Рішення від 29.07.2021 по справі 440/5236/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/5236/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНФАРМ 2016" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В:

25 травня 2021 року Полтавське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНФАРМ 2016" про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 120160,32 грн та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 1865,08 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на невиконання відповідачем у 2020 році вимог статей 18-20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" щодо працевлаштування осіб з інвалідністю.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.05.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позов просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 14-16/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що ТОВ "Регіонфарм 2016" у 2020 році створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та поінформовано державну службу зайнятості про потребу у працевлаштуванні таких осіб. Відтак, на переконання відповідача, ним у повній мірі виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", що виключає можливість застосування адміністративно-господарських санкцій.

29.06.2021 судом одержано відповідь на відзив, у якій представником позивача наголошував на правомірності та обґрунтованості позовних вимог, зазначивши, що надані разом з відзивом на позов докази у повній мірі не підтверджують вжиття відповідачем всіх належних заходів з метою працевлаштування у 2020 році осіб з інвалідністю /а.с. 145-146/.

Розгляд даної справи, відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Суд, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

ТОВ "Регіонфарм 2016" у визначеному законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 40784948.

24.02.2021 відповідачем подано до ПОВ ФСЗІ звіт за формою №10-ПОІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2020 рік, вх.№2865 /а.с. 4/. За змістом вказаного звіту середньооблікова кількість штатних працівників роботодавця у 2020 році становила 320 осіб, фонд оплати праці штатних працівників - 12817,1 тис. грн; кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 13 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, за 2020 рік - 10 осіб.

Посилаючись на те, що відповідачем у 2020 році не виконано норматив працевлаштування осіб з інвалідністю, позивач, виходячи з приписів статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", стверджував про наявність у відповідача обов`язку зі сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 120160,32 грн та пені за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 865,08 грн за 3 незайняті особами з інвалідністю робочі місця.

Відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції та пеню у добровільному порядку, що змусило Фонд звернутися до суду з цим позовом.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Спірні відносини урегульовані Законом України від 21.03.1991 №875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (надалі - Закон №875-XII).

Згідно з частиною першою статті 17 Закону №875-XII (у редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частин першої, третьої статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Крім того, відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно з пунктом 4 частини третьої статті 50 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI "Про зайнятість населення" (надалі - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про: попит на робочу силу (вакансії).

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067 наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України від 05.12.2016 №1476), що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520, затверджено форму звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Пунктом 5 розділу І Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" визначено, що форма N 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Згідно з частиною другою статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предметом цього спору є стягнення відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені за незабезпечення у 2020 році працевлаштування на підприємстві 3 осіб з інвалідністю.

Так, спірні у цій справі санкції застосовуються до суб`єктів господарювання уповноваженими органами державної влади за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, а тому є адміністративно-господарськими санкціями. Про це також вказано у статті 20 Закону №875-XII.

Виходячи з наведених вище приписів Закону №875-XII, відповідач у 2020 році мав:

виділити та створити три робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю;

надати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію у порядку, передбаченому Законом №5067-VI та Наказом №316;

звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом №875-ХІІ та Наказом №591;

у разі невиконання такого нормативу - сплатити адміністративно-господарські санкції.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у 2020 році у ТОВ "Регіонфарм 2016" працювало 14 осіб з інвалідністю /а.с. 86-143/:

1) ОСОБА_1 (3 гр. з 01.01.2020 по 16.12.2020) фактично 11,5 місяців;

2) ОСОБА_2 (3 гр. з 01.01.2020 по 31.12.2020) фактично 12 місяців;

3) ОСОБА_3 (3 гр. з 01.01.2020 по 31.12.2020) фактично 12 місяців;

4) ОСОБА_4 (3 гр. з 01.01.2020 по 09.12.2020) фактично 11 місяців;

5) ОСОБА_5 (3 гр. з 01.01.2020 по 23.10.2020) фактично 10,5 місяців;

