Постанова

від 15.09.2021 по справі 904/7090/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.09.2021 року м.Дніпро Справа № 904/7090/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)

суддів : Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

Представники сторін:

від позивача: Пастернак В.В., витяг з ЄДР №б/н від 02.08.2021р., представник;

від відповідача: Тиханков С.О., довіреність №0444-2021 від 05.08.2021р., представник;

від третьої особи-1: Пастернак В.В., витяг з ЄДР №б/н від 12.08.2021р., представник;

від третьої особи-2: Кальченко В.М., довіреність №10/16-24 від 01.02.2021р., представник.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/7090/20 (суддя Панна С.П., повне рішення складено 29.04.2021)

за позовом Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, м.Дніпро

до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ", м.Дніпро

Третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Дніпровська міська рада, м.Дніпро

Третя особа-2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору : Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м.Дніпро

про стягнення 969 587, 20 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Виконавчий комітет ДМР звернувся до суду з позовом (з врахуванням уточненої позовної заяви) до Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ", м.Дніпро, Третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Дніпровська міська рада, м.Дніпро, Третя особа-2 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, м.Дніпро про стягнення 969 587,20 грн. - вартості 84,4 кв.м житла у багатофункціональному комплексі громадського призначення за адресою вулиця Виконкомівська в районі будинку №№22-24, які відповідач мав передати позивачеві в рахунок компенсації витрат виконкому по відселенню з будівельного майданчика за умовами договору -зобов`язання № 2/65 від 21.02.2008р.,

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/7090/20 позов задоволено. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ" на користь Дніпровської міської ради заборгованість (пайові кошти) на суму 969 587,20 грн за договором-зобов`язання № 2/65 від 21.02.08 та судовий збір у розмірі 14 543,81грн.

Рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що відповідно до пункту 2.4 договору-зобов`язання відповідач повинен був під час прийняття об`єкта в експлуатацію виходячи з загальної площі квартир, здійснити кінцевий розрахунок по договору-зобов`язання.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись із зазначеним рішеням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернувся відповідач, в якій, посилаючись на незаконність рішення суду та порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обгрунтована наступним:

- Господарським судом Дніпропетровської області не було відкладено розгляд справи в судовому засіданні, а за відсутності Відповідача (Апелянта) було прийнято рішення у справі.

- Відповідно до листа Управління комунальної власності Дніпровської міської ради від 13.02.2008р. № 4/6-42 (який Позивач долучив до матеріалів справи) зазначено, що Дніпропетровською міською радою було виділено для відселення квартири мешканцям будинків по вул. Чкалова, 2.

Саме компенсацію цих витрат (щодо відселення мешканців) Позивач вимагає від Відповідача (який був в наступному забудовником земельної ділянки, на якій розташовувались будинки, з яких будо відселено мешканців).

Відселяючи мешканців будинків по вул. Чкалова, 2 у м. Дніпро та надаючи їм інше благоустроєне жиле приміщення для проживання. Дніпровська міська рада виконувала обов`язки, покладені на неї законом. Чинне законодавство не містить норм, які б зазначали, що обов`язок органів місцевого самоврядування по відселенню має виконуватись за рахунок приватних підприємств або будь-хто має компенсувати ці витрати органу місцевого самоврядування.

- умови Договору-зобов`язання № 2/65 від 21.02.2008р. протирічить нормам чинного законодавства.

- при вирішенні справи судом першої інстанції невраховано позиції Вищого Господарського суду України у справі № 904/1721/15.

- не надано належної оцінки підстав виконання договірних зобов`язань за умовами Договору-зобов`язання № 2/65 від 21.02.2008р.

Рішення Виконкому Дніпровської міської ради щодо розрахунків (згідно з п. 2.2. Договору-зобов`язання № 2/65 від 21.02.2008р.) не прийнято, а тому виконання є неможливим.

