Рішення

від 23.09.2021 по справі 647/3557/20

БЕРИСЛАВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 647/3557/20

№ провадження 2/647/12/2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2021 року Бериславський районний суд Херсонської області

в складі: головуючого судді Миргород В.С.,

при секретарі Дзежик Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бериславі Херсонської області цивільну справу №647/3557/20 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 , ОСОБА_49 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_54 , ОСОБА_55 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_58 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_61 , ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , ОСОБА_66 , ОСОБА_67 , ОСОБА_68 , ОСОБА_69 , до ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , ОСОБА_74 , Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області, про встановлення факту та виділення в натурі земельної ділянки із права спільної часткової власності, суд -

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2020 року позивачі звернулися до суду з позовом про встановлення факту неправильності запису в Державному акті Серія ЯА №253346 виданого 18.04.2005 року на ім`я ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_33 , ОСОБА_38 , та виділення в натурі земельних ділянок із права спільної часткової власності, посилаючись на те, що вони відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯА №253346 виданого ОСОБА_42 уповноваженому від 99 співвласників, згідно Розпорядження голови Бериславської районної державної адміністрації від 08.02.2005 року №52, на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, є співвласниками на праві спільної часткової власності на земельну ділянку площею 54,95 га, (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001). Позивачі є первісними співвласниками, окрім: ОСОБА_42 , який окрім власної частки розміром 1,0195%, що належить йому за державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА №253346, є спадкоємцем частки розміром 1,0195%, факт спадкування даної частки вбачається з відмітки про перехід права власності на державному акті, відповідно до свідоцтва про право на спадщину; ОСОБА_61 , яка успадкувала земельну частку розміром 1,0195% після смерті ОСОБА_75 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.07.2010 року; ОСОБА_62 , яка успадкувала земельну частку розміром 1,0195% після смерті ОСОБА_76 , відповідно до рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 19.12.2018 року; ОСОБА_63 , яка успадкувала земельну частку розміром 1,0195% після смерті ОСОБА_77 , відповідно до рішення Бериславського районного суду від 05.08.2019 року; ОСОБА_64 , яка успадкувала земельну частку розміром 1,0195% після смерті ОСОБА_78 , відповідно до рішення Бериславського районного суду від 20.03.2012 року; ОСОБА_65 , яка успадкувала земельну частку розміром 1,0195% після смерті ОСОБА_79 , відповідно до рішення Бериславського районного суду від 21.10.2020 року; ОСОБА_66 , яка успадкувала земельну частку розміром 1,0195% після смерті ОСОБА_80 , відповідно до рішення Бериславського районного суду від 08.07.2020 року; ОСОБА_68 , яка успадкувала земельну частку розмір 0,50975 % після смерті ОСОБА_81 , відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2010 року; ОСОБА_69 , яка успадкувала земельну частку розміром 0,50975 % після смерті ОСОБА_81 відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.12.2010 року. Також на підставі Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_1 від 07.08.2009 р., змінено прізвище первісного власника ОСОБА_82 на прізвище ОСОБА_83 ; на підставі Свідоцтва про одруження; змінено прізвище первісного власника ОСОБА_84 на прізвище ОСОБА_85 ; на підставі Свідоцтва про шлюб змінено прізвище первісного власника ОСОБА_86 на прізвище ОСОБА_87 ; на підставі Свідоцтва про шлюб змінено прізвище первісного власника ОСОБА_88 на прізвище ОСОБА_89 . В державному акті НОМЕР_2 було допущено помилки, щодо ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_33 та ОСОБА_38 . Ім`я ОСОБА_11 в державному акті зазначено ОСОБА_90 , а в паспорті громадянина України вказано як ОСОБА_91 , прізвище ОСОБА_19 в державному акті зазначено як ОСОБА_92 , а в паспорті громадянина України вказано як ОСОБА_93 , прізвище ОСОБА_33 в державному акті зазначено як ОСОБА_94 , а в паспорті громадянина України, його прізвище вказано, як ОСОБА_95 , прізвище ОСОБА_38 , в державному акті зазначено, як ОСОБА_96 , а паспорті громадянина України, її прізвище вказано як ОСОБА_97 . В зв`язку з чим ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_33 та ОСОБА_38 просять встановити факт належності їм правовстановлюючого документу. Відповідачі по справі є також первісними співвласниками вказаної земельної ділянки, частини із них померли, інформація щодо спадкоємців відсутня. Згідно висновку №272 судової земельно-технічної експертизи, складеного судовим експертом Крутько В.С. можливий варіант виділення часток із об`єкту нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності.

