Постанова

від 27.09.2021 по справі 539/232/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/232/21 Номер провадження 22-ц/814/1749/21Головуючий у 1-й інстанції Хоменко Д. Є. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий суддя Лобов О.А.,

судді: Дорош А.І., Триголов В.М.,

за участю секретаря судового засідання Коротун І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Лубенської окружної прокуратури Полтавської області на ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 червня 2021 року (час ухвалення судового рішення з 12:30:34 год до 14:16:26 год., дата виготовлення повного тексту судового рішення не зазначена) у справі за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської ОДА та Державної екологічної інспекції Центрального округу до Лубенської РДА та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування розпорядження Лубенської РДА, визнання недійсним державного акту, витребування земельних ділянок із незаконного володіння.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд

В С Т А Н О В И В:

У січні 2021 року Лубенська місцева прокуратура Полтавської області звернулась до суду з вказаним позовом, просила:

визнати поважними причини пропуску прокурором строку для звернення до суду з даним позовом та поновити його;

визнати незаконним та скасувати розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області № 237 від 10.06.2009 року Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки у частині затвердження технічної документації ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 3,89 га ріллі, кадастровий номер 5322881200:09:006:009, для ведення фермерського господарства, розташованого на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області;

визнати недійсним державний акт на право власності ОСОБА_2 від 26.01.2010 року, серії ЯГ № 343179, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі щодо земельної ділянки площею 3,89 га.;

витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Полтавської обласної державної адміністрації земельну ділянку загальною площею 3,89 га з кадастровим номером 5322881200:09:006:009, яка знаходиться на території Засульської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

В обґрунтування позовних вимог зазначається, що розпорядженням Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області №123 від 26.03.2003 Про надання дозволу на виготовлення технічної документації по оформленню права власності на земельні ділянки членами селянського фермерського господарства ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку технічної документації по оформленню права власності в розмірі земельних часток (паїв) по Войнихівській сільській раді на земельні ділянки членам селянсько-фермерського господарства із земель селянського (фермерського) господарства Ромашка - 3,89 га, для ведення фермерського господарства.

Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області №237 від 10.06.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки затверджено дану технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_2 3,89 га ріллі.

У подальшому ОСОБА_2 одержала державний акт на право власності на земельну ділянку від 26.01.2010, серія та номер ЯГ 343179, та передала вказану земельну ділянку в оренду ОСОБА_3 строком на 5 років, про що 27.12.2012 внесено відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Прокурор стверджує, що земельна ділянка, яка належить до земель водного фонду, незаконно вибула з володіння держави, а тому підлягає поверненню власнику.

Ухвалою Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 червня 2021 року провадження у справі за позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської ОДА та Державної екологічної інспекції Центрального округу до Лубенської РДА та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування розпорядження Лубенської РДА, визнання недійсним державного акту, витребування земельних ділянок із незаконного володіння, закрито; роз`яснено позивачеві його право звернутися за вирішенням спору до господарського суду Полтавської області.

В апеляційній скарзі Лубенська окружна прокуратура Полтавської області , посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати ухвалу про закриття провадження у справі .

В обґрунтування вимог апеляційної скарги повторно наведені доводи позовної заяви та звертається увага, що спірна земельна ділянка видавалася ОСОБА_2 не для створення фермерського господарства. На момент виділення даної земельної ділянки вже було створено селянське (фермерське) господарство Ромашка , а іншого нею не створювалося. Фактично СФГ Ромашка не здійснює свою діяльність, а частина земель, якою раніше користувалося дане господарство, повернуто в державну власність.

Зазначає, що суд не врахував, що відповідно до постанови Полтавського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 у справі №516/3935/15 за позовом Лубенської об`єднаної державної податкової інспекції припинено юридичну особу СФГ Ромашка (код ЄДРПОУ 2482900).

Вказує, що позов, з яким звернувся перший заступник керівника Лубенської місцевої прокуратури, стосується незаконного набуття спірної земельної ділянки водного фонду з державної власності всупереч встановленому законом порядку та використання її не за цільовим призначенням. Надання у приватну власність земель водного фонду для ведення фермерського господарства без врахування імперативної заборони щодо використання земель водного фонду з цією метою та відсутності передбачених законом підстав для перебування у приватній власності земель вказаної категорії, суперечить вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст.20,21,60,61 ЗК України, ст.ст.88,89 ВК України.

Посилаючись на ст.20 ГК України, правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 03.04.2019 у справі №621/2501/18, доводить, що даний спір не стосується господарської діяльності відповідачів чи СФГ Ромашка , а лише стосується питання незаконної приватизації земель водного фонду, а тому даний спір несе індивідуальний характер. Тому, з огляду на суб`єктний склад сторін, характер спірних правовідносин у цій справі, цей спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав:

Відповідно п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції у разі порушення судом першої інстанції норм процесуального права або неправильного застосування норм матеріального права.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 була членом Селянського (фермерського) господарства Ромашка (юридична адреса місця знаходження: с.Засулля Лубенський район Полтавська область.) ( а.с.168-174)

Розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області №237 від 10.06.2009 Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку та передано ОСОБА_2 3,89 га ріллі (а.с.19).

На підставі Державного акту на право власності від 26.01.2010 серія та номер ЯГ 343179 ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 3,89 га, розташованої на території Войнихівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, з цільовим призначенням земельної ділянки для ведення фермерського господарства. (а.с.29)

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після її смерті прийняв ОСОБА_1 .

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (який є публічним та загальнодоступним), на даний час існує Фермерське господарство Ромашка , членом якого є ОСОБА_1 , спадкоємець після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 (а.с.178-180)

Закриваючи провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що фермерські господарства - це юридичні особи, а тому їхні земельні спори з іншими юридичними особами, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, підвідомчі господарським судам. Такий висновок узгоджується із неодноразово викладеною Верховним Судом позицією та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року по справі №348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року по справі №317/2520/15-ц, від 29 травня 2019 року по справі №402/1225/16, від 02 жовтня 2019 року по справі №542/118/17.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний керується такими міркуваннями.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 у справі № 628/775/18 (провадження № 14-511цс19) зазначено, що можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства. З аналізу положень статей 1, 5, 7, 8, 12 Закону України Про фермерське господарство слід дійти висновку про те, що після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство має бути зареєстроване в установленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась. Оскільки фермерське господарство є юридичною особою, земельні спори, у тому числі з центральним органом виконавчої влади, який реалізує політику у сфері земельних відносин, щодо користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності, з фермерським господарством, підвідомчі господарським судам .

Схожий за змістом висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі № 348/992/16-ц (провадження № 14-5цс18), від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 626/1055/17 (провадження № 14-399цс19) вказано, що відповідно до статті 12 Закону України Про фермерське господарство земельні ділянки, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди, входять до складу земель фермерського господарства. Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що оскільки фермерські господарства є юридичними особами, їхні спори щодо права власності чи іншого речового права на землю з іншими юридичними особами, органами, уповноваженими здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, і прокурором, який обґрунтовує позовні вимоги порушенням інтересів держави у сфері розпорядження ділянками державної та комунальної власності, треба розглядати за правилами господарського судочинства (див. постанови від 22 серпня 2018 року у справі № 606/2032/16-ц (провадження № 14-262цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 704/29/17-ц (провадження № 14-495цс18), від 12 грудня 2018 року у справі № 388/1103/16-ц (провадження № 14-419цс18).

Проте, якщо на час звернення з позовом для вирішення спору про користування земельними ділянками, наданими із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, фермерське господарство не зареєстроване, то стороною таких спорів є громадянин, якому надавалась земельна ділянка, а спір треба розглядати за правилами цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 677/1865/16-ц (провадження № 14-407цс18), від 21 листопада 2018 року у справі № 272/1652/14-ц (провадження № 14-282цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 620/371/17 (провадження № 14-296цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 365/65/16-ц (провадження № 14-371цс19).

За змістом наведених правових висновків Верховного Суду підставою для розгляду справ такої категорії в порядку господарського судочинства є те, що після передачі у власність фізичній особі земельної ділянки для ведення фермерського господарства ця ділянка увійшла до складу земель, якими де-юре і фактично користується фермерське господарство.

У справі, що розглядається, встановлені такі фактичні обставини:

-спірна земельна ділянка перебувала у складі фермерського господарства Ромашка , яке зараз перебуває у стадії припинення;

- оскаржуваними рішеннями ця земельна ділянка з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства була передана у власність ОСОБА_2 , яка була членом фермерського господарства Ромашка ;

- після її смерті право на цю земельну ділянку в порядку спадкування набув ОСОБА_1 , який є членом фермерського господарства Ромашка ;

- 30 листопада 2012 року ОСОБА_1 на підставі укладеного договору оренди передав спірну земельну ділянку у користування фізичній особі - підприємцю ОСОБА_3 строком на 49 років.

Отже, у цій справі встановлено, що спірна земельна після передачі її власність фізичній особі не увійшла до складу земель новоутвореного фермерського господарства, ні залишилася у фактичному користуванні фермерського господарства Ромашка , членом якого є відповідач (див. постанову ВС від 08 вересня 2021 року у справі № 539/1830/20), а була передана за цивільного-правовою угодою у користування іншій особі.

З урахуванням наведеного апеляційний суд визнає помилковим висновок суду першої інстанції про підсудність цієї справи господарському суду.

Оскільки спір по суті не вирішений, питання судових витрат (оплата судового збору за подання апеляційної скарги) апеляційним судом не вирішується.

Керуючись п.6 ч.1 ст.374, п.4 ч.1 ст.379, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Лубенської окружної прокуратури Полтавської області задовольнити.

Ухвалу Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 червня 2021 року скасувати.

Справу позовом Першого заступника керівника Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Полтавської ОДА та Державної екологічної інспекції Центрального округу до Лубенської РДА та ОСОБА_1 про визнання незаконним, скасування розпорядження Лубенської РДА, визнання недійсним державного акту, витребування земельних ділянок із незаконного володіння повернути до Лубенського міськрайонного суду Полтавської області для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 27 вересня 2021 року.

Головуючий суддя О. А.Лобов

Судді А.І.Дорош

В.М.Триголов