Постанова

від 22.09.2021 по справі 903/72/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року Справа № 903/72/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Бучинська Г.Б., суддя Василишин А.Р. , суддя Філіпова Т.Л.

секретар судового засідання Пацьола О.О.

за участю представників сторін:

від позивача 1 - Ревін Н.Я. (особисто)

від позивача 2, 3, 4, 5 - не з`явились

від відповідача - Іщик В.А. (самопредставництво)

від третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача 1 - фізичної особи-підприємця Ревін Наталії Ярославівни на рішення Господарського суду Волинської області від 01 червня 2021 року у справі №903/72/20 (повний текст складено 07 червня 2021 року, суддя Шум М.С.)

за позовом:

1) Фізичної особи-підприємця Ревін Наталії Ярославівни

2) Фізичної особи-підприємця Криштапюка Миколи Миколайовича

3) Фізичної особи-підприємця Яким`юк Ірини Володимирівни

4) Фізичної особи-підприємця Міснік Олесі Стефанівни

5) Фізичної особи-підприємця Приймачук Анни Миколаївни

до Луцької міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - комунальне підприємство "Луцькі ринки"

про визнання протиправним та скасування рішення Луцької міської ради

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року фізичні особи-підприємці Ревін Н. Я., Криштапюк М. М. , Яким`юк І. В. , Міснік О. С. і Приймачук А. М. звернулися до Господарського суду Волинської області з позовом до Луцької міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Луцькі ринки" про визнання протиправним і скасування рішення Луцької міської ради від 29 січня 2020 року №69/1 "Про припинення права постійного користування Комунальному підприємству "Луцькі ринки" земельною ділянкою".

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням чинного законодавства під час ухвалення Луцькою міською радою спірного рішення, оскільки, як зазначали позивачі, між ними та КП "Луцькі ринки" було укладено договори оренди торгівельних місць, які є чинними, а припинення таких договорів за відповідним рішенням органу місцевого самоврядування є порушення Конституції України, Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України, а оспорюване рішення прийнято міською радою поза межами її компетенції та повноважень і є втручанням у господарську діяльність незалежних суб`єктів господарювання.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 18 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2020 року, позов задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Луцької міської ради від 29 січня 2020 року №69/1 "Про припинення права постійного користування Комунальному підприємству "Луцькі ринки" земельною ділянкою".

Постановою Верховного Суду від 02 лютого 2021 року касаційну скаргу Луцької міської ради задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19 жовтня 2021 року та рішення Господарського суду Волинської області від 18 серпня 2020 року у справі №903/72/20 скасовано. Справу №903/72/20 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням господарського суду Волинської області від 01 червня 2021 року у справі №903/72/20 відмовлено у позові фізичної особи-підприємця Ревін Наталії Ярославівни, фізичної особи-підприємця Криштапюка Миколи Миколайовича, фізичної особи-підприємця Яким`юк Ірини Володимирівни, фізичної особи-підприємця Міснік Олесі Стефанівни, фізичної особи-підприємця Приймачук Анни Миколаївни до Луцької міської ради, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Луцькі ринки" про визнання протиправним та скасування рішення Луцької міської ради.

Вказане рішення мотивоване тим, що оспорюване підприємцями рішення Луцької міської ради спрямоване на врегулювання правовідносин із постійним землекористувачем земельної ділянки, тобто з КП "Луцькі ринки". Натомість, орендні правовідносини торговельних місць мають місце між позивачами - ФОП Ревін Н.Я., Криштапюка М.М. , Яким`юк І.В. , Міснік О.С. , Приймачук А.М. та КП "Луцькі ринки". Предметом позовних вимог є визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин, які урегульовані відповідними нормами чинного законодавства та не є подібними правовідносинам, пов`язаним із орендою торгових місць. Такі правовідносини (оренда торгових місць), як зазначено вище, склалися між підприємцями та КП "Луцькі ринки" та не є предметом спору у справі. Дотримання/порушення нормативно-правових актів, які регулюють орендні правовідносини, які склалися між КП "Луцькі ринки" та підприємцями не є предметом спору при розгляді справи про оскарження підприємцями рішення Луцької міської ради від 29 січня 2020 року № 69/1.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, фізична особа-підприємець Ревін Наталія Ярославівна звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 01 червня 2021 року у справі №903/72/20 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що суд першої інстанції, всупереч вимогам законодавства, не визначив правовідносин сторін по справі, не встановив повністю коло осіб на права та обов`язки яких впливає та може вплинути рішення у справі, не звернув увагу, що рішення міської ради оскаржується позивачами виключно як рішення органу місцевого самоврядування, що прийняте з питань організації ринкової торгівлі на території міста, зробив хибні висновки, що правовідносини з Луцькою міською радою у позивачів немає, рішення що оскаржуться не впливає на існуючі у підприємців права здійснення підприємницької діяльності на законно орендованому торгівельному місці на ринку.

Суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінки тому факту, що Луцька міська рада, в даному випадку, вилучаючи земельну ділянку у комунального комерційного підприємства, власником якого вона сама і є, намагається, всупереч вимог законодавства, закрити міський ринок без виконання обов`язкових вимог, що встановлені Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 29 липня 2009 року.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що врегулювання в одному рішенні міської ради одразу декількох видів правовідносин, що безпосередньо відносяться як до управлінських функцій міської ради так і до прав власника земельної ділянки, призвело до прийняття незаконного рішення, яке є обов`язковим до виконання і може бути оскаржене лише в судовому порядку.

Крім того, апелянт зазначає, що суд залишив поза увагою та не надав правової оцінки тому факту, що впродовж 2018 - 2019 років між КП "Луцькі ринки" та фізичними особами-підприємцями було укладено договори оренди торгових місць з чітко визначеними індивідуальними ознаками щодо предмета оренди. Сторони угод, у законний спосіб визначились, що орендар приймає, а орендодавець передає в оренду на певний строк індивідуально визначене торговельне місце, однією з основних індивідуальних ознак якого є його розташування його саме на земельній ділянці кадастровий номер №0710100000:11:050:0005. За своєю правовою природою, у даному випадку, торговельне місце є чітко визначеною складною неподільною річчю (його неможливо відділити від земельної ділянки без втрати властивостей) торговельною площею на ринку, яка утворюється з частини земельної ділянки з зазначеним вище кадастровим номером відповідного розміру, асфальтового замощення цієї ділянки та призначене для розміщення торговельного контейнера. При примусовому вилученні земельної ділянки використання торгівельного місця є неможливим оскільки воно нерозривно пов`язано з нею.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09 липня 2021 року у справі №903/72/20 апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ревін Наталії Ярославівни на рішення Господарського суду Волинської області від 01 червня 2021 року у справі №903/72/20 залишено без руху. Запропоновано апелянту усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати колегії суддів протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху докази сплати судового збору на суму 3153 грн.

02 серпня 2021 року від фізичної особи-підприємця Ревін Н.Я. надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги до якої додано докази сплати судового збору на суму 3153 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03 серпня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Ревін Наталії Ярославівни на рішення Господарського суду Волинської області від 01 червня 2021 року у справі №903/72/20 та призначено розгляд апеляційної скарги на 22 вересня 2021 року.

Від відповідача - Луцької міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого остання вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін. При цьому зазначає, що Луцька міська рада і жоден з її виконавчих органів не затверджував план території ринку згідно з пунктом 6 Положення про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків, так як КП "Луцькі ринки" його не надавало. Таким чином норми Положення не поширюються на відносини, які склалися між КП "Луцькі ринки" та позивачами, адже не було дотримано визначеної законодавством процедури затвердження плану території ринку.

Безпосередньо в судовому засіданні 22 вересня 2021 року позивач 1 та представник відповідача повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзиві на неї.

Представники позивачів 2, 3, 4, 5 та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників провадження у справі про день, час та місце розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення позивача 1 та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Луцької міської ради від 02 вересня 2009 року надано у постійне користування КП "Луцькі ринки" земельну ділянку площею 0,5904 га, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, розташовану за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Глушець, 1. Цільове призначення земельної ділянки - для обслуговування ринку "Центральний".

Упродовж 2018 - 2019 років між КП "Луцькі ринки" та фізичними особами-підприємцями було укладено договори оренди торгових місць, зокрема, 04 липня 2018 року між КП "Луцькі ринки" та фізичними особами-підприємцями Ревін Н.Я. , Криштапюк М.М. , Якимюк І.В., Місник О.С., Приймачук А.М. укладено договори оренди торгівельних місць №966, №838, №1204, №1063, №1089, за умовами яких на земельній ділянці по вул. Глушець, 1, м. Луцьк, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 надано зазначеним фізичним особам-підприємцям у тимчасове платне користування торгівельні місця строком до 30 червня 2020 року включно (згідно із додатковими угодами до договору, укладеними 01 липня 2019 року).