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

У відзиві на апеляційну скаргу Виконавчий комітет Дніпровської міської ради вказує, що:

- станом на момент укладення договору прийняття об`єктів в експлуатацію здійснювалось шляхом затвердження акта готовності об`єкта будівництва до експлуатації за рішенням виконавчого комітету міської ради, оскільки так визначалось у статті 30-1 Законі України Про планування та забудову територій , який втратив чинність 12.03.2011 у зв`язку з прийняттям закону України Про регулювання містобудівної діяльності та відповідною постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 p. N 923, яка втратила чинність на підставі постанови КМУ від 13.04,201! № 461. Починаючи з 01.01.2009 року виконавчі комітети міської ради припинили затверджувати акти готовності об`єктів до експлуатації, оскільки повноваження з прийняття об`єктів в експлуатацію перейшли до Державної архітектурно-будівельної інспекції України та її територіальних підрозділів (01.01.2009 набрала чинності постанова КМУ від 08.10.2008 № 923).

Посилання апелянта на необхідність прийняття рішення виконавчим комітетом міської ради суперечить нормам чинного законодавства. Наразі і відповідач не надавав до виконавчого комітету міської ради заяви, на підставі, яких можливо було б врегулювати питання виконання зобов`язань відповідача за договором-зобов`язання.

Апелянт посилається на правову позицію ВГСУ від 30.11.2015 у справі № 904/1721/15, разом з цим, позивач у позовній заяві послався на більш пізніше прийняту постанову Верховного Суду викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2019 у справі № 904/2422/18, де висловлена позиція Верховного Суду, що правовідносини між учасниками справи та сторонами спору не є правовідносинами пайової участі, тому посилання відповідача на необхідність приведення у відповідність умов договору-зобов`язання з вимогами Закону України Про регулювання містобудівної діяльності є безпідставними та такими, що не грунтуються на нормах чинного законодавства.

- всі доводи та міркування, які викладені Приватним акціонерним товариством Науково-виробниче об`єднання СОЗИДАТЕЛЬ у апеляційній скарзі є лише формальними міркуваннями відповідача які зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції, всі доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях.

Дніпровською міською радою та Департаментом економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради не надано відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк, Центральний апеляційний господарський суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.06.2021 для розгляду справи № 904/7090/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Широбокової Л.П. (доповідач), суддів: Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.06.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/7090/20. Розгляд справи №904/7090/20 призначено в судовому засіданні на 19.07.2021 на 09:30 год.

Рішенням ВРП №1406/0/15-21 від 17.06.2021р. ОСОБА_1 звільнено з посади судді Центрального апеляційного господарського суду у зв`язку з поданням заяви про відставку, у зв`язку з чим, на підставі розпорядження керівника апарату суду №1620/21 від 06.07.2021, проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.07.2021 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідач), суддів: Антоніка С.Г., Березкіної О.В.

Ухвалою суду від 09.07.2021 справу №904/7090/20 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючого судді Дарміна М.О. (доповідача), судді: Березкіна О.В., Антонік С.Г. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 18.08.2021 о 12:20 годин.

17.08.2021 від відповіда надійшло клопотання про зуцпинення провадження у справі.

Ухвалою від 18.08.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 25.08.2021 року на 15:00 год.

18.08.2021 у судовому засіданні колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження по справі.

Ухвалою від 25.08.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 01.09.2021 року на 12:45 год.

27.08.2021 від відповіда, повторно, надійшло клопотання про зуцпинення провадження у справі.

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегією суддів відхилено вищезазначені клопотання скаржника про зупинення провадження у справі, з огляду на те, що наявні матеріали справи дозволяють встановити правомірність прийнятого судом першої інстанції рішення, а провадження у справі №904/7137/21 згідно ухвали Господарського суду Дніпропетровської області відкрито 11.08.2021 року, тобто після винесення рішення у даній справі.

Ухвалою від 01.09.2021 в судовому засіданні оголошено перерву до 15.09.2021 року на 12:00 год.

