Ухвала

від 28.09.2021 по справі 509/4711/21

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 509/4711/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі:

головуючого - судді Кочко В.К.,

при секретарі Савченко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт.Овідіополь питання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області у справі №509/4711/21

ВСТАНОВИВ:

08.09.2021 року до Овідіопольського районного суду Одеської області надійшла заява представника позивача - адвоката Стогнія О.В. про вжиття заходів забезпечення позову до подання до суду позовної заяви до ОСОБА_1 .

За наслідком розгляду вказаної заяви, 09.09.2021 року Овідіопольським районним судом Одеської області було постановлено ухвалу, якою заяву про забезпечення позову до подання до суду позовної заяви задоволено.

Відповідно до ч.4 ст.152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Отже, подана заява про забезпечення позову подавалась в порядку п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України - до подання самої позовної заяви, а відтак у відповідності до вимог ч. 4 ст. 152 ЦПК України заявник був зобов`язаний подати до суду позовну заяву в десятиденний термін після винесення ухвали про забезпечення позову.

Про зазначений обов`язок встановлений ч.4 ст.152 ЦПК України також було зазначено судом в ухвалі суду від 09.09.2021 року.

При перевірці виконання ОСОБА_2 вказаного обов`язку, судом встановлено, що від імені ОСОБА_1 до Овідіопольського районного суду Одеської області будь-яка позовна заява не надходила.

Судом також враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.4 ст.10 ЦПК України та ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні у справі Калашников проти Росії , Європейський суд з прав людини зазначив, що розумність тривалості провадження визначається залежно від конкретних обставин справи, враховуючи критерії, визначені у прецедентній практиці Суду, зокрема складність справи, поведінка заявника та поведінка компетентних органів влади.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі Пономарьов проти України наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Позивач має сприяти розгляду справи, оскільки він є найбільш зацікавленим в її розгляді.

Разом з тим, суд враховує, що заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі Круз проти Польщі від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст.17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

При викладених обставинах, суд доходить до висновку, що вжиті заходи забезпечення позову до подання позовної заяви, підлягають скасуванню.

Керуючись ст. 158 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 09.09.2021 року по справі №509/4711/21 за заявою ОСОБА_2 до подання позовної заяви до суду, а саме:

Скасувати заборону суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які реєстраційні дії стосовно нерухомого майна:

- земельної ділянки кадастровий номер 5123755800:01:003:4305, що належить на підставі договору купівлі-продажу від 07.08.2019 р. за р.№3580 посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Іллічовой Н.А. належить ОСОБА_1 ;

- житлового будинку загальною площею 69,5 кв.м., житловою 30.8 кв.м., що розташований на земельній ділянці кадастровий номер 5123755800:01:003:4305 за адресою: АДРЕСА_1 , який декларацією про готовність об`єкта до експлуатації ОД 101210830286 введено в експлуатацію.

Ухвала набирає законної сили в порядку встановленому ст. 261 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя: Кочко В.К.