Постанова

від 29.09.2021 по справі 916/1465/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. ОдесаСправа № 916/1465/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, проспект Шевченка, 29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії"

на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021

по справі №916/1465/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії"

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про стягнення 208 922,07 грн.,

(суддя першої інстанції: Волков Р.В., дата та місце ухвалення рішення: 01.07.2021, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, просп. Шевченка, 29)

В травні 2020 року Товариство з обмеженеою "АГРОТРАНС" (далі - ТОВ АГРОТРАНС ) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" (далі - ТОВ Українські лінії ) про стягнення 208922,07 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав наступне.

03.09.2019 о 7:30 годині, на автодорозі М-15 Одеса-Рені 175 км + 500 м, водій ОСОБА_1 , керуючи автобусом NEOPLAN, який належить відповідачу, перед початком руху, не впевнився в безпеці, не переконався у відсутності транспортних засобів на смузі, на яку він мав намір виїхати, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613, який рухався в попутному напрямку.

На момент зіткнення, на платформі евакуатора ТАТА LPT 613 перебував автомобіль RENAULT Duster, який також був пошкоджений.

Згідно з постановою № 753/19653/19 судді Даниленко В.В. Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року, водій ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна, та притягнутий до відповідальності за ст. 124 КУпАП. В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль RENAULT Duster, який належить на праві власності ТОВ "АГРОТРАНС".

Відповідно до ліміту відповідальності страховика, на рахунок позивача було сплачено страхове відшкодування в розмірі 98000,00 грн.

Позивач звернувся до Господарського суду Одеської області з вимогою про стягнення з відповідача різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою, яка складає 208922,07 грн.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по даній справі позов ТОВ "АГРОТРАНС" до ТОВ "Українські лінії" про стягнення 208922,07 грн. - задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Українські лінії" на користь ТОВ "АГРОТРАНС" 183571,07 грн. матеріального збитку, 2753,57 витрат зі сплати судового збору, 2372,38 грн. витрат на проведення експертизи.

В оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд зазначив, що при визначенні розміру збитку, який підлягає стягненню з відповідача, суд виходить з висновку експертизи, яка була призначена судом ухвалою від 01.03.2021., а саме, з запропонованого експертом розрахунку матеріального збитку, який міститься у варіанті 1, у зв`язку з чим з відповідача підлягає стягненню 183571,07 грн. матеріального збитку

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ Українські лінії звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по справі №916/1465/20 скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апелянт вважає, що суд першої інстанції під час ухвалення рішення не повністю з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, рішення прийняте з невірним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

Скаржник не погоджуэться з установленим у рішенні суду першої інстанції розміром завданих позивачеві матеріальних збитків у сумі 183571,07 грн., з урахуванням сплаченого страховиком АТ СК ІНГО страхового відшкодування.

Заявник апеляційної скарги звертає увагу, що судом взагалі не надано оцінку письмовому доказу, поданому представником скаржника, а саме поясненню оцінювача Маркевича А.О. у відповідності до вимог ст.20 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , де останній підтвердив свої висновки, викладені у Звіті про оцінку, про наявність характерного механічного пошкодження до ДТП, яке мало місце 03.09.2021 року.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про утворення механічних пошкоджень на задній частині автомобіля в результаті ДТП 03.09.2019, невірно оцінив взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, в зв`язку з чим прийняв до уваги, що власнику автомобіля заподіяно матеріальних збитків на суму 281571,07 грн., взявши до уваги варіант відповіді №1 судової експертизи №СЕ-116-21/5891-АВ від 21.04.2021.

Крім того, апелянт зазначає, що з нього безпідставно судом стягнуто витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи, оскільки позивач на власний розсуд розпорядився своїм правом та замовив проведення експертного дослідження, у зв`язку з чим і витрати за проведення експертного дослідження в сумі 2753,57 грн. покладаються на позивача.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.07.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по справі №916/1465/20, вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по справі №916/1465/20 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1465/20.

30.07.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скарзу, в якому ТОВ Агротранс зазначає, що всі доводи апелянта зводяться до маніпуляцій, трактування норм законодавства на власний розсуд та незгодою з ухваленим рішенням суду, що жодним чином не свідчить про незаконність судового рішення у даній справі.