15.09.2021 у судовому засіданні, за участю представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

21.02.2008 між виконавчим комітетом Дніпровської міської ради та АТ НВО Созидатель (АТЗТ НВО Созидатель ) укладено договір-зобов`язання № 2/65, у зв`язку з необхідністю компенсації замовником витрат виконкому по відселенню з будівельного майданчика, у зв`язку з відведенням земельної ділянки для проектування та будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення по вул. Виконкомівській, в районі будинків №№22-24 (ІІ черга будівництва).

Відповідно до сертифікату № ІУ 163191090282, зазначений об`єкт введено в експлуатацію Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у квітні 2019 року.

Згідно Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 06.12.2018 № 335 Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами вартість 1 кв. м для Дніпропетровського регіону - 11 488 грн.

На момент введення в експлуатацію зазначеного об`єкта (квітень 2019 року) вартість житла площею 84,4 кв. м складала: 84,4 х 11 488 = 969 587,20 грн.

У зв`язку із введенням в експлуатацію вищезазначеного об`єкта, АТ НВО Созидатель звернулось до департаменту економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради, з проханням провести остаточний розрахунок величини пайової участі.

Відповідачем не передано виконкому 84,4 кв. м. житла у багатофункціональному комплексі громадського призначення (ІІ черга будівництва), за адресою: вул. Виконкомівська в районі буд. №№ 22-24. Кошти визначені у пункті 2.4 договору-зобов`язання від 21.02.2008 № 2/65 також не сплачені.

16.10.1997р. за № 1658 Дніпропетровською міською радою було прийнято Рішення, відповідно до якого передбачено: "1. Надати товариству з обмеженою відповідальністю виробничому комерційному підприємству "Дніпротунель" земельну ділянку площею 037 га по вул.Виконкомівській за рахунок земель міської забудови у тимчасове короткострокове користування на період проектування та будівництва житлової забудови із знесенням будинків місцевих рад по вул.Виконкомівській № 20, 24 та вул.Чкалова № 2 В-2." "2. Зобов`язати товариство з обмеженою відповідальністю виробниче комерційне підприємство "Дніпротунель": 2.3. Виконати відселення та знесення будинків, споруд та будов згідно з чинним законодавством."

19.06.2002р. за № 488/2 Дніпропетровською міською радою було прийнято Рішення, відповідно до якого передбачено "1. Вилучити у Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства Дніпротунель земельну ділянку площею 0.37000 га, передану відповідно до рішення виконкому міської ради від 16.10.97 № 1658, із зарахуванням її до земель міста." "2. Затвердити проект Затвердити проект відведення земельної ділянки (план земельної ділянки додається) площею 0,2223 га (код ДЗК 66143015) і передати її Акціонерному товариству закритого типу "Науково-виробниче об`єднання "Созидатель" в оренду строком на два роки для будівництва житлового будинку по вул. Виконкомівській у районі будинку № 20, за рахунок земель, раніше наданих Товариству з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційному підприємству "Дніпротунель", код цільового використання землі (УКЦВЗ) 1.9 (житлове будівництво). Визначити орендну плату за користування цією земельною ділянкою у розмірі земельного податку, який обчислюється відповідно до вимог чинного законодавства."

19.11.2002р. за № 794 Бабушкінської районною радою було прийнято Рішення, відповідно до якого затверджено список сімей, що підлягають переселенню у зв`язку зі знесенням будинку № 2 по вул. Чкалова, 2 та визначено, що відселення здійснити за рахунок Науково-виробничого об`єднання Созидатель , яке було виконано відповідачем.

Згідно листа Управління комунальної власності Дніпропетровської міської ради від 13.02.2008 № 4/6-42 вбачається, що для відселення мешканців з житлового будинку № 2 (Б-2, В-2) по вул. Чкалова було виділено: одно кімнатна квартира житловою площею 27,0 кв.м. заг.площею 44,5 кв.м. (відселена сім`я гр. ОСОБА_2 )) та одно кімнатна квартира житловою площею 18,2 кв.м., заг.площею 39,9 кв.м. (відселена гр. ОСОБА_3 )

Відповідно до договору купівлі-продажу житлового будинку від 02.06.2008р. відповідач викупив у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 житловий будинок АДРЕСА_1 .

