Рішення

від 24.09.2021 по справі 355/478/21

ДРАБІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 355/478/21

Провадження № 2/692/289/21

24.09.21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2021 року смт. Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Медведенко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Драбів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія , приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання договору оренди землі недійсним, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Баришівського районного суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія , приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання договору оренди землі недійсним.

Ухвалою Баришівського районного суду Київської області від 11 травня 2021р. дану цивільну справу передано до Драбівського районного суду Черкаської області за підсудністю.

Справа надійшла до суду 23.07.2021р. та відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 23.07.2021р. передана на розгляд судді Левченко Л.О.

Ухвалою Драбівського районного суду Черкаської області від 26.07.2021р. справа за позовом ОСОБА_1 до ТОВ Баришівська зернова компанія , приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.О. про визнання договору оренди землі прийнята до розгляду та відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Свої позовні вимоги позивач ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 07.07.2020р. між нею та відповідачем 1 - ТОВ Баришівська зернова компанія було укладено Договір про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015 року (інше речове право зареєстровано У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13216772 від 11.02.2016р.) шляхом викладення його у новій редакції. Вважає даний договір недійсним, вчиненим нею внаслідок тиску та впливу на її волевиявлення з боку відповідача 1, що змусило її підписати договір на невигідних умовах.

Попередній договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту в адміністративних межах Левченківської сільської ради з кадастровим номером 7120685700:03:001:0053 був укладений між нею та ТОВ Баришівська зернова компанія 31.07.2015 року строком дії до 31.12.2022р. Визначена договором річна орендна плата за земельну ділянку, становила 5,0 % від нормативно грошової оцінки земельної ділянки та складала 8 563,7 грн. ТОВ Баришівська зернова компанія , зважаючи на збільшення вартості нормативно грошової оцінки земельної ділянки та підвищення розміру орендної плати іншими орендарями, що працюють у межах с. Левченкове, Драбівського району, до 12% від нормативно грошової оцінки, було змушена провести індексацію орендної плати та підвищити її розмір до 24 663, 45 грн. (з урахуванням податку) та до 2019р. виплачувало орендну плату, розмір якої, за відрахуванням податків і зборів, складав 19 854 грн. шляхом перерахування коштів на відділення Укрпошти двома частинами, перший у сумі 10 000 грн., а другий у сумі 9 854 грн. Зазначає, що не бажала продовжувати дію договору оренди від 31.07.2015р. після закінчення терміну оренди у 2022р., оскільки хотіла обробляти землю самостійно. Однак відповідач 1 примусив її підписати новий договір оренди на умовах, які були гіршими за умови інших орендарів, оскільки 24.07.2020 року умисно перерахував орендну плату у меншому розмірі, та замість 10 000 грн., сплатив 3400 грн. Звернувшись до відповідача за роз`ясненнями, ОСОБА_1 отримала усну відповідь, що виплати будуть проведені в більшому розмірі в разі укладення нового договору з терміном дії до 2037р., тому вважає, що цим відповідач здійснив на неї тиск та примусив у серпні 2020 року укласти новий договір, де орендну плату визначено в розмірі 24 663,45 грн., але без зазначення відсоткового відношення від нормативної грошової оцінки. 01.10.2020 року позивачем було направлено на адресу ТОВ Баришівська зернова компанія листа з проханням розірвати договір за згодою сторін, в зв`язку з тим, що її волевиявлення на його укладення не було вільним, а умови нового договору були для неї невигідні в частині розміру орендної плати та строку дії договору, на що відповіді не отримала. Вважає, що під час укладення договору було недотримано істотних умов договору оренди земельної ділянки, п. 13 договору позбавляє орендодавця передбаченого законодавством права перегляду розміру орендної сплати, зазначає, що в наступному сезоні має намір самостійно обробляти свою земельну ділянку та вести сільськогосподарську діяльність. Тому просить визнати недійсним договір від 07.07.2020 року про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015 року про оренду земельної ділянки з кадастровим номером 7120685700:03:001:0053, загальною площею 4,0198 га., оскільки він вчинений під впливом насильства. Крім того, просить визнати протиправним рішення приватного нотаріуса Старовойтова О.С. про державну реєстрацію змін до прав та їх обтяжень, внесених згідно договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 07.07.2020 року, та скасувати відповідні зміни, внесені на підставі цього рішення, до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13216772, оскільки ним проведена реєстрація договору, який не містить всіх істотних умов.