На думку позивача, рішення суду першої інстанції ухвалене після повного з`ясування всіх обставин справи, саме по собі є справедливим, законним та обґрунтованим, в той час як підстави незаконності рішення, зазначені апелянтом є надуманими, а тому не заслуговують на увагу.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2019 о 7:20 годині, на автодорозі М-15 Одеса-Рені (на м. Бухарест), 175 км + 500 м, Арцизький район, водій ОСОБА_1 , керуючи автобусом NEOPLAN (державний номер НОМЕР_1 ), який належить відповідачу, перед початком руху, не впевнився в безпеці, не переконався у відсутності транспортних засобів на смузі, на яку він мав намір виїхати, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем ТАТА LPT 613 (державний номер НОМЕР_2 ), який рухався в попутному напрямку.

На момент зіткнення, на платформі евакуатора ТАТА LPT 613 (державний номер НОМЕР_2 ) перебував автомобіль RENAULT Duster (державний номер НОМЕР_3 ), який також був пошкоджений.

Згідно з довідкою №3019248370517448, наданою Управлінням патрульної поліції в Одеській області Національної поліції України, а також на підставі пояснень сторін, судом встановлено, що ще одним транспортним засобом, який було пошкоджено в результаті ДТП 03.09.2019, був автомобіль Renault Duster (державний номер НОМЕР_3 ), який належав на праві власності позивачу, в момент ДТП знаходився на евакуаторі ТАТА LPT 613 та, як вказано у вищезазначеній довідці, отримав пошкодження передньої правої та бокової правої частини.

За наслідками ДТП було складено протокол ОБ 095003 відносно ОСОБА_1 .

Згідно з постановою №753/19653/19 Дарницького районного суду міста Києва від 11 жовтня 2019 року водій ОСОБА_1 визнаний винним у порушенні Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження майна та водій притягнутий до відповідальності за ст. 124 КУпАП. В результаті зазначеної ДТП було пошкоджено автомобіль RENAULT Duster, державний номер НОМЕР_3 , належить на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОТРАНС".

Відповідно до ліміту відповідальності страховика, на рахунок позивача було сплачено страхове відшкодування в розмірі 98000,00 грн.

18.12.2019 позивач звернувся до судового експерта Міністерства юстиції України Федотова Ф.В. із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Renault Duster, державний номер НОМЕР_3 .

21.01.2020 складено висновок експерта №6626, відповідно до якого вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля RENAULT Duster державний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2019 року, становить 306922,07 грн.

На вирішення дослідження експерту були поставлені наступні питання:

1) яка вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2019? ;

2) яка вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2019?

Згідно з висновком судового експерта №6626 від 21.01.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2019, становить 278614,79 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2019, становить 306922,07 грн.

Як пояснив позивач, на його рахунок було сплачено страхове відшкодування в розмірі 98000,00 грн., за відрахуванням франшизи.

18.02.2020 позивач звернувся до відповідача з досудовою претензією, відповідно до якої просив у добровільному порядку відшкодувати завдану внаслідок ДТП матеріальну шкоду з врахуванням виплати страхового відшкодування, однак отримав відповідь з рекомендацією про звернення з цивільним позовом до ОСОБА_1 .

Вказані обставини стали підставою звернення ТОВ Агротранс до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 208922,07 грн. (306922,07 - 98000,00).

Оцінюючи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального законодавства, в контексті встановлених обставин, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі (частина перша, пункт 3 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами першою і другою статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Положеннями частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:

1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;

2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;

3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон №1961) при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно зі ст.29 вказаного Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, визначено ст. 1194 Цивільного кодексу України, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином відповідач, як страховик відповідальності винної у ДТП особи на підставі спеціальної норми статті 29 Закону №1961, здійснює відшкодування витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу відшкодовує особа, яка завдала збитки, на підставі статті 1194 Цивільного кодексу України.

Відповідно до п.1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 566 від 09.07.2010 Про деякі питання здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (в редакції, чинній на момент ДТП 03.09.2019р.) установлено розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеними після набрання чинності цим розпорядженням: за шкоду, заподіяну майну потерпілих, у розмірі 100000,00 гривень на одного потерпілого; за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, у розмірі 200000,00 гривень на одного потерпілого.

На рахунок позивача було сплачено страхове відшкодування в розмірі 98000,00 грн., за відрахуванням франшизи, зазначена обставина ніким не оспорюється.

Як зазначалося раніше, 18.12.2019 позивач звернувся до судового експерта Міністерства юстиції України Федотова Ф.В. із заявою про проведення автотоварознавчого дослідження з метою визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Renault Duster, державний номер НОМЕР_3 .

Згідно з висновком судового експерта №6626 від 21.01.2020 вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2019, становить 278614,79 грн; вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Renault Duster, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталася 03.09.2019, становить 306922,07 грн.

З урахуванням сплаченого позивачу страхового відшкодування в розмірі 98000,00 грн. позивач просить стягнути з відповідача 208922,07 грн. (306922,07 - 98000,00).

В свою чергу, до матеріалів справи відповідачем додано звіт спеціаліста-оцінювача ФОП Маркевича А.О. по визначенню вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Renault Duster №09-006 від 19.09.2019, відповідно до якого правовою основою проведення оцінки був договір про надання експертних та інформаційних послуг, укладений між ПрАТ АСК ІНГО Україна і ФОП Маркевич А.О. Метою оцінки було визначення вартості матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля Renault Duster ( НОМЕР_3 ) в результаті ДТП.

У вищевказаному звіті №09-006 від 19.09.2019 спеціалістом-оцінювачем вказано, що при проведенні зовнішнього огляду КТС встановлено наявність недоліків, які не мають відношення до події, яка розглядається й впливають на вартість КТС, а саме, деформація кришки багажника і заднього бампера.

Відповідно до звіту №09-006 від 19.09.2019 вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Duster ( НОМЕР_3 ) складає 220 444,96 грн. з урахуванням ПДВ на замінні складові; вартість матеріального збитку, спричиненого власнику в результаті аварійного пошкодження автомобіля Renault Duster складає 203032,65 грн. з урахуванням ПДВ на замінні складові.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відомості щодо пошкоджень, зазначених у Висновку експерта від 21.01.2020, наданого позивачем, та Звіті спеціаліста-оцінювача від 19.09.2019, наданого відповідачем, мають суперечності. Так, у Висновку експерта від 21.01.2020 зазначено, що на автомобілі Renault Duster до настання ДТП 03.09.2019 наявні сліди відновлювального ремонту від попередньої аварій, корозійні пошкодження кузова, пошкодження кузовних частин у вигляді деформацій відсутні, в той час як у Звіті спеціаліста-оцінювача від 19.09.2019 зазначено, що до виникнення ДТП 03.09.2019 на автомобілі Renault Duster наявні сліди відновлювального ремонту від попередньої аварії у вигляді деформації кришки багажника та заднього бампера.

З огляду на суперечливість доказової бази стосовно того, чи мали місце пошкодження автомобіля Renault Duster до ДТП 03.09.2019, місцевий господарський суд ухвалою від 01.03.2021 призначив у справі №916/1465/20 судову автотоварознавчу експертизу, доручено проведення судової експертизи Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ (вул. Прохорівська, 35, м. Одеса, тел.(048) 737-47-48, e-mail: ondekc2016@gmail.com ); на вирішення експерта поставлено наступні питання: 1) Яка вартість матеріального збитку (шкоди), завданого власнику колісного транспортного засобу RENAULT DUSTER, реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок ДТП, яка сталась 03 вересня 2019 року? 2. Яка вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу RENAULT DUSTER , реєстраційний номер НОМЕР_3 , який був пошкоджений внаслідок ДТП 03 вересня 2019 року?; надано Одеському науково-дослідному експертно-криміналістичному центру Міністерства внутрішніх справ (вул. Прохорівська, 35, м. Одеса, тел.(048) 737-47-48, e-mail: ondekc2016@gmail.com) для проведення дослідження матеріали судової справи №916/1465/20; встановлено необхідність визначення матеріального збитку та вартості відновлювального ремонту КТЗ без його огляду особисто експертом , який складає висновок, відповідно до п.5.1. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом від 24.11.2003 №142/5/2092, - на підставі матеріалів справи; постановлено провести експертизу з урахуванням наявності між сторонами неврегульованого питання щодо наявності чи відсутності у колісного транспортного засобу RENAULT DUSTER , реєстраційний номер НОМЕР_3 , аварійних чи інших пошкоджень до дати ДТП, яка сталась 03 вересня 2019 року, на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи, та без урахування безпосередньо висновків, зроблених експертом Федотовим Федором Васильовичем, у висновку №6626 від 21.01.2020, а також висновків, зроблених фізичною особою-підприємцем Маркевичем Анатолієм Олександровичем у звіті №09-006 від 19.09.2019, і пояснень Маркевича Анатолія Олександровича від 16.11.2020; роз`яснено сторонам, що згідно з ч.2 ст. 38 ГПК України вони вправі з підстав, зазначених у ст.ст. 35, 36, 37 цього кодексу, заявити експерту відвід; оплату вартості експертизи покладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські лінії"; попереджено експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків; провадження у справі №916/1465/20 зупинено на час проведення експертизи.

05.05.2021 господарським судом отримано супровідний лист (вх.№12235/21), яким Одеський НДЕКЦ МВС України повернув до суду матеріали справи №916/1465/20 та направив висновок експерта.

У висновку експерт, зважаючи на неврегульованість питання щодо наявності чи відсутності у КТЗ Renault Duster ( НОМЕР_3 ) пошкоджень до дати ДТП (03.09.2019), відокремив два варіанти вирішення питання щодо вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку:

- варіант 1 (за умови, що на автомобілі Renault Duster (д. н. з. НОМЕР_3 ) до моменту ДТП 03.09.2019 пошкодження були відсутні): 1) вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Renault Duster (д. н. з. НОМЕР_3 ) внаслідок ДТП 03.09.2019, з урахуванням втрати товарної вартості, становить 281571,07 грн.; 2) вартість відновлювального ремонту пошкоджень, які отримав автомобіль Renault Duster (д. н. з. НОМЕР_3 ) у ДТП 03.09.2019 становить 254179,08 грн.

- варіант 2 (за умови, що автомобіль Renault Duster (д. н. з. НОМЕР_3 ) до моменту ДТП 03.09.2019 мав пошкодження дверей задка та заднього бампера): 1) вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Renault Duster (д. н. з. НОМЕР_3 ) внаслідок ДТП 03.09.2019, становить 216682,15 грн.; 2) вартість відновлювального ремонту пошкоджень, які отримав автомобіль Renault Duster (д. н. з. НОМЕР_3 ) у ДТП 03.09.2019 становить 235249,66 грн.

За приписами ст. 98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.

Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Частиною 5 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів визначені Законом України від 12 липня 2001 року № 2658-III "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Згідно із частиною четвертою статті 3 цього Закону процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються відповідно до статті 12 цього Закону.

Підставою проведення оцінки майна є, зокрема, договір між суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання та замовником оцінки, який укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім (за змістом частини першої статті 10 і частини першої статті 11 Закону № 2658-III).

Відповідно до статті 33 Закону № 2658-III спори, пов`язані з оцінкою майна, майнових прав, вирішуються в судовому порядку.

Статтею 32 Закону № 2658-III передбачена відповідальність оцінювачів та суб`єктів оціночної діяльності, частиною другою якої визначено, що оцінювачі та суб`єкти оціночної діяльності - суб`єкти господарювання несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору, зокрема, за недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна, відповідно до умов договору та закону.

Відтак, чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків.

Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III).

Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (Методика).

Відповідно до пункту 1.3 Методики її вимоги є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин.

Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ (пункт 1.4 Методики).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що фізичний знос КТЗ (його складників) - утрата вартості КТЗ (його складників), яка зумовлена частковою або повною втратою первісних технічних та технологічних якостей КТЗ (його складників) порівняно з вартістю нового подібного КТЗ (його складників); відновлювальний ремонт (або ремонт) - комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності КТЗ чи його складника (ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин.

Вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості) (пункт 2.4 Методики).

Пунктом 3.9 Методики передбачено, що фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників.

Згідно з пунктом 4.3 Методики за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб`єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.

Відповідно до пункту 5.1 Методики технічний огляд КТЗ оцінювачем (експертом) являє собою початковий етап дослідження, який дає змогу органолептичними методами визначити ідентифікаційні дані КТЗ; його комплектність; укомплектованість; технічний стан, обсяг і характер пошкоджень; пробіг за одометром, інші показники на момент технічного огляду, необхідні для оцінки майна.

Визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом (оцінювачем), який складає висновок чи звіт (акт), можливе тільки за рішенням органу (посадової особи), який здійснює судове чи досудове слідство, у разі надання ними даних, необхідних для оцінки.

Згідно пункту 59 Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440, звіт про оцінку майна підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання. Законодавством можуть бути встановлені додаткові вимоги до оформлення висновку про вартість об`єкта оцінки.

Разом з тим, наявний у матеріалах справи Звіт про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля №09-006 не містить інформації щодо здійснення саме оцінювачем особистого огляду об`єкту автотоварознавчого дослідження. Натомість, у вказаному висновку вказано, що оцінка проведена на підставі протоколу огляду КТС №09-006 від 04.09.2019, а також фотографій, виконаних за допомогою цифрового фотоапарату.

Крім того, з огляду на наведені норми чинного законодавства України, правомірним є висновок місцевого господарського суду в частині того, що Звіт спеціаліста-оцінювача Маркевича А.О. суд не може в даному випадку вважати належним, пустими та достовірним доказом на підтвердження наявності пошкоджень автомобіля Renault Duster до ДТП 03.09.2019, у зв`язку з тим, що перед спеціалістом-оцінювачем в рамках даного дослідження не ставилось питання щодо виявлення наявності чи відсутності пошкоджень автомобіля до дати ДТП. Також у самому звіті йде мова про те, що він може використовуватися лише визначення вартості (розміру) матеріального збитку, спричиненого власнику КТС чи суми страхового відшкодування, і для доказування розміру позовних вимог до винуватця ДТП у випадку звернення замовника до суду.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що при визначенні розміру матеріального збитку неможливо використовувати Висновок експерта №6626 від 21.01.2020, у зв`язку з тим, що у ньому не зазначено, що судовий експерт Федотов Ф.В. був попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

За таких обставин, враховуючи вказані обставини невідповідності вимогам Методики, суд першої інстанції правильно встановив, що надані позивачем та відповідачем документи на підтвердження визначення вартості матеріального збитку не відповідають вимогам законодавства України та не є належним доказом у справі, що підтверджує розмір матеріальних збитків.

Одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.11.2019 зі справи № 902/761/18).

Таким чином, позивач, стверджуючи про існування певної обставини подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 зі справи № 917/1307/18).

Отже, під час судового провадження суд оцінює подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, і, оскільки оптимальним стандартом доказування є аргументи, викладені сторонами, то через призму наданих доказів суд приймає рішення.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами.

Згідно з частинами першою та третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

При цьому відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Із внесенням 17.10.2019 змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів". Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Іншими словами тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Одночасно статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 ГПК України).

Таким чином, з`ясування фактичних обставин справи має здійснюватися судом із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у доказів заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.

З огляду на вищевикладене, враховуючи наявні матеріали справи, суд апеляційної інстанції зазначає, що пошкодження автомобіля Renault Duster ( НОМЕР_3 ), в тому числі, деформація кришки багажника, вірогідно виникли саме в результаті ДТП 03.09.2019. Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б в своїй сукупності свідчили про наявність пошкоджень автомобіля до моменту ДТП 03.09.2019.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду в частині того, що в даному випадку відповідач не надав суду доказів, які б спростовували позицію позивача стосовно відсутності зазначених відповідачем пошкоджень автомобіля Renault Duster (д. н. з. НОМЕР_3 ) до ДТП 03.09.2019, у зв`язку з чим доводи апелянта в цій частині не приймаються до уваги.

За таких обставин, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду, що при визначенні розміру збитку, який підлягає стягненню з відповідача, потрібно виходити з результатів судової експертизи, яка була призначена судом, а саме, з запропонованого експертом розрахунку матеріального збитку, який міститься у варіанті 1.

З огляду на зазначене, обгурнтованим є висновок місцевого господарського суду про стягення з відповідача 183571,07 грн. матеріального збитку (281571,07 - 98000,00).

Крім того, судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що витрати на проведення експертизи неправомірно покладені на відповідача, оскільки проведення у даній справі експертизи було необхідним для встановлення розміру матеріальних збитків, а також з огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, витрати на прведення експертизи обгрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

За таких обставин, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по справі №916/1465/20 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по справі №916/1465/20 залишається без змін.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українські лінії" на рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по справі №916/1465/20 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Одеської області від 01.07.2021 по справі №916/1465/20 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 286 ГПК України.

Головуючий суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

Я.Ф. Савицький