16.05.2011р. було складено фахівцем КП ДМБТІДОР Акт про знесення житлового будинку літ. Б-2 по вул. Чкалова, 2.

Листом від 08.07.2011р. вих. № 8051 КП ДМБТІ ДОР підтверджено, що житловий будинок № 2 по вул. Чкалова у м. Дніпро, який був викуплений Відповідачем за договором купівлі-продажу від 02.06.2008р. знесено і розділ реєстру прав власності на вказане нерухоме майно закритий. Тобто, відповідач поніс витрати щодо відселення і знесення житлового будинку на земельній ділянці за власний рахунок.

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Станом на час укладення між сторонами договору-зобов`язання від 21.02.2008 № 2/65 правові та організаційні основи планування, забудови та іншого використання територій встановлювалися Законом України Про планування і забудову територій № 1699-ІІІ від 20.04.2000р., в якому на той час були відсутні норми щодо здійснення замовником пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

Закон України Про планування і забудову територій було доповнено ст. 27-1, якою встановлено підстави та порядок здійснення замовником пайового внеску на створення і розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту лише Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння будівництву від 16.09.2008 № 509-VI.

Зокрема, ст. 27-1 Закон України Про планування і забудову територій були встановлені граничні розміри пайової участі (внеску) на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів, який для житлових будинків не міг перевищувати 5 відсотків загальної вартості будівництва об`єкта містобудування та згодом був зменшений до 4 відсотків.

12.03.2011р. набув чинності Закон України № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності", внаслідок чого втратив чинність Закон України Про планування і забудову територій.

Частинами 2, 3, 5, 6 ст. 40 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", встановлено що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

У разі якщо загальна кошторисна вартість будівництва об`єкта не визначена згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами, вона визначається на основі встановлених органом місцевого самоврядування нормативів для одиниці створеної потужності.

Встановлений органом місцевого самоврядування для замовника розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту не може перевищувати граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати: 1) 10 відсотків загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для нежитлових будівель та споруд; 2) 4 відсотки загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта - для житлових будинків.

Відповідно до п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання чинності цим Законом, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.

Будь-які рішення органів місцевого самоврядування про надання замовником будівництва будь-яких послуг, передачу активів у будь-якій формі (матеріальній чи нематеріальній), передачу частини (відсоткової частки) площ прийнятих в експлуатацію об`єктів містобудування, крім пайової участі відповідно до цього Закону, прийняті до набрання чинності цим Законом, підлягають приведенню у відповідність із цим Законом.

Отже, п. 7 Прикінцевих положень Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" передбачено приведення у відповідність до цього Закону лише договорів про пайову участь у випадку встановлення ними сплати пайової участі в інших обсягах ніж визначено цим Законом та приведення у відповідність до цього Закону рішень органів місцевого самоврядування.

Виходячи зі змісту договору-зобов`язання 21.02.2008 № 2/65та часу його укладення, слід дійти висновку, що він не є договором про пайову участь та укладався не у відповідності до вимог Закону України Про планування і забудову територій.

Доказів визнання недійсним цього договору, розірвання чи виконання матеріали справи не містять, відтак встановлене ним зобовязання відповідача передати на користь територіальної громади міста, від імені якої діє Дніпровська міська рада, певний обсяг квартир у збудованому будинку, або сплатити їх вартість, не припинилося.

З урахуванням вищевикладеного, доводи апеляційної скарги в частині того, що Господарський суд Дніпропетровської області всупереч ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не надав належної оцінки тому факту, що Договір-зобов`язання № 2/65 21.02.2008р. иротирічить нормам чинного законодавства, відхиляються колегіє суддів як необґрунтовані.