27 січня 2020 року виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до КП "Луцькі ринки" з листом, в якому з метою покращення туристичної та інвестиційної привабливості м. Луцька, відповідно до статті 149 Земельного кодексу України, просив надати згоду на вилучення земельної ділянки площею 0,5904 га, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, розташованої за адресою: м. Луцьк, вул. Глушець,1 з постійного користування КП "Луцькі ринки".

28 січня 2020 року КП "Луцькі ринки" повідомило Луцьку міську раду, що не заперечує проти вилучення з постійного користування земельної ділянки та віднесення її до земель запасу Луцької міської територіальної громади. Крім того, підприємство повідомило, що на земельній ділянці здійснюють свою підприємницьку діяльність 360 підприємців, з якими укладено відповідні договори оренди торгових місць, що діють до 30 червня 2020 року /т.1, а.с. 147/.

29 січня 2020 року Луцькою міською радою прийнято рішення №69/1 "Про припинення права постійного користування комунальному підприємству "Луцькі ринки" земельною ділянкою", згідно вказаного рішення вирішено, зокрема:

- вилучити з постійного користування КП "Луцькі ринки" земельну ділянку на вул. Глушець, 1, у м. Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 та віднести її до земель запасу Луцької територіальної громади (пункт 1 рішення);

- припинити КП "Луцькі ринки" право постійного користування на земельну ділянку на вул. Глушець, 1, у м. Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 (пункт 2 рішення);

- доручено юридичному департаменту міської ради подати документи на проведення державної реєстрації припинення права постійного користування, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, в порядку визначеному чинним законодавством (пункт 3 рішення);

- зобов`язано КП "Луцькі ринки" припинити дію договорів оренди торгівельних місць, укладених із суб`єктами підприємницької діяльності, які здійснюють підприємницьку діяльність на земельній ділянці на вул. Глушець, 1, у м. Луцьку, площею 0,5904, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, до 02 лютого 2020 року у зв`язку із вилученням земельної ділянки (підпункт 4.1 пункту 4 рішення); очистити шляхом демонтажу земельну ділянку на вул. Глушець, 1, у м. Луцьку від розміщених на ній тимчасових споруд та інших конструкцій, у тому числі паркану, та забезпечити відновлення порушеного благоустрою території до 03 лютого 2020 року (підпункт 4.2 пункту 4 рішення);

- департаменту муніципальної варти міської ради в разі невиконання підпунктів 4.2 пункту 4 цього рішення провести демонтаж вказаних об`єктів у визначений законом спосіб та метод з забезпеченням відновленого порушеного благоустрою території після проведення демонтажу (пункт 5 рішення);

- відділу інформаційної роботи невідкладно довести рішення до відома громадськості через засоби масової інформації, а КП "Луцькі ринки" невідкладно довести до відома суб`єктів господарювання, що мають у користуванні тимчасові споруди та інші конструкції (пункт 6 рішення);

- контроль за виконанням рішення покласти на першого заступника міського голови та постійну комісію міської ради з питань земельних відносин та земельного кадастру (пункт 7 рішення).

Як вбачається з позовної заяви, предметом позовних вимог у справі є вимога фізичних осіб-підприємців Ревін Н.Я., Криштапюка М.М. , Яким`юк І.В. , Міснік О.С. і Приймачук АМ. до Луцької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення Луцької міської ради від 29 січня 2020 року №69/1 "Про припинення права постійного користування Комунальному підприємству "Луцькі ринки" земельною ділянкою" з посиланням на Конституцію України, статті 12, 122, 141, 142, 149, 154 Земельного кодексу України, у зв`язку із тим, що припинення договорів оренди торгівельних місць за рішенням органу місцевого самоврядування є порушенням закону і такий спосіб припинення зобов`язань не передбачено чинним законодавством, а оскаржуване рішення міської ради прийнято поза межами її компетенції та повноважень.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Перший протокол, Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном, зокрема й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування.