На даний час позивачі мають намір реально виділити належні їй частки із спільної земельної ділянки, але для цього необхідна згода всіх співвласників. Проте згоду всіх співвласників отримати не вдається. В зв`язку з чим, позивачі просять суд виділити в натурі належні кожному з них частки із земельної ділянки загальною площею 54,95 га (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001), що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року було відмовлено позивачам у відкритті провадження до ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 про виділення в натурі земельної ділянки із права спільної часткової власності.

Ухвалою суду від 26.01.2021 року провадження у справі було відкрито та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 23.04.2021 року замінено відповідача Бургунську сільську рада Бериславського району Херсонської області на Тягинську сільську раду Бериславського району Херсонської області.

Позивачі в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, на задоволені позовних вимог наполягають.

Відповідачі ОСОБА_70 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_73 , в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи в суді повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення. Причина їх неявки суду ненадана, клопотань про відкладення від останніх не надходило.

Відносно відповідача ОСОБА_74 , повернувся конверт з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою .

Представник відповідача Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області в судове засідання не з`явився, згідно наданої заяви не заперечує проти задоволення позовної заяви, просив справу розглядати у відсутність їх представника.

Суд з урахуванням ч.3 ст.211, ст. 223 ЦПК України, визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи, від яких не надійшло клопотання про відкладення розглядом справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази по справі та всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об`єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково виходячи з наступних підстав:

У відповідності до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України - суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.

Суд, відповідно до ст. ст. 81, 13, ч.5 ст.263 ЦПК України розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками судового розгляду, у тому числі й в частині надання доказів на підтвердження позовних вимог.

Відносно надання суду будь-яких інших доказів сторони клопотань у тому числі і про призначення експертизи не заявляли.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю, це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).

Судом встановлено, що відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №253346, виданого Бериславською районною державною адміністрацією 18.04.2005 року, титульним власником якого є ОСОБА_42 , останній та 99 особи, а саме: ОСОБА_67 , ОСОБА_102 , ОСОБА_75 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_103 , ОСОБА_104 , ОСОБА_105 , ОСОБА_106 , ОСОБА_107 , ОСОБА_70 , ОСОБА_108 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_80 , ОСОБА_109 , ОСОБА_110 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_81 , ОСОБА_111 , ОСОБА_16 , ОСОБА_112 , ОСОБА_17 , ОСОБА_20 , ОСОБА_113 , ОСОБА_18 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_77 , ОСОБА_82 , ОСОБА_24 , ОСОБА_114 , ОСОБА_115 , ОСОБА_25 , ОСОБА_27 , ОСОБА_116 , ОСОБА_26 , ОСОБА_117 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_101 , ОСОБА_118 , ОСОБА_31 , ОСОБА_119 , ОСОБА_78 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_120 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_71 , ОСОБА_72 , ОСОБА_121 , ОСОБА_74 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 , ОСОБА_122 , ОСОБА_41 , ОСОБА_43 , ОСОБА_42 , ОСОБА_123 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_100 , ОСОБА_47 , ОСОБА_98 , ОСОБА_84 , ОСОБА_49 , ОСОБА_99 , ОСОБА_124 , ОСОБА_125 , ОСОБА_50 , ОСОБА_51 , ОСОБА_52 , ОСОБА_53 , ОСОБА_55 , ОСОБА_54 , ОСОБА_76 , ОСОБА_58 , ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , ОСОБА_73 , ОСОБА_79 , ОСОБА_59 , ОСОБА_60 , ОСОБА_126 є співвласниками земельної ділянки загальною площею 54,95 га, кадастровий номер 6520680200:02:034:0001 (а.с. 16-17).

ОСОБА_127 , ОСОБА_106 , ОСОБА_126 , ОСОБА_107 , ОСОБА_105 , ОСОБА_110 ОСОБА_108 , ОСОБА_114 , ОСОБА_112 , ОСОБА_120 , ОСОБА_115 , ОСОБА_124 , ОСОБА_122 , ОСОБА_117 , ОСОБА_125 , ОСОБА_102 , ОСОБА_103 , ОСОБА_119 , ОСОБА_116 , ОСОБА_104 , ОСОБА_111 - померли, що підтверджується довідками виданими Бургунською сільською радою Бериславського району Херсонської області (а.с. 23-34).

ОСОБА_98 , ОСОБА_99 , ОСОБА_100 , ОСОБА_101 померли, що підтверджується повними витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть.

Спадкоємицею майна ОСОБА_75 є його дочка ОСОБА_61 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 23.07.2010 року (а.с. 48);

Згідно рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 19.12.2018 року у справі №647/3194//18 визнано за ОСОБА_62 право власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_76 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 частки розміром: 17,4216 % від земельної ділянки загальною площею 13,74 га, яка розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на праві спільної часткової власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ХС № 021500 від 18 квітня 2005 року та на частку розміром 1,0195 % від земельної ділянки загальною площею 54,95 га, яка розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому на праві спільної часткової власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 253346 від 18 квітня 2005 року (а.с. 49-50);

Згідно рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 05.08.2019 року у справі №647/1474/19 визнано за ОСОБА_63 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_77 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 право власності на: 4,1425% від земельної ділянки загальною площею 52,40 га, яка розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району (кадастровий номер 6520680200:02:047:0001); 1,0195% від земельної ділянки загальною площею 54,95 га, яка розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001) (а.с. 51-52);

Згідно рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 20.03.2012 року у справі №2101/931/2012 визнано за ОСОБА_64 право власності на спадкове майно після померлої ОСОБА_128 земельні ділянки згідно державних актів на право приватної власності на земельну ділянку серії ЯА №253346 від 18.04.2005 рок площею 1,0195%, серії ХС №021495 від 20.04.2005 року площею 4,1425%, серії ЯБ №088201 від 27.01.2004 року площею 2,47 га, знаходяться на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с. 53);

Згідно рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 21.10.2020 року у справі №647/2630/20 визнано за ОСОБА_65 , право власності на частки розміром: 1,0195% від земельної ділянки, загальною площею 54,95 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області; 11,0497% від земельної ділянки, загальною площею 23,31 га, яка передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_79 (а.с. 54);

Згідно рішення Бериславського районного суду Херсонської області від 21.10.2020 року у справі №647/1378/20 визнано за ОСОБА_66 в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_80 право власності на: частку розміром 3,1898% від земельної ділянки, загальною площею 67,32 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області; частку розміром 1,0195 % від земельної ділянки, загальною площею 54,95 га, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с. 55-56);

Спадкоємицею майна ОСОБА_81 є його дочка ОСОБА_88 та його малолітня дочка ОСОБА_86 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.12.2010 року (а.с. 57).

Після реєстрації шлюбу 07.08.2009 року між ОСОБА_129 та ОСОБА_82 , прізвище дружини змінилося на ОСОБА_83 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 07.08.2009 року (а.с. 60).

Після реєстрації шлюбу 21.12.2000 року між ОСОБА_130 та ОСОБА_84 , прізвище дружини змінилося на ОСОБА_85 , що підтверджується свідоцтвом про одруження від 21.12.2000 року (а.с. 61).

Після реєстрації шлюбу 29.04.2017 року між ОСОБА_131 та ОСОБА_86 , прізвище дружини змінилося на ОСОБА_87 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 29.04.2017 року (а.с. 62).

Після реєстрації шлюбу 21.07.2012 року між ОСОБА_132 та ОСОБА_88 , прізвище дружини змінилося на ОСОБА_89 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб від 21.07.2012 року (а.с. 63).

Позивачі мають намір реально виділити свої частки із земельної ділянки що знаходиться у спільній частковій власності наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 54,95 га, що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області з кадастровим номером 6520680200:02:034:0001.

Відповідно до висновку судової земельно-технічної експертизи №272 від 17.12.2020 року, судовим експертом здійснено висновок про можливість виділення часток із об`єкту нерухомого майна, а саме із земельної ділянки загальною площею 54,95 га (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001), що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області (а.с. 35-44).

Судом встановлено, що у вищезазначеному державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_11 , на відміну від паспорта серії НОМЕР_3 , виданого 13.11.1997 року Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області, ім`я вказано не ОСОБА_91 , а Лідія.

Також, в державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_113 на відміну від паспорта № НОМЕР_4 , виданого 29.11.2019 року, вказано прізвище ОСОБА_92 , замість вірного ОСОБА_93 .

Крім того, в державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_33 , на відміну від паспорта серії НОМЕР_5 , виданого 16.02.2010 року Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області, прізвище вказано ОСОБА_94 , замість вірного ОСОБА_95 .

Також, в державному акті на право власності на земельну ділянку ОСОБА_121 , на відміну від паспорта серії НОМЕР_6 , виданого 11.12.1997 року Бериславським РВ УМВС України в Херсонській області, прізвище вказано ОСОБА_96 , замість вірного ОСОБА_97 .

На підставі ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 315 ЦПК України встановлено перелік справ про встановлення фактів, які розглядаються судом.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення.

Зважаючи на те, що через зміни в законодавстві щодо видачі правовстановлюючих документів на землю, внести виправлення у державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА №253346 від 18.04.2005 року позасудовим шляхом не вбачається можливим, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає, що вимога стосовно встановлення факту належності ОСОБА_11 , ОСОБА_19 , ОСОБА_33 , ОСОБА_38 часток розміром 1,0195, кожному від земельної ділянки площею 54,95 га, обґрунтована та підлягає задоволенню, оскільки це дасть можливість позивачам реалізувати своє право власності на земельну ділянку.

Стосовно виділення в натурі земельної ділянки із спільної часткової власності, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України та статті 4 ЦПК України а також положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статей 21, 24, 41 Конституції України, статей 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі, щодо захисту права спільної часткової власності.

Правовий режим спільної часткової власності визначається главою 26 ЦК України з урахуванням інтересів усіх її учасників.

Володіння, користування та розпорядження земельними ділянками, що перебувають у спільній частковій або спільній сумісній власності також визначає спеціальний нормативно-правовий акт - Земельний кодекс України.

Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності, згідно ч. І ст. 356 ЦК України та ч. І ст. 86 ЗК України, є спільною частковою власністю.

Статтею 87 ЗК України передбачено, що право спільної часткової власності на земельну ділянку виникає:

а) при добровільному об`єднанні власниками належних їм земельних ділянок;

б) при придбанні у власність земельної ділянки двома чи більше особами за цивільно-правовими угодами;

в) при прийнятті спадщини на земельну ділянку двома або більше особами;

г) за рішенням суду.

Виходячи зі змісту загальних засад регулювання права власності, що встановлені ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Однак в ч. І ст. 358 ЦК України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою, що також знайшло своє відображення і в ч. І ст. 88 ЗК України, відповідно до якої володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. При цьому слід враховувати, що при укладенні договору, повинні бути враховані інтереси усіх учасників незалежно від розміру земельної частки кожного із них.

Таким чином, з моменту набуття позивачами та відповідачами права спільної часткової власності на земельну ділянку, сторони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуються спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені обома співвласниками.

Наведені вище норми гарантують кожному із співвласників право на поділ (виділ) в натурі того майна, яке знаходиться у їх спільній частковій власності і після здійснення якого, право спільної власності припиняється, кожен із співвласників набуває право особистої приватної власності на майно, що утворюється в результаті його поділу (виділу), і зміст якого проявляється, перш за все, у здійсненні правомочності щодо володіння, користування та розпорядження майном за своєю волею, на власний розсуд, незалежно від волі інших осіб.

Як випливає з положення ч. 1 та ч. 3 ст. 367 ЦК України та ст. 88 ЗК України, поділ в натурі майна, яке перебуває у спільній частковій власності, може бути здійснено за домовленістю між співвласниками, шляхом укладання договору про поділ нерухомого майна, який повинен бути вчинений у письмовій формі з обов`язковим його нотаріальним посвідченням учасниками правочину.

Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників виявив бажання, не залежно від його мотивів, здійснити поділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій власності, однак інший співвласник перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ нерухомого майна, такий співвласник має право на звернення до суду з відповідним позовом про поділ (виділ) спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до пункту п.п. "е" п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , у випадках, передбачених статтями 86-89 ЗК, володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, яка перебуває в спільній частковій власності, здійснюється за згодою всіх співвласників згідно з договором, у разі недосягнення згоди - за рішенням суду, а при перебування ділянки в спільній сумісній власності (у подружжя, членів фермерського господарства, якщо інше не передбачалось угодою між ними, співвласників жилого будинку) - за договором або законом. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки зі складу земельної ділянки (у тому числі й разом з іншими учасниками, які цього вимагають) або виплати рештою учасників грошової компенсації за цю частку при неможливості її виділення та отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру його частки. Учаснику спільної сумісної власності зазначене право належить за умови попереднього визначення розміру рівних земельних ділянок, якщо інше не передбачене законом або не встановлено судом.

Враховуючи вищезазначене, висновки позивачів викладені у позовній заяві не ґрунтуються на положенні ст. 15, 16 ЦК України та ст. 152 ЗК України, відповідно до яких кожній особі гарантується право на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права або застосування інших способів захисту, встановлених законом, зокрема поділу (виділу) в натурі майна, що є у спільній частковій власності.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача (див. пункт 57 постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17).

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).

При оцінці обраного позивачами способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду з позовом.

Позивачами не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що порушені їх земельні права, що існує спір між співвласниками земельної ділянки, тобто що між співвласниками не досягнуто згоди щодо виділу спірної земельної ділянки та що рішення щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою не є спільним та одностайно не є схваленим усіма співвласниками, як того вимагає ст.88 ЗК України.

Той факт, що між сторонами відсутній спір, підтверджується також заявою представника відповідача Тягинської сільської ради Бериславського району Херсонської області про те, що останній не заперечує проти задоволення позову, тобто останні позов визнали у повному обсязі.

Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників (частина перша статті 82 ЦПК України).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

У відповідності до роз`яснень п.24 ч.3 постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи.

Визнання відповідачем, а саме Тягинською сільською радою Бериславського району Херсонської області, позову у даній справі суперечить ст.88 Земельного кодексу України, а тому не може бути прийнятим судом.

За вищезазначених обставин, на підставі наданих суду доказів, суд приходить до висновку про відсутність спору між сторонами у справі та відповідно порушення прав позивачів, а тому і відсутність підстав для захисту порушеного права позивачів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4-13,19,76-81,89,259,263-265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити частково.

Встановити факт належності ОСОБА_11 частки розміром 1,0195% від земельної ділянки загальною площею 54,95 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка належить їй на праві спільної часткової власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №253346, виданого 18.04.2005 року (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001).

Встановити факт належності ОСОБА_19 частки розміром 1,0195% від земельної ділянки загальною площею 54,95 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка належить йому на праві спільної часткової власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №253346, виданого 18.04.2005 року (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001).

Встановити факт належності ОСОБА_33 частки розміром 1,0195% від земельної ділянки загальною площею 54,95 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка належить йому на праві спільної часткової власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №253346, виданого 18.04.2005 року (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001).

Встановити факт належності ОСОБА_38 частки розміром 1,0195% від земельної ділянки загальною площею 54,95 га, яку передано для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Бургунської сільської ради Бериславського району Херсонської області, яка належить їй на праві спільної часткової власності на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №253346, виданого 18.04.2005 року (кадастровий номер 6520680200:02:034:0001).

В решті заявлених вимог відмовити.

З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Херсонського апеляційного суду через Бериславський районний суд Херсонської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного рішення суду.

Повне рішення складено 27.09.2021 року.

Суддя В. С. Миргород