Постанова
від 22.09.2021 по справі 640/3418/20
КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 640/3418/20

адміністративне провадження № К/9901/23563/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Чиркіна С.М.,

суддів: Бевзенка В.М., Єзерова А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Грабовської Т.О.,

представника позивача Скок В. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року (суддя Клочкова Н.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року (головуючий суддя: Коротких А.Ю., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.) у справі № 640/3418/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство культури, молоді та спорту України, Міністерство культури України, про визнання протиправним та скасування рішення в частині,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Будінвестиції" (далі - позивач або ТОВ "Будінвестиції") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - відповідач або Департамент), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Міністерство культури, молоді та спорту України, Міністерство культури України, у якому просило:

визнати протиправним та скасувати пункт 1 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, у частині де зазначено: "за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого та погодженого згідно законодавства";

визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 2 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови, вимог розділу 11 "Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури" ДБН 360-92**";

визнати протиправним та скасувати абзац 1 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, в зоні регулювання забудови І категорії, згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 жовтня 1988 року № 976, 16 липня 1979 року № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804";

визнати протиправним та скасувати абзац 2 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "виконати вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 817, постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства культури України № 122 від 17 лютого 2012 року";

визнати протиправним та скасувати абзац 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого та погодженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318";

визнати протиправним та скасувати абзац 4 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини")";

визнати протиправним та скасувати абзац 5 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "дозвіл на виконання робіт отримати згідно законодавства в разі необхідності (Закон України "Про охорону культурної спадщини")";

визнати протиправним та скасувати абзац 6 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "за необхідності отримати висновок Інституту Археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і заходів з його збереження або дослідження";

визнати протиправним та скасувати абзац 7 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, затверджених наказом Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 09 серпня 2018 року № 761, де зазначено: "проект рекомендовано розглянути на засіданні науково-методичної Ради Мінкультури України та на Раді Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (УТОПІК)".

2. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року, позов задоволено.

3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, 14 вересня 2020 року відповідач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

4. Ухвалою Верховного Суду від 05 жовтня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі.

5. 04 листопада 2020 року позивач подав відзив, у якому просив залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/3418/20 - без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду від 23 липня 2021 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

7. Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2021 року справу призначено до розгляду у відкритому судому засіданні з повідомленням сторін

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок відповідача щодо віднесення ділянки проектування (адреса розташування земельної ділянки: на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва) до меж Центрального історичного ареалу м. Києва є помилковим, оскільки такі межі не затверджено Міністерством культури України, як центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, як того вимагають положення статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини".

9. На думку позивача, Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, не є науково-проектною документацією у розумінні приписів пункту 12 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (далі також Порядок № 318 або Постанова КМУ № 318), а тому не може вважатись належним документом із затвердження меж історичного ареалу міста Києва.

10. Позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави вимагати отримання висновку щодо проектної документації та дозволу на виконання робіт, отриманих відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини".

11. Також позивач вважає необґрунтованим положення щодо необхідності отримання висновку Інституту археології НАН України, оскільки земельна ділянка проектування не знаходиться в зоні охорони пам`яток культури м. Києва, а отже, така вимога є протиправною.

12. Водночас зазначає про безпідставне віднесення відповідачем вказаної ділянки проектування до зони регулювання забудови І категорії, оскільки згідно з розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, земельна ділянка, розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, територіально не входить до зони регулювання забудови першої категорії.

13. За позицією позивача, необґрунтованими є вимоги відповідача щодо врахування висновків історико-містобудівного обґрунтування, у зв`язку із втратою чинності постанови КМУ № 318 та відсутністю законодавчо закріпленого механізму розроблення, погодження та затвердження історико-містобудівного обґрунтування Міністерством культури України.

14. За змістом рішення суду першої інстанції, відповідач не скористався своїм правом щодо подачі відзиву на позов, а також не повідомив суд про причини неможливості його подання, з огляду на що, відповідно до частини 6 статті 162 КАС України, суд вирішив справу за наявними в ній матеріалами.

15. Не надходили від відповідача будь-які заяви або клопотання про продовження строку для подачі відзиву тощо, у зв`язку із чим суд першої інстанції на підставі частини 4 статті 159 КАС України дійшов висновку про визнання відповідачем позову.

16. В апеляційній скарзі відсутність заперечень відповідач мотивував завантаженістю працівників юридичного управління Департаменту.

17. Треті особи в судах першої та апеляційної інстанцій пояснень та заперечень з приводу позовних вимог не подавали.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

18. Судом першої інстанції встановлено, що 18 жовтня 2004 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "Будінвестиції", як орендарем, на підставі рішення Київської міської ради від 12 лютого 2004 року № 59-4/1269, строком на 5 (п`ять) років укладено Договір оренди земельної ділянки. Даний договір зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 04 листопада 2004 року за № 82-6-00243 у книзі записів державної реєстрації договорів.

19. За Договором від 18 жовтня 2004 року позивачу передано в оренду земельну ділянку, розташовану на перетині вулиць Московської та Цитадельної (вул. Цитадельна, 9-а (дев`ять "а") у Печерському районі м. Києва, розміром 1553 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят три) кв. м, у тому числі 412 (чотириста дванадцять) кв. м в межах червоних ліній, із цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями підземною автостоянкою, кадастровий номер - 8000000000:82:186:0019.

20. 30 грудня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) за № 82-6-00535 зареєстровано угоду до Договору оренди земельної ділянки від 04 листопада 2004 року № 82-6-00243, укладену між Київською міською радою, як орендодавцем, та позивачем, якою внесені зміни до Договору оренди земельної ділянки від 04 листопада 2004 року № 82-6-00243, за якою визначений у пункті 3. 1 Договору строк оренди земельної ділянки площею 1141 (одна тисяча сто сорок один) кв. м укладено на 15 (п`ятнадцять) років, строк оренди земельної ділянки площею в межах червоних ліній площею 412 (чотириста дванадцять) кв. м укладено на 5 (п`ять) років.

21. Також 22 травня 2008 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "ДЖІ ЕМ СІ АЛЛАЙЕНС ЛЛП" , як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого Київською міською радою на підставі рішення від 27 грудня 2007 року № 1535/4368 передано в оренду (строкове платне користування) ТОВ "ДЖІ ЕМ СІ АЛЛАЙЕНС ЛЛП" земельну ділянку, площею 0,2688 га, розташовану за адресою: вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, з цільовим призначенням - для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-бутового призначення та підземним паркінгом, кадастровий номер 8000000000:82:186:0002.

22. Вищевказаний договір оренди земельної ділянки зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про що зроблено запис від 09 червня 2008 року за № 82-6-00501 у книзі записів державної реєстрації договорів.

23. 17 липня 2018 року між Київською міською радою, як орендодавцем, та ТОВ "ДЖІ ЕМ СІ АЛЛАЙЕНС ЛЛП", як орендарем, укладено Договір про поновлення договору оренди земельної ділянки. Даним договором поновлено на 10 (десять) років вищевказаний Договір оренди земельної ділянки. Також даним договором викладено в новій редакції підпункт 2. 1 пункту 2 Договору оренди, яким передбачено, що об`єктом оренди є земельна ділянка розміром 0,2688 га, розташована за адресою: вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, із цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури, вид використання для будівництва, експлуатації та обслуговування адміністративно-готельно-житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового призначення та підземним паркінгом, кадастровий номер 8000000000:82:186:0002, категорія земель - землі житлової та громадської забудови.

