КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
1[1]
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 23 вересня 2021 року апеляційну скаргу керівника ТОВ «ВОДОГРАЙ-1» - ОСОБА_5 , на ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року,
за участі: представника ОСОБА_6 , ВСТАНОВИЛА:
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Подільської прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , накладено арешт на несамохідний плавзасіб типу «стоянкове плавкафе» «Б-217 (КАЙМАН)» (SRU800472), який належить ТОВ «ВОДОГРАй-1» (код ЄДРПОУ 40360233), із встановленням заборони користування вказаним майном.
Не погоджуючись з таким рішенням, керівник ТОВ «ВОДОГРАЙ-1» - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Зазначає, що відповідно до договору оренди, несамохідний плавзасіб використовується ФОП ОСОБА_9 . Правомірність його діяльності і перевіряється досудовим слідством. На час ухвалення рішення про арешт майна, яке належить на праві власності ТОВ «ВОДОГРАЙ-1», підозру орендарю плавзасобу не вручено, цивільний позов до нього не заявлено, завданої матеріальної шкоди не виявлено.
В судове засідання прокурор не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про час та місце судового засідання йому завчасно повідомлено в передбаченому законом порядку, тому колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності прокурора, що не суперечить положенням ч. 1 ст. 172 та ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, доводи представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, відділом поліції в річному порту Київ Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 14 червня 2021 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12021100160000021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст. 197-1 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановлена особа у невстановлений досудовим розслідуванням час самовільно зайняла земельну ділянку у Дніпровському районі м. Києва, острів Долобецький, обліковий код ділянки 66:059:018.
Відповідно до відповіді Департаменту земельних ресурсів КМДА земельна ділянка, обліковий код 66:059:0018, у Дніпровському районі АДРЕСА_1 , острів Долобецький обліковується за ТОВ «Водограй-1» без оформленого згідно законодавства України права власності чи користування.
Рішень про передачу зазначеної земельної ділянки у власність чи користування (оренду) Київська міська рада не приймала.
Інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки у державному земельному кадастрі та державної реєстрації речових прав на неї у міському земельному кадастрі відсутня.
В ході досудового розслідування б проведено огляд вказаної земельної ділянки, в ході якого виявлено, що земельна ділянка облаштована бетонним фундаментом, на якому розміщені конструкції для відпочинку (палатки, парасольки, столи, крісла), тротуарні доріжки з каменю, дерев`яні забори, приміщення для холодильників та морозильних камер, барна стійка, мангал, які фактично знаходяться на території прибережно-захисної смуги. Крім цього, до вказаної земельної ділянки пришвартований несамохідний плавзасіб типу «стоянкове плавкафе» «Б-217 (КАЙМАН)» (SRU800472), облаштований трапом, який являє собою ресторан із кухнею та посадковими місцями для відвідувачів в залі та на кормі. Власником вказаного судна є ТОВ «Водограй-1».
Також встановлено, що на вказаній земельній ділянці та судні здійснює свою господарську діяльність ФОП ОСОБА_9 , який обслуговує відвідувачів закладу як на території земельної ділянки, так і на судні.
Користування плавзасобу ФОП ОСОБА_9 здійснює на підставі договору оренди, укладеного з ТОВ «Водограй-1».
Відповідно до листа ДП «Класифікаційне товариство регістр судноплавства України» несамохідний плавзасіб типу «стоянкове плавкафе» «Б-217 (КАЙМАН)» (SRU800472) останній раз було пред`явлене для огляду 20 квітня 2016 року, клас судна знятий з 11 червня 2011 року.
Згідно з приписом Верхньодніпровського міжрегіонального управління № 21 від 23 червня 2021 року, складеним старшим державним інспектором ОСОБА_10 за результатами проведеної перевірки стану дотримання вимог нормативних актів щодо безпеки судноплавства, експлуатацію стоянкового судна «Б-217 (КАЙМАН)» заборонено, оскільки це створює загрозу життю та здоров`ю людей.
Як встановлено під час огляду місця події 12 липня 2021 року, ФОП ОСОБА_9 , незважаючи на встановлену заборону щодо використання судна, продовжує здійснювати його експлуатацію, що може створити загрозу життю та здоров`ю людей.
Постановою слідчого від 12 липня 2021 року вказаний плавзасіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
04 серпня 2021 року слідчий відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , за погодженням прокурора Подільської прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , звернулася до Подільського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на несамохідний плавзасіб типу «стоянкове плавкафе» «Б-217 (КАЙМАН)» (SRU800472), який належить ТОВ «ВОДОГРАй-1» (код ЄДРПОУ 40360233), із встановленням заборони користування вказаним майном.
Ухвалою слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року клопотання задоволено.
З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
У своїх висновках Європейський суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).
Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.
Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження №12021100160000021 про накладення арешту на несамохідний плавзасіб типу «стоянкове плавкафе» «Б-217 (КАЙМАН)» (SRU800472), який належить ТОВ «ВОДОГРАй-1», слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на вказане майно, із забороною користуванняним, з метою забезпечення збереження речових доказів.
Крім того, зазначене майно у даному кримінальному провадженні постановою слідчого СВ ВП в річному порту Київ ОСОБА_7 від 12 липня 2021 року визнано речовим доказам (а.п. 33-34).
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співрозмірність втручання у діяльність ТОВ «ВОДОГРАй-1», з потребами кримінального провадження.
З огляду на положення ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним уст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
Тому, посилання автора апеляційної скаргина те, що слідчим суддею безпідставнонакладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК України.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про необхідність накладення арешту на вказане майно із забороною його користування, з метою збереження речових доказів, оскільки слідчим доведені обставини, які підтверджують, що незастосування такого обмеження може призвести до приховування, пошкодження, псування, втрати, використання, перетворення, передачі майна.
Крім того, матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Твердження апелянта про те, що в кримінальному провадженні підозру орендарю плавзасобу не вручено, - не заслуговують на увагу, оскільки арешт майна з підстав передбачених ч.ч. 2, 3ст. 170 КПК Українипо суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.
При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимогст. 174 КПК Українизаконний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна, а також і те, щоарешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна із забороною користування ним, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Відтак доводи, на які посилається представник в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони спростовуються матеріалами судового провадження та перевіряються органом досудового розслідування.
Істотних порушень вимогКПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга керівника ТОВ «ВОДОГРАЙ-1» - ОСОБА_5 , навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 395, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 11 серпня 2021 року, якою задоволено клопотання слідчого відділення відділу поліції в річковому порту Київ ГУ НП у м. Києві ОСОБА_7 , погодженого прокурором Подільської прокуратури м. Києва ОСОБА_8 , накладено арешт на несамохідний плавзасіб типу «стоянкове плавкафе» «Б-217 (КАЙМАН)» (SRU800472), який належить ТОВ «ВОДОГРАй-1» (код ЄДРПОУ 40360233), із встановленням заборони користування вказаним майном,- залишити без змін, а апеляційну скаргу керівника ТОВ «ВОДОГРАЙ-1» - ОСОБА_5 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Єдиний унікальний № 758/10846/21 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_11
Справа № 11сс/824/5134/2021 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.170 КПК
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 23.09.2021 |
Оприлюднено | 01.02.2023 |
Номер документу | 99983825 |
Судочинство | Кримінальне |
Категорія | Злочини проти власності |
Кримінальне
Київський апеляційний суд
Юрдига Ольга Степанівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні