Постанова

від 28.09.2021 по справі 548/123/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/123/21 Номер провадження 22-ц/814/1945/21Головуючий у 1-й інстанції Старокожко В. П. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.,

суддів Одринської Т.В., Пікуля В.П.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду цивільну справу за апеляційними скаргами товариства з обмеженою відповідальністю Гая-Агро та ОСОБА_1 на рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року, ухваленого у складі головуючого судді Старокожка В.П., повний текст судового рішення виготовлено 22 червня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю Гая-Агро про розірвання договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію права, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати, -

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У січні 2021 року ОСОБА_2 через свого представника - адвоката Чубенко Жанну Анатоліївну звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Гая-Агро (далі - ТОВ Гая-Агро ) про розірвання договору оренди землі, скасування запису про державну реєстрацію права, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати.

Позов мотивовано тим, що станом на січень 2021 року відповідач допустив істотне порушення умов договору оренди землі №б/н від 08 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Гая-Агро , а саме в повному обсязі не виконав зобов`язання щодо своєчасної виплати ОСОБА_2 , як орендодавцю, належної їй орендної плати за 2016-2020 роки, у зв`язку з чим позивач і пред`явила вимоги про розірвання вказаного договору, скасування запису про державну реєстрацію права, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Хорольського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року, позов ОСОБА_2 до ТОВ Гая-Агро про розірвання договору оренди землі №б/н від 08 червня 2016 року, скасування запису про державну реєстрацію права, зобов`язання повернути земельну ділянку та стягнення заборгованості з орендної плати за 2016-2020 роки задоволено частково.

Розірвано договір оренди землі № б/н від 08 червня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ Гая-Агро , зареєстрований 08 червня 2016 року, запис про інше речове право №14915542, про оренду земельної ділянки площею 2,7433 га, кадастровий номер 5324882600:00:015:0033, яка розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про інше речове право №14915542.

Стягнуто з ТОВ Гая-Агро (код ЄДРПОУ 30130518) на користь ОСОБА_2 заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою площею 2,7433 га, кадастровий номер 5324882600:00:015:0033, яка розташована на території Хорольської міської ради Лубенського району Полтавської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за період з 2018 року по 2020 рік включно у розмірі 20698,50 грн. з урахуванням інфляційних втрат, а також заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення зобов`язань за 2019 - 2020 роки, в розмірі 3 865,27 грн., а всього - 24563 (двадцять чотири тисячі п`ятсот шістдесят три) грн. 77 коп.

Стягнуто з ТОВ Гая-Агро на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1268 (одна тисяча двісті шістдесят вісім) грн. 11 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що орендар ТОВ Гая-Агро систематично не сплачувало орендну плату ОСОБА_2 за користування земельною ділянкою в періоди, зазначені в договорі, що є істотним порушенням умов договору та відповідно до пункту д частини першої статті 141 Земельного кодексу України є підставою для розірвання договору оренди землі.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційних скарг

Не погодившись із таким вирішенням спору, ТОВ Гая-Агро та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції, а справу направити для повторного розгляду до місцевого суду.

Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було грубо порушено право відповідача на доступ до правосуддя, зокрема позбавлення можливості представлення своєї позиції та надання доказів, що мають значення для справи, а тому просять дослідити матеріали відзиву на позов та додані до нього докази, визнавши їх невід`ємною частиною даної апеляційної скарги.

Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що він не повинен був сплачувати ОСОБА_2 орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою, оскільки ще у 2012 році остання отримала від нього, як співзасновника та керівника ТОВ Гая-Агро , передплату за користування землею у сумі 100000 грн. згідно усного договору.

Позиція інших учасників справи

27 вересня 2021 року на адресу Полтавського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 - адвоката Чубенко Ж.А. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому остання просить визнати причини пропуску строку для його подання поважними та долучити до матеріалів справи, а також відмовити в повному обсязі у задоволенні апеляційної скарги ТОВ Гая-Агро за безпідставністю, залишивши рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року без змін.

28 вересня 2021 року від відповідача ТОВ Гая-Агро та представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 надійшло заперечення на відзив на апеляційну скаргу, в якому останні просять віднестись до вказаного відзиву критично, оскільки його зміст не спростовує обґрунтування апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника позивача - адвоката Чубенко Ж.А., представника ТОВ Гая-Агро та ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Встановлено, що 08 червня 2016 року між ОСОБА_2 та ТОВ Гая-Агро було укладено договір оренди земельної ділянки №б/н (далі - Договір), згідно з умовами якого орендодавець (позивач) передала орендарю (відповідачу) у строкове платне користування для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельну ділянку з кадастровим номером 5324882600:00:015:0033, площею 2,74 га, яка розташована на території Ковалівської сільської ради Хорольського району Полтавської області.