Перший протокол ратифікований Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР і з огляду на положення частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 Цивільного кодексу України застосовується судами України як частина національного законодавства. При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

У статті 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно зі статтею 1 Земельного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За змістом статей 4, 5 цього Кодексу завданням земельного законодавства, яке включає цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

У сфері земельних правовідносин важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землю в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (статті 14, 19 Конституції України).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, наданому на запит КП "Луцькі ринки" 05 травня 2018 року, земельна ділянка кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, розташована у м. Луцьку по вул. Глушець, 1 відноситься до земель житлової та громадської забудови, належить до комунальної форми власності та перебуває у постійному користуванні КП "Луцькі ринки" /т.1, а.с. 152/.

Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна сформованою 19 лютого 2020 року, земельна ділянка кадастровий номер 0710100000:11:050:0005, розташована у м.Луцьку по вул. Глушець, 1 належить до комунальної форми власності, цільове призначення - для обслуговування ринку "Центральний" /т.1, а.с. 94/.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються, зокрема, на землі житлової та громадської забудови, використання яких здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм (пункт "б" частини 1 статті 19 та стаття 39 Земельного кодексу України).

За змістом пункту "а" частини 1 статті 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад.

За змістом статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. До таких об`єктів належать, зокрема, земельні ділянки.

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина 3 статті 41 Конституції України).

У Рішенні Конституційного Суду від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками) зазначено, що суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Підставою для виникнення права на земельну ділянку є відповідний юридичний факт.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (частина 1); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина 2).

Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації (частина 1 статті 125 цього Кодексу).

У зазначеному Рішенні Конституційного Суду України також наголошено, що суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Хоча власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені, у їх праві на землю є ряд особливостей і переваг:

- право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинено лише з підстав, передбачених законодавством;

- права та обов`язки постійних землекористувачів визначені чинним земельним законодавством і не підлягають договірному регулюванню (не можуть бути звужені);

- постійні землекористувачі, як і землевласники, сплачують земельний податок, розмір якого визначається відповідно до чинного законодавства, на відміну від договірного характеру орендної плати;

- земельні ділянки у постійне користування передаються у порядку відведення безоплатно з наступним посвідченням цього права шляхом видачі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою; оплаті має підлягати лише виготовлення технічної документації на земельну ділянку, що здійснюється на договірних засадах із уповноваженою землевпорядною організацією.

Відповідно до статей 13, 14, пункту 7 частини 1 статті 92 Конституції України правовий режим власності та користування землею визначається законами України. Правовий режим власності означає врегулювання нормами закону земельних відносин, порядку та умов поділу земель на категорії, правове визначення форм власності на землю, порядку набуття і здійснення права власності, а також права постійного чи тимчасового землекористування щодо управління землями тощо, реалізацію та позбавлення цього права, функції, компетенцію органів державної влади і місцевого самоврядування.

Як свідчать матеріали справи, 08 січня 2020 року виконавчий комітет Луцької міської ради звернувся до КП "Луцькі ринки" з листом № 3/1.1-13/2020, в якому враховуючи рішення виконавчого комітету від 18 грудня 2019 року №824-1 "Про оголошення Всеукраїнського відкритого архітектурного конкурсу на кращу концепцію розвитку території, прилеглої до Луцького замку", а також рішення Луцької міської ради від 28 грудня 2016 року №16/29 "Про затвердження звіту тимчасової контрольної комісії міської ради з питань врегулювання діяльності ринків на території міста Луцька", просило звернутися до Луцької міської ради з метою припинення постійного користування КП "Луцькі ринки" земельною ділянкою на вул. Глушець, 1, площею 0,5904 га, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 /т.1, а.с. 144/.

КП "Луцькі ринки" у свою чергу, повідомило, що підтримує реорганізацію роботи ринку "Центральний", реконструкцію Замкової площі, однак зазначило про недоцільність припинення права постійного користування земельною ділянкою до оголошення переможця Всеукраїнського відкритого архітектурного конкурсу на кращу концепцію розвитку території, прилеглої до Луцького замку. Землекористувач також звернув увагу на укладені ним 360 договорів оренди торгових місць зі строком дії до 30 червня 2020 року та недоцільність розірвання цих угод (лист від 09 січня 2020 року №101-23-1-05/1) /т.1, а.с. 145/.