24. Також судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що ТОВ "ДЖІ ЕМ СІ АЛЛАЙЕНС ЛЛП" та ТОВ "Будінвестиції" Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) видані Містобудівні умови та обмеження № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва на земельній ділянці, що розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі, які затверджені наказом Департаменту № 761 від 09 серпня 2018 року (надалі - Містобудівні умови та обмеження № 11899/0/7-1-18).

25. У розділі "Містобудівні умови та обмеження" зокрема визначено наступні вимоги до об`єкта будівництва:

умовна висота 26,5 ? h ? 13,5 м за наданим містобудівним розрахунком. Остаточно висоту визначити проектною документацією з урахуванням оточуючої забудови, за умови дотримання нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд, за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого та погодженого згідно законодавства (пункт 1);

визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови, вимог розділу 11 "Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури" ДБН 360-92** (абзац 1 пункту 2);

ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу в зоні регулювання забудови І категорії, згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 жовтня 1988 року № 976, 16 липня 1979 року № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804 (абзац 1 пункту 5);

виконати вимоги Закону України "Про охорону культурної спадщини", рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 817, постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства культури України № 122 від 17 лютого 2012 року (абзац 2 пункту 5);

проектну документацію розробляти відповідно до висновків розробленого та погодженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 (абзац 3 пункту 5);

отримати висновок щодо проектної документації, наданої на розгляд до відповідних спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини в установленому законодавством порядку (Закон України "Про охорону культурної спадщини") (абзац 4 пункту 5);

дозвіл на виконання робіт отримати згідно законодавства в разі необхідності (Закон України "Про охорону культурної спадщини") (абзац 5 пункту 5);

за необхідності отримати висновок Інституту археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і заходів з його збереження або дослідження (абзац 6 пункту 5);

проект рекомендовано розглянути на засіданні науково-методичної Ради Мінкультури України та на Раді Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (УТОПІК) (абзац 7 пункту 5).

26. Так, оскаржуваними положеннями Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року ділянку проектування віднесено до меж Центрального історичного ареалу (на підставі рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804), у зв`язку з чим ТОВ "ДЖІ ЕМ СІ АЛЛАЙЕНС ЛЛП" та ТОВ "Будінвестиції" зобов`язані дотримуватись Закону України "Про охорону культурної спадщини".

27. Не погоджуючись із вищевказаними положеннями Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, вважаючи їх протиправними, а також такими, що покладають на позивача як замовника будівництва, не передбачені законодавством обов`язки, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

ІV. УЗАГАЛЬНЕНА ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

28. Суди першої та апеляційної інстанцій зазначили, що межі та режими використання історичних ареалів м. Києва, визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджені рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804. Однак на момент видання Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року та на момент розгляду судом цієї справи відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу згаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини.

29. Суди дійшли висновку, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на момент розгляду судом цієї справи, межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, у контексті вимог положення Закону України "Про охорону культурної спадщини" та приписів Порядку № 318, належним чином не затверджені. Беручи до уваги, що режими використання історичного ареалу м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, то відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі, знаходиться у межах Центрального історичного ареалу, як це зазначено відповідачем в абзаці 1 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року.

30. Також судами першої та апеляційної інстанцій зазначено, що спірні зобов`язання визначені у містобудівних умовах безпідставно, пов`язані із розташуванням території забудови в межах історичного ареалу м. Києва, що передусім призвело до протиправного обмеження висоти забудови, покладання на позивача зобов`язань додаткового узгодження умов забудови з уповноваженими органами охорони культурної та історичної спадщини.

31. Суди першої та апеляційної інстанцій із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року по справі № 809/721/18, дійшли висновку, що такий спосіб внесення змін до містобудівної документації на місцевому рівні, як встановлення мораторію на будівництво, Законом не передбачено, що свідчить про невідповідність вказаного інструмента принципу правової визначеності відповідно відсутні підстави для застосування положень зазначеного розпорядження.

32. За позицією судів попередніх інстанцій, оскільки земельна ділянка, яка розташована на перетині вул. Московської (Московська, 43/11 (літера "А") та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі, на якій планується будівництво об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вулиці у Печерському районі, територіально не входить до зони регулювання першої категорії, у позивача відсутні підстави для застосування положень розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 до вказаного об`єкта.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

33. У касаційній скарзі скаржник стверджує, що суди першої і апеляційної інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення неповністю та неправильно з`ясували обставини, що мають значення для справи, вибірково застосували норми законодавства, що регулюють відносини у сфері містобудівної діяльності та охорони культурної спадщини, застосували норми закону, які не підлягають застосуванню, ухвалили рішення про права, інтереси та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі .

34. Відповідач наголошує, що позов подано 13 лютого 2020 року із пропуском строку на звернення до суду, проте суди не вирішили належним чином питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.

35. За позицією скаржника, ТОВ "Будінвестиції" є неналежним позивачем у справі, оскільки у зв`язку із збігом строку дії договору оренди землі позивач не є землекористувачем.

36. Скаржник стверджує, що суди попередніх інстанцій вирішили питання про права та обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, а саме: ТОВ "Джі Ем Сі Аллайенс ЛЛП" - було замовником містобудівних умов, Київська міська рада як власник земельної ділянки.

37. Також рішенням у справі вирішено питання про права, інтереси й обов`язки - Міністерства культури та інформаційної політики України (далі - МКІП), оскільки стосується застосування нормативно-правових актів з питань охорони культурної спадщини, містить посилання та інформацію з офіційного сайту МКІП, розпорядчі акти якого власне і покладені в основу судового рішення. Скаржник вважає, що суд першої інстанції вдався до свідомого перекручення та вкрай вільного тлумачення інформації та актів МКІП, поставивши під сумнів його повноваження.

38. Скаржник стверджує, що земельна ділянка щодо якої надані спірні містобудівні умови, а саме із кадастровим номером 8000000000:82:186:0019, потрапляє до буферної зони об`єкта всесвітньої спадщини "Київ: Собор Святої Софіі прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра", щодо якої встановлено режими гранично допустимої висоти об`єктів нового будівництва та реконструкції і визначено допустиму висоту проектної забудови - 20 метрів.

39. Наголошує, що Генеральний план міста Києва та проект планування його приміської зони на період до 2020 року, затверджений рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, водночас Порядок № 318, офіційно опублікований, і, відповідно, набрав чинності 05 квітня 2002 року, тобто після прийняття рішення Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1807, а отже посилання та висновки суду першої інстанції щодо врахування та застосування у чинному Генеральному плані норм, встановлених Порядком № 318, є свідомим перекрученням фактів та неправильним застосуванням норм законодавства.

