Рішення

від 23.09.2021 по справі 499/972/19

ІВАНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/972/19

Провадження № 2/499/6/21

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

23 вересня 2021 року смт. Іванівка

Іванівський районний суд Одеської області у складі: головуючого судді Тимчука Р.М. за участю секретаря судового засідання Мельника Р.А. розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Іванівка Одеської області цивільну справу № 499/972/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Великобуялицька сільська рада Іванівського району Одеської області про визнання заповіту недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Великобуялицька сільська рада Іванівського району Одеської області про визнання заповіту недійсним.

Свої позовні вимоги обґрунтував посилаючись на такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер йогобатько ОСОБА_4 . Після смерті батька позивачу стало відомо, що існує заповіт від 10 червня 2008 року згідно якого ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 , заповів належний йому будинок АДРЕСА_1 та відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,33 га, яка занходиться на території Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області. Про що ОСОБА_4 особисто нікому не повідомляв та ні з ким із родичів не обговорював свої наміри про розподіл майна, що був зареєстрований в реєстрі Великобуялицькою сільською радою Іванівського району Одеської області №18.

Вважає, що заповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей заповіт не був підписаний ОСОБА_4 та не освідчувався секретарем Великобуялицької (бувша Благоївська) сільської ради Іванівського району - ОСОБА_5 яка на той період працювала секретарем даної сільської ради, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_5 та свідченнями які додаються до матеріалів справи. Даний заповіт не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього Заповіту недійсним.

Згідно уточненої позовної заяви позивач просить суд визнати Заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Великобуялицької (бувша Благоєвська) сільської ради виконавчий комітет с. Великй Буялик Іванівського району Одеської області, реєстровий номер 18 від 10 червня 2008 року недійсним та скасувати державну реєстрацію вказаного заповіту. Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2018 року Чекаліною А Я., приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 187 на ім`я ОСОБА_4 та визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2018 року ОСОБА_6 , приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 188 на ім`я ОСОБА_3 .

В судовому засіданні позивач та його представник на своїх позовних вимогах на полягали, просив їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги не визнали зазначили зазначили, що на дану позовну заяву надали відзив, та посилались на такі обставини. Вважають позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Згідно заповіту, складеного 10 червня 2008 року, ОСОБА_2 він заповів житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 він заповів все своє інше майно. Даний заповіт був підписаний власноручно ОСОБА_4 та посвідчений секретарем Благоєвської сільської ради Іванівського району Одеської області Скачко М.Ф., що підтверджується копією заповіту. Оригінал заповіту знаходиться у нотаріуса та другий примірник в Благоєвській ( нині Великобуялицькій) сільській раді Іванівського району Одеської області. В 2018 році вони отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Позивач, батько ОСОБА_3 та дядько ОСОБА_2 з дня смерті свого батька в 2009 році до цього часу не звертався щодо оформлення спадщини. Через десять років після смерті батька, він згадав, що той мав намір заповісти своє майно йому. Проте їм же відомо, що перед смертю дідусь вирішив заповісти належне йому майно своїм онукам, тобто відповідачам. Крім того, не відповідає дійсності твердження позивача про те, що ОСОБА_7 , колишня дружина позивача, чинила перешкоди щодо отримання ним копії оспорюваного заповіту. Позивач не надав підтвердження того, що він звертався з відповідною заявою до Великобуялицької сільської ради та отримав відмову. Даний заповіт було складено померлим дідусем та посвідчено секретарем органу місцевого самоврядування відповідно до чинного законодавства.

Твердження про те, що дідусь не підписував даний заповіт не підтверджено жодним доказом та є безпідставним.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області надали заяву пор слухання справи у судове засідання не з`явились, просили справу слухати у їх відсутність, щодо предмету спору зазначили, що даний заповіт був підписаний власноручно ОСОБА_4 та посвідчений секретарем Благоєвської сільської ради Іванівського району Одеської області Скачко М.Ф., що підтверджується копією заповіту. Оригінал заповіту знаходиться у нотаріуса та другий примірник в Благоєвській ( нині Великобуялицькій) сільській раді Іванівського району Одеської області. Крім того ОСОБА_4 власноручно розписався в книзі ведення нотаріальних дій 10.06.2008 року, запис, № 21, що підтверджують копією книги, тому вважають позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню тому в позові просили відмовити.

Розглянувши позовну заяву, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши сторін по справі, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом в ході розгляду справи встановлені такі обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 , що підтверджено копією свідоцтва про смерть.

Відповідно наявного в матеріалах справи заповіту від 10 червня 2008 року, згідно якого ОСОБА_4 на користь відповідача ОСОБА_2 , заповідано належний йому будинок АДРЕСА_1 та відповідачу ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8,33 га, яка знаходиться на території Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області.