Сторони в судове засідання не викликались відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 26 липня 2021 року відповідачам був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Від відповідача 1 - ТОВ Баришівська зернова компанія надійшов відзив на позовну заяву, де позов вважає безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що договір від 07.07.2020 року про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015 року, що укладений між позивачем та відповідачем 1 містить всі істотні умови передбачені законом. Договором, у відповідності до ЗУ Про оренду землі , передбачено: об`єкт оренди: земельна ділянка площею 4,0198 га, кадастровий номер 7120685700:03:001:0053 та місце розташування ділянки - за межами населеного пункту в адміністративних межах Левченківської сільської ради; дата укладення: 07.07.2020 року та строк дії договору оренди до 31 грудня 2037 року, договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації; орендна плата становить - 24 663,45 грн. за один рік оренди у грошовій формі, передбачено також можливу натуральну форму оплати, визначено умови щодо порядку сплати, індексації та відповідальність за невчасний розрахунок. П. 13 спірного договору сформульований у відповідності до п.13 Типового договору оренди землі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 220 від 03.03.2004р. та не суперечить вимогам законодавства. Підстави для визнання Договору від 07.07.2020 року про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015 року недійсним, згідно приписів ст. 231 ЦК України відсутні, оскільки відповідач не вчинив жодних незаконних дій. Договором оренди землі від 31.07.2015 року був визначений розмір орендної плати - 8 563,70 грн. за рік, даний розмір, до підписання договору 07.07.2020 року, не змінювався сторонами. У період дії договору оренди землі від 31.07.2015 року орендна плата виплачувалася без будь-яких порушень договору чи закону, з урахуванням індексації. Позовна заява ОСОБА_1 не містить розрахунку сум, які на думку позивача, є недоплаченими, така сума недоплати не вказана, жодного факту порушення умов договору не наведено. Розмір орендної плати, відповідно вимог законодавства, визначається за домовленістю сторін та виплата орендної плати відповідно умов договору не може розглядатись як незаконні дії (психологічний тиск). Також, незважаючи на те, що нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, належної ОСОБА_1 у 2020р є меншою, ніж у 2015р., відповідач у договорі від 07.07.2020р. збільшив розмір орендної плати з 5% НГО, що становило 8563,70грн. до 15,3% НГО, що становить 24663,45грн. Договір укладено до 2037р., оскільки така умова не суперечить вимогам закону (не перевищує 50 років), а відповідач поніс витрати на придбання сільськогосподарської техніки та здійснив інші довгострокові інвестиції, окрім того позивачу сплачено мотиваційну суму коштів за продовження строку в сумі 12 432,36 грн. Грошові кошти ОСОБА_1 виплачувались через установу Укрпошта згідно її заяви. Під час укладення спірного договору позивач до відповідача з заявами, що бажає укласти договір на інших умовах, ніж ті, що були запропоновані відповідачем, не зверталась, підписала його і він є укладеним. Щодо перерахування коштів у сумі 3 400 грн., який нібито й змусив позивача підписати спірний договір зазначає, що дані кошти були перераховані позивачу 24.07.2021р., тобто після укладення договору від 07.07.2020р. Щодо визнання протиправним рішення приватного нотаріуса Старовойтова О.С. про державну реєстрацію змін до прав та їх обтяжень, внесених згідно договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 07.07.2020 року та скасування відповідних змін, внесених на підставі цього рішення, до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13216772 зазначає, що позивачем не надано докази існування такого рішення. Оскільки попередні і подальші дії позивача, пов`язані з укладенням Договору від 07.07.2020 року про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015 року, є суперечливою поведінкою позивача, вважає дії ОСОБА_1 недобросовісними. За таких умов, у задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Відповідач 2 - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов О.С. відзив на позов до суду не надсилав, натомість скерував до суду повідомлення, відповідно до якого зазначає, що ним 11.02.2016р. було зареєстровано право оренди земельної ділянки (кадастровий номер: 7120685700:03:001:0053) на підставі договору оренди від 31.07.2015р. Строк дії договору: 31.12.2022р. У подальшому будь-які реєстраційні дії стосовно зазначеної земельної ділянки, в тому числі, щодо внесення змін до характеристики права оренди на підставі оспорюваного договору про внесення змін від 07.07.2020р. ним не здійснювались, а також жодні рішення державного реєстратора з цього приводу ним не приймались. Відповідно до інформації Державного реєстру речових прав, зміни до права оренди на підставі договору від 07.07.2020р. зареєстровано іншим державним реєстратором. У зв?язку з викладеним, він є неналежним відповідачем у даній справі.