40. Стверджує, що на історико-містобудівному плані позначено межі історико- архітектурних та історико-культурних заповідників, заповідних територій, зон охорони пам`яток, а також землі історико-культурного призначення (згідно із Земельним кодексом України). На історико-містобудівному опорному плані позначені всі території, визначені рішенням виконкому Київської міської Ради народних депутатів № 920 від 16 липня 1979 року "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії та культури у м. Києві", на які поширюється режим охорони культурної спадщини.

41. За позицією скаржника, судами першої і апеляційної інстанцій не врахована практика Верховного Суду у тотожних правовідносинах (справи № 826/13852/17 та № 826/12524/18).

42. Щодо висновків історико-містобудівного обґрунтування зазначає, що на час отримання замовниками містобудівних умов та обмежень, тобто 09 серпня 2018 року, Постанова КМУ № 318, була чинною.

43. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, у якому зазначив, що строк звернення до суду не пропущений, оскільки містобудівні умови діють та питання порушення прав містобудівними умовами виникають не одночасно із їх отриманням, а на більш пізніх етапах під час їх виконання.

44. Також у відзиві зазначив, що за 3 місяці до закінчення строку дії договору оренди, а саме 02 серпня 2019 року, письмово звернувся до Київської міської ради з повідомленням про продовження дії, однак відповіді у встановленому порядку не отримав, проте продовжує користуватися земельною ділянкою та сплачувати орендну плату.

45. Позивач надіслав додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких стверджував, що науково-проектна документація, якою було визначено межі та режими використання історичних ареалів м. Києва, затверджені наказом Мінкультури від 21 жовтня 2011 року № 912/0/61-11, була розроблена у складі проекту Генерального плану розвитку м. Києва та його приміської зони до 2025 року, який не був затверджений у встановленому порядку Київською міською радою та не набув чинності. В подальшому на офіційному веб-сайті Міністерства культури та інформаційної політики України з`явилась інформація, що станом на 16 серпня 2021 року межі та режими використання історичного ареалу м. Києва затвердженні на підставі наказу МКІП від 02 серпня 2021 року № 599. Стверджує, що інформація розміщена на сайті на виконання зазначеного наказу не має вплинути на вирішення справи по суті, оскільки Наказ Міністерства культури та інформаційної політики України № 599 від 02 серпня 2021 року не зареєстрований в установленому законодавство порядку, відповідно не набув чинності.

46. Загалом уважав доводи касаційної скарги необґрунтованими, такими, що не спростовуються висновками судів першої та апеляційної інстанцій, у зв`язку із чим просив відмовити у її задоволені.

47. Інші учасники правом на подання касаційних скарг та відзивів не скористались.

48. Представники відповідача та третіх осіб в судові засідання двічі не з`явились, про час розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із частиною 4 статті 344 КАС України неприбуття учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце касаційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

49. В судовому засіданні представник позивача підтримав інформацію, зазначену у відзиві на касаційну скаргу та додатково пояснив таке.

50. З приводу тверджень скаржника про знаходження майбутнього будівництва в частині історичного ареалу, послався на судову практику, зокрема на постанову Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 826/12524/18 та наголосив, що на момент видачі містобудівних умов та на момент розгляду справи в судах межі історичного ареалу ніким не затвердженні в порядку визначеному законом. Вважає, що з 01 січня 2019 року у замовника будівництва відсутні зобов`язання розробляти історико - містобудівне обґрунтування, оскільки відсутня відповідна процедура.

51. Щодо права користування земельною ділянкою із посиланням на Закон України Про оренду землі позивач зазначив, що за 3 місяці до завершення строку дії договору оренди позивач повідомив Київську міську раду про намір продовження строку договору, проте остання не відреагувала на це повідомлення та товариство продовжило користуватися земельною ділянкою і сплачувати орендну плату. В подальшому позивач звернувся до Господарського суду м. Києва, рішенням якого у справі № 910/5554/20 був подовжений договір оренди.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

52. Оцінюючи доводи касаційної скарги та заперечень проти них, Суд дійшов таких висновків.

53. Одним із ключових правових питань у справі є законність окремих положень Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року в частині встановлених суб`єктом владних повноважень низки обмежень та покладання на забудовника зобов`язань у сфері охорони культурної спадщини.

54. Відповідно до статті 5 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-XII "Про основи містобудування" (далі - Закон № 2780-XII) при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені у тому числі (…)

розміщення і будівництво об`єктів відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об`єктів;

урахування державних та громадських інтересів при плануванні та забудові територій;

урахування законних інтересів та вимог власників або користувачів земельних ділянок та будівель, що оточують місце будівництва.

55. Більш змістовне регулювання правовідносин у сфері містобудування передбачено Законом України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - Закон 3038-VI) визначає правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

56. Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 3038-VI містобудівна документація - затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

57. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

58. За приписами пункту 7 частини першої статті 2 Закону № 3038-VI планування і забудова територій - діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає розроблення містобудівної та проектної документації, будівництво об`єктів.

59. Відповідно до частини 8 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника.

60. Спеціально уповноважений орган містобудування та архітектури визначає відповідність намірів щодо забудови земельної ділянки вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.

61. Згідно з пунктом 8 частини 1 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

62. Частинами третьою статті 29 Закону № 3038-VI передбачено, що містобудівні умови та обмеження надаються відповідними спеціально уповноваженими органами містобудування та архітектури на безоплатній основі за заявою замовника, до якої додаються:

1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію;

2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);

3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000;

4) витяг із Державного земельного кадастру.

63. Зміст наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що містобудівні умови та обмеження є складовою вихідних даних, отримання яких є необхідною умовою для набуття власниками земельних ділянок або землекористувачами права на забудову земельної ділянки. Містобудівні умови та обмеження є видом містобудівної документації та визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва, дотримання яких є обов`язковим для всіх суб`єктів містобудівної діяльності.

64. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21 серпня 2018 року у справі 445/765/16-а, від 27 лютого 2019 року у справі № 809/721/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 260/1499/18, від 20 лютого 2020 року у справі № 813/52/13-а.

65. Отже, при оцінці позовних вимог про протиправність та скасування абзаців 1 та 2 пункту 5 розділу Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18, Верховний Суд враховує вищенаведене та зазначає таке.

66. В абзацах 1 та 2 пункту 5 розділу Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 зазначено: умовна висота 26,5 > h > 13,5 м за наданим містобудівним розрахунком. Остаточно висоту визначити проектною документацією з урахуванням оточуючої забудови, за умови дотримання нормативних відстаней від оточуючих будівель і споруд, за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого та погодженого згідно законодавства (пункт 1);

визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови, вимог розділу 11 "Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури" ДБН 360-92** (абзац 1 пункту 2);

67. За приписами статті 26 Закону № 3038-VI забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Суб`єкти містобудування зобов`язані дотримуватись містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів. Право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації (…).

68. Відповідно до частин 2, 5 статті 26 Закону № 3038-VI суб`єкти містобудування зобов`язані додержуватися містобудівних умов та обмежень під час проектування і будівництва об`єктів.

69. Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

70. За приписами частини 1 статті 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є:

1) містобудівні умови та обмеження;

2) технічні умови;

3) завдання на проектування.