Отже, не приведення договору-зобов`язання 21.02.2008 № 2/65 у відповідність до вимог Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" не може бути підставою для його невиконання та відмови у позові про стягнення вартості квартир внаслідок не виконання замовником своїх зобовязань з їх передачі територіальній громаді міста.

Згідно п.2.1. Договору, "Замовник" зобов`язується передати "Виконкому" 84,4 м2 житла у багатофункціональному комплексі громадського призначення зазначеного в п. 1.1. в рахунок компенсації витрат виконкому по відселенню з будівельного майданчика.

Розрахунки, передбачені в п.2.1 здійснюються шляхом визначення у відповідному рішенні виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, виключно на підставі цього договору, права власності на квартири, вказані в п. 2.1 цього договору, за територіальною громадою міста, в особі Дніпропетровської міської ради. "Замовник" зобов`язуєтья замовити за власний, рахунок, отримати та передати "Виконкому" по одному примірнику технічного паспорту на кожну квартиру, що вказана у п.2.1 цього договору. (п.2.2. Договору).

Відповідно до п.2.4. Договору, кінцевий розрахунок по цьому договору-зобов`язанню проводиться виходячи з загальної площі квартир, затвердженої рішенням виконкому міської ради що затверджує акт введення в експлуатацію „Об`єкта" зазначеного в п.1.1. Якщо площа квартир що передаються менша за передбачену кінцевим розрахунком, то вона за згодою "Виконкому" може бути включена до розрахунку зобов`язань по наступному об`єкту, або відшкодована грошовими коштами, виходячи із опосередкованої вартості 1 кв. м спорудження житла для Дніпропетровського регіону, що визначається наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України щокварталу, згідно розрахунків попереднього кварталу та зонального коефіцієнту розміщення "Об`єкта".

Відповідно до п.3.2. Договору, у випадку порушення "Замовником" розділу 2 договору, "Виконком" залишає за собою право вирішувати питання прийняття „Об`єкта" в експлуатацію і підключення його до мереж міста, а також затребувати вартість житла, зазначеного в п.2.1. договору в порядку за ціною, що склалася на момент здачі "Об`єкта" в експлуатацію.

Договір вступає в силу з моменту прийняття рішення про надання земельної ділянки „Замовнику" для будівництва „Об`єкта" і діє до повного його виконання. (п.5.1. Договору)

Отже, відповідно до частини 1 статті 212 ЦК України, та зазначеного пункту договору, право грошової вимоги у позивача виникає за певної умови (у випадку порушення замовником пункту 2 Договору-зобов`язання, який визначає процедуру передачі житла квартирами, за погодженням з виконкомом розміру, поверховості та технічного стану).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів констатує, що зобов`язання в силу укладеного договору виникає у відповідача тільки після невиконання ним своїх зобов`язань щодо передачі житлової площі виконкому, які виникають за наслідком здачі будинку в експлуатацію. Умовами договору не визначено строку виконання зобов`язань з передачі житлової площі.

Відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

В своїх поясненнях, наданих суду апеляційної інстанції на виконання ухвали від 01.09.2021 року, відповідач визнав той факт, що на час введення в експлуатацію багатоквартирного комплексу громадського призначення по вулиці Виконкомівська в районі будинків № 23-24 (II черга будівництва) та на час звернення у вересні 2020 року з відповідною претензією позивача вільне житло загальною площею 84,4 кв. м. було відсутнє.

Відтак, керуючись частиною 3 статті 212 ЦК України, колегія суддів вважає встановленим, що відповідач недобросовісно перешкоджав настанню обставин з виконання власних зобов`язань з передачі в натурі житлової площі позивачу на виконання пункту 2 Договору-зобов`язання, оскільки всі квартири у будинку ним було відчужено інвесторам. Зазначене відповідно до частини 3 статті 212 ЦК України дозволяє дійти правового висновку про те, що обставина вважається такою, що настала (право "Виконкому" на грошове стягнення внаслідок невиконання пункту 2 Договору-зобов`язання виникло).