Позивачем було направлено відповідь на відзив щодо позову про визнання правочину недійсним, у якій позивач вказує, що є людиною похилого віку, до неї застосовувались погрози, шантаж та психологічний тиск для підписання нею змін до укладеного раніше договору оренди землі. Зазначає, що чорнозем по Черкаській області наразі в оренду здається орендодавцями по ціні від 12 до 20 % від нормативно грошової оцінки. Після підписання договору від 31.07.2015р. позивачу ТОВ Баришівська зернова компанія відразу було виплачено орендну плату 5 000 грн., до кінця 2015 року виплачено ще 14 454 гри., а всього у 2015 році відповідачем було сплачено орендної плати у розмірі 19 854 грн. Така ж сума сплачувалась протягом періоду оренди до 2019р. Вважає твердження відповідача, зазначені у відзиві на позовні заяву щодо сплати орендної плати без порушень, ненаведення позивачем розрахунку сум, які є недоплаченими, суперечливості поведінки позивача такими, що спираються не на конкретні факти та дії відповідача, що передували укладенню спірного договору, а перекручені відповідачем обставини справи. Зазначає про самостійне зменшення відповідачем у 2020р. розміру орендної плати. Вказує, що 05.08.2020р. вона отримала від відповідача примірник оскаржуваного договору про зміни до укладеного договору оренди землі та відразу в той день його підписала і відправила поштою на адресу ТОВ БЗК , після чого отримала відповідну доплату. У подальшому 01.10.2020р. поштою надіслала на адресу відповідача лист повідомлення з проханням розірвати оскаржуваний договір за згодою сторін, на що відповідь не отримала та звернулась до прокуратури з заявою про злочин з метою притягнення Баришівської зернової компанії до відповідальності за вчинення ними протиправних дій, що виражались у примусі до підписання договору, проте отримала пораду звернутися до суду. Наголосила, що фактичне підписання оскаржуваного договору було здійснено не 07.07.2020 року, а 05.08.2020 року. Підставою для визнання недійсним оскаржуваного договору є саме факт підписання його під впливом психічного тиску, що виражався у тому, що Баришівська зернова компанія умисно зменшила позивачу виплату орендної плати у 2020 році та погодилась в подальшому виплачувати орендну плату в попередньому розмірі, лише за умови підписання оскаржуваного договору, який позивач не бажала підписувати та змушена була підписати лише через брак коштів. Тому просить задовольнити позов повністю. При цьому п. 1 позовних вимог викладає в первісному вигляді, а п. 2 у зміненому, чим фактично змінює предмет позову в цій частині, не звертаючись до суду з відповідною заявою у визначений законодавством спосіб.

Представник відповідача 1 - ТОВ Баришівська зернова компанія направив заперечення на відповідь на відзив, у якому зазначив, що відомості про укладення договорів між іншими орендарями та орендодавцями не мають ніякого відношення до даної справи, розмір орендної плати було визначено договором оренди від 31.07.2015р. в сумі 8 563,70 грн., тому твердження позивача про обов`язок відповідача сплачувати орендну в розмірі 19 854 грн.(без урахування податків) не відповідає умовам вказаного договору оренди землі. Твердження позивача про те, що станом на 2020р. сума орендної плати з урахуванням індексації має становити 19854 грн. (без урахування податків) за договором оренди землі від 31.07.2015р. є неправомірним, оскільки у такому випадку річна інфляція в Україні мала б становити 300%. Надане позивачем повідомлення як додаток до позовної заяви та відповіді на відзив має на поштовому штемпелі дату 28.07.2011р., тому його значення в даній справі незрозуміле. Порушень умов договору оренди землі від 31.07.2015р. позивачем не наведено, орендна плата сплачувалась відповідно умов договору, а саме до 31 грудня кожного звітного року. Позивач суперечить доводам, вказаним у позовній заяві та у відповіді на відзив щодо дати підписання договору не 07.07.2020р., а 05.08.2021р., та умовою отримання мотиваційних коштів у сумі 10000 грн. зазначає саме підписання вказаного договору. Однак, довідкою Полтавської дирекції АТ Укрпошта підтверджується виплата ОСОБА_1 вказаних коштів 27.07.2021р. Позивач визнала, що отримала заохочувальні кошти в сумі 10000 грн. за підписання договору від 07.07.2021р., отже поведінка позивача є суперечливою. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Позивачем скеровано до суду заперечення на заперечення на відзив вх. № 3220/21-Вх від 14.09.2021р., в якому зазначила про відсутність необхідності продовження терміну дії договору від 2015р., про необхідність підписання договору для отримання оплати з індексації в такому ж розмірі, як і за попередні роки.

Також позивач зверталась до суду з клопотанням вх. № 3138/21-Вх від 17.09.2021р. про витребування доказів, у задоволенні якого ухвалою суду від 21.09.2021р. було відмовлено.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та постановити рішення.

Дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до копії договору оренди землі від 31.07.2015р. ОСОБА_1 та ТОВ Баришівська зернова компанія уклали вказаний договір, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,0198 га, кадастровий номер 7120685700:03:001:0053, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Левченківської сільської ради, строком до 31.07.2022р., річна орендна плата вноситься орендарем в розмірі 5,0% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 8563,70грн., з якої підлягає утриманню до бюджету сума податків та зборів згідно з діючим законодавством.

Відповідно до копії договору про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015р. (інше речове право зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за № 13216772 від 11.02.2016р.) шляхом викладення його у новій редакції, ОСОБА_1 та ТОВ Баришівська зернова компанія уклали 07.07.2020р. вказаний договір, предметом якого є земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,0198 га, кадастровий номер 7120685700:03:001:0053, розташована за межами населеного пункту в адміністративних межах Левченківської сільської ради, строком до 31.12.2037р., річна орендна плата вноситься орендарем в розмірі 24 663,45грн., з якої підлягає утриманню до бюджету сума податків та зборів згідно з діючим законодавством. Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами. Договором передбачено умови щодо сплати орендної плати та її індексації, умови використання земельної ділянки, умови і строки передачі земельної ділянки в оренду, умови повернення земельної ділянки, обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки, права та обов`язки сторін, порядок зміни умов договору та припинення його дії, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання договору.

З копії ф. № 22-а вбачається, що ОСОБА_1 надійшло поштове повідомлення 28.07.2011р.

З копії листа повідомлення ОСОБА_1 на адресу ТОВ Баришівська зернова компанія вбачається, що він містить вимогу про розірвання договору про внесення змін до договору від 31.07.2015р. від 07.07.2020р. за згодою сторін, при цьому підставою розірвання договору зазначено недовіру шахраям та вказано, що по вині відповідача позивач стояла перед вибором, чи підписувати договір від 07.07.2020р. Дата підписання листа відсутня. До матеріалів додано копію фіскального чеку від 01.10.2020р., адресат зазначений нерозбірливо.

З копії скарги, без зазначення дати її складання, вбачається, що вона адресована керівнику Черкаської прокуратури Вороніну О.В. та стосується обставин укладення між ОСОБА_1 та ТОВ Баришівська зернова компанія договору оренди та нового договору оренди, а також обставин здійснення виплат по даних договорах у викладенні ОСОБА_1 .

Відповідно листа № 27-341 вих 20 від 15.12.2020р. вбачається, що скарга ОСОБА_1 щодо можливого вчинення протиправних дій відповідно до ст. 7 Закону України Про звернення громадян направлена з Черкаської обласної прокуратури до Головного управління Національної поліції в Черкаській області для розгляду в межах компетенції та прийняття рішення згідно вимог чинного законодавства. Відомості про подальший рух скарги та прийняті процесуальні рішення відсутні.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 221576157 від 26.08.2020р. вбачається наступне: номер запису про інше речове право - № 13216772; дата державної реєстрації - 11.02.2016р.; державний реєстратор - приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов Олександр Сергійович; підстава для державної реєстрації - договір оренди землі виданий 31.07.2015р., видавник ТОВ Баришівська зернова компанія , договір про внесення змін до договору оренди землі серія, номер: б/н, виданий 07.07.2020р.; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 28198401 від 11.02.2016, приватний нотаріус Старовойтов О.С.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 53279356 від 15.02.2016р. вбачається, що ОСОБА_1 набула власності на земельну ділянку площею 4,0198 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою Черкаська обл., Драбівський р-н, с/рада Левченківська. З актуальної інформації про державну реєстрацію іншого речового права, номер запису 13216772 від 11.02.2016р. вбачається, що приватний нотаріус Старовойтов Олександр Сергійович, Черкаський районний нотаріальний округ, вніс запис про державну реєстрацію прав та їх обтяжень - договір оренди землі, виданий 31.07.2015р. ТОВ Баришівська зернова компанія . Запис містить відомості про строк дії: 31.12.2022р. з правом пролонгації.

З огляду на викладене, суд не може погодитися із доводами позивача, в частині того, що саме приватним нотаріусом Черкаського районного нотаріального округу Старовойтовим О.С. прийнято рішення про державну реєстрацію змін до прав та їх обтяжень, внесених згідно договору про внесення змін до договору оренди землі від 07.07.2020р., тому дане припущення не приймається до уваги судом.

Крім того, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні твердження позивача про те, що до неї застосовувались погрози, шантаж та психологічний тиск для підписання нею змін до укладеного раніше договору оренди землі. Тобто, дане твердження позивача є голослівним.

Інших доказів стороною позивача суду не надано.

Суд не приймає до уваги та не надає правову оцінку копіям фіскальних чеків АТ Укрпошта ВПЗ Черкаси 21 від 05.08.2020р. та ПАТ Укрпошта ЦВПЗ Черкаси 21 від 27.08.2021р. про направлення поштової кореспонденції на адресу ТОВ Баришівська ЗЕР, оскільки вони додані позивачем до відповіді на відзив, а не подані разом з поданням позовної заяви та не обґрунтована неможливість їх подання у встановлений законом строк.

У той же час стороною відповідача було надано докази, з яких вбачається наступне.

Згідно копії заяви від 26.03.2018р. ОСОБА_1 звернулась до ТОВ Баришівська зернова компанія з проханням про перерахування коштів за оренду земельної ділянки поштовим переказом за вказаними в заяві реквізитами.

Згідно копії витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 05.08.2021р., нормативна грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий № 71120685700:003:0001:0053, площею 4.0198 га, становить 161193,87 грн.

Відповідно копії листа Полтавської дирекції АТ Укрпошта від 11.08.2021р. № 01.1-17/784 ТОВ Баришівська зернова компанія протягом 2020-2021р.р. здійснила поштові відправлення ОСОБА_1 , які були останньою отримані у відділенні зв`язку м. Черкаси а саме: 21.07.2020р. відправлено 3400,00 грн., які отримано 24.07.2020р.; 11.08.2020р. відправлено 10000,00 грн., які отримано 11.08.2020р.; 18.08.2020р. відправлено 16454 грн., які отримано 19.08.2020р.; та 27.07.2021р. відправлено 10000,00 грн., які отримано 04.08.2021р.

Відповідно п. 2 наказної частини копії наказу ТОВ Баришівська зернова компанія № 31 від 17.02.2020р., за умови підписання договорів оренди земельних ділянок на новий термін, з метою матеріального заохочення орендодавців до підписання договорів оренди (додаткових угод) земельних ділянок належить провести разове збільшення розміру нарахованої орендної плати за 2020р. в сумі 12422,36 грн. із розрахунку за повний пай за умовою підписання договору на 15 років, з віднесенням на витрати майбутніх періодів.

З огляду на викладене, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні твердження позивача про те, що кошти їй були перераховані до підписання нею договору 07.07.2020р. з метою вчинення психологічного тиску та спонукання до його підписання.

Надаючи правову оцінку обставинам справи слід зазначити наступне.

Згідно з положеннями ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України Про оренду землі .

Частиною першою статті 2 Закону України Про оренду землі передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст. 13, 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України. Згідно ст. 15 даного Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу ч. 1 ст. 14 ЦК України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно вимог ч. 1 ст. 626 ЦК України - договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно п. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 627 ЦК України, передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність правочину означає, що і є юридичним фактом, який породжує ті правові наслідки, наступу яких бажають сторони, які відповідають вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України зовнішнє волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 4 ст. 203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між фізичною та юридичною особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до вимог ч. 1ст. 215 ЦК України та згідно роз`яснень п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 Про судову практику розгляду цивільних справ та дізнання правочинів недійсним від 06.11.2009 року, правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та з застосуванням наслідків недійсності передбачених законом. Підставами недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим акта цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчинила правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхні малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно із законом правочин завжди є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Звертаючись до суду з вимогою визнати недійсним Договір від 07.07.2020р. про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015р., позивач зазначає, що було недотримано істотних умов договору оренди землі в п. 13 договору, у договорі відсутні такі істотні умови договору як спосіб розрахунків та порядок внесення орендної плати. Також позивач вказує, що відповідач примусив її до укладення спірного договору шляхом здійснення погроз, шантажу та психологічного тиску, що виразився в умисному зменшенні виплати орендної плати у 2020р.

У постанові від 16.06.2021р. по справі № 375/278/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, зокрема, що до загальних засад цивільного законодавства належить свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України). Тлумачення пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

З договору від 07.07.2020р. про внесення змін до договору оренди землі від 31.07.2015р. вбачається, що сторони визначили та погодили істотні умови договору, при цьому п. 13 договору викладено у відповідності до п. 13 типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 березня 2004 р. № 220. Даний договір погоджено ОСОБА_1 шляхом проставлення свого підпису та в подальшому самим позивачем примірник договору поштою направлено відповідачу. Окрім того, сама позивач зазначила, що обставиною яка вплинула на укладення договору була можливість отримання мотиваційних коштів за укладення договору в сумі 10000,00грн., факт отримання яких визнала.

Щодо застосування психологічного тиску суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 231 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2019 у справі № 342/139/16-ц, про визнання заповіту недійсним у зв`язку з тим, що його вчинено проти справжньої волі заповідача під впливом насильства з боку відповідача, викладено таку правову позицію щодо застосування статті 231 Цивільного кодексу України.

У разі вчинення правочину під впливом насильства формування волі особи, яка вчиняє правочин, відбувається внаслідок втручання стороннього фактора - фізичного чи психічного тиску з боку контрагента або іншої особи з метою спонукання до вчинення тих дій, які особа не бажала б вчинити без наявності таких фізичних чи психічних страждань.

При вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 Цивільного кодексу України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обов`язково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сім`ї, родичів тощо або їх майна (пункт 21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними").

Для визнання правочину недійсним на підставі статті 231 Цивільного кодексу України позивач має довести: 1) факт застосування до нього (до потерпілої сторони правочину) фізичного чи психологічного тиску з боку іншої сторони чи з боку третьої особи; 2) вчинення правочину проти своєї справжньої волі; 3) наявність причинного зв`язку між фізичним або психологічним тиском і вчиненням правочину, який оспорюється.

Отже, для визнання правочину недійсним через вчинення його під впливом насильства або погрози необхідна наявність фізичного або психічного впливу на особу з метою спонукання до укладення правочину, що і має бути доведено позивачем.

Під насильством необхідно розуміти заподіяння учасникові правочину фізичних або душевних страждань з метою примусити укласти правочин. Насильство породжує страх настання невигідних наслідків. На відміну від насильства, погроза полягає в здійсненні тільки психічного, але не фізичного впливу, і має місце при наявності як неправомірних, так і правомірних дій. Погроза може бути підставою для визнання правочину недійсним, коли обставин, які мали місце на момент його вчинення, випливає, що відмова учасника правочину від його вчинення могла спричинити шкоду його законним інтересам, що відповідає висновкам, зазначеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29 липня 2021р. по справі № 907/113/18.