71. Згідно із частиною 5 статті 29 Закону № 3038-VI містобудівні умови та обмеження містять:

1) назву об`єкта будівництва, що повинна відображати вид будівництва та місце розташування об`єкта;

2) інформацію про замовника;

3) відповідність на дату надання містобудівних умов та обмежень цільового та функціонального призначення земельної ділянки містобудівній документації на місцевому рівні;

4) гранично допустиму висотність будинків, будівель та споруд у метрах;

5) максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки;

6) максимально допустиму щільність населення в межах житлової забудови відповідної житлової одиниці (кварталу, мікрорайону);

7) мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній, ліній регулювання забудови, існуючих будинків та споруд;

8) планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони);

9) охоронні зони об`єктів транспорту, зв`язку, інженерних комунікацій, відстані від об`єкта, що проектується, до існуючих інженерних мереж.

72. Отже, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки є одними із основних вихідних даних для проектування, повинні містити планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони охоронюваного ландшафту тощо).

73. Закон України від 8 червня 2000 року № 1805-III "Про охорону культурної спадщини" (далі - Закон N 1805-III) регулює правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь.

74. Згідно із змістом абзацу 1 пункту 5 Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 ділянка проектування знаходиться в межах Центрального історичного ареалу, що в свою чергу впливає на остаточну висоту, яка має враховувати оточуючі забудови, нормативні відстані від оточуючих будівель і споруд, висновки історико-містобудівного обґрунтування, розробленого та погодженого згідно законодавства

75. За приписами статті 1 Закону № 1805-III історичне населене місце - населене місце, яке зберегло повністю або частково історичний ареал і занесене до Списку історичних населених місць України;

історичний ареал населеного місця це частина населеного місця, що зберегла об`єкти культурної спадщини і пов`язані з ними розпланування та форму забудови, які походять з попередніх періодів розвитку, типові для певних культур або періодів розвитку.

76. Пунктом 5 статті 5 Закону № 1805-III передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, у тому числі (…) належить встановлення режиму використання пам`яток національного значення, їхніх територій, зон охорони, охоронюваних археологічних територій, історичних ареалів населених місць.

77. Згідно із частиною 3 статті 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

78. Список історичних населених місць України за поданням центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини затверджується Кабінетом Міністрів України.

79. Межі та режими використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на територіях історичних ареалів населених місць визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідною науково-проектною документацією, яка затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини або уповноваженими ним органами охорони культурної спадщини.

80. Відповідно до частини 4 статті 32 Закону № 1805-III на охоронюваних археологічних територіях, у межах зон охорони пам`яток, історичних ареалів населених місць, занесених до Списку історичних населених місць України, забороняються містобудівні, архітектурні чи ландшафтні перетворення, будівельні, меліоративні, шляхові, земляні роботи без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

81. Зі змісту наведених норм вбачається, що з метою захисту традиційного характеру середовища населених місць вони заносяться до Списку історичних населених місць України.

82. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 2001 року № 878 (далі - Постанова № 878) затверджено Список історичних населених місць України, до якого у тому числі (…) внесено місто Київ.

83. На виконання вимог статті 32 Закону № 1805-III Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318 затверджено Порядок визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць.

84. Згідно із пунктом 4 Порядку № 318 відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини.

85. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць (пункт 5 Порядку № 318).

86. Історичний ареал є спеціально виділеною у населеному місці територією історико-культурного значення із затвердженими межами, яка повинна фіксуватися в усіх землевпорядних і містобудівних документах та розглядатися як специфічний об`єкт містобудівного проектування (пункт 10 Порядку № 318).

87. Згідно із пунктом 12 Порядку № 318 визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

88. Наказом Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року № 122 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Методичні рекомендації щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань з метою впорядкування та аргументованого вирішення питань будівництва, реконструкції будівель і споруд у межах історичних ареалів населених місць України.

89. Згідно із пунктами 2, 3, 4 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань історико-містобудівні обґрунтування розробляються відповідно до пункту 8 Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318.

90. Історико-містобудівне обґрунтування - це науково-проектна документація, яка визначає наукову концепцію врахування пам`яток, об`єктів культурної спадщини, традиційного характеру середовища як містоформуючих чинників при проектуванні будівель і споруд.

91. Історико-містобудівне обґрунтування повинне визначати принципову можливість будівництва, реконструкції будівель і споруд на відповідній земельній ділянці, а також граничні параметри цих будівель і споруд.

92. Відповідно до пунктів 9, 10, 11, 12 Методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівних обґрунтувань для розроблення історико-містобудівного обґрунтування замовник надає організації-виконавцю історико-містобудівного обґрунтування всю необхідну вихідну та дозвільну документацію, графічні матеріали, а також, у разі наявності, передпроектні пропозиції. Організація-виконавець готує відповідні графічні та текстові матеріали, бере у встановленому порядку участь у їх розгляді та погодженні.

93. Розроблене історико-містобудівне обґрунтування замовник подає на погодження до Міністерства культури України або до іншого органу охорони культурної спадщини у разі делегування йому відповідних повноважень Міністерством культури України. Після отримання зазначеного погодження історико-містобудівне обґрунтування затверджується замовником у складі проектної документації.

94. Організацію розроблення та погодження історико-містобудівного обґрунтування забезпечує замовник. Він на договірних засадах може доручити збір вихідних даних і погодження історико-містобудівного обґрунтування організації-виконавцю.

95. Пунктами 4, 5, 12 Порядку № 318 (в редакції, чинній на момент затвердження Генерального плану м. Києва рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 270/1804) встановлено, що відповідальними за визначення меж та режимів використання історичних ареалів є Мінкультури, Держбуд та уповноважені ними органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування, Мінкультури або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини та затверджуються Держбудом або уповноваженим ним органом охорони культурної спадщини.

96. Згідно з пунктами 4, 5, 12 Порядку № 318 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) відповідальними за визначення меж і режимів використання історичних ареалів є Мінкультури та уповноважені ним органи охорони культурної спадщини. Межі історичних ареалів визначаються спеціальною науково-проектною документацією під час розроблення історико-архітектурних опорних планів цих населених місць. Визначені науково-проектною документацією межі історичних ареалів погоджуються відповідним органом місцевого самоврядування та затверджуються Мінкультури.

97. Пунктами 8, 9 Постанови № 318 передбачено, що проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичних ареалів населених місць розробляється з урахуванням вимог затвердженого в установленому законом порядку історико-архітектурного опорного плану. У разі незатвердження історико-архітектурного опорного плану населеного місця, що внесене до Списку історичних населених місць України, проектна документація на нове будівництво, реконструкцію та капітальний ремонт (крім реконструкції та капітального ремонту квартир чи окремих приміщень, які здійснюються без зміни об`ємно-просторових характеристик) у межах історичного ареалу розробляється з урахуванням вимог історико-містобудівного обґрунтування, порядок розроблення якого визначається наказом Мінкультури та Мінрегіону.

98. Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 92 "Про внесення змін до Порядку визначення меж та режимів використання історичних ареалів населених місць, обмеження господарської діяльності на території історичних ареалів населених місць" передбачено, що вимоги пункту 9 Постанови № 318 застосовуються до 01 січня 2019 року.

