Постанова

від 28.09.2021 по справі 909/596/20

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2021 р. Справа № 909/596/20

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача) Якімець Г.Г.,

Суддів: Бойко С.М., Бонк Т.Б.,

в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабуд , вих.№10-05/01 від 10 травня 2021 року

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 березня 2021 року (підписане 27.04.2021 року), суддя Гевко В.Л.

у справі №909/596/20

за позовом Івано-Франківської міської ради, м. Івано-Франківськ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабуд , м. Монастириська, Тернопільська область

про стягнення безпідставно збережених коштів від орендної плати за землю в сумі 114 037,68 грн.

в с т а н о в и в :

09 липня 2020 року Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабуд про стягнення безпідставно збережених коштів від орендної плати за землю в сумі 114 037,68 грн. Позивач звернувся до вказаного суду, оскільки місцезнаходженням земельної ділянки, за користування якої просить стягнути безпідставно збережені кошти, є м. Івано-Франківськ, відтак, позов подано до Господарського суду Івано-Франківської області на підставі ст.30 ГПК України щодо виключної підсудності.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15 липня 2020 року справу №909/596/20 передано для розгляду за територіальною підсудністю до Господарського суду Тернопільської області, у зв`язку з тим, що місцезнаходженням юридичної особи відповідача є м. Монастириська Тернопільської області.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 31 березня 2021 року у справі №909/596/20 позов задоволено. Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 114 037,68 грн. - безпідставно збережених коштів від орендної плати за землю.

Рішення суду мотивоване тим, що ТОВ Альфабуд фактично користуючись земельною ділянкою площею 0,4147 га, яка є сформованою та має кадастровий номер 2610100000:14:001:0074, у 2017, 2018, 2019 роках - орендну плату за землю декларувало не у повному обсязі, або не декларувало та не сплачувало взагалі. Відповідно до інформації ДПІ м. Івано-Франківська від 11.03.2019 та від 26.09.2019 ТОВ Альфабуд за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Незалежності, поруч буд. №130 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:14:001:0074, площею 0,4147 га за 2017 задекларовано 46928,79 грн плати за землю, у 2018-2019 роках зобов`язання за користування земельною ділянкою не декларувало та не сплачувало. Судом встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за ТОВ Альфабуд 06.01.2017 зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку, підставою виникнення права власності на яке була декларація про початок виконання будівельних робіт від 12.07.2016. Вказане майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,4147 га по вул. Незалежності, поруч будинку №130, площею 0,4147 га, (кадастровий номер 2610100000:14:001:0074), цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку. У зв`язку з наведеним вище, Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради проведено розрахунок суми безпідставно збережених ТОВ Альфабуд коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2610100000:14:001:0074 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 130 за період з 12.03.2017 по 31.12.2018, що становить 114 037,68 грн.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю Альфабуд звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 березня 2021 року у справі №909/596/20 та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Зокрема, зазначає, що при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, нарахування мають здійснюватися виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель, разом з цим, вважає що суд першої інстанції, витребовуючи докази у справі: витяги з технічної документації з нормативної грошової оцінки землі, не з`ясував обставин неможливості отримання доказів позивачем, а останнім не доведено неможливості отримання такого доказу. Крім цього, наголошує, що позивачем не подано жодного доказу на підтвердження неодержаного прибутку у вигляді орендної плати щодо реальності понесення ним саме таких збитків та не надано доказів наявності причинно-наслідкового звязку безпосередньо між діями відповідача, які на думку позивача становили правопорушення та збитками. Одночасно, апелянт зазначає, що не користується спірною ділянкою, а позивачем протилежного не доведено, оскільки на спірній земельній ділянці розташовані перша та друга черги будівництва багатоквартирного житлового будинку. При цьому, скаржник звертає увагу, що Земельним кодексом передбачено безоплатну передачу таких земель співвласникам багатоквартирного будинку, що унеможливлює отримання позивачем коштів за користування такою земельною ділянкою.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25 травня 2021 року (з урахуванням ухвали суду від 27 травня 2021 року про виправлення описки) відкрито апеляційне провадження у справі №909/596/20 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабуд на рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 березня 2021 року; витребувано з Господарського суду Тернопільської області матеріали справи №909/596/20; позивачу надано строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Ухвалою суду від 18 червня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи на підставі ч.10 ст.270 ГПК України.

