Вирок

від 13.09.2021 по справі 490/9438/13-к

ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М. МИКОЛАЄВА

Центральний районний суд м. Миколаєва

Справа № 490/9438/13-к

Провадження № 1-кп/490/193/2018

У Х В А Л А

02 вересня 2021 року

Центральний районний суд міста Миколаєва

У складі : головуючого - судді ОСОБА_1

судді - ОСОБА_2

присяжних - ОСОБА_3

- ОСОБА_4

- ОСОБА_5

при секретарі - ОСОБА_6

за участі прокурора - ОСОБА_7

обвинуваченого - ОСОБА_8

захисника - ОСОБА_9 /в режимі відеоконференції/

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_10 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1

у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України, -

В С Т А Н О В И В :

Суть питання, що вирішується ухвалою, і за чиєю ініціативою воно розглядається.

1. Прокурор надіслав до суду клопотання, у якому просив продовжити строк дії обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час доби, спираючись про те, що ризики, які були враховані судом під час обрання цього запобіжного заходу, не змінились та не зменшились.

2. Захисник у суді просив про зміну раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу на особисте зобов`язання, посилаючись про те, що обраний запобіжний захід не дозволяє обвинуваченому повною мірою реалізувати своє право на працю, а також - належним чином реалізовувати себе.

Обвинувачений у суді позицію захисника підтримав.

При цьому обвинувачений повідомив, що протягом двох останніх місяців продовжив працювати, до того ж - отримав документи, що підтверджують його особу та його громадянство.

Встановлені судом обставин із посиланням на докази

1. В провадженні Центрального районного суду міста Миколаєва перебуває кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого пунктами 1, 6 частини 2 статті 115, частиною 4 статті 187 Кримінального Кодексу України.

В межах цього кримінального провадження ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин

в період часу з 23.25 24 березня 2013 року до 02.30 25 березня 2013 року він, реалізуючи злочинний намір, направлений на скоєння розбійного нападу та протиправне заподіяння смерті працівникам нелегального залу ігрових автоматів, розташованого у будинку АДРЕСА_1 /наразі - Героїв України/ у місті Миколаєві в зв`язку із програшем у цьому закладі значної суми коштів з метою заволодіння грошовими коштами, що знаходились в приміщенні залу, проник до цього приміщення.

Там він, діючи несподівано для охоронця ОСОБА_11 який відкрив йому двері, напав на нього, та між ними в коридорі закладу гральних автоматів почалась бійка. В ході бійки ОСОБА_8 ножем. який був при ньому, завдав 9 колото-різаних поранень передньої та задньої поверхонь грудної клітини та лівого плеча ОСОБА_11 , від яких останній впав на підлогу в коридорі закладу та перестав подавати ознаки життя.

Реалізуючи далі свій злочинний умисел, він проник безпосередньо до зали ігрових автоматів, де побачив адміністратора - ОСОБА_12 , та, діючи умисно, завдав їй 6 колото-різаних поранень передньої та задньої поверхонь грудної клітини, задньої-бокової поверхні грудної клітини, задньої-бокової поверхні грудної клітини зліва, від яких ОСОБА_12 впала на підлогу в кімнаті залу гральних автоматів та перестала подавати ознаки життя.

Після цього він заволодів грошовими коштами, що знаходились у вказаному залі.

2. Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 05 травня 2021 рок раніше обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід був змінений на домашній арешт із забороною залишати житло у нічний час доби; одночасно на обвинуваченого було покладено низку обов`язків, зокрема - носити електронний засіб контролю.

3. Обираючи такий запобіжний захід, суд виходив з наявності ризику того, що обвинувачений може вдатись до дій щодо ухилення від суду.

4. Наразі судом завершене дослідження наявних в розпорядженні сторін доказів. Після цього судом було призначено 3 /три/ експертизи, до отримання висновків яких у судовому засіданні оголошена перерва.

Наразі дві з призначених судом експертиз проведені та судом отримані результати відповідних експертних досліджень.

Що ж стосується третього експертного дослідження, то наразі ухвала суду надіслана на виконання, визначеною судом експертною установою - Комунальним підприємством "Дніпропетровське обласне бюро суду-медичних експертиз" Дніпропетровської Обласної Ради - наразі визначений порядок проведення цієї експертизи та визначена вартість її проведення.

В зв`язку із таким наразі судом вжиті заходи щодо забезпечення оплати за проведення цієї експертизи у найкоротші строки.

5. За період перебування під домашнім арештом із забороною залишати житло у нічний час обвинувачений працевлаштувався та отримав документи, що підтверджують його особу.

Суд також відзначає, що відповідно до заяв обвинуваченого компетентними органами йому неодноразово надавався дозвіл на виїзд за межі міста Миколаєва; після відповідних виїздів обвинувачений постійно повертався в місце перебування під домашнім арештом.

Положення закону, якими керувався суд при постановленні ухвали.

1. Відповідно до частини 2 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбаченічастиною першоюцієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 177 цього Кодексу діями, можливість вчинення яких є підставою для застосування запобіжного заходу, є лише спроби

1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

До того ж, відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України, метою застосування запобіжного заходу є лише забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити вказані дії.

2. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об`єктивних відомостях, які:

-можна перевірити у судовому розгляді;

-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з`ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.

Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.

3. Відповідно до частини 1 статті 181 Кримінального Процесуального Кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

4. Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального Процесуального Кодексу України обираючи запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, суд зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором, а саме:

1)прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;

2)не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3)повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4)утримуватися від спілкування з будь-якою особою, визначеною слідчим суддею, судом, або спілкуватися з нею із дотриманням умов, визначених слідчим суддею, судом;

5)не відвідувати місця, визначені слідчим суддею або судом;

6)пройти курс лікування від наркотичної або алкогольної залежності;

7)докласти зусиль до пошуку роботи або до навчання;

8)здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

9)носити електронний засіб контролю.

5. Відповідно до статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Окрім того, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права

5.1. Європейський Суд з Прав Людини у своїй практиці обґрунтував підхід, відповідно до якого тримання особи під домашнім арештом, так само, як й триманні її під вартою, є позбавленням свободи у розумінні статті 5 Конвенції /див., окрім іншого, рішення у справах "Гуццарді проти Італії" (пункти 92 - 95); "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 103 - 110); "Корбан проти України (пункти 138 - 139) та інші/.

При цьому Європейський Суд з Прав Людини зазначає, що в більшості випадків домашній арешт передбачає меншу кількість обмежень та менший ступінь страждань та незручностей для затриманого, ніж звичайне ув`язнення у відповідній установі. Але цю обставину Європейський Суд з Прав Людини пов`язує з особливостями режиму, але - не з сутністю становища ув`язненого. /див., окрім іншого, рішення у справі "Бузаджі проти Республіки Молдова" (пункти 111 - 114); "Корбан проти України (пункти 138 - 139)/

5.2. Відповідно до статті 2 Конвенції право кожного на життя охороняється законом та нікого не може бути умисно позбавлено життя.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Андронікоу та Константіноу проти Кіпру", передбачене статтею 2 Конвенції право на життя «... є одним з найбільш фундаментальних положень Конвенції і охороняє одну з основних цінностейдемократичного суспільства».

Відповідно до сталої практики Європейського суду з прав людини перше речення статті 2 Конвенції зобов`язує державу не тільки утримуватись від умисного або незаконного позбавлення життя, але також вживати відповідних заходів для захисту життя тих, хто знаходиться під її юрисдикцією. Обов`язок захищати право на життя за статтею 2 Конвенції визначається у поєднанні з загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, яка зобов`язує «гарантування кожному, хто перебуває під [її] юрисдикцією, права і свободи, визначені у Конвенції», також опосередковано вимагає наявності будь-якої форми ефективного розслідування, коли особу вбито в результаті використання сили (див. mutatis mutandis рішення від 19 лютого 1998 року у справі «Kaya v. Turkey», 1998-I, п. 105). Головна мета такого розслідування полягає у забезпеченні ефективного виконання національних законів, які захищають право на життя.