6) ОСОБА_6 (3 гр. з 01.01.2020 по 16.12.2020) фактично 11,5 місяців;

7) ОСОБА_7 (3 гр. з 05.05.2020 по 16.12.2020) фактично 7 місяців;

8) ОСОБА_8 (3 гр. з 01.01.2020 по 25.09.2020) фактично 9 місяців;

9) ОСОБА_9 (3 гр. з 01.01.2020 по 02.03.2020) фактично 2 місяці;

10) ОСОБА_10 (3 гр. з 01.01.2020 по 27.11.2020) фактично 11 місяців;

11) ОСОБА_11 (3 гр. з 16.01.2020 по 10.11.2020) фактично 11 місяців;

12) ОСОБА_12 (3 гр. з 01.01.2020 по 20.02.2020) фактично 1,5 місяців;

13) ОСОБА_13 (3 гр. з03.03.2020 по 10.10.2020) фактично 7 місяців;

14) ОСОБА_14 (3 гр. з 01.01.2020 по 10.08.2020) фактично 7 місяців.

Зазначене, також свідчить про створення 13 робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Крім того, щомісяця протягом січня-грудня 2020 року відповідачем подавалася до Лубенської міськрайонної філії Полтавського обласного центру зайнятості Звітність "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (Форма №3-ПН), у яких повідомлено про наявність 9 вакантних місць за посадою фармацевта для працевлаштування особи з інвалідністю та 10 вакантних місць за посадою провізора для працевлаштування особи з інвалідністю /а.с. 20-85/.

Отже, відповідачем виконано вимоги Закону №875-XII в частині виділення трьох робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та повідомлено державну службу зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування таких осіб.

Окрім того, суд враховує, що визначений у Законі №875-XII обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені у частині першій статті 18 Закону №875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, у повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність таких осіб, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємстві, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Аналогічний висновок щодо правозастосування у спірних відносинах наведений у постановах Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17, від 02.05.2018 у справі №804/8007/16, від 13.06.2018 у справі №819/639/17, від 20.05.2019 у справі №820/1889/17, від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, від 13.05.2021 у справі №260/554/19, що враховується судом з огляду на приписи частини п`ятої статті 242 КАС України.

Суд зауважує, що матеріали справи не містять доказів надання необґрунтованих відмов зі сторони відповідача у працевлаштуванні осіб з інвалідністю протягом 2020 року, позивачем відповідні обставини не встановлені.

Суд наголошує, що принципом юридичної відповідальності є вина в порушенні законодавчо встановленого імперативного правила поведінки. За приписами частини другої статті 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи те, що ТОВ "Регіонфарм 2016" були виконані вимоги Закону №875-XII щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю, доказів того, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю, відмовляв таким особам у прийнятті на роботу, несвоєчасно надавав державній службі зайнятості інформацію щодо наявності вакансій, необхідну для організації працевлаштування осіб даної категорії, або несвоєчасно звітував Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, позивачем не надано, суд зазначає, що у діях відповідача відсутній склад правопорушення і на нього не може бути покладена відповідальність за недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2020 році.

Зазначений висновок узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду, викладеними у постановах від 14.02.2018 у справі №820/2124/16, від 28.02.2018 у справі №807/612/16, від 26.06.2018 у справі №806/1368/17, від 19.12.2018 у справі №812/1140/18, від 23.07.2019 у справі №820/2204/16, від 31.07.2019 у справі №812/1164/18, від 24.06.2020 у справі №440/2008/19, від 13.05.2021 у справі №260/554/19.

За таких обставин, позовні вимоги ПОВ ФСЗІ є необґрунтованими та безпідставними, а тому у їх задоволенні належить відмовити повністю.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову Полтавського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 13937406) до Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕГІОНФАРМ 2016" (вул. Київська, б.3, корпус А, м. Лубни, Лубенський район, Полтавська область, 37500, код ЄДРПОУ 40784948) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Бойко