99. Водночас судами встановлено, що згідно з даними офіційного сайту Міністерства культури України дію наказу Мінкультури "Про затвердження історичних ареалів міста Києва" від 21 жовтня 2011 року № 912/0/16-11 зупинено.

100. Скаржник підтверджує, що Міністерство культури України своїм наказом від 29 жовтня 2014 року № 911 призупинило дію попереднього наказу від 21 жовтня 2011 року № 912/0/16-11 у частині, що стосується затвердження "Історико-архітектурного опорного плану м. Києва; межі та режими використання зон пам`яток та історичних ареалів м. Києва". За позицією скаржника, цим самим унеможливлюючи будь-які порушення процедури прийняття Генерального плану розвитку Києва до 2025 року.

101. Проте зазначене твердження скаржника не спростовує висновку судів попередніх інстанцій, що межі історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України не затверджені.

102. Водночас наказом Міністерства культури України від 07 грудня 2018 року № 1079 наказ Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року № 122 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівного обґрунтування" визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2019 року.

103. Відповідно до частин 1, 10 статті 17 Закону України № 3038-VI генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

104. Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами на чергових сесіях протягом трьох місяців з дня їх подання.

105. Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Генеральний план м. Києва є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, яка затверджується Київською міською радою та не є науково-проектною документацією в розумінні положень статті 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Порядку № 318.

106. Межі та режими використання історичних ареалів м. Києва визначені діючим Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804.

107. Проте, як на момент видання Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, так й на момент розгляду даної справи в судах першої та другої інстанцій, відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу вищезгаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику в сфері охорони культурної спадщини.

108. Верховним Судом у постановах від 27 лютого 2019 року справа № 826/5755/17 зроблено висновок про те, що межі історичного ареалу міста Києва не затверджено Міністерством культури України відповідно до вимог статті 32 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" та Порядку № 318.

109. Зазначений висновок в подальшому підтверджений у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2020 року у справі № 640/21505/18, від 14 серпня 2020 року у справі № 640/13331/19, від 14 серпня 2020 року у справі № 640/13331/19.

110. Саме цей висновок застосований судами попередніх інстанцій при розгляді справи № 640/3418/20.

111. Відповідач не навів доказів на спростування цих висновків, фактично підтвердив відсутність діючого нормативного акту про затвердження меж історичного ареалу міста Києва Міністерством культури України, а також не зазначив підстав, які б спростовували висновок судів із цього приводу.

112. Водночас колегія суддів не вбачає підстав для відступу від правової позиції, сформованої у справі № 826/5755/17.

113. Отже, оскільки межі та режими використання історичного ареалу м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, то відсутні правові підстави вважати, що об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А"), на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі, знаходиться у межах Центрального історичного ареалу, як це зазначено відповідачем в абзаці 1 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року.

114. При оцінці положень Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року в частині покладання на позивача обов`язку виконання вимог розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 817, Верховний Суд зазначає наступне.

115. Пунктом 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 817 передбачено заходи з захисту історико-культурного середовища та припинення хаотичної забудови історичної частини м. Києва, зокрема, тимчасово, до прийняття відповідного рішення Київської міської ради з цього питання, заборонено розміщення і проектування висотних будинків у межах Центральної планувальної зони м. Києва, визначеної Генеральним планом міста Києва та проектом планування його приміської зони на період до 2020 року, затвердженим рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804.

116. Згідно із частиною 2 статті 16 Закону № 3038-VI містобудівна документація на місцевому рівні може бути оновлена за рішенням місцевих рад.

117. Отже, до повноважень місцевих рад віднесено лише оновлення містобудівної документації одним із способів, визначених пунктами 1-3 частини 2 статті 16 Закону України № 3038, шляхом:

1) актуалізацію картографо-геодезичної основи;

2) перенесення з паперових носіїв у векторну цифрову форму;

3) приведення містобудівної документації у відповідність із вимогами законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

118. Проте жоден зі визначених Законом способів оновлення містобудівної документації на місцевому рівні не передбачає встановлення мораторію на будівництво.

119. Зазначена правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 809/721/18 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

120. За такого правового регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача підстави для застосування положень розпорядження Київської міської державної адміністрації від 12 травня 2006 року № 817 до об`єкта "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі.

121. При оцінці положень Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року в частині тверджень відповідача про знаходження ділянки проектування в зоні регулювання забудови І категорії, згідно з рішеннями виконкому Київської міської ради народних депутатів від 10 жовтня 1988 року № 976, 16 липня 1979 року № 920, розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979, рішенням Київської міської ради від 28 березня 2002 року № 370/1804, та необхідністю позивачу дотримуватись вказаних розпорядчих документів при веденні проектування та будівництва об`єкта, Верховний Суд зазначає таке.

122. Суди першої та апеляційної інстанцій встановили наступне.

123. Відповідно до пункту 3. 1 розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 до зони регулювання забудови першої категорії відносяться: 3. 1. 1. Кудрявський узвіз, вул. Обсерваторна, пров. Чеховський, вул. Михайла Коцюбинського, бульв. Тараса Шевченка, вул. Комінтерну, вул. Вєтрова, вул. Толстого, вул. Саксаганського, вул. Шота Руставелі, вул. Рогнідинська, вул. Еспланадна, бульвар Лесі Українки, госпітальні оборонні споруди, вали Новопечерської фортеці, бульв. Лесі Українки, бульвар Дружби народів, Старонаводницька балка, вул. Старонаводницька, вул. Лейпцизька, вул. Еспланадна, вул. Січневого повстання, вул. Михайла Грушевського, Кловський Яр, вул. Кловська, вул. Академіка Богомольця, пров. Івана Козловського, вул. Круглоуніверситетська, вул. Банкова, вул. Інститутська, вул. Ольгинська, вул. Архітектора Городецького, вул. Хрещатик, вул. Прорізна, вул. Ярославів Вал, Львівська площа, вул. Артема, вул. Смирнова-Ласточкіна, вул. Глибочицька; 3. 1. 2. Вул. Волоська, вул. Ярославська, вул. Межигірська, вул. Щекавицька, вул. Костянтинівська, вул. Введенська, схили гори Щекавиці, вул. Верхній Вал і вул. Нижній Вал.

124. Зазначені обставини відповідачем не спростовані.

125. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку, що земельна ділянка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі, на якій планується будівництво об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі, територіально не входить до зони регулювання першої категорії.

126. За таких установлених обставин Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій про відсутність у позивача обов`язку застосувати розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 до вказаного об`єкта.

127. При оцінці позовних вимог про протиправність та скасування абзаців 4 та 7 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень №11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, Верховний Суд виходить із такого.

128. Згідно з частиною 6 статті 31 Закону № 3038-VI проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження державними органами, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, юридичними особами, утвореними такими органами.

129. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2014 року № 495 затверджено Положення про Міністерство культури України (далі - Мінкультури, Положення № 495 в редакції, чинній на момент видачі Містобудівних умов та обмежень 27 липня 2018 року).

130. Згідно із підпунктом 68 пункту 4 Положення № 495 Мінкультури відповідно до покладених на нього завдань у межах повноважень, передбачених законом, погоджує у тому числі (…) в контексті предмету спору: програми та проекти містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, меліоративних, шляхових, земляних робіт на пам`ятках національного значення, їх територіях, в історико-культурних заповідниках, на історико-культурних заповідних територіях, у зонах охорони, на охоронюваних археологічних територіях, в історичних ареалах населених місць, а також програм і проектів, реалізація яких може позначитися на об`єктах культурної спадщини.