Для того, щоб розслідування стверджуваного незаконного вбивства було ефективним воно має бути здатне привести до встановлення обставин смерті людини та встановлення і покарання відповідальних осіб

Прогалини ж у розслідуванні, які підривають його здатність встановити причину смерті або відповідальних осіб, чи то прямих виконавців створюють ризик недодержання такого стандарту.

/див. рішення Європейського суду з прав людини у справах

«Муравська проти України» «Гонгадзе проти України», «Шевченко проти України», "Меркулова проти України" та інші/

Таке узгоджується з нормами статті 3 Конституції України саме життя людини визнається найвищою соціальною цінністю, а згідно до статті 27 Основного Закону кожна людина має невід`ємне право на життя і ніхто не може свавільно позбавити життя людину.

Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.

Повертаючись до обставин цієї справи, суд відзначає таке.

І……Щодо обґрунтованості підозри.

1. Припущення органів досудового розслідування у частині того, що в цьому випадку злочин відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 (у той чи інший спосіб) був вчинений є обґрунтованим, адже воно підтверджується висновками судово-медичних експертиз, з яких вбачається, що потерпілим були завдані ножові поранення.

В той же час, спосіб вчинення такого злочину (власне - його подія) наразі не є встановленим, висновки експертів № 258 від 26 грудня 2018 року та № 259 від 31 січня 2019 року дають підстави для версії, що різниться від викладеної в обвинувальному акті.

Та перевірка цих та інших версій наразі й є предметом судового розгляду.

2. Припущення органів досудового розслідування про те, що ОСОБА_8 є причетним (у тій чи іншій мірі) до вчинення злочину відносно ОСОБА_12 та ОСОБА_11 наразі також не може бути ані - спростованим, ані - відкинутим.

Воно ґрунтується головним чином на відомостях про те, що ОСОБА_8 був серед осіб, яки спілкувалась з ОСОБА_12 , або ж - намагалась поспілкуватись із нею безпосередньо перед її смертю.

Та перевірка такого припущення наразі також є предметом розгляду суду.

3. Суд також констатує, що наявні на цій стадії матеріали здебільшого свідчать не про подію злочину, але лише про рівень ретельності та дбайливості під час досудового розслідування. Відомості ж про подію злочину, які наразі отримані (здебільшого - внаслідок судового розгляду кримінального провадження) мають розрізнений характер, а наявні прогалини потребують очевидних припущень для того, щоб побудувати більш-менш переконливу версію про подію злочину.

4. До того ж, самі докази на підтвердження стверджуваних фактів були зібраними без належної ретельності та дбайливості, а недбальство, допущене під час збирання доказів, має наслідком необхідність вчинення додаткових дій щодо встановлення навіть події злочину, не кажучи вже про причетність до його вчинення певних осіб (зокрема - ОСОБА_8 ). Результати ж таких додаткових дій наразі взагалі не є передбачуваними.

З огляду на це слід прийти до висновку про те, що наразі висунута ОСОБА_8 підозра у вчиненні злочину для вирішення питання про доцільність подальшого перебування обвинуваченого під вартою є "обґрунтованою".

Разом з цим суд констатує, що ступінь обґрунтованості такої "підозри" є мінімальною.

ІІ……В той же час, суд не може завершити судовий розгляд.

1. Так, суд не може завершити судовий розгляд та перейти до судових дебатів, оскільки наразі можливість отримання інформації про подію злочину не є вичерпаною.

В той же час, судовий розгляд саме цього кримінального провадження наразі є єдиною можливістю розслідування обставин смертей потерпілих.

За такого припинення такого розслідування зробить його неефективним. Таке, в свою чергу, матиме наслідком невиконання державою свого обов`язку щодо захисту права на життя.

2. В той же час, заходи, які за клопотанням сторін вживаються судом для отримання додаткових відомостей, потребують значних організаційних зусиль та фінансових витрат, що потребує певного, здебільшого - значного часу.

3. До того ж результати вчинюваних дій наразі є непередбачуваними та, за певних умов, можуть спонукати до вчинення додаткових дій щодо встановлення важливих для справи фактів.

Таке доводить, що завершити розгляд цього кримінального провадження у передбачувані, до того ж - порівняно короткі - строки - не видається за можливе.

ІІІ……Говорячи про ризики вчинення обвинуваченим дій, запобігти спробам вчинення яких покликаний запобіжний захід, суд відзначає, що наразі ризик того, що обвинувачений може вдатись до дій щодо переховування від суду, не є таким, що втратив свою актуальність.

Більше того, наразі суд завершує дослідження доказів у справі, та результати дослідження нових доказів за певних умов є здатними породити в обвинуваченого рішучість вдатись до дій щодо переховування від суду.

З огляду на таке цей ризик на цьому етапі судового розгляду в черговий раз набуває особливої актуальності.

ІV……Період перебування обвинуваченого під домашнім арештом із забороною залишати житло у нічний час не дає підстав для обґрунтованих висновків про можливість послаблення застосованого до нього режиму обмеження свободи.

В той же час, підстави для посилення такого режиму наразі є відсутніми.

V……Захист просить про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання.

1. Проте, про обставини, що тягнуть за собою істотне порушення прав обвинуваченого в зв`язку із його перебуванням у житлі лише у нічний період доби захист не посилається.

Навпаки, з посилань обвинуваченого вбачається, що обраний відносно нього запобіжний захід наразі не перешкоджає йому працевлаштуватись, виконувати роботу та отримувати заробітну плату, а також - вчиняти інші дії щодо забезпечення своєї життєдіяльності.

2. В той же час, застосування запобіжного заходу, про обрання якого просить захист, також не відповідатиме мети застосування запобіжного заходу в цьому випадку.

Так, суд нагадує, що метою застосування запобіжного заходу в цьому випадку є саме контроль за місцем перебування обвинуваченого з метою унеможливлення спроб ухилення від кримінального провадження.

Та обраний судом запобіжний захід забезпечує ефективність цього контролю, адже - забезпечує постійне перебування обвинуваченого у конкретному місці, контроль за чим забезпечується обов`язком щодо носіння електронного засобу контролю. Та таке надає можливість ефективно запобігати спробам зникнути.

У разі ж надання обвинуваченому можливості вільного пересування протягом значного проміжку часу ефективно запобігти таким спробам стане неможливо (навіть за наявності електронного засобу контролю), адже не є можливим контролювати невизначене місце перебування особи.

Отже, в цій частині клопотання захисту не підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Продовжити строк дії обраного відносно ОСОБА_10 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту із забороною залишати житло у нічний час - протягом періоду з 20-00 до 07-00 години наступного дня.

Визначити місцем перебування ОСОБА_8 під домашнім арештом на виконання цієї ухвали квартиру АДРЕСА_2 .

Покласти на ОСОБА_8 , окрім загального обов`язку з`являтись до суду за першим викликом, такі обов`язки:

-не залишати квартиру АДРЕСА_2 протягом періоду з 20-00 години до 07-00 години наступного дня;

-повідомляти суд про засоби зв`язку та їх зміну;

-утримуватися від спілкування у будь-який спосіб особисто або через третіх осіб із потерпілими у справі та особами, що зазначені у реєстрі досудового розслідування, як свідки;

-не відвідувати розважальні заклади, зокрема - місця проведення лотерей, тоталізаторів, інші заклади, у яких здійснюються азартні ігри, а також - бари, ресторани тощо;

-не виїжджати за межі міста Миколаєва без дозволу прокурора або суду;

-носити електронний засіб контролю

У задоволенні клопотання захисту про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Строк дії ухвали встановити в 2 місяці - до 02 листопада 2021 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

.

Головуючий суддя = ОСОБА_1 = Суддя = ОСОБА_2 = Присяжні = ОСОБА_3 = = ОСОБА_4 = = ОСОБА_5 =