Оскільки договором оренди землі від 31.07.2015р. визначено розмір орендної плати яка становить 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та становить 8563,70грн, то сплата коштів у розмірі, що був погоджений сторонами та визначеному договором оренди не може розцінюватись як тиск на орендаря. Твердження позивача, про збільшення вартості нормативної грошової оцінки земельної ділянки та підвищення орендної плати іншим орендарям до 12 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки не можуть бути прийняті судом, оскільки не стосуються обставин даної справи та не підкріплені належними доказами. Також твердження позивача про обов`язок орендаря сплачувати кошти у сумі 24663,45грн. як орендну плату, за договором від 31.07.2015р., тобто понад 8563,7грн., не ґрунтується на вимогах даного договору та Закону. Окрім того, як вбачається з наданих матеріалів, укладення спірного договору від 07.07.2020р. на момент його підписання ОСОБА_1 відповідало внутрішній волі позивача (з метою отримання мотиваційних коштів).

Із викладеного вбачається, що Договір про внесення змін до діючого договору оренди землі від 07 липня 2020 року, у розумінні ст. 203 ЦК України, не суперечить Цивільному Кодексу та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. На момент його укладення ОСОБА_1 мала необхідний обсяг цивільної дієздатності, Договір був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ТОВ Баришівська зернова компанія використовує земельну ділянку за цільовим призначенням, а ОСОБА_1 щорічно отримує орендну плату), тому у суду немає підстав визвати даний Договір недійсним з підстав, наведених у позові.

Враховуючи викладене суд вважає, що позивач не спростував у встановленому законом порядку презумпцію правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України), не виконав встановленого процесуальним законом обов`язку доведення обставин, на які послається у позові як на підставу своїх вимог, зокрема, не довела належними і допустимими доказами факту застосування до неї психічного тиску з боку відповідача чи інших осіб, вчинення оспорюваного правочину проти своєї справжньої волі.

Щодо вимоги про визнання протиправним рішення приватного нотаріуса Старовойтова Олександра Сергійовича Черкаського районного нотаріального округу, Черкаської області про державну реєстрацію змін до прав та їх обтяжень, внесених згідно договору про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 07.07.2020 року, та скасувати відповідні зміни внесені на підставі цього рішення до запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно № 13216772 суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 125 ЗК України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Вимогами ст. 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

Згідно з п.2 ч.1 ст. 4 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державній реєстрації прав підлягають право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Таким чином запис про інше речове право № 13216772 приватним нотаріусом Старовойтовим О.С. вчинено 11.02.2016р., та він стосується договору оренди від 31.07.2015р., який позивачем не оскаржується. Позивач ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами факт прийняття рішення про вчинення приватним нотаріусом Старовойтовим О.С. державної реєстрації змін до прав та їх обтяжень, внесених згідно договору оренди землі б/н від 07.07.2020р., та вчинення Старовойтовим О.С. таких дій.

Згідно із ч. 1 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст.76-82 ЦПК.

Згідно пункту 81 Постанови Великої Палата Верховного суду від 18.03.2020 року по справі №129/1033/13-ц принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях (ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України).

Враховуючи вищевказані обставини і факти, суд вважає, що позивач не довела та не підтвердила належними і допустимими доказами наявність підстав для визнання спірного договору оренди недійсним, а тому підстав для задоволення позову не має.

У зв`язку з викладеним, у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова О.С.не підлягають до задоволення, оскільки приватний нотаріус Черкаського районного нотаріального округу Старовойтов О.С. не є належним відповідачем в даному випадку, оскільки не порушував право позивача.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено - судові витрати належить покласти на позивача.

На підставі викладеного вище, керуючись ст.ст. 3-13, 76-81, 89, 141, 285-259, 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Баришівська зернова компанія , приватного нотаріуса Черкаського районного нотаріального округу Старовойтова Олександра Сергійовича про визнання договору оренди землі недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення у порядку, встановленому чинним законодавством.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Л.О. Левченко

Повний текст рішення виготовлено 24 вересня2021 року.