Рішення

від 09.09.2021 по справі 758/4887/21

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/4887/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2021 року м. Київ

Подільський районний суд м. Києва у складі

головуючого судді - Якимець О. І.,

за участю секретаря судового засідання Гайдай К. В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 не з`явився,

представник позивача Батраков М. Ю. не з`явився,

відповідач-1 ОСОБА_3 не з`явився,

представник відповідача-1 адвокат Заремба М. В. з`явився (в режимі відеоконференції),

відповідач-2 Приватне акціонерне товариство Українська пожежно-страхова компанія - представник не з`явився,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариство Українська пожежно-страхова компанія про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

в с т а н о в и в :

позивач звернувся в суд із позовом до відповідача у якому, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить: стягнути з відповідача-1 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 62681,89 грн та моральну шкоду у сумі 15671,00 грн, а також оплату за проведення автотоварознавчої експертизи у сумі 5200,00 грн; стягнути з відповідача-2 матеріальну шкоду заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 17150,90 грн; вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 02 вересня 2020 року в м. Олешки відбулось зіткнення автомобілів під керуванням позивача та відповідача-1. ДТП сталось внаслідок порушення Правил дорожнього руху відповідачем, що встановлено європротоколом. Відповідачем-2 ДТП визнана страховим випадком та здійснено виплату у розмірі 32849,10 грн, що є меншою страхової суми, яка визначена у розмірі -50000,00 грн. Оскільки, заподіяна матеріальна шкода становить у розмірі 112681,89 грн, з яких 50000,00 грн повинен відшкодувати відповідач-2, а тому в відповідності до ст. 1194 ЦК України просить стягнути із відповідача-1 різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою. Згідно з ст. ст. 22, 1167 цього Кодексу просить стягнути моральну шкоду, яка понесена позивачем. А також вирішити питання судових витрат у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Відповідачем-1 подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що між ним та позивачем після вчинення ДТП складено європротокол, яким погоджено що сума матеріального збитку не повинна перевищувати 50000,00 грн. Проведення експертизи здійсненого у його відсутності. Моральна шкода не обґрунтована жодними доказами. У зв`язку із цим, просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив у якому наводить пояснення про те, що відповідачу-1 було відомо про проведення експертного дослідження пошкодженого автомобіля. Розмір шкоди обґрунтовано належними доказами.

Відповідачем -2 не подано відзив, який би містив заперечення на позов.

16 квітня 2021 року ухвалою судді прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Стороною позивача подано до суду клопотання про розгляду справи у їх відсутності. Позовні вимоги підтримують повністю. Просять таку задовольнити.

У судовому засідання представник відповідача-1 заперечив проти позову повністю та просить у такому відмовити. Заперечив розмір понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, адже такий є надмірним.

У судове засідання учасники справи не з`явились, хоча належним чином повідомлялись про місце, дату та час цього засідання, відповідач-2 відзив на позов не подав, а відтак, враховуючи що представник відповідача-1 не заперечує проти розгляду справи, а тому суд вважає за можливе провести судове засідання у відсутності осіб, що не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

02 вересня 2020 року в місті Олешко на перехресті вулиць Пролетарської та вулиці Кулика відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів позивача марки Lexus RX350 , д.н.з. НОМЕР_1 та відпоавідача-1 марки ВАЗ 2101 , д.н.з. НОМЕР_2 . Винуватцем цієї пригоди визнано відповідача-1. Дані обставини підтверджено повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 02 вересня 2020 року, а тому не підлягають доказуванню у відповідності до ст. 82 ЦПК України.

Таким чином, між сторонами виникли правовідносини, які регулюються главою 82 Цивільного кодексу України щодо відшкодування шкоди.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно з п. 22.1. ст.22 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідного до ст. 29 цього Закону у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу.

Цивільно-правова відповідальність учасників ДТП була страхована у страхових товариствах АТ СК ТАС позивача, та ПрАТ УПСК відповідача.

ОСОБА_1 є власником автомобіля марки Lexus RX350 , рік випуску 2013, що підтверджено копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

У зв`язку із настанням ДТП позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування до Приватного акціонерного товариства УПСК у якій просив відшкодувати шкоду заподіяну внаслідок ДТП, яка мала місце 02 вересня 2020 року, за участі відповідальної особи ОСОБА_3 , цивільно-правова відповідальність якого застраховано у цьому товаристві, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/7860276 від 08 травня 2020 року. Дані обставини встановлено із заяви про страхову відшкодування від 03 вересня 2020 року.

Відповідно до висновку експерта від 14 грудня 2020 року № 107-10-20 вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля марки Lexus RX350 становить у розмірі 112681,89 грн. без урахування коефіцієнта фізичного зносу.

Відповідно до листа страхового товариства позивачу виплачено суму страхового відшкодування у розмірі 22429,69 грн та 10419,41 грн з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу.

Попри те, сторона позивача заперечує застосування коефіцієнта фізичного зносу у цій ситуації, виходячи з наступного.

Відповідно до абзацу 2 п. 8.2, п. 8.6, підпункту а п. 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових автомобіля та величини втрати товарної вартості ВТВ). Величина ВТВ характеризує фізичний знос, який виникає у разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду, а також унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті. Величина ВТВ КТЗ не нараховується, якщо: строк експлуатації легкових автомобілів перевищує 5 років для КТЗ виробництва країн СНД, 7 років - для інших КТЗ.

Із матеріалів справи, яка розглядається установлено, що роком випуску пошкодженого автомобіля є 2013, дата виготовлення 16 вересня 2013 року, дата видачі свідоцтва про реєстрацію 28 липня 2020 року, дорожньо-транспортна пригода сталась 02 вересня 2020 року, а тому на момент такої пригоди його експлуатація становить менше семи років. Дані обставин встановлено із висновку експерта від 14 грудня 2020 року.

Таким чином, суд приймає до уваги доводи позивача, про відсутність підстав для застосування законодавчих обмежень, а саме з урахуванням зносу.

Відтак, оскільки відповідач-2 не здійснив виплату страхового відшкодування у межах страхової суми 50000,00 грн, а тому суд прийшов до переконання про те, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути матеріальну шкоду заподіяну внаслідок ДТП у сумі 17150,90 грн (50000,00 грн - (22429,69 грн + 10419,41 грн), а позов в цій частині задовольнити.

Щодо позовної вимоги про стягнення матеріального збитку із відповідача-1, суд прийшов наступного.

Відповідно до ст. ст. 509, 1187, 1188, 1192 Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, та/або якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоду (боржник).

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України відповідальність за шкоду несе особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 1192 цього Кодексу розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд встановив, що відповідно до висновку експерта від 14 грудня 2020 року № 107-10-20 вартість відновлювального без врахування коефіцієнта фізичного зносу складає 112681,89 грн.

Будь-яких заперечень із сторони відповідачів щодо неправильності складання такого звіту не подано, а відтак суд приймає його, як доказ вірного визначення розміру заподіяння шкоди.

Отже, оскільки вартість майнового збитку, завданого пошкодженням автомобіля внаслідок ДТП, яка сталася з вини відповідача, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то із відповідача-1, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди (вартістю відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу) та страховим відшкодуванням.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов переконання, що оскільки дії відповідача-1 потягли цивільно-правові наслідки, які були спричинені дорожньо-транспортною пригодою, а тому позивачем право вимоги до винної особи про виплату різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою обґрунтоване належними та допустимими доказами в справі, а відтак позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди підлягає задоволенню повністю шляхом стягнення із відповідача-1 на користь позивача завданих збитків у розмірі 62681,89 грн.

Доводи відповідача про те, що оскільки його цивільно-правова відповідальність застрахована у встановленому законом порядку та погоджено між ним та позивачем виплату матеріальної шкоди у межах страхового відшкодування, яка повинна бути сплачена лише страховиком, а не безпосередньо винною особою суперечить ст. 1194 ЦК України, адже є правом позивача, а відтак не приймаються судом до уваги.

Щодо відшкодування відповідачем-1 моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди суд прийшов до наступного.

Позивач у позовній заяві навидить аргументи заподіяння моральної шкоди, яка полягала в емоційних стражданнях та відновлення психічного стану позивача та його сім`ї.

При визначені розміру такої шкоди покликається на прожитковий мінімум для працездатних осіб на 2020-2021 роки за період вересень-грудень 2020 року і січень-березень 2021 року та становить у розмірі 15671,00 грн.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 23 цього Кодексу моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності, а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Враховуючи встановлені обставини, суд прийшов переконання, що моральні страждання викликані у позивача саме з вини відповідача через вчинення відносно її майна кримінального правопорушення.

При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди суд враховує положення п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди , відповідно до яких, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи .

З огляду на вищезазначені обставини, зважаючи на принципи рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, беручи до уваги, що немає і не може бути точних критеріїв майнового виразу фізичного, душевного болю, страждань, емоційних страждань, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може відповідати дійсним стражданням позивача і може мати тільки умовний вираз, враховуючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб позивача і не повинен призводити до її збагачення, суд прийшов висновку що з відповідач на користь позивача необхідно стягнути моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Таким чином, суд прийшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо частини позовної вимоги про стягнення витрат, які поніс позивач для відновлення свого порушеного права, а саме стягнення 5200,00 грн за проведення автотоварознавчої експертизи для визнання розміру шкоди у відповідності до ст. 22 ЦК України, суд прийшов до переконання, що витрати, понесені стороною для отримання доказів у підтвердження своїх вимог, не є збитками у розумінні ст. 22 цього Кодексу та не може бути майновою вимогою у такій категорії справ, а тому не підлягає задоволенню.

Разом із тим, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки факт завдання позивачу матеріальної шкоди доведено та така підлягає стягненню з відповідача, а тому необхідно стягнути з відповідача-1 на користь позивача 5200,00 грн за складання висновку експерта від 14 грудня 2020 року № 107-10-20, що підтверджено квитанцією до прибуткового касового ордеру від 14 грудня 2020 року.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1111,24 грн, що підтверджено квитанцією, яке міститься у матеріалах справи. Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути судовий збір з відповідача-1 у розмірі 702,75 грн, з відповідача-2 у сумі 195,58 грн.

Щодо стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд прийшов до наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаннях з розглядом справи, до яких зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 2 ст. 137 цього Кодексу за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Повертаючись до матеріалів справи, яка розглядається, суд зазначає про те, що 04 лютого 2021 року між позивачем та адвокатом Батраком М. Ю. укладено договір про надання правової допомоги №04/02-01, який міститься у матеріалах справи.

Відповідно до додаткової угоди від 10 лютого 2021 року до договору, яка є невід`ємною частиною договору, сторони погодили, що при розрахунку вартості правничої допомоги за одну годину роботи адвоката становить у розмірі 1135,00 грн. Зустріч, консультація клієнта, укладення договору, узгодження правової позиції 1135,00 грн; підготовка претензії, додатку до претензії, виготовлення додатків до претензії 3405,00 грн. Збирання доказів, підготовка позовної заяви з додатками до нього 4540,00 грн. На підтвердження надання професійної правничої допомоги подано квитанцію № 04/02-01 від 10 лютого 2021 року.

Враховуючи вищенаведене, а також складність справи, принципи співмірності, розумність судових витрат, відсутність заперечень із сторони відповідачів щодо зазначених витрат, суд дійшов висновку про часткове задоволення даної заяви про відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката позивача в розмірі по 500,00 грн з кожного відповідачів.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 17, 76-80, 259, 265, 273, 354, пунктом 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , Приватного акціонерного товариство Українська пожежно-страхова компанія про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 63681,89 грн та моральну шкоду у сумі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 6402,75 грн.

Стягнути з Приватного акціонерного товариство Українська пожежно-страхова компанія на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 695,58 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Строк апеляційного оскарження може бути поновлено у відповідності до ч.2 ст.354 Цивільного процесуального кодексу України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Роз`яснити, що відповідно до пункту 3 розділ ХІІ Прикінцеві положення Цивільного процесуального кодексу України, в редакції Закону України від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ;

відповідач до ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання - АДРЕСА_2 ;

відповідач Приватного акціонерного товариство Українська пожежно-страхова компанія , місцезнаходження - місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок № 40, код ЄДРПОУ 20602681.

Повне судове рішення складено 14 вересня 2021 року.

Суддя О. І. Якимець