Постанова

від 28.09.2021 по справі 694/997/19

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/1253/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 694/997/19 Категорія: 305010900 Здоровило В. А. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 вересня 2021 року м. Черкаси:

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати:

суддя-доповідач Фетісова Т.Л. судді секретарГончар Н.І., Сіренко Ю.В. Попова М.В.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач (скаржник) - ОСОБА_2 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача на рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.04.2021 (повний текст складено 28.04.2021, суддя в суді першої інстанції Здоровило В.А.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП,

в с т а н о в и в :

у червні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив, після уточнення позовних вимог, стягнути з відповідача на його користь завдану в результаті ДТП матеріальну шкоду в розмірі 122170 грн. 00 коп. та витрати на проведення експертиз в розмірі 4750 грн. 00 коп., посилаючись на те, що 29.01.2019 на автодорозі Т2411 сполученням м. Звенигородка - смт. Єрки сталася ДТП за участю батька ОСОБА_1 - ОСОБА_3 та відповідача ОСОБА_2 , внаслідок чого пошкоджено автомобіль Skoda Octavia А5 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності. Постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.02.2019 по справі №694/160/19 ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідно до висновку експерта №649/20-23 від 23.03.2021 вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Skoda Octavia А5 ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що сталося 29.01.2019, становить 268170 грн. 00 коп.

06.05.2019 та 10.06.2019 ПАТ Страхова група ТАС перерахувала позивачу страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. 00 коп. згідно договору №FO 242363 від 08.11.2018 та 98000 грн. 00 коп. згідно полісу АМ/7408653 (за яким сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи, яка складає 2000 грн. 00 коп.). Вимога про добровільне відшкодування завданої позивачу матеріальної шкоди в розмірі, що перевищує страхове відшкодування на даний час не виконана, що обумовило звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.04.2021 позовні вимоги у справі задоволено повністю. Також судом стягнуто з відповідача на користь позивача у відшкодування витрат на правничу допомогу 48969,74 грн. та на користь державного бюджету 1221,70 грн. судового збору.

Суд вказав, що відповідач, як винуватець ДТП в якому було пошкоджено автомобіль позивача, має відшкодувати останньому матеріальну шкоду, яка полягає у збитках не відшкодованих за рахунок страхової виплати.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав 27.05.2021 апеляційну скаргу, в якій після послідуючих уточнень, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду змінити в частині відшкодування збитків та вирішити питання про передачу відповідачу після відшкодування позивачу збитків залишків транспортного засобу автомобіля Skoda Octavia А5 та в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу винести нове рішення. В обґрунтування вказано на те, що розмір збитків, визначений експертом, є помилковим, про що вказувалось суду. Суд позбавив відповідача можливості підготуватися до судових дебатів, оскільки він не був повідомлений про розгляд справи. Оскільки вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля позивача перевищує його ринкову вартість на момент ДТП такий транспортний засіб є фізично знищеним, отже після відшкодування збитків його залишки мають бути передані відповідачу. Позивач не визнав свій автомобіль фізично знищеним. Скаржник вважає, що відшкодована страховиком сума в розмірі 148000,00 грн. є різницею між вартістю транспортного засобу до та після ДТП. Розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий з відповідача, не пропорційний до предмету спору у справі та не відповідає критерію розумності.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить її відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, оскільки вважає його законним та належним чином обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішень суду в межах вимог та доводів апеляційних скарг, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим . Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При розгляді справи встановлено, що 29.01.2019 о 08 год. 30 хв. на автодорозі Т2411 сполученням м. Звенигородка - смт. Єрки відбулась ДТП, за участю автомобіля Honda HR , державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля Skoda Octavia А5 , державний номерний знак НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_3 , що належить позивачу у справі (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (т.1 а.с.36)).

Ця ДТП трапилась внаслідок порушення ОСОБА_2 ПДР України, що підтверджується постановою Звенигородського районного суду Черкаської області від 28.02.2019 (т.1 а.с.8), якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу.

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої її ухвалено лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже вина відповідача у вказаній ДТП є доведеною згідно відповідної постанови суду у справі про адміністративне правопорушення.

Відповідно до доопрацьованого висновку експерта №649/20-23 від 23.03.2021 (т.2 а.с.109-124) вартість матеріальної шкоди, завданої власнику автомобіля Skoda Octavia А5 , державний номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_1 внаслідок ДТП, що сталося 29.01.2019 становить 268170 грн. 00 коп.

При цьому апеляційний суд не погоджується з доводами скаржника у справі про те, що вказаний висновок є необґрунтованим, адже з його змісту, зокрема, описової частини, вбачається, що експертне дослідження проведено належним чином, ґрунтується на встановлених обставинах справи та очевидних сумнівів дійсність встановлених експертом обставин не викликає. Скаржником не обґрунтована необхідність в призначенні додаткової чи повторної експертизи щодо оцінки розміру збитків у позивача.

Також апеляційний суд враховує, що в апеляційній скарзі (прохальна частина) скаржник не оскаржує висновки суду щодо розміру матеріальних збитків позивача, а просить вирішити питання про передачу йому залишків фізичного знищеного автомобіля позивача.

Далі, на час ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля Honda HR , державний номерний знак НОМЕР_2 ОСОБА_2 , була застрахована в ПАТ Страхова група ТАС .

Як зазначив позивач, 06.05.2019 та 10.06.2019 ПАТ Страхова група ТАС перерахувала на його користь страхове відшкодування у розмірі 50000 грн. 00 коп. згідно договору №FO 242363 від 08.11.2018 та 98000 грн. 00 коп. згідно полісу АМ/7408653, що підтверджується випискою із банківського рахунку позивача (т.1 а.с.57). Згідно полісу АМ/7408653 сума страхового відшкодування зменшується на розмір франшизи, яка складає 2000 грн. 00 коп.

Позивач у справі порушує питання про стягнення з відповідача на його користь різниці між фактичним розміром збитків та здійсненою йому сумою страхової виплати, що становить 122170,00 грн.

Окрім збитків завданих майну, позивач також поніс витрати на проведення експертизи автомобіля у розмірі 4750,00 грн., що підтверджується квитанцією №090/19 від 22.03.2019 на суму 4000,00 грн. (т.1 а.с. 50) та витрати пов`язані з проведенням повторної експертизи в розмірі 750,00 грн., що підтверджується рахунком № НОМЕР_4 від 09.07.2020 (а.с.75).

Вимоги про стягнення вказаних сум також є предметом розгляду в цій справі.

Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищевикладених фактичних обставин, мають таке правове регулювання.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Частиною першої статті 1188 ЦК України передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Відповідно до частини першої статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

За змістом зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

При судовому розгляді встановлено, що виплаченого позивачу страховиком відповідальності відповідача страхового відшкодування недостатньо для покриття завданих матеріальних збитків, відповідно, відповідач, як особа, що спричинила виникнення відповідних збитків, має самостійно відшкодувати ту суму, яку не покрито страховими виплатами, що відповідатиме приписам ст. 1194 ЦК України.

Отже суд в цій справі вірно вказав про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача 122170,00 грн. різниці між матеріальною шкодою від ДТП, спричиненого відповідачем, та отриманою позивачем сумою страхових виплат, що скаржником фактчно не спростовано.

Одночасно апеляційний суд приймає до уваги, що порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів , якою передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. Якщо ТЗ вважається фізично знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю ТЗ до та після ДТП, а також витрати на евакуацію ТЗ з місця ДТП. Для повного відшкодування завданої шкоди і страховиком, і винним водієм судам необхідно встановити ринкову вартість автомобіля до ДТП та вартість деталей, вузлів та агрегатів фізично знищеного ТЗ після ДТП.

Такі висновки наявні в постанові Верховного Суду від 01.08.2018 у справі №363/2222/16-ц.

За обставин цієї справи автомобіль позивача є фізично знищеним, оскільки за висновком експерта його вартість до ДТП є нижчою ніж вартість відновлювального ремонту, що позивачем під сумнів при розгляді справи не ставилось та наданими доказами не спростовувалось.

За роз`ясненнями п. 14 постанови Пленуму ВССУ Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки , ухвалюючи рішення про стягнення на користь потерпілого відшкодування вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, але має певну цінність, суд з урахуванням принципу диспозитивності, тобто за заявою заподіювача шкоди ,одночасно повинен вирішити питання про передачу цього майна, після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Отже суд мав вирішити питання про передачу особі, винній в завданні матеріальної шкоди позивачу, залишків фізичного знищеного пошкодженого в ДТП автомобіля після виплати позивачу суми відшкодування, чого, однак помилково не було зроблено, про що вірно вказує скаржник у справі.

Більш того, при розгляді даного спору по суті, відповідач ОСОБА_2 неодноразово заявляв суду про те, що він не заперечує проти передачі залишків пошкодженого ним автомобілю йому, проти чого позивач фактично не заперечував.

Апеляційний суд відхиляє посилання скаржника на те, що суд першої інстанції позбавив його можливості підготуватися до судових дебатів, адже всі свої доводи з приводу вирішення спору у справі він мав змогу представити суду в тому числі при апеляційному перегляді справи.

Посилання скаржника на те, що відшкодована страховиком сума в розмірі 148000,00 грн. є різницею між вартістю транспортного засобу до та після ДТП є необґрунтованим, адже алгоритм розрахунку страхового відшкодування визначається нормами ЗУ Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з урахуванням проведеної експертної оцінки розміру збитків від пошкодження транспортного засобу та регламентується межами відшкодування згідно укладеного договору страхування відповідальності, тобто не є точним відображенням розміру збитків внаслідок ДТП, як помилково вважає відповідач.

Вирішуючи порушене скаржником питання про те, що розмір витрат на правничу допомогу, стягнутий з відповідача на користь позивача в сумі 48969,74 грн., не пропорційний до предмету спору у справі та не відповідає критерію розумності, апеляційний суд враховує таке.

В матеріалах справи наявні докази понесення позивачем при її розгляді витрат на правничу допомогу в загальній сумі 48969,74 грн., що вбачається з відповідного договору про надання правничої допомоги від 04.03.2019, додатків до нього, актів прийому-передачі наданих послуг від 28.09.2020 та від 19.04.2021, а також квитанціями до прибуткових касових ордерів.

Згідно зі статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони узгоджується із правовою позицією, викладеною: в постановах ВС від 03.10.2019 у справі №922/445/19, від 03.06.2020 у справі № 211/1674/19, від 19.08.2020 у справі №195/31/16-ц, від 18.11.2020 у справі №922/3706/19, від 17.12.2020 у справі №922/3708/19.

Далі, загальне правило розподілу судових витрат, до складу яких входять і витрати на професійну правничу допомогу адвоката, визначене в частині четвертій статті 141 ЦПК України.

Зокрема відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, наведеного в частині четвертій статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Отже під час вирішення питання про розподіл судових витрат апеляційний суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені статтею 141 ЦПК України, вирішує питання про розподіл судових витрат.

При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення.

Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.

У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства - відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом.

Така практика відображена в постанові ВС від 13.01.2021 у справі №596/2305/18-ц.

ВП ВС вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц та постанова від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandisрішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04, § 268)).

Отже апеляційний суд вважає за необхідне згідно вимог ч.3 ст.141 ЦПК України та беручи до уваги вищевказаний принцип пропорційності судових витрат до предмету спору, обмежити розмір відшкодування позивачу за рахунок відповідача його витрат на правничу допомогу сумою 20000,00 грн., враховуючи предмет спору у справі про відшкодування шкоди, заподіяної позивачу протиправними діями відповідача, тривалість розгляду справи судом, наявність в обох сторін інвалідності, значення даної справи для обох сторін.

Також суд першої інстанції, стягуючи з відповідача до державного бюджету судовий збір за розгляд справи, помилково не врахував, що відповідно до п.9 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір він звільнений від його сплати як особа з інвалідністю ІІ групи.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Отже рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.04.2021 у даній справі слід змінити, доповнивши його резолютивну частину вказівкою на те, що технічна документація та залишки пошкодженого автомобіля Skoda Octavia А5 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, після відшкодування ОСОБА_2 завданих позивачу збитків, повинні бути передані відповідачу, та в частині суми витрат на правничу допомогу, яка має бути відшкодована позивачу за рахунок відповідача, визначивши її в розмірі 20000,00 грн., а також в частині вирішення питання про розподіл судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, витрати на який покласти на рахунок держави.

На підставі ст.141 ЦПК України за перегляд цієї справи судом апеляційної інстанції витрати по судовому збору мають бути віднесені на рахунок держави, оскільки скаржника звільнено від його сплати за положеннями п.9 ч.1 ст.5 ЗУ Про судовий збір .

Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу - задовольнити частково.

Рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.04.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування збитків, завданих в результаті ДТП - змінити, виклавши його резолютивну частину в такій редакції:

позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 122170,00 грн., витрати на проведення експертиз в розмірі 4750,00 грн. та понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Зобов`язати ОСОБА_1 передати ОСОБА_2 , після відшкодування ним збитків, технічну документацію та залишки пошкодженого автомобіля Skoda Octavia А5 , державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 на праві приватної власності

Витрати по судовому збору за розгляд справи судом першої інстанції віднести на рахунок держави.

У решті рішення Ватутінського міського суду Черкаської області від 19.04.2021 в цій справі - залишити без змін.

Витрати по оплаті судового збору за перегляд справи судом апеляційної інстанції віднести на рахунок держави.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 29.09.2021.

Суддя-доповідач

Судді