Постанова

від 29.09.2021 по справі 400/2759/21

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2759/21 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Кравця О.О.,

- Зуєвої Л.Є.,

за участю: секретар судового засідання - Уштаніт Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одеса апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Металбудсервіс про стягнення податкового боргу в сумі 5733106,70 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2021 року до Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Металбудсервіс про стягнення податкового боргу в сумі 5733106,70 грн.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із повідомленням учасників справи.

Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року позов заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Металбудсервіс про стягнення податкового боргу в сумі 5733106,70 грн. залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, перший заступник керівника Миколаївської обласної прокуратури звернувся до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржувану ухвалу прийнятою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, а також неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, тому просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що підставою звернення прокуратури до суду із зазначеним позовом стало встановлення при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 32017150000000051 за ознаками ч. 1 ст. 212 КК України факту порушення економічних інтересів держави внаслідок несплати ТОВ Фірма Металбудсервіс до Державного бюджету податкової заборгованості у значному розмірі, відносно якої органом Державної податкової служби не вжито належних заходів до стягнення у примусовому порядку. Зокрема, апелянт вказує, що після набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №400/3273/19, у ГУ ДПС України у Миколаївській області виник обов`язок, передбачений ст.ст. 20, 95 ПК України, та можливість щодо вжиття заходів до стягнення суми податкового боргу до бюджету, про наявність якого орган контролю був обізнаний ще у серпні 2019 року. Апелянт вказує, що після узгодження податкового зобов`язання та скерування податкової вимоги, ГУ ДПС в Миколаївській області до суду з відповідним позовом про стягнення податкового боргу не зверталась, що беззаперечно свідчить про неналежність вжитих органом державного контролю заходів до стягнення у судовому порядку податкового боргу.

Апелянт зазначає, що на запит прокурора від 12.03.2021 щодо вжитих уповноваженим органом заходів до захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, ГУ ДПС 31.03.2021 повідомила про підготовку позову та очікування сплати судового збору, що фактично дублює інформацію від 21.01.2021 та свідчить про відсутність дієвих заходів, вжитих органом контролю упродовж січня-квітня поточного року, при цьому інформації та підтверджуючих документів щодо можливості оплати судового збору та вжитих управлінням заходів до збільшення бюджетних асигнувань на зазначені цілі, не надано. На думку апелянта, невжиття уповноваженим органом контролю належних, ефективних та дієвих заходів до стягнення суми боргу та поповнення бюджету свідчить про неналежне здійснення ГУ ДПС у Миколаївській області своїх повноважень у спірних правовідносинах.

Апелянт, посилаючись на практику Верховного Суду, зазначає. що підставою для звернення прокурора до суду із зазначеним позовом в інтересах держави є загроза порушень економічних інтересів держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області внаслідок невжиття ним до боржника належних та достатніх заходів, спрямованих на забезпечення погашення податкової заборгованості у судовому порядку. Крім того, апелянт вважає. що відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні п. 7 ч. 4 ст. 169 КАС України мала мати наслідком повернення позовної заяви позивачеві, водночас залишення позову прокурора без розгляду, за відсутності жодних нових доказів та обставин, є необґрунтованим.

Представник відповідача надав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено про законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовна заява не містить обставин, які б вказували на неможливість подання позову безпосередньо Головним управлінням ДПС у Миколаївській області, а отже позов подано в інтересах держави без достатніх правових підстав, що стало наслідком порушення принципів рівності та змагальності сторін судового процесу як фундаментальних засад права на справедливий суд.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Таким чином, прокурор у визначених Законом випадках має право на представництво інтересів держави, якщо таке представництво належним чином обґрунтоване, проте не на представництво інтересів суспільства в цілому.

Тобто, підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Законом, який, окрім іншого, визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, зокрема, стосовно представництва прокурором інтересів держави в суді, є Закон України Про прокуратуру .

Згідно частин першої, третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор вправі представляти інтереси громадянина або держави в суді, представництво яких полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких повноважень обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Із наведених нормативних положень убачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки визначенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист кого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Аналогічні висновки викладено зокрема у постанові Верховного Суду від 19 серпня 2021 року у справі № 260/1831/20

Крім того колегія суддів зазначає, що згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 13 лютого 2019 року (справа № 826/13768/16), за змістом частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу.

Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює його неналежно.

Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною. Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що наведені вище положення законодавства регламентують порядок та підстави здійснення прокурором процесуального представництва держави в суді в межах правил участі в судовому процесі органів та осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Як вбачається з матеріалів справи прокурор на обґрунтування необхідності захисту порушених, на його думку, інтересів держави та підстав для звернення до суду посилався на неналежність вжитих Головним управлінням ДПС в Миколаївській області заходів до стягнення у судовому порядку податкового боргу.

