квартири і члена кооперативу ЖБК Жовтень-2 . Будь-яких інших коштів по вартості квартири ОСОБА_4 , а також ОСОБА_3 в період з ІІ-го кварталу 1970р. по IV квартал 1985 р. не вносили.

Крім того, в довідці від 30.08.2021 № 08/03/02 ЖБК "Жовтень-2" повідомив, що ОСОБА_6 -матір відповідача являлася власницею квартири АДРЕСА_1 з 2-го кварталу 1970р. по 4-ий квартал 1985р., та фактично проживала в цей період та оплачувала її в повному обсязі.

У зв`язку із набранням Цивільним кодексом України чинності з 1 січня 2004 року, Сімейний кодекс України також набрав чинності з 1 січня 2004 року, тому нормами цього Кодексу регулюються відносини, які виникли починаючи з дня набрання ними чинності, а спірні правовідносини, які виникли до 1 січня 2004 року регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім`ю України.

Виходячи з предмету спору та правовідносини, які виникли між сторонами спору, в частині вимог щодо поділу квартири АДРЕСА_1 , судом застосовуються положення Кодексу про шлюб та сім`ю України, який діяв до 1 січня 2004 року, та був чинний на час набуття сторонами спірного майна.

Відповідно до ст. 13 Кодексу про шлюб та сім`ю України, реєстрація шлюбу встановлюється як в інтересах державних і громадських, так і з метою охорони особистих і майнових прав та інтересів подружжя і дітей. Права і обов`язки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах реєстрації актів громадянського стану. Час виникнення прав і обов`язків подружжя визначається моментом реєстрації шлюбу в органах реєстрації актів громадянського стану.

Згідно із ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Відповідно до вимог ч.1 ст.24 Кодексу про шлюб та сім`ю України, майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є власністю кожного з них.

Відповідно до ст. 17 Закону України Про власність , майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї, є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними.

Розмір частки кожного визначається ступенем його трудової діяльності.

Таким чином, відповідно до норм чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин, до об`єктів спільної сумісної власності відносилось майно, а саме: нажите подружжям за час шлюбу (ст. 16 Закону України Про власність , ст.22 Кодексу про шлюб та сім`ю України); майно, придбане внаслідок спільної праці членів сім`ї або майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що об`єдналися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю (ст. 17 Закону України Про власність ).

Відповідно до ст.19-1 Закону України Про кооперацію член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - розпорядження квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. В разі викупу квартири, дачі, гаража споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Згідно з роз`ясненням, що міститься в п. п. а п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 вересня 1987 року № 9 Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи при розгляді спорів про поділ квартири між подружжям, яке розлучилося, слід враховувати, що пай, внесений подружжям в ЖБК у період сумісного проживання за рахунок спільних коштів, а також за рахунок коштів, подарованих подружжю або одержаних ним у позичку, а після повної сплати пайового внеску - квартира є їх спільним майном і підлягає поділу на загальних підставах.

Згідно вимог статті 29 КпШС України якщо між подружжям не досягнуто згоди про спосіб поділу спільного майна, то за позовом подружжя або одного з них суд може постановити рішення: про поділ майна в натурі, якщо це можливо без шкоди для його господарського призначення; про розподіл речей між подружжям з урахуванням їх вартості та частки кожного з подружжя в спільному майні; про присудження майна в натурі одному з подружжя, з покладенням на нього обов`язку компенсувати другому з подружжя його частку грішми. При цьому суд також бере до уваги інтереси неповнолітніх дітей або інтереси одного з подружжя, що заслуговують на увагу. Поділ спільного майна подружжя може бути проведений як під час перебування в шлюбі, так і після розірвання шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст. 146 ЖК України поділ квартири в будинку житлово-будівельного кооперативу між членом кооперативу і його дружиною допускається в разі розірвання шлюбу між ними, якщо пай є спільною власністю подружжя і якщо кожному з колишнього подружжя є можливість виділити ізольоване жиле приміщення в займаній ними квартирі. Поділ квартири провадиться за згодою між колишнім подружжям, а в разі відсутності згоди - за рішенням суду.

Судом встановлено, що членські внески за спірну квартиру було внесено матір`ю відповідача - ОСОБА_6 , а позивачка поселилась до спільної квартири батьків відповідача, як його дружина.

З досліджених матеріалів справи вбачається, що кошти в сумі 5 715 крб. були сплачені за квартиру , саме ОСОБА_6 (матір`ю відповідача), яка в свою чергу, згодом, вказані кошти зарахувала на ім`я свого сина - ОСОБА_4 , як члена кооперативу Жовтень -2

Враховуючи викладене, дослідивши та з`ясувавши всі обставини справи, позивачем не надано доказів, які б підтверджували той факт, що ОСОБА_3 має право на частку в праві власності на квартиру АДРЕСА_1 та є її співвласником, матеріали справи не містять доказів, що пай, внесений саме подружжям в ЖБК за рахунок спільних коштів сім`ї, а доводи на які посилається позивач спростовуються обставинами викладеними представником відповідача.

Щодо застосування строку позовної давності слід зазначити наступне.

Статтею 259 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України за загальним правилом перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.

Відповідно до ч. 3 ст. 29 Кодексу про шлюб та сім`ю України для вимоги про поділ майна, яке є спільною сумісною власністю розведеного подружжя, встановлюється трирічний строк позовної давності.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 СК України до вимоги про поділ майна, заявленої після розірвання шлюбу, застосовується позовна давність у три роки.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги.

Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем.

Враховуючи, що суд відмовляє у позові у зв`язку із його необгрунтованістю, а тому підстав для застосування строку позовної давності суд не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст. 13, 22, 24,29 КпШС України, статтями 15, 16, 17 Закону України Про власність , Закон України Про кооперацію , ст. 146 ЖК України, ст. 257, 261, 167 ЦК України, статтями 2, 4, 12, 76-81, 89, 133, 141, 259, 263-265, 273, 288, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа ЖБК Жовтень-2 про поділ майна подружжя.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко