Постанова

від 27.09.2021 по справі 813/1012/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 вересня 2021 року

Київ

справа №813/1012/15

адміністративне провадження № К/9901/30118/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючий - Стародуб О.П.,

судді - Коваленко Н.В., Кравчук В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 (суддя - Кузан Р.І.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 (судді - Кузьмич С.М., Гулида Р.М., Улицький В.З.) у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівський деревообробний комбінат про стягнення заборгованості,

встановив:

У лютому 2015 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ Сколівський деревообробний комбінат на користь управління суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 17819,15 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "Сколівський деревообробний комбінат" зареєстроване в Управлінні Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області як платник збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Управлінням ПФУ в Сколівському районі Львівської області було призначено пенсію на пільгових умовах працівникам підприємства.

Відповідно до наявних в матеріалах справи листів, реєстрів надіслання поштової кореспонденції та поштових квитанцій, позивачем в січні 2015 року на адресу ТОВ Сколівський деревообробний комбінат направлено розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в частині пенсій, призначених відповідно до пункту б - з статті 13 Закону України Про пенсійне забезпечення за 2013 та 2014 роки, та за січень-лютий 2015 року на загальну суму 17819,15 грн.

Враховуючи, що в добровільному порядку відповідач суму боргу не відшкодував, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення цих сум.

В обгрунтування позовних вимог посилався на те, що відповідач всупереч вимогам Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного Фонду України протягом 2013-2014 років та січня-лютого 2015 року не здійснював компенсацію таких витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, у зв`язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед Пенсійним фондом, яка становить 17819,15 грн., і яка відповідачем самостійно не сплачена.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015, позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівський деревообробний комбінат на користь Управління Пенсійного фонду України в Сколівському районі Львівської області 1381 (одну тисячу триста вісімдесят одну) грн. 06 коп. заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача відсутні правові підстави для вимоги про відшкодування фактичних витрат по виплаті та доставці пільгових пенсій за 2013 та 2014 роки, оскільки розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2013 та 2014 роки позивачем направлено ТзОВ "Сколівський деревообробний комбінат" лише в січні 2015 року, тобто з порушенням встановлених строків, а тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Разом з тим, що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за період січень-лютий 2015 року, суди дійшли висновку, що такі знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, з огляду на що заборгованість відповідача у розмірі 1381,06 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

З ухваленими судовими рішеннями не погодився позивач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права просив їх скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди дійшли помилкового висновку щодо відсутності в Управління правових підстав для вимоги відшкодування позивачем заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за 2013 та 2014 роки.

Зокрема посилався на те, що судами невірно застосовується абзац 2 п. 6.8. Інструкції 21-1, оскільки оспорювані витрати це не витрати, пов`язані зі зміною розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування, а витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, які виникли при призначені пенсії на пільгових умова колишньому працівнику відповідача ОСОБА_1 .

Заперечення на касаційну скаргу до суду не надходили.

Враховуючи, що в частині задоволення позовних вимог рішення судів попередніх інстанцій не були предметом касаційного оскарження, а тому за правилами частини 1 статті 341 КАС України, в цій частині рішення судів не переглядаються.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі- Закон №1058-IV) покриття витрат на виплату і доставку пенсій, що призначені особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди, здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці, вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у розмірі 20 відсотків з наступним збільшенням її щороку на 10 відсотків до 100-відсоткового розміру відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону.

Отже, обов`язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій призначених у порядку ст. 13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства.

Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений Розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі Інструкція №21-1).

Згідно з пунктами 6.4, 6.7, 6.8 Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.

За наведеного правового регулювання, обов`язок визначення сум відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій покладено на позивача, а відповідач зобов`язаний здійснити відшкодування зазначених витрат в розмірах визначених позивачем. Підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем надані розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах (за Списком 2), якими підтверджується заборгованість відповідача по відшкодуванню Пенсійному фонду України фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за 2013, 2014 роки, та за січень-лютий 2015 року на загальну суму 17819,15 грн.

На виконання вимог Інструкції №21-1, зазначені розрахунки направлялись відповідачу, що сторонами не заперечується.

Таким чином, всі розрахунки щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період 2013-2014 роки, та за січень-лютий 2015 року надіслані відповідачу та підлягають сплаті.

Верховний Суд вже розглядав справу, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у справі, що розглядається.

Зокрема у постанові від 21.02.2019 у справі №804/323/16 Верховний Суд дійшов наступного висновку:

? … ? незгода позивача з надісланими на його адресу Розрахунками ґрунтується виключно на тому, що вони включають заборгованість за минулі роки. Позивач вважає, що у нього відсутній обов`язок здійснювати відшкодування за такими розрахунками.

Однак, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посилання позивача на порушення відповідачем п. 6.4. - 6.8. Інструкції при формуванні Розрахунків, і як наслідок відсутність у нього обов`язку здійснювати відшкодування за такими розрахунками, є недоречним, оскільки невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не звільняє підприємство від обов`язку відшкодувати зазначену заборгованість.

Чинне законодавство України не встановлює такого наслідку порушення строку направлення розрахунку, як визнання його недійсним чи протиправним. Несвоєчасність направлення органами Пенсійного фонду України розрахунку, не впливає на встановлення наявності і визначення розміру сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам, та не звільняє позивача від обов`язку їх відшкодування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 №804/18327/14.

Колегія суддів не вбачає підстав не застосувати зазначений підхід під час вирішення цієї справи.

Таким чином, несвоєчасне надіслання позивачем відповідачу розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не звільняє позивача від обов`язку їх відшкодування, а тому посилання судів попередніх інстанцій на відсутність у позивача правових підстав для визначення відповідачу суми заборгованості за минулі періоди є безпідставним.

Відповідно до висновків Верховного Суду України в постанові від 25.11.2015 у справі №803/2199/15, а також Верховного Суду у постановах від 23.01.2018 у справі №803/2625/14, від 20.03.2018 у справі №804/18891/14, від 21.06.2018 у справі №804/9020/13-а, строки звернення до суду не застосовуються до позовів про стягнення заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Враховуючи викладене, а також те, що в матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо наявної у нього заборгованості за 2013-2014 роки, в добровільному порядку суму такої заборгованості відповідач не сплатив, такі підлягають стягненню в судовому порядку.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

постановив:

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 у частині відмови у задоволенні позовних вимог - скасувати і в цій частині позов Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Сколівський деревообробний комбінат на користь Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області заборгованість з відшкодування фактичних витратах на виплату та доставку пенсій призначених за віком на пільгових умовах за період 2013-2014 роки у сумі 16438 грн.

В іншій частині постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

О.П. Стародуб

Н.В. Коваленко

В.М. Кравчук