Суд зазначає, що Головне управління ДПС у Миколаївській області є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за визначенням та сплатою платником податків і повноваження якого на звернення до суду із позовом про стягнення податкового боргу прямо визначені законодавством України.

Отже, функції щодо захисту інтересів держави, про які йдеться в позовній заяві належать, передусім, до компетенції Головного управління ДПС у Миколаївській області, як уповноваженого державою органу в межах спірних правовідносин, що має право самостійно звернутися до суд

За приписами підпунктів 14.1.156 та 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк); а податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Згідно з пунктом 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає, що Головним управлінням ДФС в Миколаївській області на підставі Акта перевірки №1148/14-29-14-07/39154207 від 15.08.2019 року, були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 09.09.2019 року № 00000190508 яким збільшено податкове зобов`язання з податку на прибуток на суму 1995844,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 498961,00 грн.;

- від 09.09.2019 року №00000200508 яким збільшено податкове зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 1226389,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 306597,00 грн.

Не погоджуючись із правомірністю податкових повідомлень-рішень від 09.09.2019 р. № 00000190508, №00000200508, Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма Металбудсервіс звернулось до суду з адміністративним позовом.

Згідно вимог п 56.18 ст. 56 ПК України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Таким чином, після набрання законної сили постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2020 року у справі №400/3273/19, сума грошового зобов`язання, визначеного вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, стала узгодженою та набула статусу податкового боргу.

Водночас, колегія суддів наголошує, що строки стягнення податкового боргу, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання визначені пунктом 102.4 статті 102 ПК України, відповідно до якого у разі, якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Повертаючись до обставин даної справи, колегія суддів зазначає, що контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини (п.п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України). Водночас, слід зазначити, що вказане право, з урахуванням положень статті 102 ПК України, може бути реалізоване податковим органом протягом наступних 1095 календарних днів.

За правовою позицією, наведеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Водночас, оскільки податковий борг в сумі 5733106,70 грн. набув статусу узгодженого у жовтні 2020 року, Головне управління ДПС у Миколаївській області є органом державної влади, уповноваженим зокрема звертатись до суду із позовом про стягнення податкового боргу, при цьому у податкового органу є право звернутись до суду з позовом про стягнення податкового боргу протягом наступних 1095 календарних днів, звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області у квітні 2021 року відбулося без достатніх правових підстав, встановлених вимогами частини третьої статті 23 Закону України Про прокуратуру .

Отже, звернувшись до суду без передбачених законом підстав, прокурор перебрав на себе функції іншого державного органу - Головного управління ДПС у Миколаївській області.

Колегія суддів зазначає, що доводи апелянта стосовно невжиття податковим органом до боржника належних та вичерпних заходів, спрямованих на забезпечення погашення податкової заборгованості у судовому порядку, з огляду на що вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах, є помилковими, оскільки уповноважений орган має достатньо часу для реалізації права на звернення до суду для стягнення податкового боргу, при цьому матеріали справи не містять жодних доказів відсутності наміру або можливості такого звернення у межах визначених законом строків.

Щодо доводів апелянта, що відсутність підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави мала мати наслідком повернення позовної заяви позивачеві, колегія суддів зазначає наступне.

Так, дійсно відсутність же підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, у розумінні пункту 7 частини четвертої статті 169 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві. Однак такі процесуальні дії суд може вчиняти лише на стадії відкриття провадження.

Якщо відповідні обставини виявлено судом на стадії судового розгляду або після ухвалення судового рішення, то процесуальним наслідком відсутності підстав для здійснення представництва інтересів держави є залишення позовної заяви без розгляду (пункт 1 частини першої статті 240 КАС України).

Аналогічного висновку щодо процесуальної можливості залишення позовної заяви без розгляду в справах, провадження у яких відкрито за відсутності підстав для звернення прокурора до суду в інтересах держави, дійшов Верховний Суд у постанові від 25 червня 2021 року (справа № 420/26/20).

Колегія суддів зауважує, що чинне процесуальне законодавство не містить жодних обмежень можливості суду для залишення позовної заяви прокурора без розгляду, у разі якщо провадження у справі було вже відкрито, чим спростовуються доводи апелянта у цій частині.

За таких обставин, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що в межах даної справи звернення прокурора із позовом в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області відбулося без достатніх правових підстав, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи порушено норми процесуального права.

Згідно ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу першого заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року - залишити без задоволення.

Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року по справі за адміністративним позовом заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма Металбудсервіс про стягнення податкового боргу в сумі 5733106,70 грн. - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: О.О. Кравець

Суддя: Л.Є. Зуєва