131. Зі змісту наведених норм вбачається, що до повноважень Міністерства культури України належить саме погодження програм та проектів містобудівних, архітектурних та ландшафтних перетворень, тобто містобудівної документації, а не проектної документації на будівництво об`єктів.

132. Отже, проектна документація на будівництво об`єктів не потребує погодження іншими державними органами.

133. За такого правового регулювання, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність абзаців 4 та 7 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року.

134. Також з урахуванням наведених норм Закону № 3038-VI та Закону № 1805-II вірним є висновок про відсутність у замовника будівництва обов`язку подавати проектну документацію на розгляд до Ради Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (УТОПІК), яка є добровільною масовою громадською організацією.

135. Отже, протиправними є положення Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року в частині обов`язку подання проекту на розгляд до Ради Українського товариства охорони пам`яток історії та культури (УТОПІК).

136. Так само правомірним є висновок судів про необхідність скасування абзаців 4 та 7 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року.

137. При оцінці позовних вимог про протиправність та скасування пункту 1 в частині, абзацу 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, Верховний Суд виходить з такого.

138. Судами встановлено, що в пункті 1, абзацу 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року спірними є зобов`язання: пункт 1 - "за висновками історико-містобудівного обґрунтування, розробленого та погодженого згідно законодавства"; абзац 3 пункту 5 - "проектну документацію розробляти у відповідності до висновків розробленого та погодженого історико-містобудівного обґрунтування, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 318".

139. Як було зазначено вище Міністерство культури України своїм наказом від 29 жовтня 2014 року № 911 призупинило дію попереднього наказу від 21 жовтня 2011 року №912/0/16-11 "Про затвердження історичних ареалів міста Києва" у частині, що стосується затвердження "Історико-архітектурного опорного плану м. Києва; межі та режими використання зон пам`яток та історичних ареалів м. Києва".

140. Надалі наказом Міністерства культури України від 07 грудня 2018 року № 1079 наказ Міністерства культури України від 17 лютого 2012 року № 122 "Про затвердження методичних рекомендацій щодо розроблення історико-містобудівного обґрунтування" визнано таким, що втратив чинність з 01 січня 2019 року.

141. Водночас пунктом 2 наказу від 17 лютого 2012 року № 122 було передбачено, що історико-містобудівні обґрунтування розробляються відповідно до пункту 8 Порядку № 318.

142. Оскільки межі історичного ареалу міста Києва не було затверджено Міністерством культури України відповідно до вимог статті 32 ЗУ "Про охорону культурної спадщини" та Порядку № 318 на час виникнення спірних правовідносин та надалі наказ Міністерства культури України від 17 лютого 2012 № 122 втратив чинність з 01 січня 2019 року, у відповідача не було правового підґрунтя покладати на позивача зобов`язання, перелічені в пункті 1, абзацу 3 пункту 5 Містобудівних умов № 11899/0/7-1-18.

143. Отже, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про протиправність та необхідність скасування пункту 1 та абзацу 3 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року.

144. При оцінці позовних вимог про визнання протиправним та скасування абзацу 5 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, Верховний Суд зазначає таке.

145. Абзац 5 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" передбачав обов`язок позивача отримати дозвіл на виконання робіт згідно законодавства в разі необхідності за Законом України "Про охорону культурної спадщини".

146. Так, згідно із частиною 1 статті 35 Закону України "Про охорону культурної спадщини" проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах населених місць, а також дослідження решток життєдіяльності людини, що містяться під земною поверхнею, під водою, здійснюються за дозволом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, що видається виконавцю робіт - фізичній особі, і за умови реєстрації цього дозволу у відповідному органі охорони культурної спадщини.

147. За змістом наведеної норми дозвіл Міністерства культури України для проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на території пам`ятки, охоронюваній археологічній території, в зонах охорони, в історичних ареалах, видається виключно виконавцю робіт - фізичній особі, а не юридичній особі - замовнику будівництва.

148. Отже, позивач не є особою, яка повинна отримувати дозвіл на проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних робіт на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, на якій буде здійснюватися будівництво об`єкта "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва".

149. Наведена правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 826/5755/17 та колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї.

150. За такого правого регулювання, Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій щодо протиправності абзацу 5 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження".

151. При оцінці позовних вимог про визнання протиправним та скасування абзацу 6 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, Верховний Суд зазначає таке.

152. Абзац 6 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" передбачав обов`язок за необхідності отримати висновок Інституту Археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і заходів з його збереження або дослідження.

153. Згідно із частиною 1 статті 32 Закону № 1805-III з метою захисту традиційного характеру середовища окремих пам`яток, їх комплексів (ансамблів), історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій навколо них мають встановлюватися зони охорони пам`яток: охоронні зони, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару.

154. Судами першої та апеляційної інстанцій на підставі аналізу змісту розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 "Про внесення змін та доповнень до рішення Виконкому Київської міської Ради народних депутатів від 16 липня 1979 року № 920 "Про уточнення меж історико-культурних заповідників і зон охорони пам`яток історії культури в м. Києві" та обставин справи встановлено, що об`єкт будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, не знаходиться в зоні охорони пам`яток культури м. Києва.

155. Отже, правильними є висновки судів про відсутність передбачених Законом підстав для виконання позивачем вимог абзацу 6 пункту 5 розділу "Містобудівні умови та обмеження" в частині отримання висновку Інституту археології НАН України щодо наявності археологічного культурного шару і заходів з його збереження або дослідження.

156. При оцінці позовних вимог про визнання протиправним та скасування абзацу 1 пункту 2 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, Верховний Суд зазначає таке.

157. В абзаці 1 пункту 2 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року між іншим передбачений обов`язок позивача, зокрема: "визначити відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови, вимог розділу 11 "Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури" ДБН 360-92**

158. Відповідно до пункту 11. 1 Розділу 11 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**" у плануванні і забудові міських і сільських поселень слід дотримуватись вимог законодавства України про охорону і використання пам`яток історії та культури, відповідних інструкцій та методичних вказівок.

159. Статтею 1 Закону №1805-III визначено, що пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) це об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

160. Згідно із частиною 1 статті 13 Закону № 1805-III об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України.

161. Отже, об`єкт нерухомого майна набуває правового статусу пам`ятки тільки із занесенням його до Реєстру.

162. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України, оприлюдненому на офіційному вебсайті Міністерства культури України, відсутня інформація про віднесення земельної ділянки, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва до пам`яток культурної спадщини як національного значення, так і місцевого значення. Також, у Державному реєстрі нерухомих пам`яток України відсутня інформація про віднесення об`єктів, які розташовані по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва до пам`яток культурної спадщини як національного значення, так і місцевого значення.

163. За такого правового регулювання та встановлених судами обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо безпідставності та необґрунтованості покладання відповідачем на позивача обов`язків зазначених в абзаці 1 пункту 2 розділу "Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року в частині визначення відповідно до нормативно-правових актів з урахуванням суміжної забудови, вимог розділу 11 "Охорона історичного середовища, пам`яток історії та культури" ДБН 360-92**".

