Постанова

від 16.06.2010 по справі 2а-5424/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 16 червня 2010 року           < Час проголошення >           № 2а-5424/10/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Донця В.А. за участю секретаря судового засідання Венгер А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна Консалтингова група з трансферу Ноу-Хау та технологій"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Печерська районна у місті Києві державна адміністрація

про

припинення юридичної особи

В С Т А Н О В И В:

Державна податкова інспекція у Печерському районі міста Києва (далі – Позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом про припинення юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна консалтингова група з трансферу ноу-хау та технологій" (далі – Відповідач).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Відповідач відсутній за адресою свого місцезнаходження, вказаного у статутних документах (03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-а), про що внесено запис державним реєстратором Печерської районної державної адміністрації у м. Києві до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

У судовому засіданні 16.06.2010 р. представник Позивача позов підтримала і просила його задовольнити в повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не прибув, клопотань до суду не надіслав, був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином.

Судова повістка надсилалась на адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2010 р.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 року №755-IV (з наступними змінами та доповненнями) відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Виходячи з цього, юридична адреса особи, зазначена в реєстрі, вважається достовірними відомостями, оскільки підлягає обов’язковому внесенню в реєстр, в тому числі і в разі її зміни.

Так як судом надіслано повістку за належною адресою, яка вважається достовірною відповідно до статті 18 вказаного Закону, враховуючи положення частини восьмої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), повістка Відповідачу вважається врученою, тому судом вирішено розглядати справу за наявними в ній матеріалами.

Третя особа надіслала заяву про розгляд справи за відсутності її представника.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника Позивача, судом встановлено наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна консалтингова група з трансферу ноу-хау та технологій" зареєстровано Печерською районною у місті Києві державною адміністрацією 08.06.2000 р. (ідентифікаційний код 30967474, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5-а).

Відповідача як платника податків взято на облік 20.06.2000 р. за №33690, про що зазначено у довідці від 04.02.2010 р. №5600.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 27.01.2010 р. Відповідач відсутній за місцезнаходженням.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось представником Позивача, Відповідачем подаються до органів Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва податкові декларації. Про це свідчить, зокрема, декларація з податку на прибуток підприємства за І квартал 2010 р., надана представником Позивача.

Станом на 04.06.2010 р. податковий борг у Відповідача відсутній (довідка від 08.06.2010 р. № 9618/9/24-609).

Вирішуючи спір, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про державну податкову службу" від 4 грудня 1990 року №509-XII (у редакції Закону України від 24 грудня 1993 року №3813-XII, з наступними змінами та доповненнями) завданням органів державної податкової служби є, зокрема, здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Пунктом 17 статті 11 цього Закону встановлено, що органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: звертатися у передбачених законом випадках до судових органів із заявою (позовною заявою) про скасування державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, врегульовані Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15 травня 2003 року №755-IV (з наступними змінами та доповненнями). Однією з підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством юридичної особи, згідно з цим Законом є наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням (абзац шостий частини другої статті 38).

Разом з тим положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", який є спеціальним у сфері державної реєстрації юридичних осіб, а також фізичних осіб-підприємців, не передбачено право органів державної податкової служби звертатись з позовом про припинення державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців у разі наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Згідно зі статтею 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" спеціально уповноваженим органом з питань державної реєстрації є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва, здійснює державний нагляд за дотриманням законодавства у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (абзац другий статті 2).

Органом центральної виконавчої влади, який здійснює формування та реалізацію державної регуляторної політики, координацію діяльності органів виконавчої влади у сфері державної реєстрації підприємництва – є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва відповідно до "Положення про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2007 р. №667. Відповідні приписи містяться і в "Положенні про Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва", затвердженому Указом Президента України від 25 травня 2000 року №721/2000.

За змістом статей 59, 239, 247 Господарського кодексу України скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання (припинення діяльності суб'єкта господарювання) здійснюється на підставі рішення суду в разі скасування його державної реєстрації у випадках, передбачених законом.

Таким чином, органи державної податкової служби не наділені компетенцією відповідно до законів України, як це передбачено пунктом 17 статті 11 Закону України "Про державну податкову службу", звертатись до суду з позовами про припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством, у разі наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням.

Відповідно до статті 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом. Вказані положення кореспондуються з частиною третьою статті 50 КАС України, якою встановлено загальне правило, за яким відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Проте, Позивачем не доведено право звернення до суду, а також у чому полягає його порушене право внаслідок наявності в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність Відповідача за вказаним його місцезнаходженням.

Крім того, ухвалою суду про відкриття провадження у справі від Позивача вимагалась довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на час розгляду справи в суді. Позивачем надано витяг станом на 27.01.2010 р., де зазначено, що Відповідач відсутній за місцезнаходженням. Однак суд вважає, що вказаний витяг в даному випадку не є належним доказом з врахуванням положень частини дев'ятої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" щодо обов'язку державного реєстратора внести не пізніше наступного робочого дня з дати надходження документів про внесення змін до відомостей про юридичну особу запис про внесення таких змін, а також положення частини восьмої статті 21 цього Закону стосовно чинності виписки з Єдиного державного реєстру протягом тридцяти календарних днів з дати її видачі.

Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що Позивачем не доведено право звернення до суду, наявність порушеного права чи інтересу, не надано доказів, які б підтверджували відсутність Відповідача за місцем знаходження станом на час розгляду справи, в матеріалах справи наявні докази подання Відповідачем звітності до органів державної податкової служби, а також зважаючи на принцип законності, встановлений у частині другій статті 19 Конституції України, за яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог. Відтак у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 7, 9, 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                    Донець В.А.

Постанова виготовлена в повному обсязі 21.06.2010 р.