Згідно пунктів 9 та 11 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від вартості земельної ділянки, що становить 3487,26 грн. на рік, до 31 грудня кожного року. Відповідно до пункту 10 Договору обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексації.

Згідно з пунктом 14 Договору у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення. Матеріали справи містять розрахунки пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати з 2016 по 2020 роки в періоди зазначені в договорі. Однак, беручи до уваги клопотання відповідача про застосування до спірної суми строку позовної давності, позовні вимоги ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості з орендної плати було задоволено в частині стягнення з ТОВ Гая-Агро на користь останньої заборгованість з орендної плати за користування земельною ділянкою за період з 2018 року по 2020 роки включно у розмірі 20698,50 грн. з урахуванням інфляційних втрат, а також заборгованість за пенею, нарахованою за прострочення зобов`язань за 2019 - 2020 роки, в розмірі 3 865,27 грн.

Колегія суддів вважає такий висновок місцевого суду вірним з наступних підстав.

Застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною першою, другою статті 21 Закону України Про оренду землі (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди.

Відповідно до частини другої статті 409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.

Згідно з пунктом в частини першої статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Пунктом д частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції, виходив з того, що відповідач, як орендар земельної ділянки, не виконав обов`язки щодо своєчасного внесення орендної плати за користування нею, у відповідності до положень статті 24 Закону України Про оренду землі , та не надав суду доказів на підтвердження виконання умов договору та оплати позивачці коштів за користування її земельною ділянкою за 2016 - 2020 роки в періоди зазначені в договорі.

Відповідно до частин першої та третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Апеляційний суд може встановлювати нові обставини лише у тому разі, коли їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність та допустимість доказів), які особа не мала можливості подати суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею, чи неправомірно не були цим судом прийняті та досліджені, або можуть бути перевіреними судом апеляційної інстанції доказами, які судом першої інстанції досліджувались із порушенням встановленого порядку.

Надання особою, яка бере участь у справі, до суду апеляційної інстанції доказів, які вона без поважних причин не надала суду першої інстанції, виключає можливість їх прийняття і дослідження судом апеляційної інстанції та розцінюється як процесуальний недогляд або зловживання правом цієї особи.

Згідно положень частини третьої та восьмої статті 83 ЦПК України відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються , крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 126 ЦПК України документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду , крім випадків, передбачених цим Кодексом.

У матеріалах справи наявне рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про особисте отримання 03 лютого 2021 року представником ТОВ Гая-Агро ухвали про відкриття провадження у справі від 26 січня 2021 року та копії позовної заяви з додатками (а.с.33-36 т.1).

В ухвалі про відкриття провадження у справі, на виконання вимог частини 2 статті 187 ЦПК, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов тривалістю у 16 днів з дня її вручення.

З урахуванням дати фактичного отримання ТОВ Гая-Агро вказаної ухвали (03 лютого 2021 року), кінцевим строком для подання відзиву на позов та доказів по справі було 19 лютого 2021 року.

Як зазначають апелянти у своїх апеляційних скаргах, представник ТОВ Гая-Агро Дашкеєв В.Г. мав намір надати до суду відзив на позов та докази по справі в день судового засідання - 16 червня 2021 року, але через те, що останній не зміг прийняти участь в цьому засіданні, він направив їх засобами поштового зв`язку (а.с.64 т.1).

Натомість, згідно відмітки штампу вхідної кореспонденції, вказаний відзив на позов та докази по справі надійшли до районного суду 17 червня 2021 року, тобто на наступний день після винесення рішення по суті.

Отже, враховуючи той факт, що місцевий суд з об`єктивних причин був позбавлений можливості своєчасного прийняття відзиву на позов та доданих до нього доказів, апеляційний суд задовольняє клопотання ТОВ Гая-Агро про приєднання їх до матеріалів справи з метою подальшого дослідження та визначення значення для вирішення справи по суті.

У свою чергу, вказані докази, зокрема копії боргових розписок ОСОБА_2 , виписаних на ім`я ОСОБА_1 , від 20 січня та 29 лютого 2012 року, акт прийому-передачі грошей від 29 березня 2012 року, договір позики від 29 березня 2012 року та довідку про суму виплат грошових коштів за оренду спірної земельної ділянки у 2012 році (а.с.67-70, 74 т.1), колегія суддів оцінює критично, оскільки вони засвідчують лише намір ОСОБА_2 у подальшому передати в оренду свою земельну ділянку, а не те, що отримані останньою в борг суми коштів від ОСОБА_1 мають бути зараховані у сплату майбутніх орендних платежів за користування її земельною ділянкою.

Більше того, вказані правовідносини регулюються положеннями параграфу 1 Глави 71 Цивільного кодексу України та виникають з підстав укладення договорів позики, а не орендних правовідносин.

Інші докази, а саме копії довіреності на представництво інтересів від 29 травня 2015 року (а.с.73 т.1); довідки про нарахування орендної плати в 2011 році, виданої за підписом ОСОБА_1 без дати її складення на реєстраційного номера (а.с.74 т.1); інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №61161776 від 10 червня 2016 року (а.с.77 т.1); довідки про фактичне перебування спірної земельної ділянки у користуванні ТОВ Гая-Агро з 2004 року (а.с.79), відомостей про наявність земельних ділянок (а.с80-155 т.1); довідки про здійснення посівів на спірній земельній ділянці у 2021 році (а.с.156 т.1); протоколу №1/2 позачергових загальних зборів учасників ТОВ Гая-Агро від 12 січня 2012 року (а.с.157 т.1) та договору про надання в рахунок передплати за оренду земельної ділянки грошових коштів від 12 січня 2012 року, укладеної між ТОВ Гая-Агро в особі учасника товариства ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с.158 т.1), свідчать про відсутність орендних правовідносин між ОСОБА_2 і ТОВ Гая-Агро у період до 08 червня 2016 року, тобто до моменту укладення відповідного письмового договору (а.с.75-76 т.1), у зв`язку з не виконанням умов якого ОСОБА_2 і звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Відповідно до положень пункту 7 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно положень статті 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі Пономарьов проти України зазначено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі Олександр Шевченко проти України (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява №8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та Трух проти України (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява №50966/99, від 14 жовтня 2003 року).

У зв`язку з цим, апеляційний суд зазначає, що доводи скаржника про грубе порушення місцевим судом права ТОВ Гая-Агро на доступ до правосуддя, зокрема позбавлення можливості представлення своєї позиції у суді, не є слушними, оскільки сам по собі факт розгляду справи без його участі не є правовою підставою для скасування судового рішення.

Твердження ТОВ Гая-Агро про безпідставне залишення судом першої інстанції без задоволення його клопотання від 16 червня 2021 року про перенесення розгляду справи, апеляційним судом оцінюється критично, оскільки, згідно довідки Хорольського районного суду Полтавської області від 30 червня 2021 року №01-02/1/21-вих. (а.с.177 т.1), вказане чергове клопотання надійшло на електронну адресу суду 16 червня 2021 року о 13:26 год., тобто вже під час судового розгляду справи та ухвалення головуючим суддею рішення про слухання справи за відсутності представника відповідача, що відображено в протоколі судового засідання (а.с.56-57 т.1).

Також, твердження скаржника про те, що місцевий суд визнав недійсною довіреність від 15 червня 2021 року, видану ТОВ Гая-Агро на ім`я ОСОБА_3 , у зв`язку з помилковою реєстрацією працівником канцелярії суду заяви, до якої була додана вказана довіреність, 14 червня 2021 року (а.с.52-53 т.1), є неспроможним, оскільки цим же числом було зареєстровано ще два документи від представника ТОВ Гая-Агро Дашкеєва В.Г., а саме: заяву про продовження строку подачі відзиву на позов та доказів по справі на час дії карантину (а.с.55 т.1) і клопотання про ознайомлення з матеріалами справи, на якому до того ж наявна резолюція керівника, яка теж датована 14 червня 2021 року (а.с.54 т.1).

Окрім того, положеннями статті 374 ЦПК України визначено вичерпний перелік повноважень суду апеляційної інстанції при розгляді справ. Зокрема, за результатами розгляду апеляційної скарги суд має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення; визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції; скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі і прийняти постанову про направлення справи для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-7 частини першої цієї статті.

У зв`язку з цим, колегія суддів констатує відсутність встановлених чинним цивільно-процесуальним законом підстав для задоволення вимог апеляційних скарг ТОВ Гая-Агро та ОСОБА_1 про направлення справи для повторного розгляду до суду першої інстанції з мотивів, зазначених в них.

Отже, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції, до яких суд дійшов шляхом повного та всебічного з`ясування обставин справи. Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду колегія суддів не вбачає. Суд не допустив порушень матеріального або процесуального закону, які могли б бути підставою для скасування рішення суду.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до пункту першого частини першої статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Щодо судових витрат

За приписами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні апеляційних скарг необхідно відмовити, судові витрати апелянтів, пов`язані з розглядом справи в суді апеляційної інстанції компенсації не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю Гая-Агро та ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Хорольського районного суду Полтавської області від 16 червня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28 вересня 2021 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді Т.В. Одринська

В.П. Пікуль