164. При оцінці тверджень скаржника щодо неврахуванням судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, сформованих у постановах від 04 вересня 2019 року у справі № 826/13852/17 (пункти 46, 79), від 21 серпня 2019 у справі № 826/12524/18, слід зазначити таке.

165. Згідно із пунктом 53 постанови у справі № 826/13852/17 ключовим правовим питанням у справі є законність Містобудівних умов та обмежень у контексті відповідності намірів забудови земельної ділянки.

166. У пункті 46 зазначеної справи наголошено, що суди порушили норми процесуального права, оскільки не надали оцінки всім доказам та аргументам, зокрема, не дослідили витяг з містобудівного кадастру, за яким відповідно до Генерального плану територія по вул. Половецькій, 4 у м. Києві за функціональним призначенням належить до промисловості.

167. У пункті 79 цієї ж справи наголошено, що суди не надали оцінки витягу щодо чинних містобудівних регламентів незважаючи на те, що цей доказ є важливим, доречним та не мотивували чому цей доказ не було взято до уваги.

168 . У справі, що розглядається, предметом оскарження є скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на вул. Московській. 43/11 (літера "А"). Водночас в цій справі суди, на відміну від справ на які посилається скаржник, дослідили співвідношення Генерального плану із предметом оскарження. Також зазначили, що на момент видання Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року та на момент розгляду судом цієї справи відсутні відомості щодо подання історико-містобудівного опорного плану, який входить до складу згаданого Генерального плану м. Києва, на розгляд до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини. Так, за позицією судів попередніх інстанцій, оскільки земельна ділянка, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі, на якій планується будівництво об`єкту "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі, територіально не входить до зони регулювання першої категорії, то відсутні підстави для застосування положень розпорядження Київської міської державної адміністрації від 17 травня 2002 року № 979 до вказаного об`єкта

169. Водночас у справі № 640/3418/20 суди дійшли висновку, що станом на момент виникнення спірних правовідносин, а також станом на момент розгляду судом цієї справи, межі історичного ареалу міста Києва, як історичного населеного місця України, в контексті вимог положення Закону № 1805-III та приписів Порядку № 318, належним чином не затверджені.

170. Отже, у справах № 826/13852/17 та № 640/3418/20 різні предмету спору та цільове призначення земельних ділянок, та різний обсяг встановлених судом обставин.

171. У постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 у справі № 826/12524/18 предметом спору є правомірність припису Міністерства культури України від 19 липня 2018 року № 1/22-18 в контексті дотримання відповідачем процедури перевірки, про яку позивач не був повідомлений, та її нормативного регламентування.

172. У справі № 826/12524/18 сторонами не заперечувалось, що об`єкт будівництва за адресою м. Київ, вул. Старонаводницька, 42-44 , розташований в безпосередній близькості до охоронної (буферної) зони об`єкту Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО - ансамблю Києво-Печерської Лаври, визначеної науково-проектною документацією "Охоронна (буферна) зона складової частини об`єкту Всесвітньої спадщини "Київ: Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими будівлями. Києво-Печерська Лавра" архітектурного ансамблю Києво-Печерської Лаври", затвердженою наказом Міністерства культури України від 23 березня 2017 року № 233.

173. Також у справі № 826/12524/18, на яку посилається відповідач, сторонами не заперечувалось невиконання позивачем обов`язку щодо отримання відповідного дозволу від Мінкультури.

174. Водночас предметом оскарження у справі, що розглядається, є скасування окремих положень містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями на вул. Московській. 43/11 (літера «А» ), які позивач вважає протиправними у зв`язку із незнаходженням земельної ділянки в межах історичного ареалу та в зоні регулювання забудови І категорії.

175. Проте у справах № 826/13852/17 та № 826/12524/18 статус земельних ділянок, на яких були розташовані ймовірні об`єкти будівництва, не співпадає зі спірним статусом земельних ділянок у цій справі та питання щодо статусу земельної ділянки на перетині вул. Московської та Цитадельної у справах, на які посилається скаржник, навіть наближено не вирішувався.

176. Отже, справи № 826/13852/17 та № 826/12524/18 не співпадають зі справою № 640/3418/20 за предметами спору та нормативно - правовим їх регулюванням.

177. Доречним наголосити, що Верховний Суд у справах № 826/13852/17 та № 826/12524/18 переглянув, та у справі № 640/3418/20 переглядає судові рішення на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права та не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

178. Проте відповідач при розгляді цієї справи в суді першої інстанції на виконання вимог статей 77, 162 КАС України взагалі не надав доказів та відзиву на позов на підтвердження своєї позиції.

179. Водночас суди першої та апеляційної інстанцій повно і всебічно з`ясували обставини в адміністративній справі, прийняли рішення на підставі тих доказів, які були досліджені в судовому засіданні, а також надали оцінку всім аргументам учасників справи.

180. При оцінці доводів скаржника про звернення до суду 15 травня 2020 року неналежної особи, оскільки термін дії договору оренди землі діяв до 04 листопада 2019 року та позивач , на думку відповідача, не є замовником будівництва, Суд зазначає таке.

181. Згідно із статтею 1 Закону України 20 травня 1999 року № 687-XIV "Про архітектурну діяльність" замовник це фізична або юридична особа, яка має у власності або у користуванні земельну ділянку, подала у встановленому законодавством порядку заяву (клопотання) щодо її забудови для здійснення будівництва або зміни (у тому числі шляхом знесення) об`єкта містобудування.

182. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

183. Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України № 3038-VI фізична або юридична особа, яка подала виконавчому органові сільської, селищної, міської ради або у разі розміщення земельної ділянки за межами населених пунктів - районній державній адміністрації заяву про намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

184. Відповідно до зазначених норм статус замовника визначається на момент подання документів про отримання містобудівних умов.

185. Як зазначено вище, містобудівні умови, які є предметом спору у справі, видані ТОВ "ДЖІ ЕМ СІ АЛЛАЙЕНС ЛЛП" та ТОВ "БУДІНВЕСТИЦІЇ" 27 липня 2018 року.

186. Водночас у постанові від 30 червня 2021 року у справі № 806/3365/17 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зазначив, що Закон № 3038-VI не забороняє видачу одних містобудівних умов та обмежень на забудову декількох земельних ділянок, на яких планується зведення одного об`єкта будівництва (в т. ч. комплексу). Так само не забороняє видачу декількох окремих містобудівних умов та обмежень забудови однієї земельної ділянки, на якій планується зведення декількох окремих об`єктів будівництва.

187. З огляду на це, Суд дійшов висновку, що містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки видаються для проектування конкретного об`єкта будівництва (будинку, будівлі, споруди будь-якого призначення, їх комплексів, лінійних об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури) на конкретній території, що може складатися з однієї або декількох земельних ділянок (пункти 53, 54 постанови Верховного Суду у справі № 806/3365/17).

188. Отже, позивач був замовником містобудівних умов на час їх отримання та які є чинними до завершення будівництва об`єкта незалежно від зміни замовника (пункт 8 статті 29 Закону № 3038-VI ), відповідно має право оскаржувати містобудівні умови.

189. Щодо доводів касаційної скарги з приводу порушення строків звернення до суду, колегія суддів зазначає, що це питання відповідачем під час розгляду справи в судах першої та другої інстанцій не порушувалось.

190. Водночас зміст вищенаведених правових норм, які регулюють спірні правовідносини, дає підстави дійти висновку, що проектна документація на об`єкт будівництва розробляється з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних, складовою частиною яких є містобудівні умови та обмеження. Так само містобудівні умови та обмеження визначають комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва у відповідності до вимог, встановлених законодавством та містобудівною документацією, тобто, гранично допустимі (дозволені) вимоги до майбутнього проекту, та є чинними до завершення будівництва об`єкта.

191. Вказана позиція сформована у тому числі (…) в постанові Верховного Суду від 15 грудня 2018 року у справі № 522/6212/17.

192. Отже, за своєю юридичною природою містобудівні умови і обмеження - це акт індивідуальної дії, який видається уповноваженими органами містобудування та архітектури та покладає на замовника будівництва певні обов`язки та обмеження. Правовідносини, що виникають на підставі містобудівних умов і обмежень, носять довготривалий характер, оскільки діють до закінчення будівництва об`єкту. У такому разі, якщо містобудівні умови і обмеження містять протиправні положення, то вони порушують права позивача, як замовника будівництва і вимоги закону, протягом всього строку своєї дії, а не лише в момент їх видачі.

193. Протягом усього строку дії містобудівних умов № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року для проектування об`єкта "Будівництво багатоквартирного житлового будинку з вбудованими нежитловими приміщеннями" по вул. Московська, 43/11 (літера "А") у Печерському районі м. Києва, на земельній ділянці, яка розташована на перетині вул. Московської та Цитадельної (Цитадельна, 9-а) у Печерському районі м. Києва, які затверджені наказом Департаменту № 761 від 09 серпня 2018 року, є чинними до завершення будівництва об`єкта, а саме до прийняття в експлуатацію вказаного об`єкту, а позивач, як замовник будівництва, зобов`язаний додержуватись Містобудівних умов та обмежень протягом усього часу їх дії.

194. За такого правового регулювання дія Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 від 27 липня 2018 року, які затверджені наказом Департаменту № 761 від 09 серпня 2018 року, має вплив на права та обов`язки позивача як на дату набрання ними чинності, так і упродовж дії цього документа.

195. У постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі №464/2638/17 та від 28 листопада 2018 у справі № 815/2311/15, від 29 квітня 2021 року у справі № 640/19594/20 зроблено висновок, що положення частини другої статті 122 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

196. Правова позиція щодо строків звернення до суду в подібних справах сформована у постанові Верховного суду від 29 квітня 2021року у справі № 640/19594/20 та колегія судів не вбачає підстав для відступу від неї.

197. З огляду на особливий статус містобудівних умов та їх чинність до завершення будівництва, колегія суддів вважає, що станом на момент звернення до суду з позовом не припинили існувати підстави для звернення до суду та погоджується з доводами позивача, що згідно з частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до суду з цією позовною заявою не є пропущеним.

198. Верховний Суд критично оцінює твердження скаржника щодо ухвалення рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі зокрема Київської міської ради та Міністерства культури та інформаційної політики України з огляду на таке.

199. Згідно із статтею 49 КАС України треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку.

200. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку.

201. Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд є порушення норм процесуального права, якщо суд ухвалив рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі.

202. Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 01 жовтня 2015 року № 978 затверджено Положення про Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (далі Положення № 978).

203. Згідно із пунктом 1 Положення № 978 Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва (далі - Департамент) є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), який підпорядкований Київському міському голові, підзвітний і підконтрольний Київській міській раді.

204. Відповідно до пункту 4 Положення № 978 Департамент відповідно до покладених на нього завдань у тому числі (…) надає, отримує, реєструє, повертає документи, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, відмовляє у видачі таких документів, анулює їх, скасовує їх реєстрацію.

205. Із вищезазначеного відомо, що предметом спору у справі є містобудівні умови та обмеження, які видаються саме Департаментом - відповідачем у цій справі.

206. Суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Міністерства культури України, яке перебуває в стадії ліквідації, так і його правонаступника Міністерство культури та інформаційної політики України.

207. Водночас судами було встановлено, що межі та режими використання історичного ареалу м. Києва не затверджено у встановленому законом порядку, відповідно положення щодо розробки історико-містобудівного обґрунтування та його погодження, в межах земельної ділянки, стосовно якої видані містобудівні умови Міністерством культури України, не потребується.

208. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 23 червня 2020 року у справі № 826/8582/18 дійшов такого висновку: рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб .

209. Проте суди попередніх інстанцій ані в мотивувальній, ані в резолютивній частинах рішення прямо не вказували про права та обов`язки Київської міської ради та Міністерство культури та інформаційної політики України.

210. При оцінці доводів скаржника щодо неврахування судами наказу Мінкульту від 31 січня 2020 року № 412, яким затверджені межі та режими використання буферної зони об`єкту всесвітньої спадщини "Київ: Собор Святої Софії і прилеглі монастирські споруди, Києво-Печерська Лавра", Суд зазначає таке.

211. Містобудівні умови та обмеження" Містобудівних умов та обмежень № 11899/0/7-1-18 були видані 27 липня 2018 року.

212. Згідно із статтею 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

213. Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

214. Закон, який встановлює нові обов`язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.

215. У Рішенні Конституційного Суду України від 12 липня 2019 року № 5-р(I)/2019 Конституційний Суд України висловив думку, що за змістом частини першої статті 58 Основного Закону України новий акт законодавства застосовується до тих правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

216. У пункті 50 постанови Верховного Суду у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 31 березня 2021 у справа № 803/1541/16 зроблено висновок, що у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.

217. З огляду на вимоги статті 58 Конституції України, статті 3 КАС України наказ МКІП від 31 січня 2020 року № 412 не може бути застосований судом при оцінці рішення суб`єкта владних повноважень від 27 липня 2018 року.

218. Підставами для відкриття касаційного провадження послугували посилання у касаційній скарзі на вимоги частин другою та третьою статті 353 КАС України, проте зазначені підстави під час касаційного розгляду справи не знайшли свого підтвердження.

219. За такого правового регулювання та встановлених обставин, касаційна скарга Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) не підлягає задоволенню.

220. Відповідно до вимог статті 139 КАС України відсутні підстави для нового розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 341,345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 серпня 2020 року у справі № 640/3418/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 27 вересня 2021 року.

Суддя-доповідач С.М.Чиркін

Судді: В.М.Бевзенко

А.А.Єзеров

СудКасаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дата ухвалення рішення22.09.2021
Оприлюднено30.09.2021
Номер документу99976951
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —640/3418/20

Постанова від 22.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Постанова від 22.09.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 29.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 23.07.2021

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 07.12.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 26.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 05.10.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Чиркін С.М.

Ухвала від 17.08.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Кузьмишина Олена Миколаївна

Постанова від 05.08.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Коротких Андрій Юрійович

Ухвала від 30.06.2020

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Коротких Андрій Юрійович

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні