Постанова

від 14.09.2021 по справі 2-232/2008

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4518/21

Номер справи місцевого суду: 2-232/2008

Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О.

Доповідач Таварткіладзе О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2021 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Таварткіладзе О.М.,

суддів: Погорєлової С.О., Князюка О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Тищенко М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року про відмову у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести розташовану на земельній ділянці ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , частину гаражу, позначеного в технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , прибравши будівельне сміття після знесення гаражу. Стягнуто судові витрати. В решті вимог відмовлено.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання, посилаючись на те, що в 2008 році вона виїхала на постійне місце проживання до Берліну. 21.10.2008 року вона була присутньою на судовому засіданні у справі за її позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, проте чекати набрання рішенням законної сили в неї часу не було, оскільки вона повинна була повертатися до ОСОБА_3 вона прожила до липня 2014 року, у зв`язку з чим була позбавлена можливості вирішити питання щодо отримання та пред`явлення виконавчого документу в передбачений Законом строк. Оскільки боржник добровільно рішення суду не виконав, вона в липні 2020 року звернулася до суду за виконавчим листом, який отримала 17 серпня 2020 року. З того часу до 07.09.2020 року вона збирала довідки для отримання безоплатної правової допомоги, після чого відразу звернулася з цією заявою до суду.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року відмовлено ОСОБА_1 у поновленні строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

Не погоджуючись з такою ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року скасувати, а її заяву про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання задовольнити, посилаючись на порушення районним судом норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наведених у цій постанові підстав.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.1,2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що наведені заявником причини пропуску строку є безпідставними, необґрунтованими та не підлягають поновленню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, у жовтні 2007 року ОСОБА_1 звернулася до Біляївського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 21 жовтня 2008 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести розташовану на земельній ділянці ОСОБА_1 , розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , частину гаражу, позначеного в технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , прибравши будівельне сміття після знесення гаражу. Стягнуто судові витрати. В решті вимог відмовлено.

Відповідно до ст. 21 ЗУ Про виконавче провадження в редакції від 07.10.2008 року, строк пред`явлення виконавчого документу до виконання становив 3 роки.

Даний строк встановлювався з наступного дня після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та набрало законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримала виконавчий документ 17 серпня 2020 року, тобто майже через 12 років (а.с. 90, 105-106).

Відповідно до ч.6 ст.12 ЗУ Про виконавче провадження в чинній редакції стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого іншими органами (посадовими особами), подається до суду за місцем виконання відповідного рішення. Заява розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк. Про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання суд постановляє ухвалу.

Строк може бути поновленим у разі поважності причин його пропущення.

Отже, необхідною правовою підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність поважних причин такого пропуску. Такі причини (обставини) повинні бути об`єктивною перешкодою для особи, на користь якої винесено судове рішення, і яка вчиняє дії для отримання виконавчого документа та його пред`явлення до виконання.

Як зазначала заявниця, в 2008 році вона виїхала на постійне місце проживання до ОСОБА_4 . 21.10.2008 року вона була присутньою на судовому засіданні у справі за її позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, проте чекати набрання рішенням законної сили в неї часу не було, оскільки вона повинна була повертатись до ОСОБА_3 вона прожила до липня 2014 року, у зв`язку з чим була позбавлена можливості вирішити питання щодо отримання та пред`явлення виконавчого документу в передбачений Законом строк. Оскільки боржник добровільно рішення суду не виконав, вона в липні 2020 року звернулася до суду за виконавчим листом, який отримала 17 серпня 2020 року. З огляду на те, що строк пред`явлення виконавчого документа до виконання сплив, вона просила його поновити з наведених нею підстав, які на її думку є об`єктивною причиною пропуску строку та підлягають поновленню.

В засіданні судової колегії Арендт В.В. пояснила, що вона невірно розуміла законодавство України і вважала, що не існує будь-яких строків щодо звернення виконавчого документа, виданого судом до примусового виконання судового рішення. На питання суду про причини звернення до суду з заявою про видачу виконавчого листа у 2020 році, незважаючи, що фактично вона повернулася в Україну влітку 2014 року, заявниця пояснила, що була зайнята на роботі, але що це за робота, якого характеру та режиму, що заважала протягом 6 років вже після її повернення в Україну звернутися до суду с заявою про видачу виконавчого листа або особисто, або через представника, ОСОБА_5 пояснити відмовилася, посилаючись, що це стосується її особисто.

Колегія суддів, виходячи з причин пропуску строку звернення з виконавчим листом до виконання та причини не отримання заявницею виконавчого листа в суді, які наведені в заяві ОСОБА_5 , та враховуючи її пояснення в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, вважає, що наведені ОСОБА_1 причини пропуску строку не є поважними та обґрунтованими, оскільки з моменту ухвалення рішення суду до звернення ОСОБА_5 із цією заявою про поновлення строку на пред`явлення виконавчого документу до виконання минуло майже 12 років та за цей час заявниця жодного разу не проявила інтересу щодо отримання виконавчого документу в розумні строки з подальшим пред`явленням його у передбачений законом строк до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2009 року, тобто майже через рік після ухвалення рішення суду, ОСОБА_5 знайомилася з матеріалами справи, про що свідчить її розписка а. с. 89., про те що заважало ОСОБА_5 у той період часу отримати виконавчий документ та пред`явити його у передбачені Законом строки, заявник не пояснює.

Крім того, ОСОБА_5 в заяві зазначала, що вона проживала в Німеччині до липня 2014 року, при цьому, що стало перешкодою заявнику вирішити питання щодо отримання виконавчого листа та поновлення строку після липня 2014 року, заявник так само не пояснює.

В матеріалах справи відсутні докази про існування будь-яких об`єктивних перешкод заявнику для отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання в передбачений законом строк, який на той момент складав три роки . Знайомившись у вересні 2009 року з матеріалами справи, заявник повинна була проявити розумну заінтересованість в отриманні виконавчого листа та вжити заходи щодо пред`явлення виконавчого документу до виконання у передбачені Законом строки. До того ж, заявник не була позбавлена вирішити питання, пов`язане з виконанням рішення суду через представника, уповноваживши останнього на отримання виконавчого документу з правом пред`явленням його до виконання від її імені. Проте, ОСОБА_5 цього не зробила, звернувшись через 12 років із заявою про поновлення строку. Причини, які наводить ОСОБА_5 , можуть свідчити лише про неналежне ставлення заявника до своїх прав та обов`язків стягувача, а не про наявність достатніх підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для поновлення строку та вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при розгляді цієї заяви не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, внаслідок чого апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 19 листопада 2020 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складено: 27.09.2021 року.

Головуючий О.М. Таварткіладзе

Судді: С.О. Погорєлова

О.В. Князюк