Позивач вважає що даний аповіт не відповідає чинному законодавству і має бути визнаний недійсним, тому що цей заповіт не був підписаний ОСОБА_4 та не освідчувався секретарем Великобуялицької (бувша Благоївська) сільської ради Іванівського району - ОСОБА_5 яка на той період працювала секретарем даної сільської ради, що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_5 та свідченнями які додаються до матеріалів справи. Даний заповіт не відповідає волі спадкодавця, що є достатньою підставою для визнання цього заповіту недійсним. Свої посилання обґрунтовує наступними доводами та обставинами:

При зверненні до Іванівської державної нотаріальної контори в липні 2018 року для отримання консультації щодо прийняття спадщини за законом позивачу стало відомо, що спадщина його батька ОСОБА_4 вже видана за заповітом спадкоємцям та матеріали справи передано в Одеський державний нотаріальний архів м.Одеси по вул.Академіка Корольова 92-а. Для ознайомлення з матеріалами справи потрібно звертатися до вказаного архіву. Позивач звернувся до вказаного архіву для отримання копії заповіту із спадкової справи, але йому відмовили в усній формі та пояснили, що спадкоємець у разі незгоди із заповітом може його оспорити чи визнати недійсним в судовому порядку, або звернутися до органу місцевого самоврядування який складав та посвячував заповіт спадкодавця.

З грудня 2010 року на посаді секретаря Великобуялицької (бувша Благоєвська) сільської ради Іванівського району Одеської області по теперішній час працює його колишня дружина ОСОБА_7 , з якою він перебував в шлюбі з 14.10.1995 року по 2011 рік, проживали однією сім`єю. З 2012 по теперішній час вони не являються однією сім`єю і відносини між ними не є доброзичливими, тому отримати копію заповіту спадкодавця ОСОБА_4 для позивача було неможливим.

Позивач має великий сумнів щодо дійсності підписів зі сторони спадкодавця ОСОБА_4 та зі сторони посвідчення заповіту секретарем Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області Скачко Марією Федорівною, яка знала спадкодавця досить добре щоб пам`ятати дійсність складання наявного заповіту в Благоївській сільській раді Іванівського району Одеської області. Складення оспорюваного Заповіту не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4 , оскільки напис і підпис на Заповіті значно відрізняється від дійсного підпису Спадкодавця, що свідчить про підробку підпису на заповіті.

Судом в ході розгляду був досліджений оригінал заповіту, який містить підпис спадкодавця ОСОБА_4 , але заповіт не містить підпис посадової особи, яка посвідчувала заповіт.

В судовому засіданні в якості свідка була допита ОСОБА_5 , тобто особа, яка на момент складання заповіту займала посаду секретаря Благоєвської сільської ради Іванівського району Одеської області, та вона повідомила, що вона не пам`ятає, щоб ОСОБА_4 за період її роботи на цій посаді звертався до неї для посвідчення заповіту. Проте, щодо саме цього заповіту вона зазначила, що його не підписувала та не посвідчувала, додатково повідомила, що на час складання заповіту вона працювала на друкарській машинці, всі заповіти готувались на друкарських машинках, а даний заповіт, який міститься в матеріалах справи надрукований на комп`ютері та роздрукований на принтері.

Щодо недійсності підпису спадкодавця ОСОБА_4 , то суд вважає, що посилання позивача не доведені, оскільки почеркознавча експертиза не проводилась, тому доказів недійсності підпису спадкодавця позивачем не надано.

Відповідачі в свою черги зазначили, що даний заповіт дійсний оскільки він внесений в реєстр заповітів.

Застосовуючи норми матеріального права суд виходить з такого.

Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом

Відповідно до ст. 1233 ЦК України в редакції від 12.04.2008 заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Згідно ст. 1247 ЦК України, заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Як вбачається заповіт не посвідчений службовою особою, оскільки не містить її підпису.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідачів та пояснення третьої особи, в якості обгрунтованих посилань, щодо заперечень проти позовних вимог, оскільки всі посилання спростовуються, основним доказом у справі, самим заповітом який є не посвідченим, тому такий документ не має юридичної сили.

Ч.1 ст.1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

У відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною другою ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом(нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Верховний Суд України у своєму правовому висновку від 06.09.2017 року у справі 6-2424цс16 вказав, що судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини якщо їх недійсність встановлена законом (ч. 1 ст. 219, ч. 1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України, тощо), та оспорювані якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч. 2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України).

Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Крім того, при розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину із підстав визначених ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України судам необхідно враховувати, що ці норми передбачають загальну підставу для нікчемності правочину і застосовуються лише в тому випадку, якщо в ЦК України немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Спеціальною нормою, яка регламентує підстави визнання заповіту недійсним або нікчемним є приписи статті 1257 ЦК України, відповідно до ч. 1 якої заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Таким чином, на заповіт, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності.

Статтею 41 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріальні дії можуть вчинятися будь-яким нотаріусом чи посадовою особою органу місцевого самоврядування. Нотаріальні дії вчиняються в приміщенні державної нотаріальної контори, в державному нотаріальному архіві, приміщенні, яке є робочим місцем приватного нотаріуса, чи приміщенні органів місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, а також коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси та посадові особи органів місцевого самоврядування, які вчиняють нотаріальні дії, посвідчують угоди, щодо яких законодавством встановлено обов`язкову нотаріальну форму, а також за бажанням сторін й інші угоди. Нотаріуси або посадові особи, які вчиняють нотаріальні дії, перевіряють, чи відповідає зміст посвідчуваної ними угоди вимогам закону і дійсним намірам сторін.

В контексті ст.1257 ЦК України у випадку складення заповіту представником або його посвідчення не уповноваженою особою, а також у разі недотримання законодавчо визначених вимог до форми заповіту, такий заповіт не може виконуватися і спадкування має здійснюватися за законом.

Як встановлено, за даним заповітом було виконання та відповідачі по справі отримали свідоцтва про право на спадщину.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність па підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тож складення вказаного заповіту не відповідало дійсній волі спадкоємця, що є недодержанням в момент вчинення правочину сторонами вимог, які встановлені ч. 3 ст. 203 ЦК а саме, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі та відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК с підставою недійсності правочину.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України в п. 7 постанови N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 6 листопада 2009 року правочин може бути визнаний недійсним лише на підставах, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Такими підставами є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 ЦК України.

Таким чином, суд доходить висновку, що відповідачами не доведені їх заперечення щодо позовних вимог позивача, не надано належних та допустимих доказів, що волевиявлення ОСОБА_4 в момент складання заповіту відповідало його внутрішній волі, що в розумінні ч.2 ст. 1257 ЦК України є підставою для визнання такого заповіту недійсним, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1316/2227 11 (провадження № 61-12290св 18) у статті 1301 ЦК України, як підставу визнання свідоцтва недійсним, прямо вказано лише відсутність права спадкування в особи, на ім`я якої було видане свідоцтво. Це мас місце, зокрема, у разі, якщо ця особа була усунена від спадкування: відсутні юридичні факти, що давали б їй підстави набути право на спадкування - утримання, спорідненість, заповіт; у випадку, коли спадкодавець, оголошений у судовому порядку померлим, виявився насправді живим і судове рішення про оголошення його померлим скасоване. Іншими підставами визнаний свідоцтва недійсним можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб, включення до свідоцтва майна, яке не належало спадкодавцю на момент відкриття спадщини тощо.

Отже, у зв`язку з визнанням заповіту недійсним, визнанню недійсними підлягають свідоцтва про спадкування за заповітом, видані на ім`я відповідачів.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Дослідивши матеріали справи та наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вирішуючи позов у межах заявлених вимог, з урахуванням принципів розумності, справедливості та виваженості, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо вимог в частині стягнення з відповідачів понесених судових витрат суд зазначає наступне.

За змістом ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.1 ст.141 ЦПК України).

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, то з відповідачів в рівних частинах з кожного, на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору розмірі 1152 грн. 60 коп, сплаченого позивачем при зверненні до суду. Доказів про понесення інших судових витрат позивачем не надано та про їх розмір не зазначено.

Керуючись ст. ст. 3, 5, 11, 81, 89,133, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Великобуялицька сільська рада Іванівського району Одеської області про визнання заповіту недійсним - задовольнити.

Визнати заповіт ОСОБА_4 , згідно якого на користь ОСОБА_2 заповів, належний йому, будинок АДРЕСА_1 та на користь ОСОБА_3 земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 8.33 га, яка знаходиться на території Великобуялицької сільської ради Іванівського району Одеської області, посвідчений секретарем Великобуялицької (бувша Благоєвська) сільської ради Виконавчий комітет с. Великий Буялик. Іванівського району Одеської області, реєстровий номер 18 від 10 червня 2008 року недійсним та скасувати державну реєстрацію вказаного заповіту.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2018 року Чекаліною А Я., приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 187 на ім`я ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_2 на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . загальною площею 83,3 кв.м.. в тому числі житловою 49.5 кв.м.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, виданого 22.08.2018 року Чекаліною А.Я., приватним нотаріусом Іванівського районного нотаріального округу Одеської області, зареєстрованого в реєстрі за № 188 на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 . яка зареєстрована та проживає: АДРЕСА_3 на земельну ділянку площею 8,8262 га. кадастровий номер якої 5121881000:01:001:0986. цільовим призначенням для ведення товарно-сільськогосподарського виробництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рівних частинах з кожного, на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 1152 грн. 60коп.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяР. М. Тимчук