Ухвала

від 27.09.2021 по справі 947/18108/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/18108/21

Провадження № 2-з/947/1115/21

УХВАЛА

27.09.2021 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. ,

За участю представника позивача адвоката Чебаненко О.А.

Представника третьої особи адвоката Черкасової О.О.,

Розглянувши заяву про витребування доказів по цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору, -

ВСТАНОВИВ:

У провадження суду знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору від 04.07.2007 року та сплатити грошові кошти у розмірі 956900 грн.

До початку судового засідання від представника позивача до суду надано клопотання про витребування у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. доказів : належним чином завіреної копії матеріалів нотаріальної справи щодо укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договору купівлі-продажу від 13.06.2017 року №1514, земельної ділянки. Площею 0,050 га, що розташована у масиві АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:1933.

Необхідність даного доказу обґрунтовується тим, що саме здійснення відчуження вищевказаної земельної ділянки зазначено у договорі від 04.07.2007 року як подія, внаслідок настання якої ОСОБА_2 повинен був здійснити передачу ОСОБА_1 грошових коштів.

Заявник у судовому засіданні підтримала клопотання.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК ).

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках ( ч.1 ст. 13 ЦПК).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч.1 ст. 76 ЦПК).

Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.1,3,4 ст. 83 ЦПК сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї ( ч.1 ст. 84 ЦПК).

У даному випадку клопотання про витребування доказів було подано не одночасно із поданням позовної заяви , у зв`язку з чим у судовому засіданні представником позивача було заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку , так як даний доказ має суттєве значення для розгляду даної справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яку він викладає у своїх рішеннях.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення.

У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany).

В даному випадку суд приходить до висновку що для справедливої можливості обґрунтованість позовних вимог, яки стосуються невиконання умов договору після події - продажу земельної ділянки, яка зазначена у договорі як строк початку виконання умов договору - повернення коштів, витребування донного доказу має суттєве значення, а тому є підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на подання і розгляд відповідного клопотання.

Одночасно із цим суд вважає не доведеним необхідність витребування повної нотаріальної справи так як належним доказом факту здійснення відчуження земельної ділянки із визначенням дати правочину, ціни узгодженої сторонами та учасників правочину є безпосередньо сам договір.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 83,353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Задовольнити частково клопотання про витребування доказів по цивільної справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зобов`язання виконати умови договору.

Витребувати у приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. належним чином завірену копію договору купівлі-продажу, за реєстровим №1514, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 13.06.2017 року, земельної ділянки., площею 0,050 га, що розташована у масиві АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5123755800:01:003:1933.

Уповноважити ОСОБА_1 , а також його представника адвоката Чебаненко О.А., надання даної ухвали для виконання нотаріусу та отримання відповіді для надання її до суду.

Повідомити приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т.М. про строк виконання ухвали протягом десяти днів після отримання та кримінальну відповідальність за невиконання ухвали суду або неповідомлення про неможливість її виконання.

У відповідності до вимог ст.. 353 ЦПК України ухвали про витребування доказів окремому оскарженню не підлягають.

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.