У зв`язку з відсутністю фінансування, ухвала суду від 18 червня 2021 року надіслана на адресу сторін - 19 серпня 2021 року та отримана останніми - 25 серпня 2021 року, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Заяв про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи від сторін до суду не надходило.

Одночасно, справу розглянуто апеляційним судом з урахуванням розумного строку розгляду спору , з метою належного повідомлення сторін про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

29 червня 2021 року від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить суд оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Поряд з тим, у відзиві позивач зазначає, що не отримував ухвали суду від 25 травня 2021 року, відтак, строк на подання відзиву ним не пропущено. Слід зазначити, що ухвала суду від 25 травня 2021 року надсилалась лише на електронні адреси сторін, у зв`язку із відсутністю фінансування суду, відтак, у суду відсутні належні докази отримання позивачем ухвали суду від 25 травня 2021 року. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне прийняти до розгляду поданий позивачем відзив на апеляційну скаргу. Так, у відзиві позивач зокрема, зазначає, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладення договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати, є за своїм змістом кондикційними. Також зазначає, що попередній договір оренди закінчив свою дію 09 квітня 2015 року та сторонами не було укладено додаткової угоди про продовження дії договору, у зв`язку з відсутності домовленості щодо істотних умов договору, (а саме: розміру орендної плати). Поряд з тим, наголошує, що відповідач звертався до суду з позовом про укладення додаткової угоди до договору оренду, що підтверджує факт користування відповідачем спірною землею, однак, судом в позові було відмовлено.

02 липня 2021 року від скаржника на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення на відзив позивача, в яких апелянт зокрема зазначає, що відповідно до ст.42 ЗК України земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. Земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Так, скаржник наголошує, що між ним та ТОВ ЖЕО Комунальник складено акти приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 26 червня 2015 року та від 09 червня 2017 року. Крім цього, наголошує, що не користувався спірною ділянкою в період, за який позивачем нараховано орендну плату, оскільки будівництво багатоквартирного будинку на такій ділянці вже завершено.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 21 вересня 2011 року між Івано-Франківською міською радою (в тексті договору - орендодавець) і ТОВ Альфабуд (в тексті договору - орендар) укладено договір оренди землі №219, за умовами якого, а саме: п.п.1,2, орендодавець передав орендарю в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,4147 га кадастровий номер 2610100000:14:001:0074, яка знаходиться у м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, поруч будинку №130, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення.

Згідно з п.9 Договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі і її розмір за земельну ділянку на рік становить 3% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки (824 524,52 грн) і складає 24 737 грн.

Відповідно до п.8 Договору останній укладено строком на 3 роки.

Договір оренди землі №219 від 21 вересня 2011 року зареєстровано в управлінні Держкомзему у м. Івано-Франківську, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 09.04.2012 за №261010004000441. Строк дії договору встановлено до 09.04.2015.

Рішенням Івано-Франківської міськради №1775-54 від 26 травня 2015 року вирішено поновити ТОВ Альфабуд на 5 років термін оренди земельної ділянки загальною площею 0,4147 га кадастровий номер 2610100000:14:001:0074, яка знаходиться у м. Івано-Франківську, вул. Незалежності, поруч будинку №130, для будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення.

Однак, сторонами не було досягнуто домовленостей щодо істотних умов договору, а саме: щодо орендної плати, відтак, додаткова угода до договору укладена не була.

ТзОВ Альфабуд звернулося до суду з позовом до Івано-Франківської міської ради про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №219 від 21 вересня 2011 року щодо його поновлення на тих самих умовах.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 15 березня 2018 року у справі №909/1213/17 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Вказане рішення залишене без змін постановами Західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2019 року та Верховного Суду від 10 квітня 2019 року.

Судами у вказаній справі встановлено, що протягом 2015-2017 років ТОВ Альфабуд неодноразово зверталось до Івано-Франківської міської ради із заявою про поновлення терміну дії договору на 5 років. Також судами встановлено, що звертаючись до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі від 21.09.2011 № 219 на новий термін на 5 років, ТОВ Альфабуд послався на те, що він продовжує користуватися земельною ділянкою.

За даними Державного реєстру нерухомого майна 12 липня 2016 року ТзОВ Альфабуд зареєструвало декларацію про початок виконання будівельних робіт.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, за ТОВ Альфабуд 06 січня 2017 року зареєстровано об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку, підставою виникнення права власності, на яке, була декларація про початок виконання будівельних робіт від 12 липня 2016 року.

Вказане майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,4147 га по вул. Незалежності, поруч будинку №130, площею 0,4147 га, (кадастровий номер 2610100000:14:001:0074), цільове призначення - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку.

В матеріалах справи міститься повідомлення Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради №180/34.3-02/35в від 05.03.2019 року про проведення обстеження земельної ділянки по вул. Незалежності, 130 в м. Івано-Франківську на предмет дотримання вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

За результатами проведеного обстеження Департаментом комунальних ресурсів складено акт №224 обстеження земельної ділянки від 06 травня 2019 року.

Обстеження проведено відповідно до статей 12, 189 Земельного кодексу України, п.п. 1 п. б , ст.33 Закону України про місцеве самоврядування в Україні , Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 р. №375-22, Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014р. №1508-47, зі змінами від 15.03.2017р. №64-11.

В ході обстеження встановлено, що земельна ділянка використовується для будівництва і обслуговування багатоквартирних житлових будинків. Обстежувана земельна ділянка складної форми, розташована в центральній частині міста, частково огороджена будівельним парканом та межує із земельними ділянками з кадастровими номерами 2610100000:14:001:0089, 2610100000:14:001:0110, 2610100000:14:001:0031, 2610100000:14:001:0075, 2610100000:14:001:0217, 2610100000:14:001:0222. Заїзд на земельну ділянку здійснюється з вул. Незалежності. Земельна ділянка сформована, їй присвоєний кадастровий номер 2610100000:14:001:0074. Площа земельної ділянки становить 0,4147 га, цільове призначення 02.03 - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку, ділянка використовується відповідно до цільового призначення.

Як засвідчують відомості з публічної кадастрової карти України та Інформація з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, земельна ділянка площею 0,4147 га з кадастровим номером 2610100000:14:001:0074 є сформованою та перебуває у комунальній власності.

Враховуючи вищевикладене, земельна ділянка площею 0,4147 га по вул. Незалежності, поруч будинку №130 в м. Івано-Франківську з часу її реєстрації (з 09.04.2012) має статус об`єкта цивільних прав.

Відповідно до інформації ДПІ м. Івано-Франківська від 11 березня 2019 року та від 26 вересня 2019 року ТОВ Альфабуд за користування земельною ділянкою за адресою: вул. Незалежності, поруч буд. №130 в м. Івано-Франківську, кадастровий номер 2610100000:14:001:0074, площею 0,4147 га за 2017 рік задекларовано 46 928,79 грн. плати за землю, у 2018-2019 роках зобов`язання за користування земельною ділянкою не декларувало та не сплачувало.

Поряд з тим, судом встановлено, що 07 травня 2019 року Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради направлено ТОВ Альфабуд клопотання про необхідність укладення договору оренди вказаної земельної ділянки та сплатити кошти за користування нею за минулий період.

13 листопада 2019 року Департаментом комунальних ресурсів направлено ТОВ Альфабуд претензію з вимогою добровільно сплатити суму безпідставно збережених коштів, які підприємство набуло та зберегло у себе, в результаті несплати орендної плати за землю.

Однак, вимоги претензії відповідачем не виконано, у зв`язку з чим, Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради проведено розрахунок суми безпідставно збережених ТОВ Альфабуд коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2610100000:14:001:0074 за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Незалежності, 130 з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року, що становить 114 037,68 грн.

У липні 2020 року Івано-Франківська міська рада звернулася до суду з цим позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабуд безпідставно збережених коштів від орендної плати за землю в сумі 114 037,68 грн. за період з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

Відповідно до ст.80 ЗК України суб`єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно з положеннями частин 1 статей 122, 123, 124 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Поряд з тим, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна, і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов`язана повернути доходи.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Статтею 206 ЗК України установлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Частиною 1 ст.93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Землекористувачі зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 ЗК України).

У силу приписів статті 125 ЗК України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Частиною 1 ст.79 ЗК України встановлено, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування ділянками, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст.1212 ЦК України (аналогічні висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі №922/3412/17 та від 13 лютого 2019 року у справі №320/5877/17 ).

