Рішення

від 28.09.2021 по справі 927/824/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

28 вересня 2021 року м. Чернігівсправа № 927/824/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Моцьора В.В., розглянувши

у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт",

юридична адреса: проспект Миру, 233, м. Чернігів, 14007;

електронна адреса: or@ethnoproduct.com; oleksandryurchenko1@gmail.com;

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Колісника Дмитра Сидоровича,

юридична адреса: АДРЕСА_1 ;

про стягнення 46 622,93 грн

без повідомлення (виклику) сторін

Позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" подано позов до Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича про стягнення 46 622,93 грн заборгованості, у тому числі 36 024,24 грн основного боргу, 3046,36 грн інфляційного збільшення, 898,01 грн 3% річних, 3896,09 грн пені.

Ухвалою суду від 09.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Крім того, даною ухвалою відповідачу встановлено строк для подання до суду та позивачу у порядку, визначеному ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України, відзиву на позовну заяву разом з усіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, якщо такі докази не надані позивачем, та попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Запропоновано позивачу у строк до п`яти днів з дня отримання відзиву подати до суду відповідь на відзив.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі та здійснення розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення від 09.08.2021 № 1400052392553, №1400052392596.

28.08.2021 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який суд долучив до матеріалів справи.

17.09.2021 від позивача на адресу суду надійшли пояснення від 15.09.2021, в яких позивач, зокрема, просить суд поновити строк на подання доказів та долучити до матеріалів справи наступні докази: Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.12.2020; Акт звіряння взаємних розрахунків за період квітень 2020 року - червень 2021 року між позивачем та відповідачем за договорами суборенди від 24.04.2020, підписаний позивачем.

Судом задоволено клопотання позивача про поновлення строку на подання доказів та долучено до матеріалів справи зазначені документи.

24.09.2021 від позивача на електронну адресу суду надійшов детальний перелік робіт, виконаних адвокатом за договором №01-03-2021/ю1 від 01.03.2021 про надання правової допомоги ТОВ Етнопродукт . Суд долучив документ до матеріалів справи.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від відповідача до суду не надходило.

Відтак, розгляд даної справи здійснюється судом без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, що передбачено ч.13 ст.8 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно зі ст.248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд ВСТАНОВИВ:

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача основного боргу, інфляційного збільшення, 3% річних та пені за неналежне виконання відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки б/н від 24.04.2020.

До обставин, які є предметом доказування у даній справі, відноситься встановлення факту наявності між сторонами договірних відносин, виконання позивачем умов договору щодо надання відповідачу в суборенду земельної ділянки площею 6,4329 га, кадастровий номер 7421489600:04:000:5448 та відповідно неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати орендної плати.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди земельної ділянки б/н від 24.04.2020 в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.

Відповідач щодо позовних вимог заперечує, зазначаючи, що орендна плата за оренду вказаної у договорі суборенди від 24.04.2020 земельної ділянки площею 6,4329 га за кадастровим номером 7421489600:04:000:5448 сплачена згідно платіжного доручення №762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн, у тому числі 36 024,24 грн, тобто на момент подання позову заборгованість відсутня. Договір припинив свою дію у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, та не був продовжений сторонами. Належні докази існування заборгованості за спірним договором у матеріалах справи відсутні. З моменту укладання договору та до моменту отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі позивач жодних претензій відповідачу не пред`являв. Оскільки заборгованість перед позивачем погашена повністю до пред`явлення позову та в межах строку, визначеного п. 3.1 договору, позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних є безпідставними. Крім того, пеня нарахована позивачем з порушенням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Відповідач також заперечує щодо заявлених позивачем до стягнення витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн та просить суд стягнути з позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У письмових поясненнях позивач зазначає, що 24.04.2020 між ТОВ "Етнопродукт" та ФОП Колісником Д.С. було укладено 66 договорів суборенди земельної ділянки на загальну суму 1 914 741,36 грн. Відповідачем частково виконано зобов`язання щодо сплати за оренду земельної ділянки за іншими договорами суборенди на суму 960 000,00 грн, але за договором суборенди земельної ділянки за кадастровим номером 7421489600:04:000:5448 оплати не здійснено, про що свідчить акт звірки за період квітень 2020 року - червень 2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 24.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (орендар) та Фізичною особою-підприємцем Колісником Дмитром Сидоровичем (суборендар) було укладено договір суборенди земельної ділянки (далі- договір).