У подальшому виконавчий комітет Луцької міської ради (лист від 27 січня 2020 року №21/1.1-13/2020) у зв`язку із підготовкою постійною комісією Луцької міської радим з питань земельних відносин та земельного кадастру проекту рішення міської ради про вилучення з постійного користування КП "Луцькі ринки" земельної ділянки по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку, площею 0,5904 га, кадастровий номер 0710100000:11:050:0005 та віднесення її до земель запасу Луцької територіальної громади, з метою покращення туристичної та інвестиційної привабливості міста Луцька, відповідно до статті 149 Земельного кодексу України, просив надати згоду на вилучення земельної ділянки з постійного користування КП "Луцькі ринки" /т.1, а.с. 146/.

КП "Луцькі ринки" у листі від 28 січня 2020 року № 1/101-23-1-05/2020 повідомило, що не заперечує щодо вилучення з постійного користування земельної ділянки по вул. Глушець, 1 у м. Луцьку та віднесення її до земель запасу Луцької міської територіальної громади з метою покращення туристичної та інвестиційної привабливості міста /т.1, а.с. 147/.

Враховуючи згоду землекористувача земельної ділянки - КП "Луцькі ринки" (лист від 28 січня 2020 року №1/101-23-1-05/2020) на підставі статей 12, 122, 141, 412, 149 Земельного кодексу України, Луцька міська рада прийняла оскаржуване рішення від 29 січня 2020 року №69/1.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом пунктів "а", "б" частини 1 статті 141, частини 1 статті 142 та частин 1, 2 статті 149 Земельного кодексу підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом. Припинення права власності на земельну ділянку у разі добровільної відмови власника землі на користь держави або територіальної громади здійснюється за його заявою до відповідного органу. Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

Згідно з преамбулою Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" цей Закон відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст (стаття 2 цього Закону).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, селищ, міст, що мають єдиний адміністративний центр.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами (стаття 10 цього Закону).

За змістом пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За змістом статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частини 1, 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 152 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

З дослідженого місцевим судом та перевіреного колегією суддів вбачається, що оспорюване підприємцями рішення Луцької міської ради спрямоване на врегулювання правовідносин із постійним землекористувачем земельної ділянки, тобто з КП "Луцькі ринки". В свою чергу, орендні правовідносини торговельних місць мають місце між позивачами - ФОП Ревін Н.Я., Криштапюка М.М. , Яким`юк І.В. , Міснік О.С., Приймачук А.М. та КП "Луцькі ринки". Такі правовідносини регулюються, в тому числі, Положенням про основні вимоги до організації діяльності продовольчих, непродовольчих та змішаних ринків (далі - Положення), дія якого поширюється на продовольчі, непродовольчі та змішані ринки (далі - ринки) незалежно від форми власності, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 2009 року №868.

Згідно з пунктом 2 Положення під терміном "ринок" розуміється об`єкт торгівлі, на території якого суб`єкт господарювання, що має право на користування чи розпорядження земельною ділянкою, на якій даний об`єкт розташований, організовує та/або забезпечує створення належних умов для провадження торговельної діяльності підприємцями (далі - суб`єкт господарювання).

Послуги з обслуговування та утримання торговельних місць на території ринку надаються суб`єктом господарювання, який є юридичною особою (пункт 3 Положення).

За змістом статті 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: 1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Суб`єкт господарювання - господарська організація, яка може бути утворена за рішенням власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і фізичних осіб шляхом заснування нової господарської організації, злиття, приєднання, виділу, поділу, перетворення діючої (діючих) господарської організації (господарських організацій) з додержанням вимог законодавства (частина 1 статті 56 Господарського кодексу України).

Відповідно до пунктів 5, 6 Положення суб`єкт господарювання забезпечує створення та ведення реєстру укладених договорів оренди та суборенди торговельних місць і присвоює кожному такому місцю порядковий номер (цифрами). Суб`єкт господарювання повинен мати затверджений відповідним органом місцевого самоврядування план території ринку, в якому зазначається розмір земельної ділянки, інформація про наявність правовстановлюючих документів на неї, кількість торговельних місць та займана ними площа, площа стоянок для транспортних засобів (із зазначенням кількості таких засобів, що можуть розміститися на стоянці), найменування, призначення і площа будівель та інших споруд, розташованих на території ринку.

За змістом пункту 7 Положення реконструкція (переобладнання, модернізація) та закриття ринку здійснюються в установленому порядку за умови забезпечення підприємців іншими торговельними місцями з урахуванням рекомендацій місцевої галузевої ради підприємців. Суб`єкт господарювання за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку, та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.

Отже, зазначеним Положенням передбачено здійснення повідомлення підприємців, які провадять господарську діяльність на ринку, за рік до початку проведення робіт з реконструкції (переобладнання, модернізації) та закриття ринку саме суб`єктом господарювання, яким у цьому випадку є КП "Луцькі ринки".

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 02 лютого 2021 року у даній справі, вказівки якого є обов`язковими під час нового розгляду справи.

Позивачі обгрунтовано зазначають, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний вирішити на пленарному засіданні питання про забезпечення підприємців торговими місцями, однак саме суб`єкт господарювання, в даному випадку КП "Луцькі ринки", за рік до початку проведення робіт з реконструкції та закриття ринку повідомляє про це підприємців, які провадять торговельну діяльність на території ринку та подає до органу місцевого самоврядування заяву про необхідність забезпечення таких підприємців іншими торговельними місцями.

Водночас, у даній справі предметом позову фізичних осіб-підприємців є їх вимога до органу місцевого самоврядування - Луцької міської ради про визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування, яке стосувалося врегулювання земельних правовідносин із постійним землекористувачем земельної ділянки (КП "Луцькі ринки").

Предметом позовних вимог є визнання протиправним і скасування рішення органу місцевого самоврядування у сфері земельних правовідносин, які урегульовані відповідними нормами чинного законодавства та не є подібними правовідносинам, пов`язаним із орендою торгових місць. Такі правовідносини (оренда торгових місць), як зазначено вище, склалися між підприємцями та КП "Луцькі ринки" та не є предметом спору у справі.

Оспорюваним рішенням органу місцевого самоврядування урегульовані земельні правовідносини із землекористувачем, який, у свою чергу рішення Луцької міської ради не оскаржував, а навпаки надав згоду на вилучення у нього з постійного користування земельної ділянки.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Аналогічну правову позицію викладено, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №925/1265/16, від 12 грудня 2018 року у справі №570/3439/16-ц, від 27 листопада 2018 року у справі №905/2260/17.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З урахуванням цих правових норм правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що дотримання/порушення нормативно-правових актів, які регулюють орендні правовідносини, які склалися між КП "Луцькі ринки" та підприємцями не є предметом спору при розгляді справи про оскарження підприємцями рішення Луцької міської ради від 29 січня 2020 року №69/1.

Безпідставним є посилання скаржника на порушення його прав оспорюваним рішенням Луцької міської ради, а саме в частині доручення департаменту муніципальної варти міської ради в разі невиконання підпунктів 4.2 пункту 4 цього рішення провести демонтаж вказаних об`єктів у визначений законом спосіб та метод з забезпеченням відновленого порушеного благоустрою території після проведення демонтажу, оскільки позовна вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування, тобто обраний позивачем спосіб захисту повинен бути ефективним. В даному випадку такого не дотримано. Луцька міська рада в оскаржуваному рішенні зобов`язала департамент муніципальної варти міської ради провести демонтаж вказаних об`єктів у визначений законом спосіб та метод. Обраний позивачами спосіб захисту своїх прав та інтересів щодо скасування рішення міської ради в тому числі в цій частині не кореспондується з, на думку позивачів, незаконним, тобто таким, що здійснений не у визначений законом спосіб та метод демонтаж відповідних об`єктів.

Підсумовуючи вищенаведене, доводи апелянта зводяться виключно до порушення/непорушення договірних правовідносини між КП "Луцькі ринки" та підприємцями, які виникли на підставі договорів оренди, та регулювання яких здійснюється відповідно до положень ЦК України про найм (оренду) майна, безвідносно до правовідносин КП "Луцькі ринки" з Луцькою міською радою з приводу користування земельною ділянкою.

Таким чином, доводи фізичної особи-підприємця Ревін Н.Я., викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Ревін Наталії Ярославівни на рішення Господарського суду Волинської області від 01 червня 2021 року у справі №903/72/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Волинської області від 01 червня 2021 року у справі №903/72/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/72/20 повернути до Господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "29" вересня 2021 р.

Головуючий суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Філіпова Т.Л.