Так, судом встановлено, що відповідач - ТзОВ Альфабуд фактично використовує земельну ділянку площею 0,4147 га (кадастровий номер 2610100000:14:001:0074), по вул. Незалежності, поруч будинку №130, оскільки на такій розміщено об`єкт нерухомого майна - об`єкт незавершеного будівництва багатоквартирного житлового будинку, що також підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (реєстраційний номер об`єкта 1153038126101), при цьому, відповідач не оформив відповідне речове право на вказану земельну ділянку; докази протилежного в матеріалах справи відсутні та відповідачем суду не надані.

Факт користування відповідачем земельною ділянкою також підтверджується зверненням ТзОВ Альфабуд до господарського суду з позовом про поновлення договору оренди землі №219 від 21 вересня 2011 року (справа №909/1213/17).

Фактично користуючись земельною ділянкою площею 0,4147 га, яка є сформованою та має кадастровий номер 2610100000:14:001:0074, відповідач у 2017-2019 роках орендну плату за землю декларував не у повному обсязі, або не декларував та не сплачував взагалі.

Як правильно встановлено судом першої інстанції, між сторонами у справі не було укладено договір оренди землі, відповідно відповідачем орендну плату за землю за весь період користування земельною ділянкою під нежитловими приміщеннями площею 0,4147 га по вул. Незалежності, поруч будинку №130 в м. Івано-Франківську не сплачено у повному обсязі, внаслідок чого відповідач безпідставно зберіг за рахунок позивача - Івано-Франківської міської ради кошти, що складають суму орендної плати, яку мало б сплатити підприємство.

Враховуючи ставку орендної плати за землю, яка складала 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (згідно рішень Івано-Франківської міської ради від 08.07.2016 № 214-6 та 30.08.2017р. № 247-15, містяться у відкритому доступі за посиланнями httр:/www.namvк.if.uа/dt/43360/ та httр:/www.namvк.if.uа/dt/148228/), згідно вказаного розрахунку суми безпідставно збережених коштів за використання земельної ділянки комунальної форми власності на території м. Івано-Франківська, здійсненого Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, сума безпідставно збережених коштів складає 114 037,68 грн. за період з 12 березня 2017 року по 31 грудня 2018 року.

Щодо посилань скаржника на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, у зв`язку з задоволенням клопотання позивача та витребування у Відділу у м. Івано-Франківськ Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за 2017 та 2018 роки, то такі є безпідставними, оскільки, як правильно зазначив суд першої інстанції, позивач звертався до вказаного органу із відповідним запитом, проте, вказаним Відділом фактично відмовлено позивачу у наданні запитуваної інформації. Вказані доводи скаржника, як і решта доводів, правильно спростовані судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Крім цього, колегія суддів відхиляє посилання скаржника на ст.42 ЗК України, якою передбачено, що: земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками; земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкова територія, що перебувають у спільній сумісній власності власників квартир та нежитлових приміщень у будинку, передаються безоплатно у власність або в постійне користування співвласникам багатоквартирного будинку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки у матеріалах справи відсутні докази передачі саме спірної земельної ділянки співвласникам багатоквартирного будинку чи підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління будинком; разом з тим, згідно з актами приймання-передачі житлового комплексу або його частини з балансу на баланс від 26 червня 2015 року та від 09 червня 2017 року на баланс ТОВ ЖЕО Комунальник передано майновий комплекс - І та ІІ черги багатоквартирного будинку по вул. Незалежності, 136.

При цьому, відповідачем не спростовано використання у спірний період земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 2610100000:14:001:0074, площею 0,4147 га. Натомість докази, що знаходяться у матеріалах справи свідчать про протилежне.

Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч.1 ст.86 ГПК України).

Беручи до уваги наведені вище обставини, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 114 037,68 грн. - безпідставно збережених коштів від орендної плати за землю.

Відповідно до ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційної скарги - без задоволення.

Доводи скаржника про скасування рішення суду першої інстанції є безпідставними та не спростовують висновків, викладених судом в оскаржуваному рішенні.

Судовий збір за подання апеляційної скарги, у відповідності до ст.129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст.236, 270, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд,

постановив:

Рішення Господарського суду Тернопільської області від 31 березня 2021 року у справі №909/596/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Альфабуд - без задоволення.

Матеріали справи №909/596/20 повернути до Господарського суду Тернопільської області .

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку, у відповідності до вимог ст.ст.286-291 ГПК України.

Головуючий (суддя-доповідач) Якімець Г.Г.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Бонк Т.Б.