Відповідно до п. 1.1-1.4. договору орендар зобов`язується за плату передати суборендарю земельну ділянку у строкове платне користування без зміни цільового призначення, а суборендар зобов`язується прийняти і використовувати земельну ділянку відповідно до умов цього договору та вимог земельного законодавства. Земельна ділянка, що передається в суборенду, знаходиться у користуванні орендаря у відповідності до договору оренди від 30.08.2014 між орендарем і орендодавцем Шуляк Миколою Івановичем (надалі - договір оренди), в якому передбачено право суборенди (п.3 додаткової угоди від 02.09.2019). Земельна ділянка розташована за межами села Бутівка Городнянського району Чернігівської області. Загальна площа земельної ділянки складає 6,4329 га, у тому числі ріллі - 6,4329 га, кадастровий номер земельної ділянки 7421489600:04:000:5448.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що земельна ділянка передається в суборенду до 30.11.2020 з дати підписання даного договору. Договір суборенди підлягає державній реєстрації.

Згідно з п. 3.1. договору суборендар сплачує орендарю орендну плату у розмірі 5600,00 грн, включно з ПДВ за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору. До 15.05.2020 - 10% від загальної суми договору; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору. Решту коштів, а саме 50%, суборендар сплачує орендарю не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

Відповідно до п. 4.1., 5.1. договору підписанням цього договору сторони підтверджують факт передачі земельної ділянки в суборенду. Після закінчення строку дії цього договору земельна ділянка вважається повернутою орендарю.

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених договором, сторони несуть відповідальність на умовах і в порядку, передбачених чинним законодавством та цим договором (п.9.1. договору).

Відповідно до п. 9.2. договору у разі прострочення сплати орендної плати суборендарем відповідно до п. 3.1, останній зобов`язаний сплатити орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої вчасно суми за кожен день прострочення платежу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 30.11.2020 (п. 11.1. договору).

15.05.2020 договір зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується витягом із відповідного Державного реєстру.

Позивач у позовній заяві зазначає, що суборендар своїх зобов`язань щодо сплати орендної плати за землю по спірному договору не виконав, у зв`язку з чим, відповідно до п. 3.1. договору, у нього виникло зобов`язання перед позивачем, а саме: з 16.05.2020 - на суму 3602,42 грн (10 % від загальної суми договору); з 16.07.2020 - 14 409,69 грн (40 % від загальної суми договору); з 16.11.2020 - 18 012,12 грн (решта 50%).

30.11.2020 ТОВ Етнопродукт було складено для ФОП Колісника Д.С. рахунок на оплату № 94 на суму 36 024,24 грн, в якому зазначено: суборенда земельної ділянки 7421489600:04:000:5448; площа 6,4329; ціна з ПДВ 5 600,00 грн.

31.12.2020 ТОВ Етнопродукт складено податкову накладну № 29, яка була прийнята та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних 25.02.2021.

На момент звернення з позовом до суду заборгованість з суборендної плати відповідачем не сплачена і становить 36 024,24 грн.

Невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасного внесення орендної плати, в строк установлений п.3.1. договору, стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача 36 024,24 грн основного боргу, 3046,36 грн інфляційного збільшення, 898,01 грн 3% річних, 3896,09 грн пені.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Проаналізувавши положення укладеного 24.04.2020 сторонами договору, суд встановив, що даний правочин за своєю юридичною природою є договором оренди нерухомого майна (земельної ділянки), що на час вирішення спору припинив свою дію, в зв`язку із закінченням строку на який його укладено (п. 11.1. договору). Судом установлено, що на правовідносини сторін, що виникають з його виконання, поширюється дія параграфів 1, 3 глави 58 Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України та Закону України Про оренду землі .

Частиною 1 статті 792 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 93 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

За частинами 1-3 та 5 статті 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду. Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому. Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі. Право суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

За статтею 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Згідно з ч.2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено судом, позивачем передано відповідачу в суборенду земельну ділянку 7421489600:04:000:5448, загальною площею 6,4329 га, за оренду якої відповідач відповідно до п. 3.1. договору повинен сплачувати орендну плату у розмірі 5600,00 грн з ПДВ, за 1 гектар земельної ділянки за весь період чинності договору, а саме: до 15.05.2020 - 10 % від загальної суми; до 15.07.2020 - 40 % від загальної суми договору; решту коштів, а саме 50% не пізніше, ніж у третій день збирання врожаю з земельної ділянки, але не пізніше 15.11.2020.

За доводами позивача відповідачем не виконано свого обов`язку зі сплати орендної плати, внаслідок чого утворилась заборгованість на суму 36 024,24 грн.

Відповідач заперечує існування заборгованості та як доказ відсутності заборгованості надає копію платіжного доручення №762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн з призначенням платежу "за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020".

Суд, дослідивши подану відповідачем копію платіжного доручення №762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн, зазначає таке.

Щодо порядку зарахування коштів слід зазначити, що у випадку, коли в графі платіжного доручення "призначення платежу" відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований у статті 534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені. У такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- і лише в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень статті 534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що, якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статтею 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 Цивільного кодексу України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості тощо.

Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22 та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18, від 26.12.2019 у справі 911/2630/18.

Судом встановлено, що між сторонами укладено 66 договорів суборенди земельних ділянок від однієї дати (від 24.04.2020), але з різними кадастровими номерами земельних ділянок, які надано позивачем відповідачу в суборенду. Позивачем ані у позовній заяві, ані у відповіді на відзив не було вказано, у якій послідовності були укладенні 66 договорів суборенди.

Будь-яку хронологію зарахування коштів (орендної плати) сторонами у договорі, який є предметом спору у даній справі, встановити неможливо внаслідок відсутності відповідних доказів.

Як вбачається з наданої відповідачем копії платіжного доручення №762 від 12.10.2020 на суму 200 000,00 грн, вказана сума сплачена за суборенду земельної ділянки згідно договору від 24.04.2020, тобто за договором від тієї ж дати, що і спірний, та за тим самим предметом - суборенда земельної ділянки.

У даному випадку сума коштів, а саме 200 000,00 грн, яка надійшла від відповідача за правилами ст.534 Цивільного кодексу України, була достатньою для задоволення вимог кредитора щодо погашення боргу в повному обсязі.

Доданий позивачем акт звіряння за квітень 2020 року - червень 2021 року судом оцінюється критично, оскільки вказаний акт не підписаний з боку відповідача, а тому відсутні підстави вважати, що акт звіряння має юридичну силу документа, яким суб`єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості та погоджує зазначені проплати.

Враховуючи зазначене, доводи позивача про те, що платіжне доручення не є доказом виконання зобов`язання за договором, оскільки у платіжному дорученні в призначенні платежу міститься посилання тільки на договір суборенди земельної ділянки від 24.04.2020, без зазначення кадастрового номера земельної ділянки, за оренду якої сплачується сума, фізичної особи, яка здала земельну ділянку в оренду, правильної суми за оренду земельної ділянки, спростовуються викладеним вище.

Позивачем не надано належних доказів, що спростовують відповідні доводи і докази відповідача, а також пояснень щодо зарахування суми на іншу, ніж зазначено відповідачем, мету, у встановленому законом порядку.

Оскільки сплата коштів відповідачем за спірним договором відбулась 12.10.2020, позивачем вказані обставини не спростовано, суд доходить висновку про те, що підстави для стягнення з відповідача суборендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 відсутні.

Згідно із ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21.01.2018 у справі №5-249кс15.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Оцінивши усі наявні докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що надані відповідачем докази у підтвердження викладених ним обставин є більш вірогідними, ніж докази, надані позивачем.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням викладеного вище у задоволенні позову у частині стягнення суборендної плати у сумі 36 024,24 грн слід відмовити за необґрунтованістю.

У зв`язку з тим, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у частині стягнення з відповідача основної заборгованості, не підлягають задоволенню і похідні від основної вимоги про стягнення з відповідача 3046,36 грн інфляційного збільшення, 898,01 грн 3% річних, 3896,09 грн пені.

Таким чином, позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Оскільки у позові слід відмовити повністю, судові витрати, понесені позивачем, стягненню з відповідача не підлягають.

Відповідач у відзиві на позов просить суд стягнути з позивача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Частиною 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно з ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Відповідач у відзиві на позов навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, в якому зазначив, що попередній розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката становить 3000 грн.

Як докази витрат на професійну правничу допомогу позивач надав: копію договору про надання професійної правничої допомоги та представництво інтересів в господарському суді № 52 від 20.08.2021, укладений між Адвокатським бюро "Дефініція Кушніра" та відповідачем (далі - договір); копію акту прийому-передачі виконаних робіт №1 (опис робіт (наданих послуг) від 26.08.2021 на суму 3000,00 грн; копію рахунку на оплату правничих послуг адвокатського бюро № 52 від 26.08.2021 на суму 3000,00 грн; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №345 від 19.10.2009, виданого Кушнір С.В.; ордер на надання правничої (правової) допомоги від 20.08.2021 №1013758 на ім`я адвоката Кушнір С.В.

Згідно із п. 1.1 договору виконавець в особі адвоката Кушніра С.В. зобов`язується надати професійну правничу допомогу, представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, складення усіх необхідних процесуальних документів, заяв по суті справи, заяв з процесуальних питань, збір доказів тощо, а замовник зобов`язується виплатити виконавцю винагороду (гонорар), винагороду за результат та оплатити всі витрати виконавця, пов`язані з виконанням завдання замовника відповідно до цього договору.

Виконавець приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси замовника в місцевому господарському суді першої інстанції, апеляційному господарському суді, згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Господарським процесуальним кодексом України, у зв`язку із позовом ТОВ "Етнопродукт" до господарського суду області з позовом до замовника про стягнення заборгованості та штрафних санкцій у справі № 927/824/21 за договором суборенди земельної ділянки від 24.04.2020 (п. 1.2 договору).

У п. 3.2 договору сторони погодили найменування та вартість послуг, які надаються Адвокатом, загальна вартість яких становить 3000 грн. Оплата винагороди (гонорару) виконавцю за цим договором здійснюється замовником шляхом безготівкового розрахунку на банківський рахунок виконавця. Оплата винагороди здійснюється замовником до 30.09.2021.

26.08.2021 Адвокат та відповідач підписали акт прийому-передачі виконаних робіт №1, в якому зазначено про надання Адвокатом Клієнту послуг правничої допомоги, визначених у договорі, на загальну суму 3000,00 грн, а саме:

1. Складено відзив на позовну заяву за предметом позову з проведення аналізу та застосування відповідних правових норм (їх вивчення та можливість застосування) - вартість послуг 2000,00 грн.

2. Направлення поштою матеріалів та відзиву на позовну заяву від імені замовника до Господарського суду та позивача (включено витрати адвоката на відправку поштою) - вартість послуг не визначена.

3. Складення заперечення на відповідь на відзив - вартість послуг 1000,00 грн.

Відповідно до ч.4 ст.11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "East/West Alliance Limited" проти України" (заява N 19336/04, п. 269) вказав, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вивчивши надані відповідачем докази понесених ним судових витрат на правничу допомогу, зазначені в акті прийому-передачі виконаних робіт, судом встановлено, що заперечення на відповідь на відзив у справі №927/824/21 відповідачем не подавалось, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави стягнення з позивача на користь відповідача 1000,00 грн правової допомоги за складення заперечення на відповідь на відзив.

Враховуючи викладене вище, витрати на оплату професійної правничої допомоги адвокату відповідача підлягають частковому задоволенню у сумі 2000,00 грн.

Керуючись ст.73, 74, 76, 77, 79, 86, 129, 233, 238, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (код ЄДРПОУ 03798553) до Фізичної особи- підприємця Колісника Дмитра Сидоровича (РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення 42 622,93 відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Етнопродукт" (пр. Миру, 233, м. Чернігів, 14007, код 03798553) на користь Фізичної особи-підприємця Колісника Дмитра Сидоровича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати відповідача на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 2000,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений ст.256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст.257 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В.В. Моцьор