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 16.04.2019 року у справі № 904/2422/18.

Відповідно до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Посилання відповідача на неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених в постанові ВГСУ № 904/1721/15 відхиляються як такі, що не мають обов`язкового характеру в розумінні частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України.

Доводи апеляційної скарги в частині того, що, відселяючи мешканців будинків по вул. Чкалова. 2 ч. Дніпро та надаючи їм інше благоустроєне жиле приміщення для проживання, Дніпровська міська рада виконували обов`язки, поклалені неї законом. Чинне законодавство не містить норм, які б зазначали, і обов`язок органів місцевого самоврядування по відселению має виконуватись за рахунок приватних підприємств або будь-хто компенсувати ці витрати органу місцевого самоврядування носять характер оціночних суджень, не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, в зв`язку ічи чим не підлягають спростуванню і відхиляються як необгрунтовані.

Згідно інформації порталу Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (роздруківка додається) за заявою замовника будівництва від 19.04.2019 № 7802012) Приватного акціонерного товариства Науково-виробниче об`єднання Созидатель видано сертифікат № ІУ 163191090282, яким підтверджено готовність до експлуатації житлового багатоквартирного будинку, який розташований за адресою: вул. Виконкомівська, № 22-24 у м.Дніпрі.

З вищевикладеного вбачається, що відповідачем було порушено істотні умови договору-зобов`язання від 21.02.2008р. № 2/65, а саме, не дотримано термін виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до сертифікату № ІУ 163191090282, зазначений об`єкт введено в експлуатацію Державною архітектурно-будівельною інспекцією України у квітні 2019 року.

На момент введення в експлуатацію зазначеного об`єкта (квітень 2019 року) вартість житла площею 84,4 кв. м складала: 84,4 х 11 488 = 969 587,20 грн.

Листом від 09.09.2020 № 10/15-411 департамент економіки, фінансів та міського бюджету Дніпровської міської ради звернувся то АТ НВО Созидатель з претензією щодо виконання умов договору-зобов`язання від 21.02.2008 № 2/65.

Відповідно до ч.2 ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків окрім договорів та правочинів згідно зі ст. 11 ЦК України є інші юридичні факти, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Поряд з цим, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. При цьому виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

За правилами статті 526 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання - це здійснення боржником на користь кредитора обумовленої дії, яка складає предмет зобов`язання. Одним із елементів належного виконання зобов`язання, що припиняє його існування, є виконання цього зобов`язання в належний строк. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).

Відповідно до ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), з якими пов`язано настання правових наслідків встановлених законом або договором у вигляді відшкодування збитків.

Ч.1 ст.612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.627 ЦК України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінє докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебвічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі зі стягненням з Відповідача заборгованості (пайові кошти) на суму 969 587,20грн. за Договором-зобов`язання № 2/65 від 21.02.08р.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частини 4 статті 269 Господарського процесуального права, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Посилання скаржника на невідкладення судом першої інстанції розгляду справи через відпустку його представника відхиляються колегією суддів як такі, що не є обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого господарського суду в розумінні пунтку 3 частини 3 статті 277 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом апеляційної інстанції при перегляді рішення суду першої інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, неправильного тлумачення закону, застосування закону, який не підлягав би застосуванню або незастосування закону, який підлягав би застосуванню, в зв`язку із чим, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/7090/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ" на нього, відповідно, без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 21 815,72 грн. (т.2 а.с.17) покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/7090/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 26.04.2021 у справі №904/7090/20 - залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 21 815,72 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Науково-виробниче об`єднання "СОЗИДАТЕЛЬ" (49000, м. Дніпро, вул. Андрія Фабра, буд. 4, код ЄДРПОУ 13416334).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 27.09.2021

Головуючий суддя М.О. Дармін

Суддя С.Г. Антонік

Суддя О.В. Березкіна